УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ Автореферат

Прагнення отримувати максимально можливий прибуток в умовах жорсткої обмеженості ресурсів спонукає підприємства до перегляду наявного інноваційного потенціалу, переоцінки власних можливостей, пошуку додаткових резервів підвищення дохідності своєї діяльності. Тому проблема кількісного вимірювання, якісної оцінки та оптимізації управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств привертає до себе підвищену увагу як з боку представників усіх без винятку підприємницьких структур, так і з боку вчених-економістів.

Актуальність теми. Європейський вибір України та її відповідна інтеграція у високотехнологічне конкурентне середовище зумовили необхідність формування інноваційної моделі розвитку, в якій роль головного джерела довготривалого економічного зростання відіграють наукові надбання та їх технологічне застосування, що надає можливість, підвищувати конкурентоспроможність економіки, гарантувати економічну безпеку держави та її чільне місце в Європейському Союзі за умови стабільних і високих темпів економічного зростання. Водночас інноваційна модель розвитку має розглядатися як інструмент формування засад інноваційно-інформаційного суспільства, в Україні.

Питання переходу України до інноваційної моделі розвитку привертає до себе дедалі більшу увагу науковців, політиків, практиків бізнесу. Зважаючи на сучасні тенденції розвитку світової економіки, стає все очевиднішим, що лише на цьому шляху національна економіка може зайняти пристойне місце в світовому ринковому середовищі. Створення належних стимулів для поширення інноваційної моделі економічної поведінки українського бізнесу стає пріоритетним завданням економічної політики держави. Інноваційна діяльність підприємств виступає сьогодні як об’єкт поєднання інтелектуальних, фінансових, матеріальних та інших процесів вкладання ресурсів з метою, насамперед, одержання ефекту. Запорукою розв’язання проблем активізації інноваційної діяльності підприємств машинобудування є науково обґрунтовані й розроблені питання стосовно спроможності суб’єктів господарювання до інноваційної діяльності, наявності у них необхідних першочергових передумов, тобто наявності, насамперед, інноваційного потенціалу.

Широке коло питань, пов’язаних із дослідженнями сутності інноваційного потенціалу та управління його розвитком на підприємствах, знайшло своє відображення у працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, серед яких: О.Ареф’єва, І. Балабанов, О. Василенко,

Л. Водочек, В.Бесєдіна, О. Волков, В. Вітлінський, А. Гриньов, Н. Гончарова, М. Денисенко, М. Єрмошенко, С.Ілляшенко, М. Йохна, М. Краснокутська,

Т. Лепейко, В. Мединський, М. Портер, В. Парсяк, О. Рудченко, Т, Сааті,

В. Стадник, Р. Фатхутдінов, Г. Хакен, Й. Шумпетер та інші.

Їхні праці покладені в методологічну основу виконання даного дисертаційного дослідження, а запропоновані в даній роботі методи вирішення зазначених проблем можна розглядати як продовження наукових розробок даних учених-економістів. Разом з тим, наявні напрацювання не завжди враховують специфіку управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування, а у більшості випадків є значною мірою затеоретизованими, у той час як практика розвитку ринку інноваційної продукції машинобудівної галузі вимагає пошуку нових підходів та механізмів, які відповідають світовому рівню розвитку. Так, насамперед, потребує науково-методичного обґрунтування сутність і структура інноваційного потенціалу, оцінка його рівня і ефективності на підприємствах машинобудування; необхідним є систематизація принципів, методів, функцій і чинників, які впливають на формування, розвиток і управління інноваційним потенціалом. Невирішеність перерахованих вище проблем, недосконалість їх висвітлення у наукових публікаціях стали визначальними при виборі та обґрунтуванні актуальності теми дисертації, її завдань і структури.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Європейського університету: «Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств» (номер державної реєстрації 0107U0002007), особисто автором розроблені пропозиції щодо оцінки інноваційного потенціалу, формування організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу та запропоновано модель управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування з використанням кластерної структури.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення й розвиток теоретичних підходів та методичних основ управління розвитком інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, обґрунтування положень та практичних засад управління розвитком інноваційного потенціалу, а також розробка рекомендацій стосовно підвищення ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств в умовах ринкових відносин.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі були поставлені і вирішені такі задачі:

— провести теоретичний аналіз сутності та змісту поняття «інноваційний потенціал»;

— визначити структурні складові, джерела формування та чинники впливу на розвиток інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств;

— сформувати організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств;

— здійснити аналіз існуючих організаційно-правових форм і методів управління інноваційним потенціалом підприємств машинобудування;

— проаналізувати методи оцінки та оцінити інноваційний потенціал підприємств, що досліджуються, на основі визначення рівня їхньої інноваційної активності;

— розрахувати інноваційний потенціал підприємств машинобудування на основі факторного аналізу;

— запропонувати методику оцінки інноваційного потенціалу, яка враховує кількісний і якісні аспекти його розвитку на досліджуваних підприємствах;

— створити модель управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування;

— обґрунтувати аспекти взаємодії підприємств машинобудування і банків у формі кластерної структури для ефективного управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств;

— визначити і обґрунтувати основні шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування;

— запропонувати методику комплексної оцінки інноваційного потенціалу кластерної структури управління підприємств машинобудування при виборі стратегічного партнера;

— проаналізувати ефекти від інтеграції підприємств і банків у кластерній моделі управління.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин з управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі.

