ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі розкрито сутність і стан розробленості досліджуваної проблеми, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, вказано на зв’язок роботи з напрямами наукових досліджень; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації й публікацій за темою дисертації.

У першому розділі дисертації – Теорія політичного маркетингу та перспективи його впровадження в державному управлінні України” – висвітлюється теоретико-методологічне підґрунтя політичного маркетингу, розкрита сутність проблем, які треба вирішити в дисертації.

Проводиться аналіз літератури, пов'язаної із розвитком теорії і методології політичного маркетингу, у якому показано, що політичний маркетинг як галузь наукового знання виник на початку XX століття як відповідь на потребу часу, що, у свою чергу, пов'язано із складнощами завоювання політичної і державної влади в розвинених, демократичних країнах, перш за все у США. Політичний маркетинг використовувався як механізм дії на політичному ринку, що застосовував методи маркетингу в економічній сфері. Тому, базовою теоретико-методологічною основою виникнення політичного маркетингу стали наукові знання із двох галузей наук – суспільних і економічних. Із суспільних наук основу політичного маркетингу склали політична аналітика, політологія, соціологія і психологія. До психологічного підґрунтя автор відніс теорії та методології психоаналізу (людина розглядається як істота, яка прагне до певної життєвої мети; під впливом заданої мети, формується специфічне сприйняття дійсності, ті чи інші риси характеру, моральний склад), аналітичної психології (виокремлення центру людської індивідуальності з яким пов’язані два типи без свідомого: особистісне та колективне; вплив здійснюється через колективне безсвідоме: релігійні вчення, міфи, образи, судження), біхевіоризму (стверджується, що людина відрізняється від тварини тільки більшою складністю своїх поведінкових реакцій та більшою кількістю і розмаїттям стимулів, на які індивід здатен реагувати), мотиваційно-гуманістичну (виокремлення мотиваційного елементу як рушійної сили у розвитку людини та суспільства), психологію мас (стосунки між індивідом і групою, між групами, феномен конформізму, психологія натовпу, масова паніка, агресія, психологія політичних партій та інше).

Соціологічна складова теоретико-методологічного підґрунтя містить у собі організмічну теорію (натуралістичного позитивізму), морально-ціннісну (сприйняття суспільства, як морального порядку), соціологічну теорію держави (держава – інститут, що заснований на силі; боротьба великих груп людей – рас, як носіїв історичного процесу), раціоналістичну (теорія дії), теорію осуспільнення (визначаються форми осуспільнення, як структури, що виникають на основі взаємовпливу індивідів і груп), мікросоціологічну (соціометричну) теорію, макросоціологічну (структурно-функціональну), структурації (акцент робиться на упорядкуванні соціальної практики у просторі та часі), соціальної стратифікації (виокремлюються три різновиди розшарування: економічне, політичне, професійне), особистісно-орієнтовану соціологію (проблеми входження особистості до соціуму).

Політологічна складова базується на теоріях структурного функціоналізму та системного підходу.

З економічних наук політичний маркетинг узяв методи і принципи менеджменту, маркетингу, рекламної діяльності і паблік рілейшнз. Із менеджменту в політичному маркетингу використані теоретичні положення класичного менеджменту (раціональний підхід до організації процесів управління), гуманістичного менеджменту (увага приділяється аналізу поведінки людей в процесі праці, їх потребам, відносинам на робочих місцях, соціальній взаємодії), менеджменту як науки (впровадження математичних і статистичних методів при прийнятті управлінських рішень), теорії систем (організації розглядаються як відкриті системи, що характеризуються ентропією, синергізмом та взаємозалежністю підсистем), ситуаційних поглядів (об’єднують дві ідеї – універсальності та принципу конкретних обставин), управлінням тотальною якістю (поєднує управлінський підхід у США – теорія типу А та у Японії – теорія типу J), організації, що вивчається (характеризується прагненням до розвитку могутньої корпоративної культури та баченням майбутнього, увагою до якості всіх процесів, постійним удосконаленням, практикою наділення владою, командною роботою).

