ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ Автореферат

У вступі обґрунтовані вибір теми дисертації, її актуальність, проаналізований загальний стан її розробки в науковій теорії та психолого-педагогічній практиці. Визначені об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання, концепція, методологічна й теоретична основа, етапи та методи дослідження. Розкрита наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, а також особистий внесок автора. Відображені форми апробації і впровадження результатів дослідження, їх вірогідність та достовірність.

У першому розділі “Теоретичні засади розробки і застосування педагогічних технологій у підготовці конкурентоспроможних фахівців” проаналізована проблема створення і реалізації інноваційних педагогічних технологій, розкрита їх сутність у науковій літературі, класифікація, історія розвитку та наукові засади парадигми, в контексті якої здійснюються наукові пошуки.

Розглянуті шляхи вдосконалення традиційного навчання, розробки і реалізації інноваційних педагогічних технологій через призму історії. З’ясовані характерні особливості інженерної діяльності з самого початку підготовки інженерів в Україні.

Здійснений теоретичний аналіз дефініції “педагогічна технологія”. Короткий історичний екскурс з розвитку педагогічних технологій, трансформації терміна “педагогічна технологія” дозволив зрозуміти неоднозначність його тлумачення. Технологічні ідеї простежуються до початку ХХІ ст. Показана різниця понять “технологія освіти”, “технологія в освіті”, “педагогічна технологія”, “технологія навчання”, “педагогічна техніка”, “освітня технологія”, “нова педагогічна технологія”, “інноваційна педагогічна технологія” та ін.

Розкриті складові педагогічної технології. Наголошено, що для розв’язання проблеми вибору реалізації педагогічних технологій потрібна їх систематизація. Висвітлені спроби здійснення наукового пошуку в даному напрямку. Ми використовували найбільш повну класифікацію Г. Селевка.

Загальний аналіз опрацьованих літературних джерел показав, що переважна більшість інноваційних педагогічних технологій створені для загальноосвітніх навчальних закладів, не всі з яких адаптовані до застосування у вищих технічних навчальних закладах. Доведена потреба в нових високоефективних технологіях у підготовці конкурентоспроможних фахівців інженерних спеціальностей.

Звернена увага на світову тенденцію одержання прибутків від упровадження нових технологій і використання людських, а не природних ресурсів. Оскільки в індустріальному суспільстві безпосередньою ланкою виробничого процесу є вищі технічні навчальні заклади, то без гуманістичної спрямованості не можна обійтись під час реалізації технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Цей висновок підтверджується багатьма нормативними документами останніх років, де йдеться про гуманістичні принципи освіти, підкреслюється, що гуманізм є однією зі складових формування національної системи освіти. Гуманістичні педагогічні технології пов’язані з необхідністю забезпечити розвиток особистості, професійно важливих якостей, диференційованим та індивідуальним підходами. Підтверджено, що свідоме застосування таких технологій у педагогічному процесі вимагає психологічних знань і ознайомлення з психологічними концепціями. Розкрита сутність таких інноваційних педагогічних технологій.

На основі теоретико-гносеологічного аналізу багатьох праць виділені нерозв’язані питання з проблеми дослідження.

Наприкінці першого розділу обґрунтовані наукові засади педагогічної парадигми в контексті підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Зазначено, що для неї характерні: домінування соціальних факторів з урахуванням соціальної ідентичності індивіда; навчання стає частиною усього життя майбутніх фахівців інженерних спеціальностей; залучення студента до процесу пошуку; цінність співпраці; активна взаємодія з метою становлення студентів як професіоналів і особистостей; рівність і довіра до пізнавальних можливостей усіх студентів, віра в їхні творчі можливості; нова модель керування освітнім процесом та ін. Розділ закінчується аргументами необхідності наукового дослідження поставленої проблеми.

У другому розділі “Наукова концепція інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей” здійснена концептуалізація інноваційних технологій, розкрита структура нової педагогічної технології, процес забезпечення органічного взаємозв’язку і наступності загальноосвітньої і вищої технічної школи, новий вид навчальних занять для майбутніх фахівців інженерних спеціальностей та технологія їх проведення.

