УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і доцільність її наукової розробки, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, охарактеризовано методологічні та теоретичні основи, експериментальну базу, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію й упровадження отриманих результатів.

У першому розділі – „Теоретичні і практичні аспекти управління інноваційним розвитком дошкільного навчального закладу” – визначено поняттєво-термінологічний апарат дослідження, висвітлено стан розробки досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці, систематизовано теоретико-методологічні засади її розв’язання, обґрунтовано технологію управління інноваційним розвитком дошкільного навчально закладу

З’ясовано, що проблема управління інноваційним розвитком навчальних закладів (НЗ) взагалі та дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) зокрема належить до інтернаукових проблем сучасної педагогіки, яка розв’язується на нормативному, теоретико-методологічному і практичному рівнях.

Установлено, що нормативним документом прямої дії, який регламентує інноваційну освітню діяльність навчальних закладів, є „Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” (2000 р.). У ньому чітко визначено процедуру організації та здійснення дослідно-експериментальної роботи всеукраїнського і регіонального рівнів у навчальних закладах України.

Визначено, що на теоретичному рівні питання управління інноваційним розвитком НЗ взагалі та ДНЗ зокрема є предметом досліджень фахівців у галузі менеджменту освітніх інновацій (Л. Даниленко, Л. Калуве, Л. Карамушка, В. Лазарєв, М. Поташник та ін.) – „науки про управління людськими і матеріальними ресурсами в закладі освіти на засадах інвестицій та інновацій, у результаті якого якісно покращуються основні показники їхньої діяльності” (Л. Даниленко). Ученими досліджено чинники нововведень, обґрунтовано сутність вихідних понять, окреслено підходи та стратегії ефективного менеджменту освітніх інновацій. Проте проблема управління інноваційним розвитком дошкільного навчального закладу ще не отримала належного осмислення в теоретико-експериментальних дослідженнях науковців.

З’ясовано, що понад 90 % ДНЗ м. Харкова і Харківської області апробують різноманітні освітні нововведення (система фізичного виховання М. Єфименка, система М. Монтессорі, технологія раннього читання М. Зайцева, технологія раннього навчання Г. Домана, технологія розвитку творчої особистості тощо). Ці інновації, маючи локальний характер, не спроможні повною мірою забезпечити досягнення концептуальної мети модернізації дошкільної освіти – перетворення ДНЗ на особистісно орієнтований навчальний заклад. Водночас, за допомогою методу експертних оцінок з’ясовано, що управління інноваційною діяльністю в ДНЗ м. Харкова і Харківської області, які працюють в режимі інноваційного розвитку, є недостатньо теоретично обґрунтованим і безсистемним. Зроблено висновок про недостатній рівень розробки проблеми управління інноваційним розвитком ДНЗ на практичному рівні.

У дисертації визначено теоретико-методологічні основи досліджуваного процесу. Філософською основою процесу управління інноваційним розвитком ДНЗ є учення про діалектику. Роль загальнонаукової методології для менеджменту освітніх інновацій відіграють системний, синергетичний, діяльнісний та інноваційний підходи; конкретнонаукової методології – концепція стратегічного управління (О. Виханський, М. Йохна, В. Стадник та ін.), програмно-цільовий (В. Григораш, О. Касьянова, О. Мармаза, Є. Хриков та ін.) і технологічний (Т. Гришина, І. Дичківська, В. Євдокимов, О. Пєхота, І. Прокопенко, І. Смолюк та ін.) підходи.

Як теоретичну основу процесу управління інноваційним розвитком ДНЗ ми розглядали основні положення освітнього менеджменту, інноваційного менеджменту, менеджменту освітніх інновацій, педагогічної інноватики та дошкільної педагогіки.

