ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну цінність одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону” – розглянуто роль державного регулювання в інвестиційному розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону. Досліджено сутність, принципи, зміст, методи та інструменти державного управління розвитком курортно-рекреаційного комплексу регіону.

Виявлено, що наукові дослідження питань державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону останнім часом розширили теоретико-методологічну базу. Насамперед це стосується змісту і напрямів державного управління рекреаційним обслуговуванням, закономірностей та принципів її розвитку. Цьому сприяло творче засвоєння напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених у галузі управлінської науки, екстраполяція їх на сучасні державотворчі процеси. Основам державного управління рекреаційної сфери та інвестиційного процесу присвячені праці Ю. Алексєєвої, А. Воробйова, В. Дмитренка, В. Кириллова, В. Мартиненка, Ж. Новицької, О. Шаптали. Дисертант повністю погоджується з думкою провідних учених, що напрями вдосконалення державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону слід розробляти з урахуванням інтересів та особливостей на макро- і мікрорівнях.

Для визначення механізму державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону охарактеризовано його суб'єкти, об'єкти, мету, інструменти (засоби). Показано, що суб'єктами є носії, виразники і виконавці господарських інтересів; об'єктами – сфери, галузі, регіони, а також ситуації, явища й умови соціально-економічного життя країни, пов’язані з використанням рекреаційних ресурсів регіонів з метою санаторно-курортного лікування і реабілітації, оздоровлення і відпочинку населення, де виникли або можливі труднощі, проблеми, вирішення яких необхідне для нормального функціонування економіки і підтримки соціальної стабільності.

Виділено основні об'єкти державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону, серед яких: економічний цикл; секторальна, галузева і регіональна структура господарства; умови накопичення капіталу; зайнятість; грошовий обіг; платіжний баланс; ціни; умови конкуренції; соціальні відносини, включаючи відносини між працедавцями і працюючими по найму, а також соціальне забезпечення; підготовка і перепідготовка кадрів; навколишнє середовище; зовнішньоекономічні зв'язки. Як показав аналіз, всі перераховані об'єкти мають абсолютно різний характер, вони охоплюють макроекономічні процеси, господарський цикл, накопичення капіталу в масштабах країни, окремі галузі, територіальні комплекси і навіть відносини між суб'єктами – умови конкуренції, відношення між профспілками і об'єднаннями підприємців, між державними регулюючими органами.

Визначено основну мету державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону, якою є економічна та соціальна стабільність і зміцнення існуючого ладу всередині регіону, його адаптація до умов, що змінюються. Ця мета структурується і конкретизується у кількох конкретних цілях, здійснення яких забезпечує її досягнення. Конкретні цілі нерозривно пов'язані з об'єктами державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону. Так, об’єктом вирівнювання економічного циклу є економічний цикл; поліпшення навколишнього середовища – власне довкілля тощо. При цьому визначено, що цілі, по-перше, неоднакові за значенням і масштабами і, по-друге, перебувають у взаємозв'язку.

Показано, що засоби державного регулювання розподіляються на адміністративні й економічні. Адміністративні засоби не пов'язані створенням додаткового матеріального стимулу або небезпекою фінансового збитку. Вони базуються на силі державної влади і включають заходи заборони, дозволу і примушення. Серед економічних виділяють засоби грошово-кредитної і бюджетної політики.

Виявлено, що механізм державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону постійно вдосконалюється, незалежно від того, орієнтуються уряди на монетарні принципи економічної політики або схильні використовувати жорсткіші бюджетні інструменти регулювання. У сучасних умовах практика державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону має бути достатньо результативною, щоб не допустити загальних криз і соціально небезпечних масштабів безробіття.