Фундаментальною базою політичного маркетингу стали теоретико-методологічні розробки (концепції) класичного маркетингу: концепція вдосконалення виробництва (зосередження зусиль на підвищенні ефективності системи розподілу), концепція вдосконалення товару, концепція інтенсифікації комерційних зусиль (зосередження зусиль на сфері збуту і стимулювання), концепція маркетингу (визначення потреб цільових ринків, забезпечення бажаного вдоволення ефективнішими, ніж у конкурентів, способами), концепція соціально-етичного маркетингу (зосереджується увага на зміцненні добробуту споживача і суспільства загалом).

Рекламна складова політичного маркетингу ґрунтується на засадах в основі яких лежить біхевіористський підхід (стимул – реактивний) стимулювання збуту.

Основою використання паблік рилейшнз у політичному маркетингу є комунікація, завданням якої має бути формування позитивної громадської думки про організацію та її керівництво.

Доведено, що синтез цих наукових напрямів у політичному маркетингу дав змогу розширити сферу його застосування і поставив його в ряд наук не лише аналітико-прогностичного напряму, але й управлінського, що має підвищити ефективність державного управління при його використанні.

Визначаються пріоритетні питання, що являють собою проблемне поле процесу державного управління країни, несуть в собі виклики та загрози, котрі можуть вплинути на безпеку держави.

Проблемне поле в державному управлінні України є широким і багатозначним. Його складають численні протиріччя структурно-функціонального характеру державних органів влади та державно-управлінські проблеми внутрішнього і зовнішнього політичного маркетингового середовища, зокрема в соціально-політичній, соціально-економічній, культурно-духовній галузях, що сприяє виникненню кризових явищ у суспільстві. Це призводить до песимізму і невіри мас у можливості державної влади. Малоефективність державного управління виражається в непослідовності рішень, що приймають, відсутності дієвих механізмів реалізації прийнятих рішень, низькому професійному рівні великої кількості державних службовців, невмінню швидко і адекватно ситуації розв’язувати вузли протиріч і конфлікти, що виникли. Ці проблеми посилюються високим рівнем заполітизування суспільства і розбалансуванням дій гілок влади. Перспективним методом підвищення ефективності дій влади, визначення, ідентифікації та розв’язання проблем, які існують або можуть виникнути, є впровадження механізмів політичного маркетингу в державне управління України за допомогою яких з’являється можливість ефективно досліджувати, аналізувати, прогнозувати та активно впливати на процеси, що відбуваються як усередині країни, так і на чинники зовнішньополітичного характеру. А органи державного управління, повинні будувати свою діяльність, яка закладена в принципах діяльності організації маркетингового типу. Такий підхід допоможе створити державу нового зразка – сервісну державу.

У другому розділі – “Методологічні засади формування маркетингових технологій дослідження та аналізу в державному управлінні” – розкривається сутність інноваційної методології та ефективних методів політичних маркетингових досліджень, прикладного політичного маркетингового аналізу, а також стратегій політичного маркетингу в державному управлінні.

Розкривається сутність загальних теоретико-методологічних підходів та принципів до вирішення завдань дисертаційного дослідження. Показано, що до них відносяться: з’ясування призначення політичного маркетингу в державному управлінні; методів, за допомогою яких здійснюється дослідницько-аналітична, прогностична та контрольно-управлінська діяльність; компоненти структури дослідницько-управлінської діяльності в державному управлінні – мотиваційно-цільова, операційно-діяльнісна, підсумково-результуюча.

Методологія дослідження впровадження політичного маркетингу в державному управлінні України складається з аналізу можливостей політичного маркетингу, підходів та принципів, на яких започаткована політична маркетингова діяльність, його інструментарію і валідності методів дослідницького, аналітичного, прогностичного та контрольно-управлінського характеру. При цьому, були використані такі методи: історичного аналізу, статистичного аналізу, структурного аналізу, функціонального аналізу, структурно-функціонального аналізу, факторного аналізу, ситуаційного аналізу, метод порівняння, метод моделювання, а все дисертаційне дослідження, його основні положення, були перевірені із застосуванням методу експертної оцінки та емпірично. Крім того, доведено, що комплекс політичних маркетингових зусиль в державному управлінні спрямований на дослідження процесів в державі (регіоні), аналіз інформації, що отримана у ході дослідження, побудову прогнозів подальшої спрямованості розвитку подій або феноменів, управління соціально-політичними, соціально-економічними процесами в країні за допомогою комплексу політичних маркетингових комунікацій. Основна концептуальна ідея багатофункціональності політичного маркетингу, полягає в тому, що механізми політичного маркетингу в державному управлінні є універсальною системою не тільки дослідницько-аналітичної, прогностичної спрямованості, але й управлінсько-контролюючої. Тому, цей підхід не лише забезпечує можливість розглядати в комплексному взаємозв’язку політичні, соціальні, економічні та духовно-культурні проблеми, питання безпеки, але й надає цьому взаємозв’язку нові виміри, тобто дає можливість врахувати політичні, соціальні, економічні і культурні фактори, проаналізувати взаємозв’язок безпеки держави і фактори соціально-політичного, соціально-економічного стану, пануючих у суспільстві ідеологічних поглядів, побудувати прогноз подальшого розвитку подій, а головне, впливати і керувати процесом у необхідному напрямі.

