ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МИТНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і наукову новизну дослідження, практичну значущість дослідження, наведено характеристику використаних методів дослідження, дані щодо апробації отриманих результатів, їх опублікування і структури дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади державного управління митною системою” – окреслено теоретичне підґрунтя розвитку інституційних механізмів державного управління митною справою, висвітлено специфіку цих механізмів, розглянуто методологічні підходи до оцінювання стану розвитку інституційних механізмів державного управління митною справою та досліджено відповідний зарубіжний досвід.

Будь-які якісні перетворення інститутів митної справи, митної служби, митних органів пов’язані з певними витратами на ці зміни, що, у свою чергу, потребує обґрунтування інституційних меж та пошуку раціонального шляху переходу від існуючої системи інститутів до перспективної. У роботі запропоновано в контексті вимог науки “Державне управління” визначати інституціоналізацію в митній сфері як процес послідовних, чітко спрямованих, концептуальних, правових, організаційних, технологічних та інших системних перетворень, що зумовлює високий ступінь досягнення позитивних результатів і передбачає своєчасну розробку спеціального інструментарію розрахунку відхилень, помилок, прогалин та пошуку стану рівноваги й динаміки розвитку.

Зазначено, що можливості та межі застосування інституційних підходів у сфері державного управління митною справою ще не достатньо досліджені в нашій країні та мають складну структуру. Відповідно до суб’єктного підходу в митній сфері в роботі виокремлено такі інститути: органи державної влади, в т. ч. митна служба, брокерські структури, суб’єкти ЗЕД тощо). З погляду об’єктного підходу, втіленням інститутів є сукупність норм, правил, законів, інструментів, моделей поведінки, звичаїв, цінностей, санкцій, стимулів тощо. Ці різнопорядкові форми прояву інститутів утворюють складну ієрархію, вивчення якої необхідне для поглибленого осмислення інституціональної специфіки митної справи.

У роботі зазначено, що більшість зарубіжних науковців схильні трактувати ефективність державного управління як співвідношення між кількістю витрачених ресурсів та досягнутим результатом, асоціюючи ефективність управління з поняттям результативності. Автором узагальнено основні підходи та концепції й надано уточнене визначення поняття ефективності державного управління під яким розуміється не тільки загальне співвідношення між результатами і витратами, а й реальний ступінь досягнення соціально значущих результатів при суспільно та економічно виправданих витратах за певний проміжок часу. У цьому контексті в роботі визначено, що ефективність державного управління митними органами – це співвідношення ефекту, отриманого в результаті діяльності митних органів з регулювання і контролю експортно-імпортних операцій, і сукупних витрат з боку держави щодо управління цією діяльністю та утримання відповідних структур.

Вивчення праць зарубіжних та вітчизняних вчених свідчить, що наявні моделі оцінювання ефективності державного управління, як правило, описові й фрагментарні та не передбачають інтегральної (загальної) оцінки роботи органів державного управління різного рівня, в т. ч. і в митній справі, і потребують подальшого удосконалення відповідно до сфери дисертаційного дослідження.

У другому розділі “Стан державного управління митною системою України” досліджено особливості реалізації державного управління в митних органах України, проведено оцінку розвитку Державної митної служби України, визначено специфіку оцінювання економічної ефективності митної системи України.

У сучасних умовах розбудови суверенної правової держави значний інтерес становить проблематика пошуків нових шляхів модернізації митної служби, дослідження інституціоналізації державного управління митною справою, зв’язок митної служби з іншими сферами державного управління. Виявлено, що Державна митна служба України залишається одним з основних органів державного управління ЗЕД, що впливає на формування дохідної частини Державного бюджету. Так, бюджетні показники, встановлені у Держмитслужбі, з року в рік зростають, а надходження перевищують планові значення. Перерахування митниці до державного бюджету країни протягом 1996-2010 рр. зросли з 340 млн грн у 1996р. до 85,9 млрд грн. у 2010 р. (в 69 разів). Питома вага внеску митних органів за період 1995–2010 рр. зросла з 2,8 % від усіх надходжень до дохідної частини Держбюджету України до 35,8 %.

