РЕГІОНАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, відображені наукова новизна і практичне значення дослідження, апробація одержаних результатів, зазначено особистий внесок автора.

У першому розділі – “Теоретичні основи конкурентоспроможності підприємств аграрного сектора економіки” – визначено сутність конкурентоспроможності і об'єктивну необхідність її підвищення, розкрито особливості конкурентоспроможності підприємств аграрного сектора економіки та розглянуто методологію її оцінки.

В найзагальнішому вигляді конкурентоспроможність можна визначити як здатність набувати властивостей, які створюють переваги для суб'єкта економічного змагання, яке зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійкого становища країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Вона виступає визначальним критерієм ефективності будь-якого суб’єкта господарювання, яка забезпечується за рахунок конкурентних переваг у боротьбі за ринки збуту, ресурси, за місце на ринку, за клієнта, за прибуток тощо, що визначає темпи зростання виробництва та рівень національної безпеки. Розрізняють такі види конкурентоспроможності як конкурентоспроможність товару (послуги), конкурентоспроможність підприємства, конкурентоспроможність галузі (виробництва) та конкурентоспроможність країни в цілому.

Конкурентоспроможність аграрного підприємства являє собою його здатність вистояти у конкурентній боротьбі. Для характеристики цієї категорії використовуються поняття порівняльних витрат; порівняльних переваг; порівняння конкурентних переваг; чинників управління та продуктивності використання ресурсів та конкурентного статусу фірми.

Конкурентне становище будь-якого підприємства на ринку визначається не тільки його внутрішніми особливостями й умовам функціонування, але і зовнішнім середовищем конкуренції, чинники якого не завжди є керованими. У зв’язку із цим у роботі визначено внутрішні та зовнішні чинники як такі, що впливають на рівень конкурентоспроможності аграрних підприємств. Також встановлено, що вирішення проблеми конкурентоспроможності аграрних підприємств можливе на основі комплексної дії організаційно-управлінських, економічних, маркетингових та фінансових механізмів, які функціонують як система взаємопов’язаних цілеспрямованих форм і методів організації виробництва і управління ним.

У дисертаційній роботі узагальнено погляди вчених стосовно сутності поняття конкурентоспроможності підприємств та проблем її підвищення в аграрному секторі економіки. Проаналізовано чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства та визначено, що більшість вітчизняних підприємств аграрного сектора економіки можна зарахувати до першого рівня конкурентоспроможності, хоча зважаючи на прогресивні зрушення в діяльності окремих підприємств (в основному з іноземними інвестиціями), деякі з них можна віднести до третього і навіть четвертого рівня конкурентоспроможності.

Окремо виділено види підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств, що дозволяє господарюючим суб’єктам реагувати на ринкові зміни, зробити науково обґрунтовану стратегію менеджменту, зайняти стійкі ніші на ринку та отримувати стабільний прибуток. Розглянуто основні етапи оцінювання конкурентоспроможності аграрних підприємств, на основі яких можна з'ясувати сильні і слабкі сторони господарюючих суб’єктів.

В роботі окремо наголошено на необхідності державної підтримки аграрних підприємств та здійснення ефективної державної політики у напрямі підвищення їх конкурентоспроможності. Адже без постійної активної участі держави неможливе створення конкурентоспроможного виробництва в аграрному секторі. Тому держава повинна брати активну участь у регулюванні діяльності господарств та стимулюванні їх до ефективного господарювання.

У другому розділі – “Аналіз функціонування і конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств” –  проаналізовано тенденції аграрної політики в напрямку ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств, проведено оцінку сучасного стану розвитку сільськогосподарських підприємств у Львівській області та  ефективності їх функціонування.

З аналізу бюджету України  за 2007-2009 роки помітне поступове збільшення коштів, що є позитивним моментом, проте цієї ж тенденції не помічаємо із виділенням коштів на заходи економічного характеру на підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, на які у 2007 році було виділено 2,7%, а у 2009 році – 0,6% від загальної бюджетної суми, тобто фінансування зменшено у 4,5 рази. Отже, влада в «особі» Верховної ради України і відповідних міністерств не сприяє вирішенню проблем, що пов’язані з підвищенням ефективності сільськогосподарського виробництва, що призводить до зниження конкурентоспроможності як на рівні області, держави, так і виробника-експортера.

