АССОЦИАТИВНО-СЕМАНТИЧЕСКАЯ ГРУППА КАК ФОРМА ПАРАДИГМАТИЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ЛЕКСИКИ (на материале названий сезонов в русском языке)

summary

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження лексичної парадигматики з урахуванням необхідності вивчення семантичних механізмів утворення різних типів парадигм та виявлення мовної природи асоціацій, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – “До проблеми парадигматизації лексики” – зроблено огляд наукової літератури з історії вивчення системних відношень у лексиці (Ю. Д. Апресян, В. В. Виноградов, Ю. М. Караулов, В. І. Кодухов, О. М. Кузнєцов, Л. О. Новиков, М. М. Покровський, О. О. Потебня, О. І. Смирницький, Ж. П. Соколовська, О. М. Тихонов, Ф. П. Філін, Д. М. Шмельов, Л. В. Щерба та ін.), зокрема лексичних систем, утворених на основі асоціативно-психологічних зв’язків (О. О. Залевська, Ю. М. Караулов, Г. П. Клименко, І. В. Роднєва та ін.), кваліфікуються основні типи лексико-семантичних парадигм і місце асоціації у їх організації, визначається понятійний та термінологічний апарат роботи, подано теоретичне обґрунтування висунутої концепції.

У роботі виділяється окрема парадигма – асоціативно-семантична група (АСГ), визначаються критерії її виділення, а також принцип об’єднання кількох АСГ до однієї асоціативно-семантичної структури (АСС).

З метою наголосити на власне лінгвістичному підході до аналізу визначеної групи слів пропонується замість традиційних психолінгвістичних термінів слово-стимул (асоціант) і слово-реакція (асоціат) використовувати терміни каузема і рефлексема.

АСГ являє собою сукупність лексем, що позначають поняття, поєднані причиново-наслідковими зв’язками, і разом з цим мають у семантичній структурі однакові семи. Принципова відмінність цієї парадигми від інших лексичних угруповань полягає у тому, що до загальноприйнятих парадигм (омонімічної, синонімічної, антонімічної, тематичної, лексико-семантичних груп та інших) відносять слова, котрі мають спільні семантичні ознаки, що займають ядерну або наближену до ядерної позицію. Наприклад, у синонімічних словах обов’язково є спільна ядерна семантична ознака, а периферія має різний обсяг: іти (’рухатись’) – бігти (’рухатись швидко’) – мчати (’рухатись дуже швидко’). При антонімії у двох слів наявна спільна семантична ознака, ядерна у семантичних структурах обох слів, наприклад, ’рух’: іти – стояти. Члени тематичної і гіперо-гіпонімічної парадигм містять у своїй структурі інтегральну гіперсему та диференційні гіпосеми: інтегральна гіперсема ’меблі’ для ТГ назв меблів диван, шафа, стіл, стілець, диференційні гіпосеми ’для складання одежі’, ’для сидіння’, ’для прийняття їжі’ тощо.

Відношення між членами АСГ також визначаються наявністю спільних сем, однак ті семи, що в семантичній структурі кауземи периферійні, на лексичному рівні експлікуються в слова, для яких це значення стає ядерним, а на периферії їхньої семантичної структури представлена сема, що є ядерною в семантичній структурі кауземи, наприклад, у семантичній структурі слова зима виокремлюється ознака ‘опади’, яка реалізується в семі ‘сніг’; ця сема є ядерною у лексемі снег, у семантичній структурі якої виділяється периферійна сема ‘зима’.

Всі рефлексеми групуються з урахуванням того, з якою семантичною ознакою у структурі кауземи вони співвідносяться, що дає можливість розподілити їх у межах окремих денотативних зон.

Значеннєвий зв’язок рефлексем з кауземами підтверджується на рівні тексту.

У другому розділі – “Асоціативно-семантична структура з кауземою зима” – описано асоціативно-семантичну структуру з вихідним словом зима. Вона є найчисленнішою серед розглянутих АСС і об’єднує рефлексеми асоціативно-семантичних груп трьох рівнів. У семантичній структурі кауземи представлені темпоральні, квалітативно-темпоральні і квалітативно-предметні ознаки, у межах яких здійснюється її зв’язок з рефлексемами.

У межах темпоральної ознаки лексема зима поєднана з назвами інших сезонів. Асоціативно-семантичний зв’язок здійснюється через значення ’основний сезон’ (рефлексема лето: “Мы путь свой мерим временами года, Нам вехи ставят лето и зима...” /М. Рилєнков/) і ‘послідовність у часі’: ’попередній сезон’ (рефлексема осень: “Осень сменилась зимой дождливой...” /Г. Ахматова/), ’наступний сезон’ (рефлексема весна: “Зима внезапно уступила весне...” /І. Бунін/). Через темпоральну ознаку ’одиниця виміру часу’ лексема зима пов’язана з назвами зимових місяців (декабрь, январь, февраль: “Декабрь год кончает, зиму начинает” /Прислів’я/, “Январь – году начало, зиме середка” /Прислів’я/), які в свою чергу є кауземами для рефлексем другого рівня – назв сузір’їв Зодіаку (Стрелец, Козерог, Водолей) і свят, які припадають на відповідний період часу (Новый год, Рождество, Крещение тощо). З назвами зимових свят семантично пов’язані назви атрибутів, обрядів та інших реалій, що мають до них відношення (Святки, Коляда, Сочельник; Дед Мороз, Снегурочка: “Снегурочкой с околицы села Ты в ночь под новый год ко мне пришла В наряде голубом, что Дед-Мороз Из сундуков зимы тебе принес” /М. Рилєнков/); вони утворюють асоціативно-семантичні групи третього рівня.

