ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ В ЗДОРОВОМУ СПОСОБІ ЖИТТЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та доцільність проведення дослідження; визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет; сформульовано гіпотезу; схарактеризовано методи дослідження та етапи науково-педагогічного пошуку; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення здобутих результатів, особистий внесок здобувача; висвітлено напрями впровадження й апробації результатів експериментального дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні основи формування потреби в здоровому способі життя у студентів» – на основі аналізу філософсько-соціологічної, психолого-педагогічної та медичної літератури схарактеризовані базові поняття дослідження, проаналізовані педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя студентів, визначений стан сформованості потреби в здоровому способі життя, проаналізована необхідність формування ціннісної орієнтації студентів.

Згідно з логікою дослідження проаналізовані та уточнені базові поняття: «потреба», «спосіб життя», «здоров’я», «здоровий спосіб життя», «потреба в здоровому способі життя», «мотиви», «інтерес», «ціннісні орієнтації».

На основі теоретичного аналізу зроблено висновок, що під «здоровим способом життя» визначені типові форми повсякденної культурної життєдіяльності, що поєднують норми, цінності, зміст регульованої ними діяльності, зміцнюють адаптивні можливості організму, сприяють повноцінному, необмеженому виконанню навчально-трудових, соціальних і біологічних функцій.

Установлено, що потреба в здоровому способі життя - якісний стан особистос­ті,  соціальної групи чи суспільства в цілому, що визначає спрямування її активності на всебічну фізкультурно-оздоровчу, естетичну, ду­ховну, моральну і суспільну діяльність в силу усвідомлення її особистісного змісту, життєвої значимості і емоційної привабливості.

Формування потреби в здоровому способі життя є актуальною проблемою, в постановці якої можна виділити філософські, педагогічні, психологічні, медичні, фізіологічні аспекти дослідження (О.Катіков, С.Лапаєнко, Б.Куланін, Ю.Жилко, М.Зубалій та ін.). Потреба в здоровому способі життя залежить від рівня свідомості та загальної культури людини.

Проведений аналіз літературних джерел, дисертаційних досліджень свідчить, що проблема формування потреби в здоровому способі життя тільки починає розроблятися. Виділяються мотиви занять студентами фізичними вправами. Розкривається значення фізичного виховання в структурі здорового способу життя, акцентується увага на ролі фізичних вправ як головного компоненту фізичного вдосконалення та на рівнях фізичної підготовленості як основного показника здоров’я (Д.Воронін, П.Виноградов, М.Віленський, О.Дубогай, Т.Кириченко та ін.).

Визначено, що фізичне виховання, будучи підсистемою цілісного вузівського процесу, зорієнтоване на виконання соціального замовлення суспільства з підготовки здорового фахівця, здатного організувати і вести здоровий спосіб життя (Н.Завидівська). Забезпечити вирішення цієї важливої соціальної проблеми можливо шляхом досягнення стратегічної мети фізичного виховання – формування в студента потреби в здоровому способі життя як системної та інтегральної якості особистості, невід’ємного компоненту загальної культури майбутнього вчителя.

Проаналізовано педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя в студентів; розкрито форми впливу на процес розвитку і задоволення потреб особистості; перераховані закономірності, що лежать в основі розвитку всіх психогенних потреб; етапи формування потреби в здоровому способі життя.

Аналіз спеціальної літератури свідчить, що у формуванні потреби в здоровому способі життя ефективним є використання засобів фізичної культури і спорту; формування потреби в здоровому способі життя засобами фізичної культури проходить тільки за умови активної участі особистості в фізкультурній діяльності, що викликає позитивні емоційні переживання.

Характеризуючи об’єктивні зв’язки між особистістю студента, зовнішнім середовищем і умовами навчальної діяльності, потреби пробуджують його інтерес і активність, викликають цілеспрямовані дії щодо їх реалізації.

Характерною рисою ЗСЖ є його нерозривний зв’язок з загальною культурою особистості студента. Він є складовою частиною загальної культури особистості, що стає критерієм оцінки способу її буття, рівня біологічної життєдіяльності і соціальної практики. Будучи базовою цінністю людини, ЗСЖ забезпечує біологічний потенціал життєдіяльності організму, створює передумови для гармонійного розвитку особистості, створює прояви високого рівня соціальної активності і творчого ставлення до професійної діяльності.

