У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано завдання, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі – «Теоретичні аспекти державного регулювання обов’язкового страхування» уточнено суспільне значення та роль державного регулювання обов’язкового страхування; проведено морфологічну декомпозицію та контентний аналіз терміну «обов’язкове страхування»; визначено пріоритетні та стратегічні функції держави у регулюванні галузі обов’язкового страхування; з’ясовано особливості державного регулювання та основи забезпечення виконання умов обов’язковості страхування; здійснено порівняння обов'язкових видів страхування країн- членів ЄС.
Опрацювання теоретичних джерел та критичне осмислення існуючих наукових поглядів на економічну сутність категорії «обов’язкове страхування» дозволили узагальнити і виокремити важливі характеристики, що полягають в особливості його положення відносно інших видів страхування, а також у необхідності забезпечення захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом широкого охоплення найважливіших для суспільства ризиків настання випадкових подій, що можуть призвести до втрат. Залучення страхових компаній до системи державного соціального забезпечення із збереженням за державою обов'язків з підтримання встановлених законом соціальних стандартів істотно зменшить державні витрати. Зокрема, реформування системи державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві шляхом зміни державного адміністрування на обов’язкове страхування, що здійснюватимуть страховики, дозволить запровадити стимули для підприємств щодо інвестування в більш безпечні умови праці та скоротити економічні та соціальні видатки, спричинені такими випадками.
Вивчення трактування змісту обов’язкового страхування дало можливість виокремити такі категорії як «зобов’язальне страхування», «державне обов’язкове страхування» та «недержавне обов’язкове страхування», окреслити їх відмінності. Погляди споживачів страхових послуг на ці категорії тлумачаться як синоніми. Проте розмежування цих понять є дуже важливим для упорядкування понятійного апарату теорії страхування та державного регулювання.
За результатами проведеної морфологічної декомпозиції та контентного аналізу визначено, що в наукових працях і методичній літературі відсутній єдиний підхід до визначення поняття «обов’язкове страхування».
На основі проаналізованих теоретичних положень сформульовано визначення обов’язкового страхування як форми страхування, яка ґрунтується на принципах обов’язковості як для страхувальника, так і для страховика, законодавчо закріплених економічних відносинах, що забезпечують захист соціально значущих майнових інтересів страхувальників у разі настання страхових випадків, передбачає регулярний перегляд ціни страхової послуги, наявність механізму гарантування страхових виплат та спрямована на масове поширення, досягнення соціальної корисності та доступності страхування за рахунок мінімізації прибутків страховиків.
При обґрунтуванні пріоритетних і стратегічних функцій держави у галузі обов’язкового страхування використано такі критерії: стратегічну важливість, забезпечення досягнення мети та результативності регулювання. З урахуванням вказаних критеріїв визначено економічну і правову функції, що потрібні для створення умов сприяння конкуренції і забезпечення ефективності здійснення обов’язкового страхування, та соціальну і примусову функції, що покликані забезпечувати захист фізичних та юридичних осіб. Уточнено функцію держави у контролі доцільності здійснення обов’язкових видів страхування за системою критеріїв.
Проведене дослідження державного регулювання обов’язкового страхування дозволило виділити особливості, що полягають у такому: для кожного обов’язкового виду страхування встановлені умови та порядок проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методика актуарних розрахунків, визначені чинним законодавством. З’ясовано, що виконання умови обов’язковості страхування досягається за рахунок використання важелів впливу; здійснення обов’язкового страхування з державною підтримкою за рахунок субсидування частини страхових платежів з Державного бюджету; гарантування страхових виплат та координації страховиків шляхом створення страхових бюро та пулів.
На основі чинників, якими обумовлено необхідність обов’язкового страхування, визначено соціальну корисність обов’язкового страхування як результату здійснення певних дій або використання можливостей, спрямованих на задоволення державних, суспільних і особистих інтересів, які можуть бути бажаними та необхідними для убезпечення і розвитку суспільства. Впровадження соціально корисних обов’язкових видів страхування з одночасною державною підтримкою сприятиме підвищенню надійності та ефективності страхової галузі, стійкості страховиків, посилення довіри громадськості до страхування.
Виходячи з особливостей здійснення державного регулювання обов’язкового страхування, запропоновано залучити метод імперативного державного впливу, який поєднував би в собі форми та інструменти державного регулювання, що стосуються обов’язкових видів страхування. Цей метод слід віднести до прямих методів впливу держави на діяльність у сфері обов’язкового страхування.
У результаті аналізу закордонної практики здійснення обов’язкового страхування проведено порівняння обов’язкових видів страхування України, що застосовуються в країнах Європейського Союзу. Вивчення практики здійснення обов'язкових видів страхування країн-членів ЄС по об'єктах страхування підтвердило важливість медичного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві у сфері особистого страхування. Найбільш поширеними видами обов'язкового майнового страхування є страхування будівель та інших споруд від пожеж, додатково від стихійних лих; страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування; авіаційне страхування; страхування засобів водного транспорту. Обов'язкове страхування відповідальності власників автотранспортних засобів існує у всіх 27 країнах-членах ЄС, професійної відповідальності – у 24 країнах Євросоюзу.
У другому розділі – «Аналіз стану державного регулювання обов’язкових видів страхування в Україні» структуровані та ранжовані проблеми здійснення державного регулювання обов'язкового страхування за групами причин; проведено аналіз відносних показників діяльності за обов’язковими видами страхування у динаміці; визначено результативність здійснення обов’язкового державного страхування; здійснено кластерний аналіз за показниками страхових сум, страхових тарифів та середніх страхових виплат.
На основі критичного аналізу державного регулювання вітчизняної галузі обов’язкового страхування виявлено низку проблем, що були згруповані у регуляторні, інформаційні, методологічні, конкурентні, фінансові, споживчі, організаційні. Побудовано ієрархічну структуру проблем державного регулювання обов’язкових видів страхування (рис. 1) і здійснено ранжування проблем обов’язкового страхування за пріоритетністю їх вирішення на основі методу аналізу ієрархій Т. Сааті, Парето та оцінки експертів страхового ринку.