Разом з тим необхідно відзначити, що розвиток інвестиційної політики курортно-рекреаційного комплексу регіонів в Україні відбувається досить суперечливо. У цих умовах в кожному регіоні важливо виробити свої напрями інвестиційної політики, виходячи з інвестиційної ситуації, що склалася, в Україні загалом на основі її законодавчої бази і з коротко-, средньо- та довгострокових цілей розвитку території, соціально-економічних і політичних умов, що наявні в конкретному регіоні, його наукового, ресурсного, виробничого, кадрового потенціалів. З огляду на зазначене, методологічні підходи до розвитку інвестиційного потенціалу базуються як на загальних принципах, так і всебічному врахуванні особливостей та ситуації, що склалися в цих регіонах.

З’ясовано, що сутність державної політики інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону визначають як цілеспрямовану і науково обґрунтовану діяльність регіональних органів управління із залучення інвестиційних ресурсів для вирішення проблем розвитку курортно-рекреаційного комплексу території. Нами доповнено це визначення таким положенням: сутність державної політики інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону полягає в підвищенні ефективності економічної системи регіону в цілому і діяльності окремих господарюючих суб'єктів шляхом використання інноваційних підходів до його реалізації.

Доведено, що в Україні державна політика інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону полягає також у формуванні умов, необхідних для стимулювання інвестиційного процесу на певній території. Визначено основні фактори стимулювання регіонального інвестиційного процесу, а саме: сприятливий інвестиційний клімат як для зовнішніх, так і внутрішніх інвесторів; наявність пріоритетних напрямів інвестування і підготовлених для них програм державної підтримки; розробка системи стимулювання інвестицій; правова стабільність інвестиційного процесу; формування регіональної системи управління інвестиційною діяльністю, що забезпечує узгодження і координацію всіх суб'єктів ринку інвестицій.

До основних цілей розвитку інвестиційної політики курортно-рекреаційного комплексу регіону як складової соціально-економічної політики віднесено: забезпечення зайнятості і зростання добробуту населення; стабілізацію й удосконалення надання послуг, збільшення валового регіонального продукту і, як наслідок, податкових надходжень; розвиток інноваційного і курортно-рекреаційного потенціалу; оптимізацію структури господарського комплексу регіону, впровадження наукоємних і ресурсозберігаючих технологій; забезпечення стійкого поповнення бюджетів всіх рівнів і розвитку соціальної сфери області; підвищення інвестиційної привабливості регіону.

Виділено основні етапи процесу управління розвитком інвестиційної політики курортно-рекреаційного комплексу регіону, які реалізуються незалежно від вживаного методу планування. Серед них: діагностика курортно-рекреаційного комплексу регіону, оцінка його інвестиційної привабливості; розробка концепції розвитку інвестиційної політики курортно-рекреаційного комплексу регіону в рамках концепції соціально-економічного розвитку території; підготовка програми розвитку інвестиційної діяльності регіону; реалізація інвестиційної політики. Остання має розроблятися органами державної влади та місцевого самоврядування території із залученням наукових і громадських організацій та об'єднань, здатних надати консультативну допомогу й підвищити якість ухвалюваних рішень в інвестиційній сфері.

Визначено, що методи державного управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу регіону є сукупністю способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується якісна зміна змісту інвестиційної політики, зокрема, шляхом планування та організації інвестиційного процесу. Серед найбільш перспективних слід виділити методи програмування і стратегічного планування. Перший з них передбачає розробку цільових комплексних програм і призначений для обґрунтування планових рішень макроекономічних проблем, найважливіших народногосподарських завдань. Стосовно сучасного стану інвестиційної політики в регіонах цей метод є основним: регіональні адміністрації, визначаючи пріоритетні напрями розвитку регіону і проводячи експертизу інвестиційних проектів, комплектують регіональні інвестиційні проекти, підтримувані і просуваються потім на рівні регіону. Метод стратегічного планування полягає в розробці стратегії розвитку регіональних інвестиційних процесів на основі використання наявних і створення нових регіональних переваг.

Систематизовано методи державного управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу регіону шляхом їх поділу на економічні й організаційні (адміністративні), а також прямі і непрямі. Наведено основні методи для кожної з виділених груп.