Квалітативно-темпоральні ознаки характеризують безпосередньо сам проміжок часу, що позначається лексемою зима. Підставою для поділу року на сезони є, насамперед, метеорологічні умови (температура повітря, види опадів та ін.), і це відбилось на мовному рівні: у семантичній структурі членів ЛСГ “назви пір року” виділяється ознака ‘метеорологічні показники’, що репрезентується більш конкретними семантичними ознаками ’температурний режим’ та ’вид опадів’. Відповідно до цього рефлексеми умовно можна поділити на три підгрупи: І підгрупа представлена роздільнооформленими рефлексемами короткий день, длинная ночь (інтегральна сема ’тривалість світлового дня’): “Стали дни коротки, Солнце светит мало, Вот пришли морозы, И зима настала” /І. Суриков/; ІІ підгрупа включає рефлексеми з ядерною ознакою ’температура повітря’ (сема ’холод’), які розподіляються у межах двох денотативних зон: “низька температура повітря” (холод, мороз, морозище, стужа, холодина: “Подула зима холодом, сорвала листья с лесов...” /К. Ушинський/, “Зима идет, морозом вея...” /О. Жемчужников/, “Но в стуже зим, В угластом быте, Твой образ потускнел во мне...” /Л. Татьянічева/), “погода з низькою температурою” (холода, морозы: “Вот пришли морозы, и зима настала” /І. Суриков/); найчисленніша ІІІ підгрупа з ядерною ознакою ’опади’ (сема ’сніг’). Вона утворена сімома денотативними зонами: назвами різновидів снігу (снег, крупа, хлопья), процесу випадіння снігу (снегопад), сингулятивом снежинка, назвами негоди зі снігом (вьюга, метель, пурга, буря, поземка, буран), часу випадіння снігу (первоснежье, пороша), снігової маси, що вкриває предмети (изморозь, иней), відхилень від норми випадіння снігу (многоснежье, малоснежье, бесснежье): “... в хлопья облекшись, Пускались сновать без оглядки дома, и плотно захлопнутой нотной обложкой Валилась в разгул листопада зима” /Б. Пастернак/, “Зима... во время снегопада... заглядывала в дом из сада” /Б. Пастернак/, “Седой зимы сердитый бог Играет вьюгой и метелью” /О. К. Толстой/.

У межах кожної підгрупи представлені лексеми, що виступають у ролі каузем для рефлексем другого рівня: зимнее солнцестояние, назв зимового одягу і приміщень, що використовують у зимовий період (“Зима наступила, а валенок нет, И шубы - как будто не видно” /М. Ісаковський/, “В светлой большой оранжерее устроен зимний сад. Здесь, высаженные на зиму, выстроились зеленеющие свежей листвою лимонные и апельсиновые деревья” /І. Соколов-Микитов/), а також назв явищ, пов’язаних зі словом лёд: “Зима подходит к середине, Дороги мокнут, с крыш течет И солнце греется на льдине” /Б. Пастернак/, “Бывало, лишь кивнет через плечо нам Зима... А день звенит сосульками у стрех” /М. Рилєнков/.

Найчисленнішою асоціативно-семантичною групою другого рівня є АСГ з кауземою снег. Сема ’сніг’ представлена як периферійна у рефлексемах восьми денотативних зон: назв скупчення снігу (сугроб, заструга, перемет, занос), негативного впливу снігу на навколишнє середовище (снеговал, снеголом), сільськогосподарських робіт, пов’язаних зі снігом (снегование, снегопахание, снегозадержание), способів запобігання проблемам, що виникають при пересуванні (снегозащита, снегоуборка), технічних засобів для усунення снігових заносів (снегоуборщик, снегопогрузчик, снегоочиститель), назв зимових доріг (первозимье, первопуток, зимник), предметів для пересування по снігу (сани, санки, дровни, аэросани, лыжи тощо), предметів, зроблених людиною зі снігу (снежок, снежная баба): “Придет зима, накроет его [ежа] нору глубокий снежный сугроб” /І. Соколов-Микитов/, “Шум нескончаемых вороньих дрязг. Потом – зима, узорчатые санки...” /І. Бродський/, “Зимою ходим на лыжах в знакомый лес” /І. Соколов-Микитов/, “Зима!.. Крестьянин, торжествуя, На дровнях обновляет путь...” /О. Пушкін/.