Висувається за мету висвітлення функцій і ролі політичних маркетингових досліджень; методологічні засади політичних маркетингових досліджень, зокрема досліджень для визначення і досліджень для вирішення державно-управлінської проблеми на базі створеної політичної маркетингової інформаційної системи; механізмів перетворення державно-управлінської проблеми в проблему політичного маркетингового дослідження; процесу планування політичних маркетингових досліджень – пошукових та підсумкових; визначенню потенційних помилок політичного маркетингового дослідження.

Функціонально, політичний маркетинг є мультинауковим системним методом дослідження соціально-політичних, соціально-економічних і культурно-духовних процесів, що відбуваються у суспільстві на міжнародному, загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. Тому, мета політичного маркетингу в державному управлінні України полягає в задоволенні потреб інститутів державної влади в якісній достовірній інформації з актуальних і перспективних проблемних питань, що мають інтерес для менеджерів державного управління; аналізі здобутої інформації та на його основі – побудові прогнозної ситуативної моделі розвитку подій; участі у складанні плану політичних маркетингових заходів для ухвалення адекватних управлінських рішень. При цьому, здійснюється контроль за ходом виконання кожного етапу плану, технологічних операцій та загальними результатами комплексу політичного маркетингу.

Акцентовано увагу на тому, що прикладний політичний маркетинговий аналіз є серцевиною політичного маркетингового дослідження в державному управлінні. Методологічно він складається із процесу підготовки даних до аналізу, який, у свою чергу, поділяється на вісім етапів; процесу вибору стратегії прикладного політичного маркетингового аналізу зібраних даних, що ґрунтується на підсумках попередніх етапів процесу політичного маркетингового дослідження, відомих характеристиках інформації, властивостях конкретних статистичних методів і методології, яку застосує фахівець-маркетолог. Методи і технології механізму прикладного політичного маркетингового аналізу доцільно застосовувати як при дослідженнях, що проводяться всередині країни, так і при дослідженнях на міжнародному рівні. При проведенні міжнародних досліджень, акцент повинен робитися на аналізі політичних, правових, економічних, інформаційних та соціокультурних факторів, політичного маркетингового середовища. Вивчення політичного маркетингового середовища, із застосуванням різних методів прикладного політичного маркетингового аналізу, сприяє ухваленню адекватної політичної маркетингової стратегії в державному управлінні.

Вироблено пропозиції щодо формулювання та впровадження в практику державного управління України політичної маркетингової стратегії. Політичні маркетингові стратегії в державному управлінні України покликані забезпечувати вирішення завдань, що відповідають стратегічним планам розвитку країни. Сама ж стратегія розвитку держави повинна корелювати із заявленою загальнонаціональною ідеєю, яка вказує вектор руху держави на тривалий період свого існування та коротко описує пріоритети України та її фундаментальні цінності в теперішній час і в майбутньому. Слід констатувати, що на сьогодні відсутня чітко сформульована, така, що об’єднує всі регіони та прошарки населення, національна ідея. Це впливає на вже вироблені й запропоновані державно-управлінські стратегії, які не повністю враховують реалії сучасного стану справ у країні та світі, що призводить до виникнення проблеми в державному управлінні – розбалансуванню дій гілок влади. Для компенсації відсутності механізмів якісного й логічного стратегічного державного менеджменту процесами всередині країни та за її межами, пропонуємо впровадити політичну маркетингову стратегію конкурентного політичного позиціювання, суть якої полягає в тому, що на базі конкурентних переваг, які необхідно створити у внутрішньому та зовнішньому політичному маркетинговому середовищі, державні органи влади займають вигідні позиції порівняно з політичними конкурентами. При цьому, позиціюються розроблені державою та її органами влади ексклюзивні пропозиції таким чином, щоб вони посіли значиме й особливе місце у цільових клієнтів, порівняно з конкуруючими опозиційними політичними організаціями і недержавними інститутами всередині країни, та іншими державами – на міжнародному рівні.