На основі аналізу проблеми створення педагогічних технологій розкриті три складові розробленої нами педагогічної технології, яку названо студактивною: концептуальну, змістову й процесуальну частини. Зазначено, що вона створена на засадах певного філософського підґрунтя і фундаментальних досліджень у сфері психології, пов’язаних з іменами багатьох учених, а також національних інтересах держави, механізмі нового взаємовпливу суб’єкт-суб’єктних відносин тощо. Філософську основу складають принципи гуманізації і демократизації освіти. Між студентом і викладачем встановлюється особистісна рівність, партнерство, спільна діяльність, взаєморозуміння, однакове почуття відповідальності за якісне виконання поставлених завдань. Обґрунтовано принципи, на яких базується студактивна педагогічна технологія. Її зміст і цілі визначаються потребами суспільства, які змінюють діяльність фахівців інженерних спеціальностей у бік кореляції компетентностей, ставлення до їх здобування, конкурентоспроможності, підготовки молоді до професійного життя. Зокрема передбачається здатність особистості до активного вироблення нових видів діяльності і постійного самовиховання, самореалізації, самопізнання, які формуються в студентів через спеціально побудовану педагогічну діяльність з урахуванням індивідуальних можливостей. Говорячи в цілому про комплекс ідей, то вони базуються на визнанні факту альтернативності, різноманітності розвитку, єдності самостійного, свідомого й активного навчання студентів, формуванні в них потреби самовдосконалюватись для оволодіння майбутньою професією, створенні умов для професіонального та особистісного розвитку не тільки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, а й викладача.

У процесі системного аналізу спілкування з інженерами провідних заводів України, відповідної літератури ми дійшли висновку, що сучасні підприємства потребують творчих особистостей, здатних, на відміну від людей-виконавців, самостійно мислити, приймати нестандартні рішення. За розробленою нами концепцією інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей розкриваються творчі здібності кожного. Студенти прагнуть стати конкурентоспроможними спеціалістами, залучаються не тільки до розв’язання фахових завдань, а й вчаться гуманним стосункам між колегами у майбутньому трудовому колективі, вмінню доводити і відстоювати свою точку зору, культурі спілкування.

Зазначено, що науково-педагогічні працівники під час навчальних занять надають увагу фронтальній або індивідуальній, або груповій діяльності. Добре відомі переваги і недоліки такої роботи. За нашою концепцією здійснюється високоефективне поєднання різних видів діяльності, яке залежить від видів навчальних занять та індивідуальних здібностей майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Створюються умови для розвитку кожного студента на основі самостійної творчої діяльності, любові до професії, громадянськості, національної свідомості.

Аналіз нормативно-правових документів і психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що поряд з проведенням широкомасштабної наукової роботи, спрямованої на вдосконалення навчально-виховного процесу у вищій школі, на наш погляд, важливим залишається питання, пов’язане з вивченням своєрідного і відповідального періоду в житті юнаків і дівчат, який настає після вступу у вищий технічний навчальний заклад. Від того, як молоді люди починають цей період, з якою готовністю і в якому психологічному стані вони перебуватимуть, залежатимуть їхні взаємини, ставлення до предметів, учіння як провідної діяльності в оволодінні обраною професією, стиль поведінки на всі студентські роки. Тому значний теоретичний і практичний інтерес викликає проблема адаптації майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Результати досліджень (Г. Балл, М. Дяченко, В. Кадочкіна, С. Крягдже, М. Левченко, В. Лісовський, І. Макєєва, Л. Меншикова, О. Мороз, Ж. Піаже, В. Подольський, К. Сантрасян, В. Синявський, О. Скрипченко та ін.) педагогічних, психологічних та соціальних аспектів адаптації свідчать, що адаптація студентів до нових умов найінтенсивніше відбувається протягом першого року навчання і характеризується інформованістю, яка виявляє професійну спрямованість, самооцінкою професійної відповідальності, ступенем професійної підготовки та залежить від загальних властивостей нервової системи, обсягу навчальної інформації, індивідуальної здатності до саморегуляції. Це явище багатопланове й орієнтоване на збереження та утворення певних характерологічних особливостей індивіда в умовах його врівноваження з динамічним середовищем.