Предметом дослідження є сукупність умов, чинників, методів та інструментів забезпечення ефективного управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано загальнонаукові й спеціальні методи дослідження економічних явищ: аналіз і синтез – для визначення понять інноваційного потенціалу; факторний аналіз – для дослідження факторів, що впливають на управління розвитком інноваційного потенціалу; структурний аналіз – для дослідження динаміки та структури показників інноваційного потенціалу; екстраполяції – для визначення тенденцій розвитку досліджуваних підприємств; групування й класифікації – для систематизації факторів, що впливають на зростання потенціалу підприємств; порівняння та експертних оцінок – для визначення вагомих коефіцієнтів виміру рівня інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств; економіко-математичне моделювання – для розробки економетричних моделей прогнозування розвитку інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств; при побудові організаційно-економічного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу та розробці імітаційної моделі управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудівної галузі - цільовий підхід, моделювання і ситуаційний аналіз.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є аналітична інформація Держкомстату України, матеріали галузевих міністерств, дані статистичної звітності господарської діяльності машинобудівних підприємств, матеріали анкетного опитування керівників і фахівців досліджуваних підприємств та організацій, теоретичні роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників, а також фундаментальні положення в області інноваційного менеджменту, системного теоретико-економічного аналізу інноваційних програм зарубіжних країн.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в запропонованих автором науково обґрунтованих теоретичних та практичних розробках щодо удосконалення управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств, до яких можна віднести наступні:

вперше:

— розроблено модель управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств, яка базується на взаємодії підприємств досліджуваної галузі і фінансової установи шляхом об'єднання їхніх конкурентних потенціалів з використанням кластерної структури управління, що дозволило підприємствам поглибити спеціалізацію виробництва, розподілити внутрішні ризики, підвищити генерацію нововведень та забезпечити економію внутрішніх витрат;

— на основі розробленої моделі запропоновано організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств об’єднаних в кластер, що складається з набору методів, принципів, функцій та організаційного забезпечення, в поєднанні яких через координацію дій можливе досягнення досліджуваними суб’єктами господарювання головної мети — розвитку інноваційного потенціалу і управління ним;

удосконалено:

— визначення «інноваційного потенціалу» як сукупності організаційно-управлінського, ресурсного блоку та інноваційної культури, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного клімату бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності підприємства, метою якого є задоволення нових потреб суспільства;

— організаційно-економічний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, що підвищує ефект синергії розвитку складових інноваційного потенціалу за рахунок їх одночасної реалізації;

набули подальшого розвитку:

— особливості управління розвитком інноваційного потенціалу досліджуваних підприємств на основі врахування впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, і розрахованого інтегрованого показника, що в сукупності дозволяє об'єктивно оцінити рівні інноваційного потенціалу і його структурних блоків;

— методичний підхід до оцінки розвитку інноваційного потенціалу, який дозволяє на основі загальних та часткових показників визначити ефективність розвитку інноваційних можливостей усіх видів складових інноваційного потенціалу, що має в своєму розпорядженні суб'єкт господарювання;

— методика комплексної оцінки інноваційного потенціалу кластерної структури з метою вибору стратегічного партнера, яка заснована на синтезі методів експертних оцінок і теорії ймовірностей, математичної статистики й економетрії, що дозволяє оцінити наявні альтернативи і вибрати кращу з урахуванням певних умов, що враховує при цьому кількісну і якісну інформацію, динаміку показників та дозволяє оцінити альтернативні варіанти і здійснити вибір партнерів, визначити і оцінити кластерний інноваційний потенціал, здійснити кількісно обґрунтований прогноз його розвитку в часі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й апробації методичних рекомендацій щодо моделі управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування на основі ефективного використання складових блоків інноваційного потенціалу; використанні методів оцінки інноваційного потенціалу підприємств; застосуванні кластерного механізму для прискореного зниження витрат, генерування впровадження інновацій, розподілу внутрішніх ризиків між учасниками кластерної системи; у розробці рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності управління розвитком інноваційного потенціалу на основі ефекту синергії, що дозволить досліджуваним підприємствам поглиблювати спеціалізацію виробництва і забезпечувати економію внутрішніх витрат завдяки фінансовій підтримці банку, що входить в дану структуру.

Запропоновані в дисертації висновки та рекомендації, які мають прикладний характер, впроваджено на промисловому підприємстві ВАТ «Могилів-Подільський машзавод» (акт про впровадження №1041

від 15.06.2008 р.), ЗАТ «Бориспільський автозавод» (акт про впровадження №1044/ 08 від 12.06.2008 р.), АТ «Барський машинобудівний завод» (довідка без/н).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливої науково-прикладної задачі удосконалення ефективного управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств машинобудування.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати досліджень відображено в наукових працях автора та в матеріалах науково-практичних конференцій і семінарів, що проводились в Україні, зокрема на: V, VI, VІI Міжнародних наукових семінарах «Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці, освіті» (Національна академія управління, Українська академія інформатики, оз. Світязь-Київ, 2006, 2007, 2008рр.); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (25-27 квітня 2006 р., м. Київ Європейський університет, Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток агропродовольчого сектора економіки і проблема підготовки кадрів» (21-25 травня 2007 р., м. Одеса, Одеський аграрний університет); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційна економіка: проблеми і шляхи розв’язання» (5-10 листопада 2007 р., м. Стамбул-Київ, Українська академія інформатики); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки 2007» (13-14 грудня 2007 р., м. Київ, Національна академія управління), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки 2008» (12 грудня 2008 р., м. Київ, Національна академія управління).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових робіт, у т.ч. 6 статей у фахових виданнях, а також підрозділи у двох наукових колективних монографіях. Загальний обсяг публікацій складає 3,32 ум.-друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить 3,32 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (який складає 183 найменування) та 10 додатків. Загальний обсяг роботи становить 223 сторінки машинописного тексту, містить 48 таблиць та 35 рисунків