Асоціативно-семантичну групу третього рівня утворюють рефлексеми до кауземи лёд: назви часу замерзання (ледостав), отворів у льоді (полынья, майна, продушина, лунка, прорубь), предметів для пересування по льоду (коньки) тощо: “Зима была снежная, солнечная, морозная, рано опускалось солнце... обещающее и на завтра мороз и солнце, гулянье на Соборной улице, каток в городском саду...” /І. Бунін/, “...наросли ледяные скользкие бугры вокруг прорубей...  и зимние будни установились” /І. Бунін/.

Квалітативно-предметні ознаки в семантиці темпорлексем-каузем характеризують об’єктивну реальність у певний сезон. Мовна проекція цієї реальності дозволяє виділити декілька умовних денотативних зон, об’єднаних конвенційною назвою ’навколишнє середовище’, а у семантичній структурі членів ЛСГ “пори року” виділяються семантичні ознаки, які відбивають стан людини і природи у цей сезонний період. Група квалітативно-предметних рефлексем не така численна, але деякі денотативні зони є відкритими, тобто їхній склад може поповнюватись. Ці рефлексеми також можуть бути розподілені у межах трьох підгруп: рефлексеми І підгрупи (з ядерною ознакою ’рослини’) на першому рівні утворюють одну денотативну зону – “період спокою”; ІІ підгрупа (’тварини’) представлена трьома зонами: “сплячка”, “зміна забарвлення”, “переліт птахів”; ІІІ підгрупа (’людина’) представлена денотативною зоною із загальним значенням “зимові захворювання”. До цієї групи можна віднести також групу слів, що позначають види сільгоспробіт, представлену в АСГ кауземи снег. Денотативні зони другого рівня у межах даної групи мають відкритий характер. Вони об’єднують назви тварин (птахів), які впадають у сплячку, змінюють забарвлення або мігрують протягом зимового сезону (медведь, сурок, байбак, беляк, снегирь тощо).

У третьому розділі – “Асоціативно-семантична структура з кауземою лето” – характеризується склад і структура АСС зі словом лето у вершині. У семантичній структурі лексеми лето виділяються ті ж ознаки, що йз у семантиці лексеми зима: темпоральні, квалітативно-темпоральні і квалітативно-предметні.

Асоціативно-семантична структура кауземи лето також представлена трьома рівнями, але за кількістю значно поступається АСС зима.

У межах темпоральної ознаки лето асоціативно-семантично поєднано з назвами інших сезонів: значення ’основний сезон’ реалізується у слові зима (“Лето и зиму скрываются от людей разбойники-волки” /І. Соколов-Микитов/),’попередній сезон’ – у слові весна (“Его на грани лета и весны Гроза не раз крылом своим зацепит” /М. Рилєнков/), ’наступний сезон’ – осень (“...нынче сменила осень Жизни нашей яркое лето” /Є. Абросімов/). Ознака ’одиниця виміру часу’ реалізується у рефлексемах июнь, июль, август (“В сто сорок солнц закат пылал, в июль катилось лето...” /В. Маяковський/).

Другий рівень представлений денотативними зонами з тими ж значеннями, що і в АСС зима, – назви сузір’їв Зодіаку (Близнецы, Рак, Лев), назви свят (Троица, Ивана Купала, Спас, День Конституции, День Независимости тощо).

Квалітативно-темпоральні рефлексеми першого рівня також можна об’єднати у три підгрупи. І підгрупу представляють рефлексеми з ядерним значенням ’тривалість світлового дня’ (рефлексеми длинный день, короткая ночь: “Ботаники считают, что оно [лето] наступает в начале июня, а у астрономов другой счет – 21-22 июня, в день летнего солнцестояния, когда бывает самая короткая ночь в году” /М. Гумілевська/). Рефлексеми ІІ підгрупи (з ядерною ознакою ’температура повітря’ – інтегральна сема ’тепло’) розподіляються у межах двох денотативних зон, аналогічних тим, що представлені в АСС зима: назви високої температури повітря (тепло, жара, жар, зной, духота: “А где-то темнеет от зноя Огромный небесный простор, и полное прелести лето гуляет на том берегу” /Г. Ахматова/, “В сто сорок солнц закат пылал, в июль катилось лето, была жара, жара плыла...” /В. Маяковський/), назви погоди, що супроводжується високою температурою повітря (тепло, теплынь, жара).

Якщо в АСС зима ІІІ підгрупа з ядерною ознакою ’опади’ є найчисленнішою, то в цій структурі група з інтегральною семою ’дощ’, що репрезентує таку ознаку, значно поступається їй за обсягом. Вона представлена такими денотативними зонами: назви “різновидів” дощу (дождь, ливень, дождик: “Весной, летом и осенью водяные пары превращаются в дождь” /В. Архангельський/, “А лето 1904 года выдалось знойное, с частыми грозами. Короткие бурные ливни не освежали земли” /В. Пікуль/), назви погодно-кліматичних умов за відсутності дощу (бездождье, засуха: “Ох, лето красное!.. Ты все способности душевные губя, Нас мучишь; как поля, мы страждем от засухи” /О. Пушкін/). Дослідження показало, що ознака ’опади’ у слові лето реалізується також семами ’роса’ і ’град’, про що свідчить наявність асоціативно-семантичного зв’язку між словами лето і роса, град: “Разметалось, дышит лето Земляникой и росой” /М. Рилєнков/.