Визначено, що державне управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу регіону передбачає наявність взаємопов'язаних елементів, що забезпечують комплексність цього процесу. Основними з них, що приводить до якісної зміни і розвитку регіональної інвестиційної політики, на наш погляд, є: методологічне забезпечення; економічне стимулювання інвестицій; правове забезпечення; інфраструктурне забезпечення; комунікаційне забезпечення.

У другому розділі – “Сучасний стан державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону” – проаналізовано сучасний стан управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу в регіоні. Здійснено оцінку умов інвестиційної привабливості та досліджено вплив інструментів державного регулювання на механізми залучення інвестиційних ресурсів курортно-рекреаційного комплексу регіону.

Виявлено специфіку державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону, яка полягає в: диференціації регіонів за обсягами та динамікою інвестування; непрозорості економічного життя курортно-рекреаційних регіонів; правовій та політичній нестабільності; стандартних підходах до методів стимулювання інвестицій; податковій конкуренції між регіонами; нерозвинутій регіональній інвестиційній інфраструктурі; недовірі господарюючих суб’єктів та населення до дій органів регіональної влади.

На основі аналізу методичних підходів до класифікації регіонів, запропонованих М. Дацишиним, Т. Івановою-Малявіною, О. Мигерою, О. Микитою, В. Духненком, О. Дубровою, А. Хисамовим, В. Коваленком, та управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу в регіонах виділено такі критерії й показники залежно від рівня розвитку інвестиційної сфери: стан курортно-рекреаційного комплексу регіону, його структура; питома вага інвестицій у загальнодержавному  показнику; динаміка інвестицій в основний капітал; показник інвестиційного співвідношення (інвестиції в основний капітал / ВРП  100%); наявність регіональних програм розвитку курортно-рекреаційного комплексу; наявність ефективної регіональної інфраструктури, що надає консалтингові послуги для потенційних інвесторів і підприємств-реципієнтів інвестицій, а також плану піднесення регіону.

На основі виділених показників інвестиційної діяльності і тенденцій управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу виділено наступні групи регіонів: лідер у сфері залучення інвестицій (активна, наступальна політика); регіон, що переймає досвід лідера; регіон, що проводить реактивну політику. Основна відмінність цих груп полягає в значному розриві обсягів інвестування, рівні розвитку економіки і стані інвестиційного клімату. Відповідно до цієї класифікації наведено різні регіони України.

Обґрунтовано, що курортно-рекреаційний комплекс має бути визнаний в Україні як один з пріоритетних у ряді регіонів, виходячи з курортно-рекреаційної структури, частки в них природних рекреаційних ресурсів, екологічної ситуації та геополітичного розташування. Хоча для ефективної діяльності у сфері курортно-рекреаційного комплексу важливою передумовою є наявність рекреаційних ресурсів, необхідні також інституційні перетворення, впровадження ринкових механізмів функціонування для досягнення економічної ефективності, використання ефективного соціально- та екологоспрямованого механізму рекреаційного природокористування з метою збереження, охорони й відтворення цінних природних рекреаційних ресурсів.

Аналіз підходів до оцінки інвестиційної привабливості курортно-рекреаційного комплексу регіону свідчить про наявність істотних розбіжностей у визначенні власне понять, а отже, й методики оцінки. Виявлено, що існуючі методики оцінки інвестиційної привабливості регіону не підходять для розробки заходів щодо покращення інвестиційного клімату в курортно-рекреаційному комплексі регіону. У зв'язку з цим запропоновано як найбільш раціональний метод оцінки інвестиційної привабливості курортно-рекреаційного комплексу регіону аналіз чинника, на основі якого можлива побудова усередненої "мотиваційної карти" окремо для вітчизняних та іноземних інвесторів. Виділено процес формування інвестиційної привабливості курортно-рекреаційного комплексу регіону та показано в ньому місце і роль такої карти.