Ми дійшли висновку, що для реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей потрібно розв’язати проблему адаптації. Для цього продовжувати її дослідження на основі надбання педагогічної науки. У результаті нами розроблена технологія адаптації, яка спрямована на реалізацію доцільної педагогічної діяльності, по-перше, кожного викладача (під час навчальних занять, через створення ланки з лідерів групи, індивідуальний підхід тощо), по-друге, куратора (багатофункціональна діяльність).

Доведено, що якість підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах підвищують проблемно-гуманістичні лекції. Основними ознаками такої лекції є: формування цілісної особистості як конкурентоспроможного фахівця, висококультурної людини, здатної самостійно навчатись і самовдосконалюватись упродовж усього трудового життя; когнітивний розвиток, науковість, систематичність, переконливість доказів, активізація інтелектуальних сил; аргументація діяльності студентів, спрямована на аналіз змісту матеріалу, узагальнення принципів побудови тих чи інших дій, процесів, явищ; багатобічні ідейні й емоційні впливи на свідомість, характер, почуття студентів з метою виховання у них загальнолюдських якостей, поглядів і переконань; зміцнення суб’кт-суб’єктних відносин педагога і студента, забезпечення їх психолого-педагогічного взаємозв’язку, створення атмосфери творчості і розвитку синкретичного мислення. Встановлені умови підвищення ефективності лекції.

Розкрита структура, розроблене положення для реального контролю і ефективності практичного заняття, виокремлені його дидактичні компоненти. Викладач практичне заняття будує так, щоб стимулювати студента до навчання, сприяти розвитку аналітико-синтетичної діяльності, раціонально поєднувати теоретичну і практичну підготовку студентів, враховувати досвід минулого і сучасного тощо. У результаті дослідження дидактичних проблем у вищому технічному навчальному закладі підтверджено, що ефективність практичного заняття вища, якщо формувати в студентів мислення, власну навчальну діяльність. Підкреслено, що для досягнення майбутнім інженером високого рівня професіоналізму, здатності створювати нові наукові технології, готовності до здійснення інноваційної діяльності, поєднування в собі широкої фундаментальної наукової і практичної підготовки, необхідно насамперед навчити студента вищого технічного навчального закладу працювати і синкретично мислити. Встановлено, що студент мислить і вчиться цього, коли уважно слідкує за ходом думки викладача. Запропонована нами система розвитку мислення під час практичних занять, яка включає: правильне володіння визначеннями, аналіз і синтез, правильну постановку запитань і коректні відповіді на них, культуру мови, символьну мову, суперечності, розв’язання завдань тощо. Зазначено, що для тривалого і свідомого оволодіння поняттям студент має не тільки відтворювати словесне формулювання, а й пов’язувати визначення з тим, як і в яких способах діяльності утворене.

Подальше дослідження підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, які навчаються у вищих технічних навчальних закладах за контрактом, дозволило відшукати схему ефективної роботи з такими студентами.

Значна увага приділена розробці навчального заняття, яке б стало життєвою потребою студента. Підкреслено, що такі заняття мають нову структуру, нову технологію і названі нами студактивними. Порівнюючи всі види навчальних занять, ми дійшли висновку, що студактивні заняття відрізняються від уже відомих (лекцій, практичних, лабораторних, семінарських та інших занять) специфічною організацією цілісної педагогічної діяльності всіх учасників заняття, способом здобуття компетентностей майбутніх фахівців, типом керування пізнавальною діяльністю.

Обґрунтовані науковий зміст, дидактичні функції, етапи формування особистості та загальні принципи організації і проведення студактивних занять: свідомого самостійного навчання, доступності й індивідуалізації, спіралеподібності, взаємного збагачення студентів, взаємо- і самоконтролю, свідомої навчально-пізнавальної активності, свободи, партнерства і співробітництва, колегіальності, систематичності і послідовності, зв’язку навчання з професійною діяльністю, творчості, успіху та самоактуалізації, наочності, науковості навчання тощо.

Встановлено, що методичний аспект організації студактивного заняття полягає в оволодінні формами і методами найефективнішої роботи як викладачеві для організації і надання допомоги студентам у подоланні труднощів та усуненні помилок, так і майбутнім фахівцям інженерних спеціальностей для активної діяльності з урахуванням їхньої індивідуальності і специфіки предмета.