Третій розділ – “Особливості політичного маркетингового впливу на соціально-політичні процеси і відносини в державі та сучасному демократичному суспільстві” – спрямовується на з’ясування детермінуючих чинників політичної реклами, політичного PR та прямого або інтерактивного маркетингу, за допомогою яких здійснюється вплив органів державної влади на процеси, що мають місце або можуть виникнути в країні.

Доведено, що найважливішу роль державного впливу на соціально-політичні процеси і відносини в сучасному демократичному суспільстві, як складові комплексу механізмів політичного маркетингу у державному управлінні, належить політичній рекламі і політичному паблік рілейшнз. А успіх всього комплексу механізмів політичного маркетингу у державному управлінні, не в останню чергу, залежить від ефективності використання інноваційних методів і застосування методологічно правильно побудованих політичних рекламних і політичних PR-акцій у загальній політичній маркетинговій стратегії конкурентного політичного позиціювання.

Політична реклама як інструмент політичного маркетингового механізму впливу і фактор, що формує ставлення громадян до пропозицій та ініціатив, які виходять з боку державних органів влади та їх лідерів щодо соціально-політичних та соціально-економічних уподобань, різними і взаємопов’язаними способами. Політичний рекламний вплив підсилює привабливість і цінність месседжей, асоціює з соціально-політичними, соціально-економічними та культурно-духовними повідомленнями специфічні відчуття та прив’язує ці посилання до певних груп людей, спонукає їх до безпосередніх дій в руслі прийнятої політичної маркетингової стратегії в державному управлінні.

У комплексі механізмів політичного маркетингу, значну роль відіграє політичний паблік рілейшнз, особливо у сфері управління й регулювання взаємовідносин по лінії державний орган влади – громадськість. Політичний PR формує позитивну громадську думку про державу та її лідерів на основі достовірної, правдивої інформації, допомагає державним управлінцям у прийнятті таких рішень, у яких гармонійно поєднались би, на основі взаєморозуміння, інтереси держави і суспільства, а також у встановленні плідних відносин між ними шляхом двосторонньої комунікації.

Наголошено, що під час проведення політичних маркетингових заходів в державному управлінні, основна проблема полягає у здійсненні ефективного комунікаційного процесу і формуванні комплексу політичних маркетингових комунікацій, включаючи три комунікативні засоби: політичну рекламу, зв’язки з громадськістю та прямий або інтерактивний політичний маркетинг. А основними учасниками його стають відправник повідомлення та його отримувач, основними комунікативними інструментами – звернення та медіазасоби.

Унікальність політичних рекламних комунікаційних процесів в державному управлінні пов’язана з п’ятьма технічними властивостями: діахронністю, діатопністю, мультиплікуванням, симультаністю і реплікацією. Ці технічні властивості забезпечуються каналами масової комунікації, які об’єднують усіх учасників процесу політичної рекламної комунікації і носіїв інформації, а самі канали повинні максимально відповідати ідеї, інформації, що передається з моменту кодування сигналу до моменту отримання його адресатом, при цьому, їх найважливішою характеристикою буде доступність і відповідність обраній цільовій аудиторії.