Формування ЗСЖ здійснюється шляхом надбання і накопичення певних знань та вмінь на навчальних заняттях не тільки з фізичного виховання, а й з психолого-педагогічних, соціально-культурних, медико-біологічних циклів дисциплін. Освіченість дає більш широкий діапазон для розвитку загальнолюдської культури молодої людини.

У процесі визначення критеріальних характеристик сформованості ЗСЖ студента педвузу нами використані такі узагальнені показники: 1) рівень фізичного стану студентів; 2) наявність системи знань і практичних вмінь по ЗСЖ; 3) ставлення до нього; 4) свідоме ставлення до занять фізичною культурою; 5) мотивація й інтерес до конкретних видів прояву ЗСЖ; 6) спрямованість та задоволеність організацією ЗСЖ; 7) регулярність діяльності, спрямованої на його реалізацію; 8) ступінь прояву ЗСЖ в основних видах життєдіяльності студентів; 9) ступінь готовності до його дотримання і пропаганди (реклами); 10) заняття фізкультурно-оздоровчою діяльністю в позанавчаль-ний час. Використання такого інтегративного критерію доповнювалось шкалою показників, застосування якої дозволило в процесі масового обстеження студентів виявити чотири рівні сформованості ЗСЖ: високий, середній, низький і дуже низький.

Із 759 обстежених студентів до високого рівня було віднесено лише 5,9%. Він характеризується оптимальним співвідношенням усіх критеріїв ЗСЖ, регулярним, більше трьох разів на тиждень, включенням основних засобів фізичної культури в життєдіяльність і щоденним використанням таких її форм, як ранкова гімнастика, загартовування, дотримання правил гігієни, а також використання методів психічної саморегуляції організму й ін.; студенти, віднесені до даного рівня, мають глибокі знання і міцні навички в галузі ЗСЖ, а також повну готовність до його дотримання і пропаганди (реклами) серед свого со­ціального оточення.

Середній рівень ЗСЖ виявився у 34 % майбутніх учителів, в життєдіяльності яких окремі критеріальні характеристики і засоби фізичної культури використовувались як правило епізодично: ЗСЖ охоплює в них окремі види життєдіяльності (наприклад, дозвілля), значна частина студентів віднесених до цього рівня є пропагандистами ЗСЖ.

Низький рівень виявлено у 51 % обстежених, які мають індиферентне ставлення до ЗСЖ, дуже обмежені знання і вміння в цій галузі, практично не використовують цінностей ЗСЖ в своїй життєдіяльності або роблять це в дуже обмеженому переліку (прогулянка, ігри на свіжо­му повітрі) і дуже рідко.

Дуже низький рівень у 9,1 % студентів, яким притаманне негативне і пасивне ставлення до ЗСЖ, його дотримання визнається або в сучасних умовах неможливим, або й непотрібним. Найчастіше всі ці люди з серйозними відхиленнями у здоров’ї, звільнені лікарями від занять з фізичної культури ще зі школи. Одержані нами результати підтверджують дані досліджень П. Виноградова, О. Дубогай, Т. Кириченко, А.Ляховича та ін.

Для визначення рівня фізичного стану студентів нами використову­вався навантажувальний степ-тест. Результати вивчення фізичного стану студентів першого курсу свідчать, що для більшості першокурсників (51,4%) характерний задовільний рівень фізичного стану. Кількість студентів, у яких спостерігається незадовільний (5,9%) і низький (2,7%) рівень фізичного стану відносно незначна (в сумі 8,6 %). Добрий рівень фізичного стану у кожного четвертого першокурсника (24,8 %). Більше 15,2 % студентів першого курсу демонструють відмінний рівень фізичного стану.

За нашими даними анкетування встановлено, що із 759 опитаних студентів І-V курсів тільки 23,2 % виконують необхідний об’єм рухової активності, 29,5 % вважає, що вони мають для цього недостатньо часу, 19,9 % бачать причину у незнанні і недооцінці занять фізични­ми вправами для свого здоров’я , а 12,9 % бачать причину у власних лінощах, 14,6 % пояснюють свою низьку рухову активність відсутністю відповідних умов та невмінням раціонально розподілити свій час.