Розкриті організаційні, навчально-пошукові та соціально-психологічні методи стимулювання майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, чинники забезпечення ефективності студактивного заняття. З’ясовано, що одним із найважливіших факторів, які впливають на результативність студактивного заняття, є управління викладачем активною діяльністю студентів, на основі чого виокремлено основні складові цього процесу. Підкреслено, що методи засвоєння знань базуються на свідомому, самостійному здобуванні нових знань, формуванні динамічного стереотипу самовдосконалюватись, саморозвиватись, залученні до постійного активного процесу відкриття, дослідження дослідженого. Зазначено, що застосовуються різні типи консультацій для студентів з низьким, середнім і високим рівнями підготовки.

Обґрунтована макроструктура студактивного заняття, яка визначається на основі забезпечення активної індивідуальної роботи кожного студента в єдиному процесі здобуття та якісного формування компетентностей, що дозволяє вести невимушене спілкування учасникам навчання, ділитися результатами своєї праці.

Розкриті кроки організації студактивного заняття від його нормування до аналізу якості знань від спілкування. Розроблені прийоми інтерактивної взаємодії, які добре себе зарекомендували під час студактивних занять.

На підставі наукових теоретичних розробок акцентовано, що технологія проведення студактивного заняття повинна складатися з кількох етапів, здійснюватися як поза аудиторією, так і в аудиторії та забезпечувати досвід взаємозв’язків з одногрупниками, наближених до виробничих із співробітниками. Для формування практичних стосунків студентів з керівником виробництва навчання на студактивному занятті організоване так, що студенти виступають у ролі викладача, керівника, лідера. Тоді майбутній інженер стає співавтором заняття, виконує функцію педагога і розуміє необхідність самоосвіти, починає вчитися по-справжньому. Переважно все на занятті студенти здійснюють самостійно. Кожний є безпосереднім діяльним учасником педагогічного процесу, який знайшов свій шлях активного опанування навчальним матеріалом. На занятті засвоєний теоретичний матеріал одразу ж закріплюється практичними навичками самостійного складання завдань різного характеру: завдання на міжпредметні зв’язки, професійну чи життєвопобутову спрямованість, результат розв’язання яких має практичне застосування, завдання-вірші, що активізує пізнавальну діяльність, стимулює розкриття творчих здібностей студентів, формує в них любов до предмета, професії. Зазначено, що студенти активніше працюють над розв’язанням завдань, запропонованих колегами з навчання.

Підкреслено, що нові форми діяльності сприяють зникненню у молоді і хвилювання, і знервованості, і в’ялості, і повільності, бо всі ці аномалії здебільшого є цілком природними захисними реакціями психіки на багаторічні невдачі в навчанні та пов’язані з ними докори. Особливість інноваційної технології полягає в тому, що здійснюється обґрунтоване оцінювання діяльності кожного студента всіма учасниками студактивного заняття. Проаналізовані принципи, критерії, функції та основні вимоги оцінювання. Введена індивідуальна й колективна оцінка досягнень майбутнього фахівця, причому не тільки за кінцевим результатом, а й протягом усього процесу діяльності. Контроль здійснюється переважно студентами і тому вони визнають свої досягнення. Об’єктивна успішність діяльності майбутнього інженера приводить до розуміння її значимості, сприяє подоланню багатьох негативізмів. Студент здобуває навички оцінювання діяльності інших, що потрібно для майбутньої роботи в умовах виробничого процесу. Зроблений висновок, що на студактивному занятті створюються такі умови навчання і виховання, де кожний не тільки пізнає основи наук і своєї майбутньої професії, а й свідомо займає активну особистісну позицію в спільній з викладачем та іншими студентами діяльності, розкриваючи свої потенційні можливості.

Встановлено, що технологія проведення студактивних занять сприяє зменшенню годин аудиторної роботи, розвитку в майбутніх фахівців інженерних спеціальностей не тільки вмінь самостійної роботи, а й коротко схематично записувати свій виступ чи розв’язання завдання, креативності, мислення, інтелектуальних здібностей, комунікаційних навичок: керувати своєю поведінкою, висловлювати свою думку, ставити запитання, коректно переконати у неправоті, змінити думку тощо, формуванню організаторських здібностей, лідерських якостей, відповідальності, вміння частково-пошукової роботи, застосовуванню наявних знань у нестандартних ситуаціях, толерантному відношенні до опонентів, співробітництву, оцінюванню наслідків своїх дій і дій однокурсників з різних точок зору, забезпеченню взаємозв’язків з одногрупниками, наближених до виробничих стосунків між колегами тощо.