Політичні PR-комунікації в державному управлінні сприяють суб’єктам державного управління у конкурентній боротьбі на соціально-політичному полі країни з метою досягти конкурентної переваги у сфері впливу на суспільну думку. Тому, перед ними постає декілька задач: привернути увагу цільової аудиторії до проблеми, що цікавить суб’єкти державного управління; стимулювати інтерес цільової аудиторії до змісту політичного PR-повідомлення; формувати у цільової аудиторії потреби і намір діяти відповідно до цих політичних PR-повідомлень; спрямовувати дії тих, хто поводить себе відповідно до цих PR-повідомлень. Політичні PR-комунікації являють собою процес обміну сигналами з метою інформування та переконання, що оснований на смислових значеннях, які однаково розуміються. При цьому, якщо процес інформування в політичних PR-комунікаціях включає в себе привертання уваги до даної комунікації, забезпечення прийому відповідного політичного PR-повідомлення, забезпечення необхідної інтерпретації політичного PR-повідомлення і забезпечення запам’ятовування політичного PR-повідомлення з метою його подальшого використання, то процес переконання передбачає наявність сприйняття зміни, тобто готовність підкорятися бажанням або точці зору відправника політичного PR-повідомлення.

Прямий або інтерактивний політичний маркетинг в державному управлінні являє собою механізм використання комунікаційних каналів, які напряму пов’язують органи державної влади з громадськістю з метою охопити всіх потенційних прибічників і нейтрально налаштованих індивідів по відношенню до діяльності державних управлінців і тих ініціатив, які вони пропонують. До таких комунікаційних каналів належать: пряма адресна поштова розсилка інформаційних матеріалів, інтерактивне радіо та телебачення, контакти через Інтернет, безпосередні контакти представників органів державного управління з громадськістю та її довіреними представниками. Прямий або інтерактивний політичний маркетинг повинен використовуватися державними управлінцями, а особливо представниками місцевого самоврядування, як інструмент встановлення довгострокових і довірчих відносин.

Аналізуються функціональні можливості механізмів політичного маркетингу та сфери їх застосування. Однією з важливих функцій державної управлінської діяльності в Україні є функція регулювання соціально-політичних відносин і процесу суспільного розвитку на основі впровадження політичних маркетингових механізмів та технологій в державне управління.

Проблеми і протиріччя, що існують всередині державних органів влади, які характерні для сучасної системи державного управління країни і відповідної їй системи державної служби, що забезпечує реалізацію функцій держави, є перепоною для встановлення довірливих відносин між органами державного управління та суспільством, які в свою чергу, призводить до напружених відносин між ними, що потребують регуляції на основі консенсусу. Тому, необхідно реформувати систему державної служби в рамках адміністративної реформи, в контексті створення держави сервісного типу, яка повинна передбачати оптимізацію структури апаратів державного управління і всієї вертикалі виконавчої влади на засадах політичного маркетингу. Ефективне регулювання відносин в державі, насамперед, передбачає встановлення взаємовідносин органів державного управління та суспільства з усіма політичними організаціями, особливо опозиційної спрямованості, на основі ретельного вивчення і розуміння феномену опозиціонарності. Вирішення цієї проблеми взаємовідносин потребує використання політичних маркетингових механізмів дослідження і впливу на перебіг і розвиток соціально-політичних процесів, фундаментом якого повинен бути механізм політичного маркетингового аналізу.

Гострою формою протиріч у державі, яка потребує термінового регулювання, є соціально-політичний конфлікт. Соціально-політичний конфлікт в суспільстві або державі, як показують політичні маркетингові дослідження та аналіз цього феномену, може бути конструктивної чи деструктивної спрямованості. Конструктивність конфлікту виражається в тому, що він сигналізує владним структурам про виникнення соціально-політичних, соціально-економічних, етнонаціональних, релігійних тощо протиріч у суспільстві; стимулює здійснення позитивних змін в державі; дозволяє більш чітко визначити державницькі політичні позиції в порівнянні з конкуруючими опозиційними до існуючої влади силами; сприяє виявленню нових або зміні старих політичних лідерів та керівників структур державної влади. Деструктивний соціально-політичний конфлікт несе в собі заряд руйнації соціально-політичної системи і нарешті, загрожує цілісності держави і життю громадян. Такий конфлікт можливий тоді, коли органи державного управління не виконують свої функціональні обов’язки щодо виявлення причин напруження в суспільстві, не проводять профілактичних заходів щодо своєчасного вирішення протиріч, що виникають у соціально-політичній, соціально-економічній та культурно-духовній сферах.