Рефлексема длинный день виступає кауземою для рефлексеми другого рівня летнее солнцестояние.

“Температурні” рефлексеми АСГ_І (тепло, жара, зной тощо) виступають кауземами для рефлексем другого рівня, які покривають всього дві денотативні зони: назва джерела тепла (солнце: “Все лето листья подставляли солнцу свои ладошки и щечки, спинки и животики” /М. Сладков/) і назви літнього одягу (сарафан, майка, футболка, сандалии, панама та інші).

На другому рівні АСС слова лето представлені також рефлексеми до кауземи дождь, які утворюють дві зони: назви негоди з дощем (гроза, буря: “Сухое лето облегчало самосгоранье кратких гроз” /П. Антокольський/, “Но ты явилась в жарком блеске лета, Как вестник бури...” /О. Блок/) і назви засобів захисту від дощу (зонт, зонтик, дождевик: “Для лета есть зонтик, зимою – калоши” /М. Свєтлов/).

Третя частина асоціативно-семантичного ланцюжка у межах квалітативно-темпоральної ознаки більш численна, ніж друга.

З кауземою солнце пов’язані рефлексеми п’яти денотативних зон, в яких сема ’сонце’ представлена як периферійна: назва місця, захищеного від сонця (тень:”В тень ее [яблони] тянутся летом в полуденный зной" /М. Рилєнков/,); назви предметів, що захищають від сонця (зонт, зонтик, солнцезащитные очки: “Для лета есть зонтик, зимою – калоши” /М. Свєтлов/); назва місця, призначеного для сонячних ванн (пляж); назва позитивного впливу сонця (загар); назви негативних наслідків впливу сонця (солнечный удар, ожог).

Кауземою для рефлексем третього рівня виступає також слово гроза, з яким пов’язані молния, зарница і гром: “Лето стояло жаркое и грозное. Чуть не всякий день шли дожди, сопровождаемые молнией и такими громовыми ударами, что весь дом дрожал” /С. Аксаков/.

Група квалітативно-предметних рефлексем також поділяється на три підгрупи. І підгрупа – слова, що покривають денотативну зону з ядерною ознакою ’рослини’ – представлена рефлексемами активный рост і плодоношение. ІІ підгрупа (з гіперсемою ’тварини’) співвідноситься з кауземою у межах ознаки ‘активізація життєдіяльності’. Назви живих істот, активне життя яких починається у літній період (мухи, комары, оводы, кузнечики, цикады, лягушки тощо: “Ох, лето красное! Любил бы я тебя, Когда б не зной, да пыль, да комары, да мухи” /О. Пушкін/, “И гитары говорят В такт трескучим кастаньетам, Словно щелканье цикад В жгучий полдень жарким летом” /М. Волошин/, “Как летом роем мошкара Летит на пламя, Слетались хлопья со двора К оконной раме” /Б. Пастернак/, “Я хотел, чтоб сердце глуше Вспоминало сад и лето, Где под музыку лягушек Я растил себя поэтом” /С. Єсенін/), а також рослин, які плодоносять влітку (вишня, черешня, абрикос, земляника, малина та інші), представлені на другому рівні, утворюючи відкриті денотативні зони. ІІІ підгрупа (’людина’) представлена денотативними зонами “відпочинок” і “сезонні роботи”. Члени обох зон є кауземами для рефлексем другого рівня: лексема отдых для рефлексем із загальним значенням “різновиди відпочинку” (отпуск, каникулы: “Каждое лето он брал отпуск и проводил целый месяц в имении Тугановских” /О. Купрін/) та “місце відпочинку” (дача, курорт: “В то лето Шкида почему-то не поехала на дачу”  /Л. Пантелєєв/), а лексема страда для “назв літніх сільгоспробіт” (жатва, хлебоуборка, сеноуборка: “Сенокосные дни наступили опять... Лету красному все улыбается” /С. Дрожжин/).

У межах АСС лето квалітативно-предметні рефлексеми утворюють трьохрівневий ланцюжок: з назвами літніх сільськогосподарських робіт пов’язані назви різних обрядів (наприклад, зажинки: “Вот и лето на две половины Раскололось яблоком... Не пора ли праздновать зажинки?..” /М. Рилєнков/), назви людей, які проводять ці роботи (жнец, косарь), назви пристроїв, які при цьому використовуються (комбайн, сенокосилка; коса, серп тощо: “...лета пышного приветствую ущерб, А к колосу прижатый тесно колос С змеиным свистом срезывает серп” /Г. Ахматова/, “Где громыхает тракторами лето...” /М. Рилєнков/), а також назви способів складування зібраного врожаю (скирда, сноп, стог, копна: “Весне дорогу плугом намечал, Стогами лето красное венчал...” /М. Рилєнков/  “Без грусти лето провожаю здесь я... Когда в полях, как новые созвездья, Встают скирды высокие хлебов” /М. Рилєнков/).