Розділ закінчується ґрунтовним порівнянням традиційної і студактивної педагогічної технології за багатьма параметрами.

У третьому розділі “Особливості використання інноваційних технологій у підготовці фахівців через дистанційне навчання” розв’язана низка проблем дистанційного навчання в системі професійної освіти.

На основі аналізу педагогічної літератури доведена необхідність превентивної роботи з визначення комплексу понять теорії та практики дистанційної освіти. Підкреслено, що висвітлення здобутих нами результатів такої наукової діяльності стане не тільки важливим етапом розробки і впровадження інноваційних педагогічних технологій, а й дозволить викладачам, науковцям і студентам взаємодіяти в єдиному термінологічному просторі. Зазначена термінологічна неоднозначність науковців стосовно дистанційного навчання. Аргументовано уточнені дефініції понять: “дистанційна освіта”, “дистанційне навчання”, “дистанційний курс”.

Акцентована увага на тому, що реалізація інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей через дистанційне навчання неможлива без чіткого визначення обов’язків і прав тьюторів та студентів, адже саме від них та їх виконання залежить значною мірою якість підготовки фахівців. У результаті дослідження виокремлені ті, які відрізняються від прав і обов’язків викладачів та студентів інших форм навчання і узгоджуються з ідеями Болонського процесу, та змодельована діяльність учасників педагогічного процесу за дистанційного навчання. Доведена необхідність підготовки тьюторів у педагогічних навчальних закладах з приділенням особливої уваги практичним навичкам, зокрема, з надання допомоги студентам у разі їхнього раптового психічного зриву чи погіршення фізичного стану. Запропоноване розв’язання проблем контролю деканату за діяльністю студентів через надання відповідного рівня доступу до дистанційних курсів, обов’язки тьюторів.

Зазначено, що реалізація інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей має ґрунтуватись на використанні дистанційних курсів. Наголошено на актуальності проблеми дистанційного вивчення фундаментальних предметів і створенні відповідних дистанційних курсів. Встановлено, що викладання теоретично-практичного матеріалу в дистанційному курсі має бути різнорівневим, до того ж таким, щоб студенти цього факту не усвідомлювали. Ефективно за допомогою гіперпосилань матеріал розміщувати залежно від підготовки студентів, мети навчання, їхнього віку тощо. При вивченні розробленого нами для студентів вищих технічних навчальних закладів інженерних спеціальностей першого в Україні (презентація була в лютому на міжнародній виставці “Сучасна освіта в Україні – 2002” у м. Києві) дистанційного курсу “КЛААГ” до кожної теми запропоновані: мета заняття, плани заняття і самопідготовки, завдання для самоконтролю, тестові завдання, диференційовано підібрана література, із зазначенням назв параграфів і сторінок, додаткові посилання в Інтернет. Підкреслено, що під час дистанційного вивчення КЛААГ студенти проходять чотирирівневий контроль. Зазначено, що такий контроль узгоджується з ідеями Болонського процесу, кредитно-модульною системою організації навчального процесу.

З’ясовано, що для успішного навчання, глибокого і міцного засвоєння програмового матеріалу студентам дистанційної і заочної форм навчання необхідно допомогти засвоїти найдоцільніші прийоми і навички самостійної роботи. Цьому сприяє наукове обґрунтування принципів відбору і систематизації науково-технічних знань, умінь і навичок, урахування профілю підготовки фахівців, науково-обґрунтована послідовність вивчення матеріалу, встановлення міжпредметних зв’язків, усунення дублювання.