Особливе місце у політичному маркетинговому регулюванні відносин суб’єктами державного управління, займає соціальна політика держави. Суб’єктами діяльності соціальної політики як системи взаємовідносин у суспільстві виступають органи державної влади, політичні партії, релігійні організації, а об’єктом – населення країни. З точки зору політичної маркетингової стратегії конкурентного політичного позиціювання, для державного управління України соціальна політика повинна бути основним політичним маркетинговим механізмом регуляції, за допомогою державних органів влади і органів місцевого самоврядування, існуючих відносин у суспільстві через корелювання інтересів різних прошарків населення з метою досягнення гармонійного і стійкого стану соціальної сфери. Тому, політичні маркетингові механізми регулювання соціальних відносин в українському суспільстві повинні ґрунтуватися на ефективній соціальній політиці, що впроваджується, яка, в свою чергу, має здійснюватися на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному та місцевому.

У четвертому розділі – “Розробка структурно-функціональної моделі забезпечення використання політичного маркетингу в державному управлінні України” – обґрунтовується необхідність формування в структурі органів державної влади підрозділів політичного маркетингу з метою створення умов діяльності органів державного управління як організацій маркетингового типу.

Зазначено, що оптимальна структура політичної маркетингової організації в системі державного управління України має забезпечити виконання планів та програм, полегшити ефективне управління, мінімізувати координаційні проблеми виходячи із існуючої структури державного органу влади, завдань, що стоять перед ним. Вона повинна забезпечити мобільність, мотивувати співробітників та реалізацію їх творчого і професійного потенціалу. Для вирішення проблем, що виникають або можуть виникнути в процесі діяльності органів державної влади найбільш адекватна модель структури політичної маркетингової організації, є модель структури інтегрованого типу. Політична маркетингова організаційна модель зі структурою інтегрованого типу здійснює свою діяльність комплексно та управляється з одного координаційного центру. До політичних маркетингових організацій інтегрованого типу можна віднести моделі із функціональною структурою, структурою з продуктового принципу, зі структурою, що орієнтована на сегменти соціально-політичного поля країни (регіону) та матричною структурою. Всі вони мають як певні переваги, так й недоліки. Порівнюючи та зважуючи всі переваги та недоліки організаційних структур політичного маркетингу, які можливо використовувати у системі державного управління України, треба відзначити, що найбільш прийнятна модель політичної маркетингової організації державного органу влади регіонального та місцевого рівня, є модель із функціональною структурою її підрозділів. Для органів влади загальнодержавного рівня – є модель зі структурою її підрозділів матричного типу. До складу політичної маркетингової організації із будь-якою структурою, обов’язково повинні входити структурні підрозділи: дослідження та прогнозів, аналізу та проектування, комунікацій та просування, політичного маркетингового контролю, фінансово-економічний. Кожний структурний підрозділ політичної маркетингової організації органу державної влади виконує та вирішує чітко окреслені завдання.

Розкрито сутність функціонально-діяльнісних особливостей підрозділів політичної маркетингової організації, зокрема йдеться про те, що політична маркетингова організація та структурні підрозділи, що її складають органу державного управління виконує свої функції одночасно на двох рівнях – стратегічному та тактичному. Стратегічний та тактичний рівні політичного маркетингу поєднують дві концептуальні засади: потреби громадян та соціально-політичні, соціально-економічні інтелектуальні продукти чи послуги, що пропонуються державою суспільству, які задовольняють або можуть задовольнити ці потреби. Функціонально, з теоретико-методологічної точки зору, цілі стратегічного політичного маркетингу організації та її структурних підрозділів органу державної влади включають в себе: систематичний і безперервний аналіз потреб та запитів громадян, а також генерування ідей зі створення нових, ексклюзивних пропозицій соціально-політичних, соціально-економічних інтелектуальних продуктів чи послуг, що дозволить органу державного управління або органу місцевого самоврядування більш якісно обслуговувати обрані групи населення.

Функціонально, роль політичного маркетингу тактичного рівня включає в себе організацію комунікаційної політики з метою інформування цільової аудиторії, а також просування ексклюзивних якостей соціально-політичних, соціально-економічних інтелектуальних продуктів чи послуг, що пропонуються органом державної влади громадянам країни. Крім того, функцією політичної маркетингової організації та її структурних підрозділів на тактичному рівні в державному управлінні, є регулювання протиріч та конфліктів, що виникли або можуть виникнути в суспільстві.

