Акулов Біологічні особливості Bipolaris sorokiniana (Sacc. in Sorokin) Shoemaker і діагностика збудників кореневої гнилі та чорного зародку ярого ячменю

summary

Розділ 1. Історія дослідження та сучасний стан вивченості

фітопатогенного гриба Bіpolarіs sorokіnіana (Sacc. іn Sorokіn) Shoemaker

Огляд літератури висвітлює історію описання та класифікування гриба Bіpolarіs sorokіnіana. Охарактеризовані морфологічні, фізіолого-біохімічні та генетичні особливості збудника. Підсумовано сучасні погляди на гельмінтоспоріозну кореневу гниль, темно-буру плямистість листя та чорний зародок насіння. Узагальнено відомості про особливості сапротрофного живлення гриба в природі та в умовах чистої культури. На основі аналізу сучасної вітчизняної та іноземної літератури показано актуальність теми дисертаційної роботи та визначено доцільність проведених досліджень.

Розділ 2. Об’єкти та методи досліджень

Дисертаційна робота виконувалася на базі кафедри мікології та фітоімунології впродовж 1997-2005 рр. Відбір інфікованих грибом Bіpolarіs sorokіnіana рослин для виділення чистих культур збудника та проведення всіх наступних лабораторних досліджень здійснювали на базі Дослідного господарства "Елітне" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН (Харківський р-н, Харківська область). Об'єктом досліджень були 38 різних за стійкістю до гельмінтоспоріозів сортів і гібридів ярого ячменю (Hordeum vulgare L.), люб'язно надані співробітниками лабораторій імунітету рослин і селекції ячменю Харківського інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН. Також об'єктом дослідження були 60 моноконідіальних ізолятів B. sorokіnіana, виділені нами з листя, коріння та насіння ярого ячменю (по 20 кожного типу).

Ідентифікацію збудників хвороб проводили за спеціалізованими визначниками (Хасанов Б.А., 1992; Booth C., 1971; Ellis M.B., 1971 та ін.) Виділення моноспорових ізолятів B. sorokіnіana, їх подальше культивування та зберігання проводили за загальноприйнятими методиками (Методы экспериментальной микологии, 1982; Семёнов С.М., 1990). Дослідження морфологічних особливостей конідій збудника проводили методом мікроскопування, а аналіз одержаних даних – з залученням факторного аналізу (Van Den Berg A.P., 2000).

Активності β-1,4-ендоглюканаз та пектиназ в культуральній рідині визначали віскозіметричним методом по розрідженню 1% розчину карбоксиметилцелюлози та бурячного пектину, відповідно. Активності β-1,4–екзоглюканази та целобіази проводили шляхом визначення вмісту глюкози, що утворилася після впливу культуральної рідини на мікрокристалічну целюлозу та целобіозу, відповідно. Визначення вмісту глюкози проводили фото електроколориметричним методом Дюбуа. Вміст білку визначали спектрофотометричним методом Калькара (Методы биохимического исследования растений, 1987).

Токсичність культуральної рідини B. sorokіnіana визначали на 10-ту добу культивування гриба методом біотестування на насінні проса сорту Мироновское 16 (Методы экспериментальной микологии, 1982). Склад вторинних метаболітів B. sorokіnіana досліджували методами тонкошарової та газової хроматографії, а також хроматомас-спектрометрії на базі кафедри хімічної метрології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (Гиошон Ж., Гийемен К., 1991).

Агресивність ізолятів B. sorokіnіana визначали за двома показниками: некрогенною та спорогенною активністю на відрізках листя 9-ти сортів-диференціаторів. Розвиток некрозу розраховували за 4-бальною шкалою (Fetch T.G., Steffenson B.J., 1999; Meldrum S.I., 2004). Кількість спор,  що сформувалися на інфікованих відрізках листя, підраховували з використанням гемоцитометра Горяєва (Методы экспериментальной микологии, 1982).

Розрахунок розвитку гельмінтоспоріозної та фузаріозної кореневої гнилі проводили в фазу воскової стиглості за 5-ти бальною шкалою обліку (Шамрай С.Н., 1989). Дослідження насіннєвої інфекції B. sorokіnіana та супутніх фітопатогенів проводили з використанням чотирьох альтернативних методів діагностики: візуального, вологої камери, мікробіологічного та рулонного (Методы экспериментальной микологии, 1982). Результати досліджень оброблені статистично методами кореляційного, дисперсійного та факторного аналізів з використанням програмного пакета Statіstіca 6.0 (Гланц С., 1999).