У четвертому розділі – “Асоціативно-семантична структура з кауземою весна” – проаналізовано АСС з вершинною кауземою весна.

На відміну від зими і літа, які вважаються основними сезонами, весна і осінь – перехідні пори року. Вони поєднують прикмети і зимового (початок весни) і літнього (кінець весни) сезонів. Такою екстралінгвістичною особливістю зумовлений склад асоціативно-семантичної структури кауземи весна: більшість рефлексем, що до неї входять, поліасоціативні і представлені в АСС інших сезонних слів.

Ще однією відмінністю весны від інших членів ЛСГ “пори року” є наявність лексикографічно закріпленого номінативно-непрямого значення – “молодість”. Внаслідок цього у слові весна частіше за інші сезонні слова реалізуються емотивні значення ’пора кохання’, ’пора надій’, ’щаслива пора’, ’найкраща пора (року або життя)’: “Вот что весною называется - пора любви, пора труда” /М. Луконін/, “Больше солнца, больше счастья, больше жизни и весны” /М. Лохвицька/, “И осень прекрасна, когда на душе весна” /М. Лисянський/. Проте лексеми, що репрезентують семи ’любов’, ’надія’, ’щастя’ як ядерні, не входять до складу АСГ, оскільки їх асоціативний зв’язок зі словом весна не підтверджений семантичним зв’язком.

У семантичній структурі слова весна представлені ті ж семантичні ознаки, що й у структурах попередніх каузем: темпоральні, квалітативно-темпоральні і квалітативно-предметні.

Лексема весна у межах темпоральної ознаки асоціативно-семантично пов’язана з назвами інших сезонів у межах ознак ’перехідний сезон’ (осень) і ’послідовність у часі’: ’попередній сезон’ (зима), ’наступний сезон’ (лето), розташованих на першому рівні АСС: “Каких только не было песен, Каких только осеней, весен и зим!” /П. Антокольський/, “В горячке весен, зим и лет” /П. Антокольський/.

У межах виділеної у структурі назв сезонів темпоральної ознаки ’одиниця виміру часу’ рефлексемами до кауземи весна виступають назви весняних місяців (март, апрель, май: “Уже весна, начало марта...” /К. Вільмонт/, “У пурпурной колыбели Трели мая прозвенели, Что весна опять пришла” /А. Фет/), які в свою чергу є кауземами для рефлексем другого рівня – назв сузір’їв Зодіаку (Рыбы, Овен, Телец) та свят, що відзначають у певний весняний місяць (Благовещение, Пасха, Международный женский день, День Победы тощо).

Асоціативно-семантичний ланцюжок з початковою темпоральною рефлексемою у межах досліджуваної структури представлений трьома частинами відповідно до трьох рівнів АСС. На третьому рівні розташовані рефлексеми, асоціативно-семантично пов’язані з назвами весняних свят, і ті, що називають обряди, атрибути та інші реалії, пов’язані з весняними святами (Пасха, кулич, крашенка, писанка, Великий Пост тощо): “Люди радовались тому, что с каждым днем приближалась Пасха, обозначавшая наступление весны” /Ф. Капиця/.

Квалітативно-темпоральні ознаки у межах АСГ першого рівня реалізуються у таких рефлексемах: І підгрупа – увеличение светового дня (ядерне значення ’тривалість світлового дня’): “Тает снежок, Ожил лужок, День прибывает, Когда это бывает?” /Загадка про весну/; “Весна... день начнет все увеличиваться и увеличиваться...” /М. Гумілевська/, ІІ підгрупу утворюють рефлексеми, що співвідносяться з кауземою у межах семантичної ознаки ’температура повітря’. Внаслідок того, що весна являє собою перехідний період від холодного до жаркого сезону, ознака ’температура повітря’ у семантичній структурі слова весна репрезентована і семою ’холод’, і семою ’тепло’. Остання представлена у семантиці рефлексем, що покривають дві денотативні зони: назви високої температури повітря (тепло: “Ведь что такое весна? Тепло, ручьи, цветы, птичьи песни” /М. Сладков/) і назви погоди з високою температурою повітря (оттепель, потепление: “Оттепель... Поле чернеет... Пахнет весною сквозь стекла” /Л. Мей/). Сема ’холод’ як ядерна реалізується у рефлексемах прохлада, утренник, заморозок: “Но я-то знаю, что весны без заморозков не бывает” /М. Рилєнков/, “Рано в утренник весною Над опушкою лесною Гаснут звезды наверху” /С. Кличков/. Рефлексеми ІІІ підгрупи містять гіперсему ’опади’, і до них, поруч із характерними для сезонних слів рефлексемами дождь і снег, належить також слово роса (“Когда весна придет, не знаю, пройдут дожди, сойдут снега” /О. Фатьянов/, “Весна – росу, зазимок – белый пух, А лето дождь в свой срок прольет из рога” /С. Кличков/). Рефлексеми АСГ_І розподіляються відповідно у межах трьох денотативних зон, члени яких мають названі семи як ядерні.