З точки зору функцій управління запропонованих моделей політичної маркетингової організації для загальнодержавного і регіонального (місцевого) рівнів, треба виходити із завдань, які стоять перед її структурними підрозділами: досліджень і прогнозів, аналізу та проектування, комунікацій та просування, контролю, фінансово-економічного. Самі ж функції кожного підрозділу мають певні межі та чітко окреслені.

Обґрунтовано, що важливою стороною ефективної роботи запропонованих моделей політичної маркетингової організації органу державної влади, є здійснення контролю та аудиту діяльності її структурних підрозділів.

Контроль діяльності структурних підрозділів політичної маркетингової організації в державному управлінні, повинен складатися із оцінки результатів реалізації політичної маркетингової стратегії, повноти виконання завдань, які були відображені в плані та проведенні корегуючих дій задля досягнення поставлених цілей. Контролювання діяльності структурних підрозділів політичної маркетингової організації органу державного управління, з методологічної точки зору, має складатися із: визначення справжніх значень вирішальних політичних маркетингових параметрів; аналізу причин відхилення дійсних значень від планових; визначення заходів для виправлення небажаних відхилень. При здійсненні заходів контролю, треба керуватися обмеженнями етичного характеру. В сучасних умовах розвитку української державності слід впровадити інноваційний метод контролю – політичний контролінг. Політичний контролінг – це система управління політичною маркетинговою діяльністю в державному органі влади, яке охоплює політичне маркетингове планування, політичну маркетингову інформаційну систему, контроль та процес політичного маркетингового менеджменту. Аналіз діяльності структурних підрозділів політичної маркетингової організації органу державного управління, в контексті проведення контролю, – це дослідження сукупності політичних маркетингових дій, умов, зв’язків тощо для з’ясування ефективності роботи державного органу влади щодо досягнення політичних маркетингових цілей.

Аудит діяльності структурних підрозділів політичної маркетингової організації являє собою метод самостійного аналізу та визначення політичних маркетингових ресурсів державного органу влади, що недостатньо використовуються. Це – є об’єднана методика власно аудиту з методом аналізу, який заснований на списках контрольних питань.

В п’ятому розділі – “Верифікація наукових даних, положень та пропозицій, що отримані в ході дисертаційного дослідження” – розкривається сутність перевірки отриманих результатів наукового дослідження. Верифікацію наукових даних та положень, які отримані в ході дисертаційного дослідження вирішено було за доцільне провести за допомогою метода експертних оцінок та емпірично. Методологічно, експертиза проводилась за чотирьохетапною моделлю: розробка умов отримання експертної оцінки; отримання вихідної інформації; отримання експертної оцінки та використання експертних оцінок, що отримані. Емпірична верифікація була здійснена за допомогою двох пілотних проектів на рівні місцевого самоврядування – міста Миколаєва, обласного центру Миколаївської області.

Зазначено, що методологія розробки умов отримання експертної оцінки складається із розробки процедури експертизи та розробки процедури відбору осіб, що мають входити до складу цільової фокус-групи.

Методом експертних оцінок, за допомогою анонімного анкетування учасників фокус-групи, було визначено такі основні параметри дисертаційного дослідження: актуальність теми дослідження; гіпотези та проблемні питання, що виходять із актуальності теми і предмету дослідження; сформульовані завдання, які були розв’язані у ході виконання дисертаційного дослідження; загальні висновки та пропозиції, які були зроблені, зокрема з приводу впровадження в практику державного управління України механізмів політичного маркетингу. Процедура відбору осіб, які входили до складу цільової фокус-групи, проводилась за двома параметрами – кількісного та якісного складу учасників, які залучались до експертизи дисертаційного дослідження. Кількісний склад членів цільової фокус-групи був попередньо визначений в кількості не менш як 10 осіб, не більш як 100 осіб. За якісними параметрами, цільова фокус-група складалась із фахівців в галузі державного управління, – діючих державних службовців, – потенційних споживачів даних наукового дослідження.

Розроблено методологію отримання умов експертної оцінки дослідження. Методологічно, отримання вихідної інформації, на попередньому етапі проведення експертизи наукового дослідження, було здійснено по двох напрямках: відбір конкретних членів фокус-групи та статистичний аналіз членів, які входили до складу цільової фокус-групи; складання опитувальної анкети та створення віртуальної оцінювальної шкали відповідей на запитання анкети.

