Бородай В.В. Гнилі моркви в період зберігання та стійкість до них районованих і перспективних сортів в умовах Правобережного Лісостепу України

summary

1.      Огляд літератури

На підставі узагальнених джерел літератури висвітлено народногосподарське значення, біологічні особливості та умови вирощування моркви для тривалого зберігання, поширення гнилей грибної етіології, описано їх симптоми та стан вивчення біології  збудників, сортові особливості моркви і їх значення в стійкості до хвороб та лежкості, заходи захисту моркви від гнилей в період зберігання. В ході аналізу наукової літератури показано необхідність проведення досліджень  шкідливості гнилей під час зберігання моркви, біоекологічних особливостей збудників, стійкості до них районованих і перспективних сортів.

2. Матеріали і методи проведення досліджень

Дисертаційна робота виконувалась протягом 1996-1999 рр. на кафедрі фітопатології Національного аграрного університету, в аналітичній лабораторії Державного центру сертифікації, ідентифікації та якості сортів рослин Державної комісії України по випробуванню та охороні сортів рослин, на дослідному полі Києво-Святошинської державної сортовипробувальної станції Київської області, в умовах стаціонарних овочевих сховищ  міст Києва та Вишгорода.

Об‘єктом досліджень були штами грибів, вилучені з уражених коренеплодів моркви, та різні за стійкістю сорти.

Поширення та ступінь розвитку гнилей моркви вивчали у виробничих умовах в період тривалого зберігання коренеплодів  у холодильних камерах плодоовочевих баз за загальноприйнятими у фітопатології методиками. Дослідження проводили в семикратній повторності, у кожній з яких аналізували по 50 різних за розміром коренеплодів з тим розрахунком, щоб вони представляли структурний склад партії, яка зберігалась. Проби брали з різних місць контейнерів згідно з  вимогами Державного стандарту 1721-85.

Морфолого-культуральні, біоекологічні та патогенні властивості збудників хвороб вивчали за методиками, наведеними в роботах М.К.Хохрякова(1984), І.А.Дудки, Н.Н.Жданової та ін.(1982). Мікроскопічне фотографування здійснювали з використанням фотонасадки Niкon FX-35 DX  та мікроскопа Niкon.

Імунологічний аналіз сортів та гібридів моркви проводили на природному і штучному інфекційних фонах за методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур(1964) та експрес-методом, розробленим  Є.А.Власовою і Є.І.Федоренко (1990).

Вплив ураження збудниками білої, сірої, чорної гнилей та фомозу на якість коренеплодів, біохімічні зміни при зберіганні різних за стійкістю сортів і гібридів моркви досліджували за методиками, опублікованими в  “Методиці державного сортовипробування сільськогосподарських культур / Вип.7: Методи хімічних аналізів сортів та гібридів”(1970). Вміст загальних сухих речовин визначали шляхом висушування наважки при температурі 102-103⁰С до постійної маси, розчинних сухих речовин – за допомогою рефрактометра (УРЛ-1), цукрів – за Бертраном, каротину – колориметричним методом, вітаміну С – титруванням кислотних витяжок моркви розчином 2,6-дихлорфеноліндофенолу (відомого титру), загальної кислотності – титруванням у перерахунку на яблучну кислоту, активної кислотності – за допомогою рН-метра, клітковини – за Геннебергом та Штоманом. Аналізи проводили на початку, в середині та в кінці зберігання.

Методику визначення конкурентоспроможності сортів та гібридів з урахуванням фактора їх стійкості розробляли на основі методик, наведених у роботах Б.А.Доспєхова(1979) та В.А.Колтунова(1989).

Фунгітоксичну активність фунгіцидів та антисептиків по відношенню до спор і міцелію збудників хвороб, біологічну ефективність їх застосування на маточних коренеплодах моркви визначали за методиками,  опублікованими у праці            М.М. Голишина(1982).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методиками, викладеними в роботах Б.А.Доспєхова (1979), Е.Р.Ермантраута (1998) та ін.

Методичні питання, які не мають загального характеру,  наведені у відповідних розділах дисертації.

3.      Шкідливість гнилей у період зберігання моркви

Результати фітопатологічного обстеження коренеплодів моркви в період  зберігання свідчать про широке поширення грибів Sclerotinia sclerotiorum, Botrytis cinerea, Alte aria radicina i Phoma rostrupii — збудників білої, сірої, чорної гнилей та фомозу відповідно. Після тривалого зберігання на овочевих базах у сховищах із штучним охолодженням вони викликали загнивання 49,1 - 74,4% коренеплодів. Перше місце в загальній кількості хворих коренеплодів за цим показником займала біла гниль ( 17,7-38,6%), друге – фомоз (8,9-23,7%), третє – сіра гниль(7,4-15,4%) і останнє  – чорна гниль (0,9-9,4%) (рис.1). Розвиток хвороб на всіх базах становив 5,4-8,0%(1бал). Поширення бактеріальних і змішаних гнилей було незначним – відповідно 0-6,3 і 2,0-2,9%.

Нами виявлені відміни в інтенсивності розвитку хвороб на різних частинах коренеплодів. Так, біла і сіра гнилі більше уражували хвостову частину коренеплоду. В кінці зберігання кількість останніх з такими симптомами становила 2,5%, тоді як з ураженням інших зон — лише 0,1–0,7%. Чорна гниль найінтенсивніше розвивалась у зоні головок. Після тривалого зберігання з даною діагностичною ознакою було 3,5% коренеплодів, у той час коли з ураженням  хвостової частини та шийки — відповідно 2,5 і 2,6 %. Фомоз більше розвивався на головці(2,8%), рідше на шийці (1,1%) й кінчику (0,9%).

Під впливом збудників хвороб різко зростали втрати продукції. У хворих коренеплодів стосовно до здорових знижувалась на 40,6-49,6% маса (r= -0,95). Гнилі розвивались на різних частинах коренеплоду неоднаково. Найбільші відносні втрати маси коренеплодів моркви ми спостерігали у корковій частині    ( на 9,5% більше від серцевини) і в зоні кінчика (58,3% проти 27,5 і 37,6% в зоні головки та шийки). Остання частина кореня характеризувалась також найменшою міцністю тканин (25 кг/см² порівняно з 33 і 35 кг/см² решти), що в свою чергу призводить до втрати стійкості до хвороб при зберіганні (14% коренеплодів з ураженим кінчиком проти 5 та 9% з ураженням в інших зонах).