ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЕКОНОМІЧНО АКТИВНОГО НАСЕЛЕННЯ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі надано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначено її зв’язок з науковими дослідженнями Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, представлено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх впровадження та апробації.

У першому розділі – «Науково-теоретичні засади соціального захисту економічно активного населення» – систематизовано науково-теоретичні підходи щодо ролі держави в соціальному захисті населення, проаналізовано існуючі моделі державної політики соціального захисту населення в різних країнах, розглянуто науково-методичні засади функціонування механізму державного регулювання соціального захисту, уточнюються сутнісні характеристики категорій „соціальний захист економічно активного населення”, „державна політика соціального захисту економічно активного населення”, „соціальне партнерство”.

Проведений аналіз наукових джерел з проблем соціального захисту населення та вивчення історичних етапів розвитку світової економіки дозволило систематизувати їх у часовому та просторовому вимірах і виділити чотири етапи формування та розвитку державної політики соціального захисту економічно активного населення: від повної відсутності державної системи соціального захисту економічно активного населення до її появи та значного підвищення рівня державної підтримки та скорочення обсягів і трансформації державної політики соціального захисту економічно активного населення в сучасних умовах.

Розгляд існуючих моделей державної соціальної політики в різних країнах дозволив виокремити: соціал-демократичну (солідарну) модель державної політики соціального захисту населення, яка є найбільш наближеною до “держави добробуту” (держава несе найвищі витрати на соціальний захист та соціальні програми, надає широке коло соціальних гарантій і, як наслідок, має меншу соціальну поляризацію в суспільстві); ліберальну модель, якій притаманні менші витрати на соціальні програми, лояльне відношення до бідності та соціальної нерівності в суспільстві, а пріоритет надається підтримці та стимулюванню економічної активності працездатного населення; консервативну (корпоративну) модель, яка характеризується розвиненою системою соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців і жорстким зв'язком між рівнем соціального захисту та тривалістю професійної діяльності працівників (держава прагне заміни матеріальної підтримки громадян системою страхового захисту), стимулює економічне зростання і зайнятість населення.

До економічно активного населення відноситься населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці, тобто ті особи, які займались економічною діяльністю (зайняті), або шукали роботу і були готові приступити до неї (безробітні).

Соціальним захистом економічно активного населення доцільно вважати систему заходів законодавчо-нормативного, фінансово-економічного, організаційно-адміністративного, соціально-екологічного характеру, яка гарантується та реалізується державою та суспільством, для досягнення високого рівня життя зайнятого населення (через створення сприятливих економічних умов і надання кожній працездатній особі можливостей для отримання бажаного доходу і забезпечення власного добробуту і своєї родини) та безробітних в разі тимчасової втрати ними джерел доходу (шляхом створення соціальних амортизаторів та стимулів трудової активності, як основи матеріального забезпечення економічно неактивної частини населення на рівні стандартів розвитку сучасного суспільства).

Проведене дослідження дозволило виокремити такі механізми формування та реалізації державної політики соціального захисту економічно активного населення: законодавчо-нормативний, фінансово-економічний, організаційно-адміністративний, науково-інформаційний (рис. 1).

У другому розділі – «Сучасний стан та результативність державної політики соціального захисту економічно активного населення в Україні» – виявлено вплив рівня економічного розвитку країни на формування та функціонування системи соціального захисту населення, проаналізовано сучасний стан ринку праці, динаміку соціальних стандартів, визначено результативність механізмів соціального захисту економічно активного населення України, виявлено особливості державної політики соціального захисту економічно активного населення країни в умовах глобальної фінансово-економічної кризи.

Державна соціальна політика, метою якої є підвищення рівня соціальної безпеки й добробуту населення, соціального захисту, має виходити з реального стану економіки країни.