Було відібрано до складу цільової фокус-групи, які повинні були провести експертизу наукової праці, 26 осіб, котрим попередньо, факультативно, прочитали курс за темою: “Політичний маркетинг в державному управлінні: метод, теорія, практика”. Всі члени цільової фокус-групи були діючими державними службовцями рівня районних державних адміністрацій або працювали в органах місцевого самоврядування. Стаж державної служби або служби в органах місцевого самоврядування експертів коливався від 2 років до більш ніж 10 років. Категорії державних службовців, які складали експертну групу, коливалися від п’ятої до сьомої, а ранги, що вони мали – від 9 рангу до 14 рангу.

Методологія процесу складання опитувальної анкети ввібрала в себе дев’ять етапів: визначення необхідної інформації; вибір способу опитування; визначення змісту окремих питань; розробка питань, які долають небажання експертів відповідати; визначення структури питань; визначення словесної форми питань; структурація питань у необхідному (правильному) порядку; розробка оформлення опитувальної анкети; усування недоліків, які були виявлені на попередньому тестуванні. Тому, сама опитувальна анкета являла собою структуровану форму збору даних, яка складалася із десяти питань закритого типу, що охоплювали основні параметри дисертаційного дослідження. В кожному питанні містилось п’ять варіантів відповідей, які оцінювались від 5 балів (відмінна оцінка) до 1 балу (дуже погана оцінка). З метою отримання якісного вимірювання відповідей на питання анкети, що надали члени фокус-групи, був застосований метод шкалювання для того, щоб сформувати оцінку відношення експертів до наукової праці. В конкретному випадку, була використана віртуальна п’ятипозиційна дискретна рейтингова шкала збалансованого типу.

Визначено, що методологія отримання експертної оцінки дисертаційного дослідження містила в собі отримання індивідуальної оцінки особи, яка входила до складу цільової фокус-групи по кожному питанню анкети та отримання остаточної групової оцінки з кожного із питань анкети, котра визначалася як середнє арифметичне значення оцінок всіх членів цільової фокус-групи за допомогою віртуальної п’ятипозиційної дискретної рейтингової шкали збалансованого типу. В результаті, була отримана групова оцінка наукової праці з кожного із питань анкети, яка коливалася в межах оцінки, яку кваліфіковано як “добра“ та мала точки екстремуму від мінімального значення 3,81 бали до максимального значення 4,62 бали.

Підсумовано результати експертизи. Загальний середній бал всього дисертаційного дослідження, за методологією обчислення групової експертної оцінки кожного із десяти питань анкети, дорівнює 4,12 бали. Це значення, за віртуальною п’ятипозиційною дискретною рейтинговою шкалою збалансованого типу, кваліфіковано як “добрий” результат всієї наукової праці. Тому, результати групової експертної оцінки дисертаційного дослідження свідчать про те, що ті напрацювання та пропозиції, які містить у собі наукова робота, являють собою інноваційні, ефективні і своєчасні наукові досягнення, що відповідають сучасним вимогам та потребам державного управління складно структурованим суспільством із турбулентним внутрішнім та зовнішнім політичним маркетинговим середовищем. Це також свідчить про те, що є необхідність в підготовці у вищих навчальних закладах фахівців з політичного маркетингу для задоволення потреб державного управління України в дослідницькій, аналітичній, прогностичній та регуляційній сферах діяльності державних органів влади на соціально-політичному полі країни.

Висвітлено сутність пілотних проектів з організації на засадах маркетингу діяльності департаменту житлово-комунального господарства міста Миколаєва та Миколаївської міської ради. Емпірично верифіковано дієвість механізму політичних маркетингових досліджень; механізму та технологій прикладного політичного маркетингового аналізу; структурно-функціональну модель організації політичного маркетингу в органах влади – відповідність завданням структурних підрозділів, їх функції, здійснення контролю та аудиту діяльності структурних підрозділів функціональної моделі організації політичного маркетингу, механізмів регулювання конкретних соціально-політичних відносин в суспільстві. Доведена доцільність впровадження політико-маркетингових організаційних структур в органи державної влади і місцевого самоврядування України.