Наголошено, що використання схем вивчення навчальної дисципліни, які студент отримує на самому початку, допомагає в організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання у міжсесійний період. На лекції продуктивно залучати студентів заочного відділення до активної розумової діяльності. Для цього практикується: комбінована лекція, яка передбачає частково пошукову діяльність студентів; лекція з використанням опорних схем; лекція з проведенням атестації. Вдосконаленню системи неперервного навчання сприяє активізація самостійної діяльності студентів заочної форми навчання, що досягається через навчання стратегій розв’язання задач і їхніх реалізацій, складання завдань, використання дистанційних курсів, мотивацію.

Розкрите здійснення підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей дистанційно через комунікацію під час навчальних занять, виконання проектних завдань, практичної підготовки і контрольних заходів. Обґрунтовані засади розробки і реалізації навчальних занять. Встановлені механізми створення лекції для дистанційного навчання майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, структуру проведення дискусій. Вперше запропоноване використання редактора MathTextView у процесі проведення практичних занять із науково-предметних дисциплін. Визначене все необхідне для відображення у робочому зошиті тьютора та показана потреба розробки зошита в електронному варіанті і розміщенні в дистанційному курсі чи віртуальному навчальному середовищі з відповідним рівнем доступу, що дасть змогу аналізувати і коригувати його наступним тьюторам цього дистанційного курсу. У результаті дослідження дійшли висновку, що використання тьютором робочого зошита надає педагогічному процесу організованішого характеру, а його роботу – цілеспрямованішою.

Встановлено, що студактивні заняття у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей через дистанційне навчання мають свою специфіку і технологію проведення. Відрізняється технологія обміну самостійно складеними завданнями, яка багато в чому залежить від віртуального навчального середовища. Нами запропоновані кілька таких способів, які враховують не тільки групову, а й індивідуальну діяльність. З’ясовано, що основні етапи проведення студактивних занять (коригувальний, дидактичний, навчально-контрольний) залишаються, але режим їх проведення змінюється.

Доведено, що студактивна педагогічна технологія належить до високих педагогічних технологій, тобто до таких, які розгортаються через найновіші досягнення науки, мовні стратегії, систему дискурсу, використання інформаційних систем. До умов її реалізації віднесені необмеженість використання в умовах значної кількості студентів. Така технологія застосовується, коли навчальний матеріал вивчається як цілісно, так і фрагментарно, а його зміст характеризується послідовністю і взаємозв’язком. Підкреслено, що предметний зміст може орієнтуватись на будь-який рівень пізнавальної діяльності.

Визначені негативні умови реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей:

1). Час впровадження педагогічної технології. Ефективні інноваційні технології не впроваджуються або впроваджуються через багато років, чи досить тривалий строк, що суттєво обмежує корисність від їхнього використання. На цей час педагогічна технологія може модернізуватись або створитись нова. 2). Недостатньо зрозуміле для викладача викладення науковцем структури чи технологічного процесу інноваційної технології. 3). Неоднозначність тлумачення одних і тих самих понять, сутності інноваційних процесів, педагогічних явищ розробниками інноваційних технологій. Такі розбіжності можуть привести до попередніх двох негативізмів, або до зниження ефективності впровадження інноваційних технологій у вищих технічних навчальних закладах. 4). Свідоме застосування інноваційної педагогічної технології для досягнення рубіжної, а не кінцевої мети. Для цього існують інші педагогічні технології. 5). Явний чи прихований опір науково-педагогічного працівника, що може привести до неправильної організації педагогічного процесу чи зміни структурних елементів технології. Неврахування психологічних чинників, сильного опору консервативної частини педагогічного колективу тощо.

Підкреслено, що запобіганню багатьох із зазначених негативізмів сприяє дотримання умов, необхідних для ефективної реалізації конкретної інноваційної педагогічної технології. Наголошено, що реалізація деяких інноваційних педагогічних технологій може залежати від мотивації самих студентів.

Встановлено, що до засад реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей віднесене надання свободи як в їхніх діях, так і викладачів під час педагогічного процесу. З метою пліднішої реалізації досліджуваних технологій запропоноване: створення відповідної електронної бази даних з несанкціонованим рівнем доступу, розміщення там навчально-методичних праць з окремих аспектів дослідження у цій сфері; організація і проведення не лише конференцій і семінарів, а й тренінгових курсів з інноваційних технологій підготовки майбутніх інженерів для науково-педагогічних працівників безпосередньо у вищих технічних навчальних закладах із залученням розробників. Зазначено, що на впровадження і використання інноваційних педагогічних технологій, їх ефективність впливають універсальні чинники, які виявляються в сфері людської діяльності.