На основі аналізу наукових джерел здійснено порівняльну характеристику основних підходів до визначення ключових понять проблеми дослідження. Зроблено висновок про їх строкатість і суперечливість. Обґрунтовано авторську позицію щодо трактування поняття „управління інноваційним розвитком ДНЗ” як складової управлінської діяльності адміністрації ДНЗ, спрямованої на переведення дошкільного навчального закладу в режим розвитку та забезпечення якісно нових освітніх результатів завдяки впровадженню новацій.

Виявлено, що особливості управління ДНЗ, які мають бути враховані в процесі розв’язання досліджуваної проблеми (переважання особистісного характеру взаємодії завідувача з вихователями, оптимальність лінійно-функціональної організаційної структури управління тощо), ґрунтовно розкрито в наукових працях Є. Хрикова.

Установлено співіснування різноманітних підходів до визначення закономірностей і принципів процесу управління інноваційним розвитком НЗ (Л. Даниленко, К. Крутій, Н. Маковецька, М. Савенков та ін.). Виявлено доцільність здійснення нашої роботи, ґрунтуючись на позиції М. Савенкова, який до закономірностей досліджуваного процесу відносить залежність ефективності управління інноваційним розвитком НЗ від: рівня системності управління; його відповідності соціальному замовленню суспільства на якість освіти; ступеня забезпечення єдності та цілісності всіх груп умов, необхідних для реалізації мети інноваційної освітньої діяльності НЗ тощо. Відповідно до закономірностей процесу управління інноваційним розвитком НЗ М. Савенковим визначено систему принципів. До неї увійшли принципи соціокультурної відповідності, системності, науковості, планомірності, оптимальності, цілісності умов, необхідних для реалізації мети інноваційного розвитку навчального закладу, зворотного зв'язку, суб’єктності тощо.

Виявлено перспективний досвід, який може бути корисним для розв’язання завдань удосконалення процесу управління інноваційним розвитком ДНЗ, презентований у загальних висновках дослідження.

Обґрунтовано доцільність здійснення дослідження на засадах техноло-гічного підходу. Виявлено співіснування різноманітних підходів до визначення його поняттєво-термінологічного апарата, розкриття сутності, обґрунтування структури та критеріїв технологічності (В. Євдокимов, М. Кларін, М. Мисливець, О. Пєхота, І. Прокопенко, Г. Селевко та ін.).

Систематизовано підходи науковців до трактування категорій технологічного підходу. Поняття „технологія управління інноваційним розвитком ДНЗ” ми розглядаємо з позицій процесуально-діяльнісного підходу як таку побудову процесу управління інноваційним розвитком дошкільного навчального закладу, яка гарантує досягнення заздалегідь запланованих результатів і відповідає критеріям технологічності – концептуальності, цілеспрямованості, оптимальності, діагностичності та надійності (М. Мисливець, Г. Селевко, Т. Шамова та ін.).

Узагальнено підходи науковців до визначення структури педагогічної технології (Т. Гришина, І. Дичківська, В. Євдокимов, К. Крутій, Н. Маковецька, М. Мисливець, І. Прокопенко, Г. Селевко та ін.). Виявлено доцільність віднесення до структурних компонентів технології управління інноваційним розвитком ДНЗ концептуальної основи, цільового, змістового, процесуально-діяльнісного, контрольно-коригувального і оцінно-результативного компо-нентів. Обґрунтовано і розкрито зміст кожного із зазначених компонентів.

У другому розділі – „Експериментальна перевірка ефективності технології управління інноваційним розвитком дошкільного навчального закладу” – розкрито загальну методику організації дослідно-експериментальної роботи, описано хід експериментального дослідження, проаналізовано та узагальнено його результати.