Зокрема, митна служба України в 2011 р. забезпечила майже 114,8 млрд грн. надходжень, що становило 36,5% дохідної частини Держбюджету України. При цьому план надходжень (107,2 млрд грн.) було виконано на 107 %.

Згідно з класифікацією Всесвітньої митної організації, митна служба України поки що належить до так званих “митниць для уряду”, де першочерговим і найважливішим завданням є фіскальна функція митниці щодо виконання запланованих обсягів збирання платежів для поповнення прибуткової частини бюджету держави.

Особливо важливим аспектом розвитку митної служби є перехід від переважно фіскальної функції держави, направленої на збільшення зборів митних платежів до державного бюджету, до розвитку сервісної функції митної служби, яка полягає в орієнтації всієї діяльності митної служби, її підрозділів та окремих працівників на обслуговування клієнтів ЗЕД, виходячи зі стану розвитку національної економіки та необхідності забезпечення національної безпеки.

Ідентифікація митної служби на основі інституційного підходу дозволяє виділити базові (характерні для всіх інститутів) та специфічні (відображають особливості митної служби) інституційні ознаки. Зроблено висновок, що митна служба України – складний і масштабний інститут забезпечення економічної безпеки держави, наділений статусом провідного державного інституту, що виконує комплекс функцій щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Дослідження стану системи державного управління митними органами свідчить, що він не є завершеним, адже відбувається постійне вдосконалення системи відповідно до вимог суспільства та держави. У роботі розглянуто основні етапи розвитку системи управління митною справою та визначено чотири етапи інституційного розвитку: доінституційний, преінституційний, інституційний, неоінституційний. Автором здійснено структурно-морфологічний, функціональний та організаційно-управлінський аналіз митної служби України, виявлені особливості її функціонування як державного інституту. Система митних органів розуміється як зумовлена функціональною єдністю сукупність митних органів, що характеризується єдиними цілями й завданнями діяльності, а також ієрархічною побудовою й підпорядкованістю нижчих органів вищим.

Ефективність діяльності митних органів охоплює сукупність показників, які відображають співвідношення результатів діяльності у відповідній митній сфері (справляння податків і зборів, кількість товарів, митне оформлення яких здійснено, тощо) і залучених для досягнення таких результатів ресурсів (матеріальних, трудових тощо).

У третьому розділі “Напрями розвитку інституційних механізмів державного управління митною системою України” – запропоновано напрями удосконалення нормативно-правового та інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління митною справою, уточнено сукупність показників оцінювання ефективності митної системи та висвітлено основні аспекти вдосконалення моделей оцінювання ефективності державного управління в митних органах.

Автором зроблено висновок, що стан та ефективність правового забезпечення діяльності національної системи митних органів мають ключове значення для реалізації митної політики держави. Саме тому законодавча система, а, в першу чергу її частина, яка регламентує організацію і діяльність митних органів, їх статус, потребує свого постійного розвитку та вдосконалення.

У роботі визначено, що основою розвитку інституційних механізмів державного управління митними органами є приведення організації та управління в досліджуваній сфері до стану рівноважної динамічної системи діяльності, орієнтованої на високий ступінь досягнення позитивного результату. Це передбачає мінімізацію неефективних трансформаційних та трансакційних витрат. Першочерговими сферами уваги щодо впровадження інституційних механізмів державного управління митною справою є: функціональна цілісність інституту митної служби на всіх рівнях управління; наявність зовнішнього середовища, в межах якого і функціонує інститут (тобто митна служба є одночасно як системою, так і елементом системи); можливість виділення підсистем (наявність підсистем – регіональні митниці, митниці, митні пости, функціональні підрозділи); обмеженість у ресурсах (матеріальних, людських тощо).

З урахуванням вищезазначених факторів автором розроблено структурно-логічну схему розвитку інституційних механізмів державного управління митними органами, де необхідною умовою інституціоналізації виступає узгоджена сукупність компонентів правового, організаційного, ресурсного забезпечення, що передбачає впровадження авторської моделі оцінювання ефективності системи управління