Рефлексеми другого рівня представлені у кожнїй з підгруп. Каузема увеличение светового дня асоціативно-семантично зв’язана із рефлексемою весеннее равноденствие: “...после весеннего равноденствия начинались обряды, посвященные приходу весны” /Ф. Капиця/.

 Серед “температурних” рефлексем першого рівня кауземами для АСГ_ІІ виступають лексеми, що репрезентують сему ’тепло’. Каузема тепло пов’язана з лексемою солнце (ЛСВ₂ –  джерело тепла), а лексема оттепель є кауземою для рефлексем таяние снега (“Уж тает снег, бегут ручьи, В окно повеяло весною...” /О. Плещеєв/) і таяние льда, які позначають наслідки потепління.

З дождем асоціативно-семантично пов’язана рефлексема другого рівня гроза (“Где гроза, там и весна” /Л. Мей/), назви атрибутів якої – гром і молния – представлені на третьому рівні: “Весна стояла под березкой... считала молнии косые” /М. Рилєнков/.

На третьому рівні також розташовані рефлексеми п’яти денотативних зон, більшість із яких внаслідок екстралінгвістичних причин поліасоціативні, оскільки пов’язані і з таненням снігу, і з таненням льоду: назви місця, де розтанув сніг (проталина: “Зачернеют по открытым местам проталинки среди белого снега – вот и наступила весна” /М. Гумілевська/); назви процесів, що супроводжують танення снігу (капель: “Зима внезапно уступила весне... Все было мокро, все таяло, с домов капали капели” /І. Бунін/); назви наслідків танення снігу і льоду (вешние воды, ручьи, потоки, паводок: “Весна! Весна!.. Шумят ручьи” /Є. Баратинський/); назви ділянок, на яких розтанув лід (полынья: “С каждым днем вступала в права весна. Чернее и шире делалась полынья” /І. Соколов-Микитов/); назви руху льоду (ледоход: “Была весна и волжский ледоход” /О. Сурков/).

Квалітативно-предметні рефлексеми умовно розподілені за трьома підгрупами. Рефлексеми І підгрупи (ознака ’рослини’) у межах узагальненого значення ’період росту і цвітіння’ на першому рівні утворюють денотативну зону назв початкової стадії розвитку рослин (почка, росток: “Жестокая, студеная весна Налившиеся почки убивает” /Г. Ахматова/). ІІ підгрупа (’тварини’) представлена двома зонами із загальними назвами “приліт птахів” і “гніздування”. ІІІ підгрупа (’людина’) представлена такими денотативними зонами: “назви весняних захворювань” (авитаминоз, веснушки) і “назви весняних польових робіт” (вспашка, сев: “...вечно молода, весна Велит пахать и засевать поля...” /М. Рилєнков/).

Далі в АСС представлені назви конкретних рослин, що цвітуть весною (периферійна сема ’цвітіння’), і птахів, які повертаються з вирію (периферійна сема ’прилітає весною’), а також назви знарядь праці та сільськогосподарських культур, пов’язаних з весняними польовими роботами (периферійна сема ’весняні сільгоспроботи’).

У п’ятому розділі – “Асоціативно-семантична структура з кауземою осень” – описано АСС з вершинною кауземою осень.

Поряд з весною осінь є перехідним періодом і тому поєднує деякі прикмети літнього (початок осені) та зимового (кінець осені) сезонів.

Лексема осень увійшла до ЛСГ “пори року” пізніше за інші “сезонні” лексеми і, можливо, внаслідок цього склад асоціативно-семантичної структури кауземи осень характеризується найменшим обсягом: вона представлена рефлексемами лише двох рівнів (інші АСС назв сезонів об’єднують АСГ трьох рівнів).

Якщо основні сезони протиставляються один одному за погодними умовами, то весна і осінь мають спільні риси, внаслідок чого часто взаємоасоціюються: “Стояла та обманчивая и удивительная ялтинская осень, когда нельзя понять, доцветает ли весна или расцветает прозрачная осень” /К. Паустовський/.

У семантичній структурі слова осень представлені ті ж семантичні ознаки, що й у структурах інших сезонних слів: темпоральні, квалітативно-темпоральні і квалітативно-предметні.

Як усі сезонні слова, у межах темпоральної ознаки лексема осень асоціативно-семантично пов’язана з назвами інших сезонів. При цьому реалізуються значення ’перехідний сезон’ (весна) і ’послідовність у часі’: ’попередній сезон’ (лето: “Но лето быстрое летит. Настала осень золотая” /О. Пушкін/), ’наступний сезон’ (зима: “В последний месяц осени... накануне Всеобесцвечивающей зимы” /Арсеній Тарковський/).

Ознака ’одиниця виміру часу’ реалізується в рефлексемах-назвах осінніх місяців сентябрь, октябрь, ноябрь: “По календарю сентябрь – осенний месяц” /М. Плавільщиков/, “Это была традиционная осенняя конференция, которую проводили в октябре то в Дубнах, то в Загорске” /Г. Мартинов /.