Сформульовані вимоги до особистості викладача, його професійних якостей. Доведена потреба в системотехнічному забезпеченні, особливо інформаційному, до якого належать інформаційні ресурси, що використовуються у процесі дистанційного навчання. Для реалізації досліджуваних технологій необхідні обладнання та матеріальні об’єкти, які забезпечують процес дистанційного навчання, дидактичне та методичне забезпечення дистанційних курсів, знати критерії, засоби і системи контролю якості навчання тощо.

У четвертому розділі “Реалізація інноваційних технологій під час виховної роботи з майбутніми фахівцями інженерних спеціальностей” розкривається інноваційна виховна діяльність науково-педагогічних працівників як складова педагогічної діяльності, що є процесом розв’язання низки завдань професійного виховання.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної та історичної літератури дозволив простежити еволюцію проблеми виховання і виховної діяльності в історії розвитку вітчизняної думки і виділити кілька її етапів. Підкреслено, що початок ХХІ століття характеризувався запровадженням нової дистанційної форми навчання, що слугувало поштовхом для інновацій у навчально-виховному процесі. Разом з цим, спостерігається бурхливе піднесення інформаційно-комунікаційних технологій, що суттєво змінює розвиток виробництва, структуру суспільних взаємовідносин і взаємозв’язків. Сучасна комп’ютерна техніка, засоби зв’язку, програмні засоби дають змогу значно поліпшити педагогічний процес під час підготовки фахівців інженерних спеціальностей. Нові соціально-економічні умови, інтенсивний розвиток інформаційних технологій змінюють характер здобуття і розповсюдження знань та дають підстави встановити новий етап еволюції виховної діяльності у процесі підготовки фахівців.

Визначені основні напрями здійснення виховної роботи під час дистанційної форми підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Досить важливими є формування висококваліфікованих спеціалістів з почуттям господаря своєї Землі, творчого потенціалу, культури міжособистісного спілкування, любові до праці, осмислення суспільного, економічного і політичного життя. Зазначено, що виховання високоосвіченої, духовно розвиненої, творчої особистості, професіонала з високою національною самосвідомістю, який володіє найновішими інформаційно-комунікаційними технологіями, сприяє розв’язанню екологічних проблем, громадянина, здатного до вироблення нових видів діяльності і постійного самовиховання, самореалізації, самовдосконалення, складає наскрізну програму діяльності педагога згідно зі студактивною педагогічною технологією.

Встановлено, що розпочинати виховну роботу з майбутніми інженерами треба з реалізації технології адаптації, розкритої в розд. 2. Далі необхідно визначити загальну мету, яка має бути привабливою для кожного вихованця і пов’язана, наприклад, з процесом і технологією розв’язання важливих педагогічних завдань. Потім розробляються стратегія і етапи досягнення мети. Спільно з вихованцями відбирається виховна інформація, студенти навчаються передбачати результати досягнення тих чи інших вершин, наслідки своїх вчинків, розв’язувати задачі, що наближені до майбутньої професійної діяльності, накопичують досвід міжособистісних стосунків, комунікації, розвивають навички взаєморозуміння, толерантності, що дає можливість студентам переконатися в своїй здатності до самовдосконалення і саморозвитку.

Підкреслено, що для ефективності педагогічного процесу важлива його переконливість. Щоб зробити його переконливим, треба не просто повідомляти інформацію, а підтвердити її фактами, дослідами, порівняти з альтернативними підходами, показати сильні та слабкі сторони. Доведено, що розв’язанню проблеми переконання, розвитку творчої сутності людини, пізнавальної діяльності та комунікативної активності, впровадження принципу гуманізації освіти, що забезпечує організацію навчального процесу та повноцінність сучасного якісного навчання із вивченням народних традицій, звичаїв, історії України, пропагування ідей добра, людяності, справедливості, честі допомагають студактивні заняття.