Соціологічними дослідженнями встановлено, що серед студентів, які займаються фізичною культурою і спортом дівчат значно менше, ніж юнаків. Наприклад, кількість студенток першого курсу, які постійно займаються фізичною культурою та спортом, а також різними видами оздоровчої діяльності становіть лише 5,5 %; в юнаків такий показник значно вищий - 22,1 %.

Про низьку фізичну культуру особистості сучасного студента говорить слабке використання можливостей, які суспільство надає молоді для вдосконалення свого фізичного стану. Адже практично чверть студентів ігнорує досягнення сучасної медицини (уникає диспансеризації, планових медичних оглядів, не звертається до лікаря навіть у разі нездужання). Підтвердженням низького рівня фізичної культури особистості є також і те, що до 15 - 20 % студентів узагалі вважають непотрібною оздоровчу фізичну культуру, а до початку виробничої діяльності такий контингент навіть зростає. Як негативний факт слід відзначити те, що, як правило, фахівці переоцінюють значення змагальної діяльності як чинника формування інтересу до занять фізичними вправами у молоді: цей чинник як значущий визначається лише однією з семи студенток і менш, ніж третиною студентів.

Аналіз ціннісних орієнтацій (ЦО) на потребу в ЗСЖ 759 студентів 1-5 курсів свідчить про те, що вони в повній мірі наявні лише у 2,5%, в пізнавальному, моральному і естетичному аспекті – 5,4%, в аспекті регуляції поведінки – 2,3%, в професійній сфері – 9,1% респондентів. Причому в професійній сфері адекватний характер ціннісних уявлень могли зазначити 10,5%, неадекватний виявлено у 61%, суперечливий у 17%. Це свідчить про слабку реалізацію ідеї професійної спрямованості цілісного процесу формування особистості у фізичній освіті і вихованні майбутніх вчителів, не дивлячись на підкреслену в програмі необхідність актуалізації цієї сторони їхньої підготовки. Без сумніву, це відображається на професійному мисленні фахівців, у структурі якого ЦО на ЗСЖ або відсутні, або переміщені на периферію і мало відбиваються на переконаннях в реальній професійній поведінці особистості. Разом з тим, провідне місце в ЦО сучасного фахівця займають орієнтації на професійні цінності, формування яких необхідно розглядати як найважливішу умову не лише професійної підготовки, а й становлення особистості в цілому. Акцентується те, що потреби не можуть бути нав’язані індивіду ззовні, вони повинні відповідати його ціннісній орієнтації. Отже, тільки врахування інтересів контингентів дозволяє продуктивно формувати установку на конкретну діяльність (в нашому випадку – формування потреби в здоровому способі життя) і засвоїти засоби реалізації такої установки в повсякденному житті.

У другому розділі – “Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх вчителів” проведена експериментальна перевірка педагогічних умов формування потреби в здоровому способі життя засобами фізичної культури, розкриті особливості формування вмінь та навичок здорового способу життя та досліджена динаміка процесу формування потреби в здоровому способі життя у студентів за період навчання.

Дослідження проводились в умовах Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, що дозволило максимально послабити вплив непередбачених чинників, які здатні негативно вплинути на одержаний результат і, крім цього, для створення найбільшої „чистоти” експерименту; однакових умов навчального процесу, постійного професорсько-викладацького складу. В якості досліджуваних до експерименту залучались студенти - юнаки в експериментальній групі - в кількості 15 чол., в контрольній - 15 чол., дівчата - відповідно - 16 чол. і 15 чол. гуманітарних факультетів, які поступили в університет після закінчення середньої школи. Всі вони пройшли комплексне медичне обстеження.

За результатами дослідження встановлено, що значних відхилень у стані здоров’я , котрі б не дозволяли їм займатись в основній медичній групі ніхто не мав. За якісним критерієм в експериментальну групу були відібрані юнаки та дівчата з відносно нижчим рівнем сформованості здорового способу життя. Основними базальними ознаками ідентичності при виборі цих груп виступали соціально-демографічні: стать, вік, сімейний стан, рівень загальної фізичної підготовленості і рівень сформованості здорового способу життя.

Пошукова робота полягала у співставленні даних експериментальної і контрольної груп (ЕГ, КГ), одержаних в процесі викладання в вузі від 1 до 3 курсів і самостійно на старших курсах.