Назви місяців є кауземами для рефлексем другого рівня, що позначають осінні сузір’я Зодіаку (Дева, Весы, Скорпион) та осінні свята (Воздвиженье, Покров, День знаний: “На Покров до обеда осень, а с обеда зима” /Нар. тв./, “День назывался “первым сентября”. Детишки шли, поскольку – осень, в школу” /Й. Бродський/).

Квалітативно-темпоральні ознаки (’тривалість світлового дня’, ’температурний режим’, ’вид опадів’) також реалізуються у рефлексемах АСГ першого рівня. Значення ’тривалість світлового дня’ представлено в рефлексемі уменьшение  светового дня (І підгрупа): “Уж небо осенью дышало, Уж реже солнышко блистало, Короче становился день...” /О. Пушкін/.

У рефлексемах АСС осень, які покривають денотативну зону “назви низької температури”, ядерною частіше виступає сема ’холод’ (холод, утренник, заморозок – ІІ підгрупа: “...осень начинается с наступлением первых заморозков” /М. Гумілевська/, “Осень... яблоки ждут не дождутся сбора... словно почувствовавшие, что скоро утренник первый пронижет их” /М. Рилєнков/).

Периферійна семантична ознака ’опади’ в лексемі осень репрезентується семами ’дощ’, ’сніг’ і ’негода’. Таким чином, рефлексеми, в яких зазначені семи є ядерними (ІІІ підгрупа), визначають склад денотативних зон: назв видів дощу (дождь, дождик: “Осень. Скучно. Ветер воет. Мелкий дождь по окнам льет” /К. Прутков/, “Настала поздняя осень, секущая лицо острыми холодными дождями” /В. Пікуль/), назв снігових опадів (снег, снежок: “Настала поздняя осень... По окнам гостиницы хлестало мокрым снегом” /В. Пікуль/), назв негоди (ненастье, непогода: “То было осенью в холодный день ненастья” /Б. Борисов/).

Рефлексема першого рівня уменьшение светового дня асоціативно-семантично пов’язана з рефлексемою другого рівня осеннее равноденствие: “Астрономы считают началом осени день осеннего равноденствия...” /Г. Граубін/.

На другому рівні також представлені рефлексеми до кауземи холод (лед; ледостав, рекостав; ледоход: “Под осень, накануне ледостава...” /К. Симонов/), присутність яких дозволяє виділити у семантичній структурі кауземи сему ’період замерзання водних поверхонь’.

Зі словом дождь асоціативно-семантично пов’язані рефлексеми двох денотативних зон, члени яких позначають явища, викликані дощем (лужа, грязь, слякоть: “Весной ведро воды – ложка грязи; осенью ложка воды – ведро грязи” /Нар. тв./), а також джерело дощу (туча: “Осень наступила... Туча небо кроет, Солнце не блестит. Ветер в поле воет, дождик моросит” /О. Плещеєв/).

Квалітативно-предметні рефлексеми розподілені у межах трьох умовних підгруп. Семантична ознака ’рослини’ представлена семами ’дозрівання’, ’плодоношення’, ’зів’янення’, ’опадання листя’: “Вот она, плодоносная осень!” /Г. Ахматова/, “Вот-вот и осень на порог Придет под шелест листопада...” /М. Рилєнков/. Рефлексеми І підгрупи, які реалізують ці семи як ядерні, утворюють відповідні денотативні зони.

Аналіз асоціативно-семантичних зв’язків кауземи і рефлексем показав, що у семантичній структурі слова осень у межах ознаки ’рослини’ представлені факультативні семи ’період цвітіння’ (рефлексеми – назви осінніх квітів) і ’початок росту’ (рефлексема озимь: “Осень наступила... Вянет и желтеет Травка на лугах. Только зеленеет Озимь на полях” /О. Плещеєв/).

ІІ підгрупа (’тварини’) представлена рефлексемою отлет птиц: “...наступила золотая осень. В погожие дни многие птицы готовятся к отлету /І. Соколов-Микитов/. Рефлексеми ІІІ підгрупи (’людина’) належать до назв на позначення збору врожаю (“А вот осень пришла – и заботливый хозяин убирает свой урожай” /М. Пришвін/), осінніх польових робіт (зябь) і сезонних хвороб (простудные заболевания).

В АСГ_II представлені назви рослин, що плодоносять і цвітуть восени, і назви птахів, що відлітаються у вирій: “Поздняя осень. Грачи улетели...” /М. Некрасов/.

ВИСНОВКИ

Питання про системність лексики у сучасній лінгвістиці вже не є дискусійним, проте кількість парадигм, у межах яких групуються лексичні одиниці, та їх чіткі семантичні характеристики досі не визначені, хоча саме очевидний ізоморфізм таких угруповань забезпечує функціонування лексичної системи. Певне місце у цій системі займають виділені та описані в дисертації об’єднання мовних одиниць, що визначаються як асоціативно-семантичні групи (АСГ), які можуть бути складовою частиною асоціативно-семантичної структури (АСС).

Вихідними у досліджуваних асоціативно-семантичних групах є слова, об’єднані в ЛСГ “пори року”. “Вершинна” лексема визначається у роботі як каузема (корелює з психолінгвістичним терміном асоціант, або слово-стимул). Лексеми, асоціативно-семантично пов’язані з кауземою, тлумачаться як рефлексеми (корелятивні терміни психолінгвістів – слова-реакції, асоціати).

