VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та задачі, об’єкт та предмет, зазначено методи дослідження, розкрито положення наукової новизни та визначено практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – «Теоретичні основи мотивації креативності новаторів у промисловості» узагальнено підходи до сутності мотивації креативності новаторів та доведено необхідність урахування їх внутрішньої мотивації; удосконалено концептуальні положення мотивації новаторів на основі аналізу їх компетентності.

Проведені теоретичні дослідження мотивації креативності новаторів дозволили уточнити трактування та взаємозв’язок категорій «новатор», «нововведення», «креативність», «інноваційний процес», «мотивація», а також встановити суперечності в розумінні співвідношення креативності та продуктивності праці. Виявлено, що термін «креативність» розглядається в економіці як здатність знаходити нестандартні рішення без зв’язку з інноваційним процесом.

Узагальнення та систематизація основних теорій мотивації дозволили виявити відмінності мотивації креативності новаторів від загальної трудової мотивації, що полягають, перш за все, в домінуванні внутрішньої мотивації.

Аналіз проблеми внутрішньої та зовнішньої детермінації мотивації креативності новаторів дозволив дійти висновку, що сучасна домінуюча концепція ототожнення креативності і дивергентного мислення недостатньо прийнятна як теоретична основа для діагностики та мотивації креативності новаторів. Існуючі підходи до стимулювання креативності, які базуються на цій концепції, не враховують роль внутрішньої мотивації працівника. Тому в дисертації висунуто гіпотезу про наявність причинно-наслідкового зв’язку між рівнем компетентності, мотивацією та результативністю трудового процесу новатора, яку було підтверджено в другому та третьому її розділах. Впливати на креативність працівників при цьому можна: першочергово в зоні оцінки рівня внутрішньої мотивації шляхом аналізу глибинних компетенцій, відповідно до рівня яких підбирається тип роботи новатора; в зоні зовнішньої мотивації та розвитку креативності, де розвиваються поверхневі компетенції, мотивується працівник відповідно до його зовнішніх мотивів та створюються відповідні до типу роботи умови праці.

На основі зазначеної гіпотези сформовано базові поняття та концептуальні положення мотивації креативності новаторів з урахуванням їх компетентності, що полягають у: розгляді рівня внутрішньої мотивації новатора як основного фактора креативності; застосуванні аналізу глибинних компетенцій працівника для виявлення рівня його внутрішньої мотивації; визначенні інтересу до роботи та її новаторського характеру як головного чинника внутрішньої мотивації новаторів; виділенні типу новатора для вибору роботи, що відповідає його компетенціям; підборі методів розвитку компетенцій новатора на основі індивідуальної програми; визнанні необхідності вибору методів зовнішньої мотивації креативності новаторів на основі створення індивідуального мотиваційного профілю; визнанні рівня компетентності працівника та результативності його праці критеріями ефективності мотивації креативності.

Уточнено категоріальний апарат мотивації креативності новаторів. Креативність визначена не тільки як внутрішньо мотивований процес висунення ідей, але й процес доведення їх до конкретного практичного результату, що проявляється в створенні та застосуванні якісно нових об’єктів, які задовольняють певні потреби. Запропоновано та обґрунтовано поняття «компетенції новаторів» персоналу підприємства, що розглядається як знання, вміння, навички, мотиви та психофізіологічні властивості людини, що забезпечують її бажання та здатність до створення нововведень.

Концептуальні положення мотивації креативності новаторів на основі аналізу їх компетентності вирішують такі проблеми некоректності застосування теоретичних положень традиційного менеджменту в сфері мотивації креативності новаторів