Встановлено, що під час проведення студактивних занять методично доцільно окремою рубрикою подавати цікаві факти з життя вчених, які причетні до змісту матеріалів теми, історії виникнення теорем, понять, позначень, історичної інформації про те, як були розв’язані нові технічні і наукові задачі тощо. Підтверджено, що стійкий робочий стан забезпечує хвилинний зв’язок з мистецтвом. Студентам дистанційної форми навчання можна порадити ознайомитись з новим сайтом або порталом, з якого вони час від часу починали б свою роботу в Інтернеті, або надіслати файли з виховною інформацією електронною поштою з урахуванням диференційованого підходу. У результаті дослідження встановлено, що ефективно впливають на майбутніх фахівців інженерних спеціальностей відеокадри з виховною інформацією, яка йде не тільки від тьютора.

Підтверджено, що вихованню сприяє розв’язання фахових задач, які можуть виникати в майбутньому на виробництві. Зазначено, що такі завдання мають бути в дистанційному курсі або дидактично-методичних матеріалах, які одержують студенти на початку вивчення предмета дистанційно. Виховувати має дистанційний курс і сам собою: структурою, оформленням, викладенням і змістом матеріалу тощо.

Доведена необхідність і показані практичні шляхи прищеплювання у майбутніх фахівців інженерних спеціальностей навичок організатора, постановки психологічних, мовних, кадрових, екологічних завдань.

Звернена увага на жаргони і сленги, які студенти часто вживають при спілкуванні як у синхронному, так і асинхронному режимах. Доведена необхідність вимог від студентів з першого заняття дотримання загальноприйнятих правил написання і скорочення слів.

Розкриті особливості використання історичних відомостей під час фундаментальної підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах. Встановлено, що корисними є розповідь про історію розвитку вищого навчального закладу, в якому навчаються студенти, про вчених, які викладали даний предмет, а також пропозиції порівняти педагогічний процес в усіх вищих технічних навчальних закладах України в ХІХ столітті (відповідний матеріал знайдено нами в архівах). Доведено, що в процесі дистанційного навчання виправдовує себе використання технології вивчення особистісного виміру історичних подій, їх розгляд з позицій конкретних учасників тієї чи іншої епохи.

У п’ятому розділі ”Експериментально-дослідна перевірка наукової концепції інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей” розкрито організацію, зміст і форми педагогічного експерименту, аналіз і оцінку результатів дослідження.

Завдання експериментальної роботи випливали з мети та гіпотези дослідження, включали перевірку правильності наших припущень про ефективність реалізації наукової концепції інноваційних педагогічних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах. Підкреслено, що загальна кількість студентів, результати діяльності яких висвітлені в дисертаційній роботі складає 4237.

У розробці педагогічного експерименту дотримувались вимог щодо організації педагогічних досліджень, які містяться в працях Ю. Бабанського, М. Грабарь, К. Краснянської, Н. Кузьміної, І. Лернера. Враховано, що одержання об’єктивних даних можливо лише за умови дотримання наукових принципів планування експерименту.

Зазначено, що педагогічний експеримент проходив у природних умовах, не порушуючи логіки та ходу навчального процесу. Всі студенти вивчали один і той самий матеріал навчальної програми. Експеримент проводився окремо для студентів денної і дистанційної форм навчання.

На першому етапі дослідження застосовувалось анкетування, тестування, спостереження тощо. Констатуючий етап експерименту передбачав розв’язання кількох завдань, зокрема фіксації динаміки рівнів теоретичних знань, практичних умінь і навичок майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Для одержання представницької вибірки з генеральної сукупності й надійних статистичних висновків застосували метод стратифікованого відбору та комбінований метод. На підставі проведених зрізів були розроблені спеціальні контрольні роботи, що дозволяли з’ясувати вихідний стан експериментальних та контрольних груп. Групи, що мають близькі вихідні дані були виявлені за допомогою критерію хі-квадрат. Отже, на початку експерименту рівні підготовки в експериментальних та контрольних групах практично не відрізнялись.

Формуючий експеримент передбачав активну зміну структури й умов реалізації технологій, що використовувались у педагогічному процесі вищого технічного навчального закладу.

У ході експерименту перевірені й остаточно з’ясовані теоретично-методичні засади реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Виявилось, що майже всі з них збігаються з основними умовами реалізації студактивної педагогічної технології.