РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО–ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У ДЕПРЕСИВНИХ ШАХТАРСЬКИХ РЕГІОНАХ Автореферат

У першому розділі «Теоретичні основи регулювання соціально-трудових відносин у депресивних шахтарських регіонах» розкрито сутність теорії і практики яка дозволила встановити, що основна проблема у регулюванні соціально-трудових відносин полягає у відсутності методичних і нормативних документів які впливають на соціальний захист населення та здійснюється недостатньо комплексно без урахування ряду важливих питань.

Доведено, що дослідження сучасного стану соціально-трудових відносин обумовили необхідність зробити аналіз і систематизацію поглядів щодо розуміння зайнятості як процесу використання робочої сили і як трудових відносин. Встановлено, що для ринково-орієнтованої економіки Донецького регіону пріоритетним є досягнення ефективної зайнятості, тобто такого розподілу трудових ресурсів у депресивних шахтарських регіонах, при яких досягається максимальна кон’юнктура ринку праці. Визначено збалансована кон’юнктура соціальної сфери і ринку праці, що дозволяє забезпечити найбільш повне використання трудового виробничого потенціалу Донецького регіону. Доведено, що сучасний стан соціальної політики проводиться державою відносно до здійснення соціальних програм підтримки доходів та рівня життя населення, забезпечення зайнятості, підтримки галузей соціальної сфери, запобігання соціальним конфліктам.

Обґрунтовано, що серед напрямків удосконалення соціально-трудових відносин важливими є: забезпечення оптимального поєднання державного та договірного їх регулювання, що потребує чіткого розмежування функцій держави, регіону і підприємства у соціально-трудових відносинах; розвиток виробничої демократії, що полягає у ширшому залученні працівників до прямої участі в управлінні виробництвом, залученні працівників до різних форм колективної організації праці з елементами самоуправління, розширення участі персоналу в розподілі результатів діяльності підприємства; забезпечення органічної вбудованості соціально-трудових відносин у загальну структуру державної соціальної політики. Для цього необхідно створити умови щодо впровадження системи повного та чіткого обліку за здійсненням усіх економічних операцій, створення системи економічної мотивації для всіх суб’єктів господарювання щодо здійснення підприємницької діяльності.

Визначено, що для оцінки рівня соціально-трудових відносин основним показником є якість трудового життя, що характеризує рівень і ступінь добробуту, соціального та духовного розвитку людини через результати її діяльності на підприємстві. За сучасних умов концепція якості трудового життя ґрунтується на створенні умов, що забезпечують оптимальне використання трудового потенціалу людини на основі поліпшення соціально-економічного змісту праці. Для регулювання соціально-трудових відносин держава створює законодавчу та нормативно-правову базу, яка охоплює такі напрями як зайнятість, соціальна політика, умови й охорона праці.

Визначено, що реформування соціальної сфери містить інституційні зміни, зруйнування у внутрішній структурі соціальної сфери, зміну джерел і порядок фінансування. За всіма цими перетвореннями, перш за все, постає, завдяки оптимізації поєднання неринкових і ринкових механізмів функціонування і управління соціальною сферою. Застосування ринкових механізмів у соціальній сфері – явище дуже важливе для нашої країни. Ситуація ускладнюється тим, що вибір рішень і практична реалізація здійснюються під тиском обставин, а саме регіонально диференційованою соціальною напруженістю. За даними державного статистичного спостереження підприємств, кількість штатних працівників у 2010 р. порівняно з 2009 р. Донецької області, які вибули, зросло на 11,4% та становило 424,9 тис. осіб.

Встановлено, що депресивні шахтарські регіони виявилися непідготовленими до скорочення трудових ресурсів, а з боку органів, що регулюють соціальні процеси реструктуризації та нейтралізації її негативних наслідків, вживалися дуже обмежені заходи з працевлаштування. Закриття особливо збиткових і нерентабельних шахт змінило характер техногенного навантаження на оточуюче середовище у депресивних шахтарських регіонах. Разом з тим ліквідація шахт викликала негативні наслідки, які також безпосередньо та побічно позначаються на стані навколишнього природного середовища, якості життя населення шахтарських міст і селищ.

Обґрунтовано, що основними елементами соціального захисту є: підготовка до кваліфікованої трудової діяльності; доступність та реалізація здібностей в процесі трудової та підприємницької діяльності; забезпечення процесу трудової діяльності; створення нових робочих місць і підтримка працівників, які позбулися можливості трудової діяльності. Доведено, що з впровадження в Україні реструктуризації вугільної галузі загострюється необхідність соціального захисту працівників, що вивільняються, надання їм допомоги, компенсацій і пільг, забезпечення зайнятості. За таких умов особливе значення набувають програми місцевого розвитку, що сприяє регулюванню соціально-трудових відносин та соціально-економічного розвитку депресивних шахтарських регіонів Донецької області.

Встановлено, що регулювання соціально-трудових відносин депресивного шахтарського регіону визначається сучасним станом соціальної сфери і ринку праці, їх кількісний і якісний вплив на стан зайнятості, що дозволяє формувати індивідуальних підхід до розробки механізму регулювання соціально-трудових відносин та забезпечення якості життя населення з урахуванням специфіки кожного міста.

У другому розділі «Аналіз регулювання соціально-трудових відносин у депресивних шахтарських регіонах» оцінено масштаби та стан соціальної сфери і ринку праці, проаналізовано причини і тривалість офіційного безробіття, виявлено резерви підвищення зайнятості та якість життя населення у депресивних шахтарських регіонах.

Визначено, що базові негативні наслідки реструктуризації вугільної галузі в сукупності з наслідками ринкового реформування на макроекономічному рівні, якщо розглядати їх у причинно-наслідковому зв’язку, утворили безліч негативних соціально-економічних наслідків у депресивних шахтарських регіонах