Доведено, що загальними передумовами поліпшення стану інвестиційного клімату і створення умов інвестиційної привабливості курортно-рекреаційного комплексу для всіх українських регіонів є підвищення рівня інформованості потенційних інвесторів про стан інвестиційного клімату щодо розвитку в них курортно-рекреаційного комплексу. Для цього пропонується складання курортно-рекреаційного бізнес-потенціалу регіону як документа інвестиційної активності, спрямованого на оцінку природно-ресурсних можливостей регіону і джерел. При цьому курортно-рекреаційний бізнес-потенціал виконує інформаційну функцію для інвесторів, дозволяючи отримати уявлення про інвестиційну привабливість регіону.

На підставі проведеного аналізу чинних економічних та адміністративних  інструментів державного регулювання розвитку курортно-рекреаційного комплексу України доведено, що існуючий економічний механізм не може забезпечити раціональне використання та охорону ресурсів природних рекреаційних ресурсів і не стимулює користувачів до здійснення ефективного господарювання. Аналіз структури інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування свідчить, що головним джерелом є власні засоби підприємств, зокрема, амортизація. Разом з тим необхідно відзначити, що частка залучених (позабюджетних) засобів має тенденцію до зростання: з 29,2% у 2002 р. до 32,7% у 2007 р. Цей факт не пов'язаний із збільшенням іноземних інвестицій, оскільки їх частка в загальному обсязі інвестицій в основний капітал суттєво не змінилася і становить приблизно 3-4% з урахуванням змішаної власності. Таким чином, актуальним завданням управління розвитком регіональної інвестиційної політики є формування внутрішніх інвестиційних ресурсів і визначення механізмів трансформації їх в інвестиції. Отже, необхідна розробка диференційованого підходу до регулювання інвестиційних процесів у різних курортно-рекреаційних регіонах, зокрема, до вибору найбільш відповідних механізмів залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів з урахуванням можливостей і рівня економічного розвитку різних регіонів. До внутрішніх інвестиційних ресурсів віднесено: заощадження населення, власні засоби підприємств, кредити регіональних банків, кошти регіональних і муніципальних бюджетів, регіональна і муніципальна власність. Під механізмами залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів необхідно розуміти сукупність засобів і методів, що впливають на рішення суб'єктів про напрям використання наявних ресурсів.

Головне завдання державних і регіональних органів влади – вибрати такі методи, які привернуть ресурси в пріоритетні з погляду регіонального розвитку галузі. Виходячи з цього, в роботі визначено перспективні механізми для різних груп регіонів України. Для регіонів-лідерів можливе використання всіх механізмів залучення не тільки внутрішніх, але і зовнішніх інвестиційних ресурсів. Для двох інших груп регіонів доцільним є: заставний фонд на основі залучення незадіяних площ, що перебувають у регіональній і муніципальній власності; регіональні і муніципальні цільові інвестиційні позики; інвестиційні рахунки в уповноважених банках; податкові пільги для підприємств, які спрямовують прибуток на виробничі інвестиції; спеціальні податкові режими; податкові пільги для кредитних, страхових організацій за умови їх участі в інвестиційному процесі регіону; лізинг.

Таким чином, аналіз механізмів залучення інвестиційних ресурсів у регіоні свідчить, що існує позитивний досвід їх використання в одних регіонах і неповне їх використання на практиці в інших. Проте сучасний етап розвитку регіонів обумовлює необхідність залучення в інвестиційні процеси саме внутрішніх інвестиційних ресурсів. Найефективнішим способом вирішення цього завдання є обґрунтований вибір механізмів трансформації наявних внутрішніх ресурсів в інвестиції для різних груп регіонів, відмінних за рівнем економічного розвитку і спеціалізації.

У третьому розділі – “Удосконалення державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону” – розроблено стратегію інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону. Вдосконалено комунікаційне та інституціональне забезпечення інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу.

Встановлено, що основою є модель стратегічного управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу регіону, яка має складатися з п’яти змістовних блоків.

У першому блоці, цільовому, виявляються тенденції й основні проблеми та напрями піднесення регіону, формується “дерево цілей” курортно-рекреаційного комплексу розвитку регіону України.

Другий блок відводиться для обліку зовнішніх чинників, а також істотних внутрішньо- і зовнішньоекономічних зв’язків курортно-рекреаційного комплексу регіону України.