Проведення педагогічного експерименту вимагало розробки факторно-критеріальної моделі оцінки ефективності управління інноваційним розвитком ДНЗ, що здійснювалась на засадах кваліметричного підходу. Метою факторно-критеріального оцінювання було обрано визначення інтегрального показника ефективності управління інноваційним розвитком ДНЗ на основі комплексної кількісної оцінки його складових – параметрів: Р₁ – актуальність інноваційної діяльності; Р₂– результативність інноваційного розвитку, Р₃– системність у забезпеченні умов здійснення інноваційного процесу; факторів: для Р₁– спроможність нововведення розв’язувати актуальні для ДНЗ проблеми (F1), відповідність інноваційної діяльності державній політиці в освітній галузі (F2); для Р₂– відповідність освітніх результатів моделі випускника особистісно орієнтованого ДНЗ (F3), престиж ДНЗ у соціумі (F4); для Р₃– нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності (F5), науково-методичне забезпечення інноваційної діяльності (F6), організаційне та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності (F7), готовність педагогів до інноваційної діяльності гуманістичного спрямування (F8); критеріїв: для F1 – відповідність інноваційної діяльності меті та завданням модернізації системи дошкільної освіти на засадах особистісно орієнтованого підходу і системний характер інноваційних перетворень гуманістичного спрямування; для F2 – системність у визначенні та розв’язанні актуальних для ДНЗ проблем; для F3 – якість виконання чинних програм і вимог Базового компонента дошкільної освіти, рівні психічного і особистісного розвитку дошкільників, а також стан їхнього здоров’я; для F4 – попит батьків на послуги ДНЗ і рівень їхнього задоволення якістю отриманих послуг; для F5 – наявність заявки, рішення педагогічної ради ДНЗ і наказу органу управління освітою про проведення на базі ДНЗ дослідно-експериментальної роботи; для F6 – наявність та системний характер концепції інноваційного розвитку ДНЗ, ґрунтовність і повнота визначення теоретико-методологічних і методичних основ дослідно-експериментальної роботи; для F7 – системність у діяльності організаційних структур управління інноваційним розвитком, створення умов для особистісного та психологічного розвитку дошкільників, здійснення індивідуального підходу до дітей, забезпечення їхнього емоційного та фізичного благополуччя; для F8 – сформованість у педагогів мотиваційної, теоретичної та процесуально-діяльнісної складових готовності до інноваційної діяльності гуманістичного спрямування.

Визначено рівні ефективності управління інноваційним розвитком ДНЗ: незадовільний (ДНЗ працює у режимі функціонування. При цьому більшість педагогів прагнуть працювати традиційно, не вдосконалюючи свою професійній діяльність. Вихованці знаходяться на низькому рівні сформованості знань, умінь і навичок, мають низький рівень соціальної та пізнавальної активності, довільної поведінки. Престиж дошкільного навчального закладу в соціумі є украй низьким), початковий (інноваційна діяльність у ДНЗ, що здійснюється на рівні окремих вихователів, є фрагментарною та недостатньо науково обґрунтованою. Вихователі мають початковий рівень готовності до інноваційної діяльності гуманістичного спрямування. Актуальні для ДНЗ проблеми розв’язуються фрагментарно, завдяки ініціативі окремих вихователів. Вихованці знаходяться на початковому рівні сформованості знань, умінь і навичок, соціальної та пізнавальної активності, довільної поведінки. Престиж ДНЗ у соціумі є низьким. Нормативно-правова та теоретико-методологічна бази інноваційної діяльності, а також її організаційне та матеріально-технічне забезпечення представлені фрагментарно), допустимий (інноваційна діяльність у ДНЗ здійснюється на рівні навчального закладу. Нормативно-правовий, науково-методичний і організаційний супровід інноваційної діяльності вимагає серйозного вдосконалення. Вихованці знаходяться на середньому рівні сформованості знань, умінь і навичок, мають допустимий рівень соціальної та пізнавальної активності, довільної поведінки. Дошкільний навчальний заклад має позитивний імідж у соціумі. Вихователі демонструють середній рівень готовності до інноваційної діяльності гуманістичного спрямування), достатній (інноваційна діяльність у ДНЗ здійснюється на рівні навчального закладу. Розроблено та упроваджено комплекс заходів, спрямованих на нормативно-правове, науково-методичне і організаційне забезпечення інноваційного розвитку. Проте недостатнім виявляється рівень системності в організації інноваційного процесу. Вихованці знаходяться на вищому за середній рівні сформованості знань, умінь і навичок, соціальної та пізнавальної активності, довільної поведінки. Престиж ДНЗ у соціумі є достатньо високим. Вихователі демонструють вищий за середній рівень готовності до інноваційної діяльності) і оптимальний (інноваційна діяльність ДНЗ характеризується системним характером. Нормативно-правовий, науково-методичний і організаційний супровід інноваційної діяльності повною мірою забезпечує ефективний інноваційний розвиток ДНЗ. Вихователі демонструють високий рівень готовності до інноваційної діяльності гуманістичного спрямування. Рівень сформованості знань, умінь і навичок дошкільників повністю відповідає вимогам чинних програм і Базового компонента дошкільної освіти. Вихованці мають високий рівень особистісного та психічного розвитку. Імідж ДНЗ у соціумі є надзвичайно високим).