Асоціативно-семантична група – одиниця переважно лінгвістична, а не психолінгвістична, оскільки являє собою сукупність лексем, що позначають поняття, поєднані причиново-наслідковими зв’язками, і мають в семантичній структурі однакові семи, певним чином співвіднесені: периферійна сема кауземи є ядерною у рефлексемі і навпаки.

У межах АСГ будь-яка з рефлексем може стати кауземою для рефлексем наступного рівня, а сукупність рефлексем всіх рівнів, упорядкованих послідовним зв’язком, визначається як асоціативно-семантична структура.

Внаслідок проведеного дослідження була окреслена архітектура чотирьох асоціативно-семантичних структур (з сезонними словами у функції каузем). Кожна з них об’єднує у своєму складі АСГ трьох рівнів. Іншими словами, семантичний зв’язок між кауземою і будь-яким членом АСС, як правило, не перевищує трьох кроків, що збігається з результатами психологічних досліджень (асоціативний зв’язок між двома будь-якими словами реалізується теж в середньому через три кроки), і підтверджує  “правило шести (семантичних – Т. С.) кроків” Ю. М. Караулова.

Шляхом компонентного, дефініційно-логічного, дистрибутивного та ремотиваційного аналізів було визначено семантичну структуру слів ЛСГ “пори року”, в кожній з яких є ознаки темпоральні, квалітативно-темпоральні і квалітативно-предметні.

У межах темпоральної ознаки кожна з назв сезонів асоціативно-семантично пов’язана з назвами інших пір року: взаємоасоціюються лексеми зима і лето (значення ’основний сезон’), весна і осень (значення ’перехідний сезон’); у разі актуалізації ознаки ’послідовність у часі’ (значення ’попередній сезон’, ’наступний сезон’) рефлексемами відповідно виступають назви попереднього та наступного сезонів. Семантична ознака ’одиниця виміру часу’ поєднує сезонні слова з назвами відповідних місяців.

Послідовно представлені в рефлексемах квалітативно-темпоральні ознаки ‘тривалість світлового дня’, ‘температурний режим’, ’вид опадів’. При цьому для основних сезонів характерний максимальний прояв цих ознак.

У складі усіх асоціативно-семантичних структур представлено рефлексеми, в яких реалізуються квалітативно-предметні ознаки ’людина у часі’, ’рослини у часі’, ’представники тваринного світу у часі’. Своєрідність квалітативно-предметних рефлексем полягає у тому, що на першому рівні структур зазвичай представлені гіпероніми, а на другому – їхні гіпоніми, тому слова, які покривають денотативні зони другого рівня, як правило, утворюють відкриті ряди.

Асоціативно-семантичні структури, вихідними кауземами яких виступають члени ЛСГ “пори року”, різняться за кількісним складом. Максимальною у кількісному відношенні є АСС зима, найменш численною – АСС осень; АСС лето і весна приблизно однакові.

Незважаючи на досить різноманітний кількісний і якісний склад розглянутих асоціативно-семантичних структур, можна говорити про типові асоціативно-семантичні парадигми лексем, пов’язаних з назвами пір року. Чим більше семантичних кроків відділяють рефлексеми від вихідної кауземи, тим більше денотативні зони, до яких вони відносяться, різняться за значенням від денотативних зон інших АСС. Проте на рівні одного кроку (тобто у межах АСГ) в усіх АСС рефлексеми реалізують аналогічні семантичні ознаки; відмінності у складі денотативних зон зумовлені лише екстралінгвістичними причинами – квалітативними особливостями сезонів.

Якщо рефлексеми мають декілька значень, то не всі ЛСВ цих багатозначних слів обов’язково входять до складу АСС. Так, в АСС зима слово снег увійшло у трьох ЛСВ, а в АСС весна і осень лише у двох, причому для весны більш характерним є ЛСВ₂, а для осени – ЛСВ_1. У випадку, коли  в АСС представлено декілька ЛСВ одного слова, вони зазвичай відносяться до різних денотативних зон як на одному, так і на різних рівнях структур.

Деякі рефлексеми мають поліасоціативний характер. Слід зазначити, що у межах однієї АСС поліасоціативність зумовлена особливостями семантичної структури рефлексем, у якій водночас представлено кілька інтегральних сем (наприклад, назви захворювань в АСС зима і лето, назви сільськогосподарських робіт в АСС зима). На міжструктурному рівні поліасоціативність зумовлена екстралінгвістичними причинами – суміжністю сезонів (ті ж самі назви температури повітря й опадів входять до кількох АСС).

Отже, проведене дослідження підтвердило існування такого типу парадигм, як асоціативно-семантична група і асоціативно-семантична структура, які виділяються з урахуванням як суто семантичних зв’язків між словами, що входять до цих лексичних груп, так і екстралінгвістичних чинників.

Перспектива наукового пошуку полягає у дослідженні ролі слів однієї АСС в організації художнього тексту.