Третій блок формування стратегії зв'язків курортно-рекреаційного комплексу регіону, прогнозно-аналітичний, пов'язаний з визначенням його стану: природних, економічних, соціальних та інших параметрів і складання прогнозів розвитку. Він дозволяє підвищувати ефективність управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу регіону. Проте необхідно відзначити складність здійснення ґрунтовних докладних прогнозів на довгострокову перспективу. У зв'язку з цим у довгостроковому горизонті прогнозування нами пропонується виділити декілька тимчасових періодів, що відповідають основним етапам розробки і реалізації стратегії курортно-рекреаційного комплексу регіону: короткостроковий (2009–2010 рр.), середньостроковий (2011–2015 рр.), довгостроковий (2016–2020 рр.). На наш погляд, застосування такої методики складання прогнозів дозволить сформувати обґрунтовану стратегію управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційного комплексу регіону, полегшить ухвалення управлінських рішень і здійснення контролю в ході її реалізації.

Четвертий блок стратегії, концептуальний, полягає в розгляді детермінантів стратегічних опціонів (перспектив). Оскільки інвестиційні ресурси є основою розвитку економіки будь-якого курортно-рекреаційного регіону, важливо опрацювати найважливіші альтернативи їх використання. Вибір конкретних напрямів дій залежить від безлічі чинників. Мета цього блоку полягає в розширенні спектра доступних стратегічних варіантів. Одержані оцінки порівнюються із зовнішніми і внутрішніми умовами та обмеженнями економічного й соціального характеру. У випадку, якщо розроблений стратегічний варіант задовольняє висунуті умови і обмеження, вибір завершується.

П'ятий блок, реалізація стратегічних цілей, включає відразу два напрями дій: вибір і формулювання інвестиційної стратегії, тобто визначення основних пріоритетів розвитку, засобів і методів досягнення цілей, а також побудову сценаріїв розвитку і реалізацію стратегічного інвестиційного плану.

Впровадження стратегії інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону вимагає вирішення проблеми фінансування. Запропоновано налагодити систему фінансування за допомогою: регіонального і місцевого запозичення засобів у всіх суб'єктів господарської діяльності в курортно-рекреаційному комплексі; розвитку мережі небанківських кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють нетрадиційні види банківських послуг (факторинг, форфейтинг, лізинг) і операції за довірчим управлінням майном фізичних і юридичних осіб; залучення іноземних інвестицій; введення рентних платежів за використані природні ресурси; створення спеціалізованих фондів, наприклад науково-технічного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону; формування в муніципальних утвореннях спеціальних корпоративних структур, призначених для колективного вирішення завдань курортно-рекреаційного розвитку територій; створення кредитних союзів для залучення коштів населення; розробки ефективних міжрегіональних програм.

На нашу думку, застосування вже наявних методів й інструментів залучення грошових коштів у поєднанні із запропонованими дозволить реалізувати стратегію розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону повною мірою.

Роз'єднаність і неузгодженість розробок, нестача фінансових ресурсів, відсутність розроблених стандартів стримують інвестиційний розвиток курортно-рекреаційного комплексу регіонів України. Вирішення цих проблем можливе на основі вдосконалення, комунікаційного забезпечення інвестиційної курортно-рекреаційної політики. Основна мета останнього полягає у тому, що воно не тільки підтримує постійний контакт з цільовими аудиторіями, але і забезпечує інформаційну відвертість, вирішуючи проблему прозорості економічної, соціальної, політичної ситуації в регіоні. За індексом прозорості Україна перебуває в групі світових аутсайдерів. За деякими оцінками, збільшення прозорості і поліпшення корпоративного управління можуть підвищити сумарну капіталізацію вітчизняних компаній приблизно удвічі (на 54 мільярди доларів США). Таким чином, основною метою комунікаційного забезпечення регіональної інвестиційної політики, крім інформаційної складової, є ефективна організація комунікативного простору для підвищення інвестиційної привабливості і довіри до курортно-рекреаційного комплексу регіону серед вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Основними завданнями комунікаційної стратегії у сфері інвестиційної політики в курортно-рекреаційному комплексі регіону є: створення сприятливого іміджу курортно-рекреаційного комплексу регіону як об’єкта розміщення інвестицій (інвестиційного іміджу); розповсюдження інформації рекламного характеру про його переваги.