Негативною є і ситуація зменшення у 20 разів коштів на збереження, відтворення та забез­пе­чення раціонального вико­ристання земельних ресурсів, що в останні десятиріччя є нагальною проблемою як у Львівській області, так і в Україні загалом.

У 2010 р. порівняно з 2009 р. загальний обсяг виробництва валової продукції сільського господарства (у порівнянних цінах 200 5р.) у Львівській області зменшився на 4,3% і становив 4181,4 млн. грн. За цим показником Львівщина посідає 10-е місце в країні.

За досліджуваний період (2000–2010 рр.) простежується щорічне змен­шення площі сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі, у сіль­сько­господарських підприємствах і зростання відповідних площ у гос­по­дарствах населення. З одного боку, результати аналізу засвідчують, що у порівнянні до 2010 року господарства населення є основними виробниками сільськогосподарської продукції, а з другого – недосконалий механізм проведення аграрної реформи, що негативно вплинув як на скорочення кількості сільськогосподарських підприємств, так і на зменшення  площі використовуваних сільськогосподарських угідь.

Частка Львівської області у виробництві основних сільськогосподарських культур в Україні у 2010 р. становила: зернових культур - 1,6% (у 2009 р. - 1,8%), цукрових буряків - 3,9% (3,1%), картоплі - 6,7% (7,6%), овочів - 5,1% (4,9%), фруктів - 5,2% (5,6%).

У 2010 р. частка продукції тваринництва у загальному обсязі сільськогосподарського виробництва в області склала 49,7%. Порівняно з 2009р. у галузі тваринництва спостерігалося зростання обсягів виробництва на 0,5%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 10,6%, у господарствах населення - зменшення на 3,3%. У структурі загального виробництва продукції тваринництва частка вирощування худоби та птиці у 2010 р. склала 56,5%, молока - 33,1%, яєць - 8,5%.

За останні роки відбулося згортання парку сільськогосподарської техніки. Зумовлене таке становище недосконалістю державного інвестиційного механізму, обмеженістю можливостей підприємств власними силами проводити відновлюванні роботи, недосяжністю отримання кредитів та ін. Найбільше у процентному відношенні зменшились льонозбиральні комбайни, що є логічним у зв’язку з частковою відмовою від вирощування льону у Львівській області, а от зменшення іншої техніки засвідчує про фінансову неспроможність сільськогосподарських підприємств до оновлення техніки згідно сучасних тенденцій і потреб.

В 2010 році у Львівській  області намітилась позитивна тенденція до нарощування обсягів інвестування. Якщо у 2009 році інвестиції в основний капітал області скоротились у порівнянні з попереднім роком на 118%, то за 2010 рік отримано 450 млн. грн. Проте, у порівнянні з докризовим 2007 роком обсяги інвестицій є на третину меншими.

Аналіз основних показників сільського господарства Львівщини  у 2010 році свідчить про позитивну тенденцію зростання, окрім середньорічної кількості найманих праців­ників до 2000 року на 89,1%, що пов’язано з автоматизованістю сільськогосподарської діяльності.

Найбільш узагальнюючими показниками, які відображають в комплексі ефективність виробництва тієї чи іншої продукції, є собівартість і рентабельність.

В таблиці 1 представлена інформація щодо цих показників у аграрних підприємствах Львівської області в розрізі окремих видів продукції сільського господарства в порівняльній динаміці 5 і 10 років. Цікавим є те, що незважаючи на збільшення собівартості зернових, цукрових буряків, приросту ВРХ знижується рівень рентабельності, проте при вирощуванні картоплі, свиней та отриманні молока зі збільшенням собівартості підвищується рівень рентабельності. Загалом аналізуючи з 2000 року рівень рентабельності аграрного виробництва у Львівській області має тенденцію до зростання.