У першому розділі «Теоретико-методичні засади реформування територіально-виробничих форм теплового господарства в регіоні» досліджено науково-методичні основи формування теплового господарства України та її регіонів, розглянуто фактори впливу на його діяльність, проаналізовано та узагальнено світовий досвід із метою підвищення ефективності функціонування теплового господарства регіонів України.
Визначено зміст поняття «теплове господарство» як складної територіально закріпленої системи в структурі господарства, що складається із сукупності підприємств і організацій, які функціонують із метою задоволення його потреб у теплоті та гарячій воді. Проведено ретроспективний аналіз теплового господарства та проаналізовано особливості його функціонування, починаючи з 1924 р., тобто з моменту виникнення цієї сфери соціальних послуг. Визначено, що в основі функціонування теплового господарства покладено принципи централізованого теплопостачання й комбінованого виробництва теплової та електричної енергії. Саме така традиційна схема побудови енергосистем міст була закладена в 50 - 60 роки ХХ ст. в усіх регіонах України й існує до сьогодні, унаслідок чого всі теплові господарства країни мають приблизно однаковий рівень зносу обладнання. Це дало підстави дійти висновку, що в системах централізованого й децентралізованого теплопостачання країни накопичилися серйозні проблеми, наслідком яких стала низька надійність і якість наданих послуг за рахунок великих втрат на всіх стадіях виробництва, передачі та розподілення теплової енергії.
У рамках дослідження визначено необхідність побудови нової територіально-виробничої форми теплового господарства, котра на регіональному рівні повинна ґрунтуватися на побудові оптимальної моделі, що сприятиме підвищенню економічної ефективності, а також забезпеченню інноваційного розвитку теплового господарства регіону за умови проведення відповідної економічної, організаційної та технічної політики в системі. Для встановлення доцільності створення нової територіально-виробничої форми теплового господарства регіону проаналізовано існуючі теорії територіально-виробничих форм організації виробництва за географічною ознакою, що досліджуються такими науковими школами, як американська, британська, скандинавська. З урахуванням їх досвіду визначено, що кластерна форма об’єднання на сьогодні дає значні переваги й можливості відносно інших територіально-виробничих форм і визначається як один з ефективніших утворень епохи глобалізації.
Доведено, що одним із найголовніших чинників підвищення ефективності функціонування підприємств теплового господарства регіонів України є економіко-організаційний механізм, котрий являє собою сукупність взаємозалежних економічних структур, форм і методів господарювання, інструментів регулювання, що забезпечують здійснення відтворювального процесу в регіональному секторі теплового господарства. Узагальнення наукової літератури дало змогу дійти висновку щодо складності та неоднозначності цієї категорії. Установлено, що науковцями досліджуються або окремі аспекти економіко-організаційного механізму або їх дія на певних етапах розвитку економічної системи. Дослідження показало, що економіко-організаційний механізм повинен містити такі компоненти: організаційну структуру управління підприємством та його персоналом, принципи та завдання управління, а також форми й інструменти його реалізації. Крім цього, у структурі економіко-організаційного механізму повинно функціонувати три системи: система забезпечення, функціональна та цільова системи. Саме такий економіко-організаційний механізм має створити умови для підвищення соціально-економічної ефективності обслуговування населення та реалізації сучасного науково-технічного прогресу. Це великою мірою означає поетапну перебудову існуючого економіко-організаційного механізму теплового господарства, котрий сприятиме переведенню галузі на самофінансування і комерційний розрахунок. Знаходження такого оптимального варіанта розвитку територіально-виробничих форм теплового господарства регіону можливе за умови вдалого застосування методу оптимізації, який сприятиме проведенню ефективного управління процесом реформування та розвитку теплового господарства на основі всебічного врахування його особливостей, принципів, сучасних форм і методів, із метою досягнення найвищої ефективності.
Дослідження особливостей реформування теплового господарства в зарубіжних країнах, розгляд шляхів та інструментів реалізації й формування політики його становлення і перехід на ринкові механізми при дотриманні принципів забезпечення соціальних гарантій дозволили змоделювати можливі напрями реформування та оптимізації теплових господарств у регіонах України, серед яких виділено необхідність кардинального реформування галузі, що має передбачати, насамперед, нову структурну перебудову, яка поєднала б найкращі надбання зарубіжних моделей управління тепловим господарством. Серед пріоритетних виокремлено такі: державна політика регулювання на ринку теплового господарства, форма власності підприємств цієї галузі, тарифна політика та система оплати вартості послуг теплового господарства, заходи щодо мінімізації залежності від традиційного палива. Урахування зазначених напрямів дасть можливість сформувати збалансовану модель реформування та розвитку теплового господарства в окремих сферах, зокрема правовій, управлінській, фінансовій та сфері соціально-економічного забезпечення.
У другому розділі «Дослідження особливостей розвитку теплового господарства регіону» здійснено аналіз загальних тенденцій регіонального розвитку теплових господарств України, визначено особливості їх функціонування на регіональному рівні, схарактеризовано фінансовий стан теплового господарства.
Виявлено, що на сьогоднішній день відсутні методичні підходи щодо проведення системного і економічного аналізу з урахуванням особливостей функціонування теплового господарства регіону. При цьому ускладнюється встановлення проблемних моментів, перешкод та здійснення обґрунтувань необхідних заходів щодо подальшого розвитку галузі в системі економіки регіону. Тому оцінювання ефективності діяльності теплового господарства має бути комплексним та базуватися на принципах і методах, котрі застосовуються при дослідженні соціально-економічного розвитку регіону.
Аналіз діяльності теплових господарств дозволив з’ясувати, що теплове господарство являє собою складну територіально-виробничу форму. Але через відсутність системного реформування цієї сфери економіки, недосконалість нормативно-правової бази та непослідовність у прийнятті рішень підприємства теплового господарства не можуть створити фінансово-спроможні суб’єкти господарювання, що зменшать питомі витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, підвищать рівень та якість наданих послуг. Саме це спричинило ситуацію, за якої інфраструктура галузі опинилася на межі розвалу.
Застосування методики багатовимірного статистичного аналізу, зокрема кластерного, дало можливість згрупувати підприємства теплового господарства регіонів України за окремими класами. Це дозволило розробити й адаптувати до сучасних умов механізм діагностики фінансового стану теплового господарства. Виявлено відмінності функціонування цієї галузі в регіонах України (табл. 1).
Особлива увага в роботі була зосереджена на дослідженні структурних зрушень у тепловому господарстві Полтавського регіону. Установлено, що в період 1996 − 2010 рр. має місце погіршення фінансового стану, яке зумовлене зростанням заборгованості мешканців регіону за отримані послуги теплопостачання та низкою інших причин. Зокрема незадовільними є результати у діяльності ОКВП «Полтаватеплоенерго», МКП «Полтаватеплоенерго», КП «Теплоенерго» м. Кременчук, КВП «Комсомольськтеплоенерго», КПТГ«Гадячтеплоенерго», КПТГ «Лохвицятеплоенерго», Кременчуцька ТЕЦ ДАЕК «Полтаваобленерго», ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» та ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго». Основні причини такого стану:
1. Чинна система управління й, особливо економічний механізм її функціонування, що не узгоджується з пріоритетними завданнями економічної реформи та вступають у суперечності зі стратегією повного переходу на ринкові відносини у тепловому господарстві.