У ході констатувального етапу педагогічного експерименту було встановлено, що понад 20 % його учасників демонструють незадовільний та початковий рівні ефективності управління інноваційним розвитком ДНЗ і лише 5-7 % – знаходяться на оптимальному рівні. Узагальнення результатів якісного і кількісного аналізу отриманих експериментальних даних дало підстави для висновку про доцільність здійснення системної роботи із вдосконалення всіх компонентів управління інноваційним розвитком ДНЗ,

Метою формувального етапу дослідно-експериментальної роботи в експериментальних ДНЗ була апробація технології управління інноваційним розвитком дошкільного навчального закладу. При цьому в експериментальній вибірці Е2 реалізовувався основний варіант технології, а в експериментальній вибірці Е1 – модифікований варіант, який передбачав: а) залучення до інноваційної діяльності зовнішніх консультантів; б) створення творчих об’єднань експериментальних ДНЗ Е1 для спільного розв’язання завдань інноваційної діяльності. У контрольних ДНЗ управління інноваційним розвитком здійснювалась на засадах концепції стратегічного управління.

Реалізація технології інноваційного розвитку ДНЗ передбачала здійснення чотирьох етапів: організаційно-підготовчого (було здійснено такі заходи: залучення до участі в інноваційній діяльності ДНЗ Е1 зовнішніх консультантів; проведення в експериментальних ДНЗ Е1 і Е2 науково-практичних семінарів, круглих столів, засідань дебатного клубу, спрямованих на формування в педагогів мотивації до участі в інноваційній діяльності гуманістичного спрямування; створення в експериментальних ДНЗ Е1 і Е2 науково-методичних рад з інноваційного розвитку та тимчасових творчих груп, які забезпечували науково-методичне, організаційне і моніторингове супроводження дослідно-експериментальної роботи); концептуально-проектувального (було здійснено такі заходи: в експериментальних ДНЗ Е1 і Е2 створено медіатеку з питань організації та проведення дослідно-експериментальної роботи; визначено теоретико-методологічні основи інноваційного розвитку ДНЗ і розроблено його концепцію; створено банк методичних ідей, які забезпечують розв’язання завдання модернізації педагогічної системи ДНЗ на засадах особистісно орієнтованого підходу; розроблено стратегічний і оперативні плани інноваційної діяльності, проведено необхідну теоретичну і методичну підготовку педагогів, здійснено моніторинг ефективності управління інноваційним розвитком ДНЗ), практичного (було здійснено такі заходи: в експериментальних ДНЗ Е1 і Е2 було реалізовано проекти “Плекаємо особистість”, “Індивідуалізація роботи з вихованцями”, “Дитячий садок – теплий дім”) і узагальнювального (було здійснено такі заходи: підготовка звіту про результати дослідно-експеримен-тальної роботи, проведення аналітично-звітної конференції за її результатами).