Показано, що важливу роль у реалізації комунікаційної стратегії курортно-рекреаційного комплексу регіону відіграє план просування регіону, тобто система дій, які виявляють і підтримують конкурентні переваги курортно-рекреаційного комплексу регіону, та чинники, що підвищують його інвестиційну привабливість. Виявлено, що оптимальною є така структура цього плану: 1) ситуативний аналіз стану інвестиційного іміджу курортно-рекреаційного комплексу регіону і виявлення чинників, особливо значущих для потенційних інвесторів при ухваленні рішення про вибір місця вкладення інвестицій; 2) формування інвестиційного іміджу курортно-рекреаційного комплексу регіону шляхом виявлення відмітних переваг регіону та їх розвитку; створення нових переваг шляхом розвитку, наприклад, туризму, культурних традицій  (проведення подій державного значення), спортивно-оздоровчих зон, інфраструктури бізнесу (технопарків, наукових установ, бізнес-інкубаторів), а також розробки сумісних проектів розвитку територій; 3) розробка рекламних і РR-кампаній, спрямованих на формування сприятливого інвестиційного іміджу курортно-рекреаційного комплексу і налагодження довгострокових відносин регіону з цільовими аудиторіями, покращення управління внутрішніми і зовнішніми комунікаціями; 4) організаційне і ресурсне забезпечення планованих заходів; 5) моніторинг стану інвестиційної привабливості курортно-рекреаційного комплексу регіону, коректування плану просування.

Запропоновано побудову системи інформаційного забезпечення інвестиційної політики в курортно-рекреаційному комплексі регіону здійснювати на принципах регіонального маркетингу, відповідності низці вимог: оперативність; достовірність; повнота висвітлення. Важливим моментом комунікаційної стратегії курортно-рекреаційного комплексу регіону, на наш погляд, є пропаганда так званого інвестиційного паспорта (інвестиційний атлас, інвестиційна карта, інвестиційний профіль), що є офіційним документом з основними характеристиками інвестиційного потенціалу курортно-рекреаційного комплексу регіону, а також переліком інвестиційних проектів. Аналіз регіональних інвестиційних паспортів свідчить про відсутність єдиних вимог до складання подібних документів. Виходячи з цього, запропоновано в інвестиційний паспорт курортно-рекреаційного комплексу регіону включити інформацію про: діловий клімат, що склався, в курортно-рекреаційному комплексі регіону; інвестиційний потенціал і ризики; умови інвестування і процедуру отримання необхідних дозволів і узгоджень у процесі реалізації інвестиційного проекту; конкретні інвестиційні проекти в курортно-рекреаційному комплексі регіону.

Визначено, що з метою узгодження інтересів інвесторів, підприємств-реципієнтів і територій, сприяння оптимізації регулювання інвестиційного клімату в курортно-рекреаційному комплексі регіону комунікаційне забезпечення має бути гарантоване на всіх рівнях влади: від місцевої до державної.

Виходячи з необхідності вдосконалення інституціонального середовища, запропоновано створити наглядову раду інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону, завданням якої буде: контроль за використанням частини засобів фонду розвитку регіону на актуальні соціальні й екологічні проекти; залучення додаткових інвестицій у перспективні проекти, зокрема міжрегіональні. Рада має працювати на громадських засадах. На її засідання, залежно від обговорюваних питань, додатково можуть бути запрошені керівники державних, комерційних, громадських, політичних та інших структур курортно-рекреаційного комплексу, а також представники регіональних ЗМІ. Це сприятиме підвищенню ступеня довіри населення до державної влади, економічних і фінансових інститутів курортно-рекреаційного комплексу регіону.