ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ В УКРАЇНІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв’язок з науковими проектами, програмами, планами, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі – “Наукові засади державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили” – з’ясовано сутність міграційного процесу та його державного регулювання, узагальнено світовий досвід державного впливу на процеси зовнішньої міграції робочої сили. Аналіз підходів різних наукових шкіл щодо визначення понять “міграція”, “робоча сила”, “міграція робочої сили”, “державне регулювання”, “механізм державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили” дозволив уточнити поняття “трудова міграція”, яке є вужчим від поняття “міграція робочої сили” і є його складовою. Під міграцією робочої сили слід розуміти процес територіального переміщення економічно активного населення, обумовлений потребами самореалізації особистості, а трудова міграція – це процес територіального переміщення робочої сили з конкретною метою працевлаштування людей на визначений термін.

Державне регулювання міграції робочої сили розглядається як цілеспрямована діяльність органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації пріоритетів міграційної політики, регламентації чисельності та якості робочої сили в країні шляхом запровадження відповідних юридично-правових, економічних, фінансових, організаційних, інформаційних і соціальних заходів.

Науково-теоретичні засади регулювання зовнішньої міграції робочої сили, що досліджуються в дисертації, пов’язуються з процесом перерозподілу трудових ресурсів в умовах глобалізації, що дає підстави визначати механізм державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили як спосіб управлінської діяльності владних структур за допомогою взаємопов’язаних методів, засобів та інструментів щодо досягнення стратегічної мети – збереження і відновлення трудових ресурсів країни.

Проаналізувавши теоретичні моделі, що містяться в таких наукових підходах до вивчення міграційних процесів, як економічному, соціологічному, демографічному, юридичному, політологічному, історичному, можливо стверджувати, що найбільш ефективними для державного регулювання міграції робочої сили є застосування економічних та юридичних заходів. Таким чином держава здатна регулювати інтенсивність міграційних переміщень, впливаючи на ринки праці в країнах як виїзду, так і в’їзду мігрантів, а також здійснюючи інвестиційну політику, у т.ч. іноземних капіталовкладень; здатна впливати на розміри очікуваних заробітків як в країні походження (через різноманітні програми розвитку), так і в країні призначення, на пов’язані з міграцією ризики шляхом регулювання ринку праці, впорядкування кредитної та страхової системи, запровадження програм захисту безробітних, пільгового кредитування малого та середнього бізнесу.

Аналіз досвіду зарубіжних країн щодо державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили показав, що заслуговує на увагу практика селективного відбору іноземної робочої сили у Канаді, Австралії та Новій Зеландії, методи боротьби з нелегальною міграцією в США, запровадження спеціальних програм, спрямованих на скорочення  кількості іноземних іммігрантів у Німеччині та Франції, проведення програм амністії нелегальних трудових мігрантів в Португалії та Іспанії, досвід державного регулювання еміграції робочої сили шляхом створення спеціалізованих державних агенцій у Китаї, Індії та Пакистані та ін. Державне регулювання міграційних процесів існує в різних формах в кожній країні і сприяє розв’язанню проблем соціально-економічного характеру, пов’язаних з глобальною інтеграцією національних ринків праці.

Застосування функціонального аналізу до міграційної політики, дозволило виділити такі її функції, як регулювання міграційних процесів, вирішення протиріч, інтеграційну та компенсаційну функцію, а також прискорювальну, розподільчу і селективну. Основною з яких є функція регулювання, що передбачає вирішення поставлених завдань та реалізується шляхом ухвалення законів і підзаконних актів, створення відповідних соціально-економічних умов.

Зміст державної міграційної політики визначається сукупністю правових, економічних, соціальних, політичних, демографічних, військових та інших факторів, що впливають на інтереси та національну безпеку держави. Реалізація міграційної політики здійснюється за допомогою певних принципів, методів і засобів, які забезпечують досягнення поставлених цілей і завдань.

У другому розділі – “Державне регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні” – аналізуються питання правового та інституційного забезпечення державного регулювання міграційних процесів в Україні, факторів державного впливу на них, досліджено основні напрями зовнішньої міграції робочої сили.

Вирішення завдання нормативно-правового забезпечення державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили має на меті наукове обґрунтування розмежування повноважень між органами державної влади, які здійснюють регуляторну діяльність, розв’язання існуючих протиріч між державою та трудовими мігрантами.

У дисертації досліджено вплив комплексу факторів на зовнішню міграцію робочої сили, що дозволяє поділити їх на фактори-умови, які не піддаються державному регулюванню  (географічне розташування, природні умови та ін.), і фактори-регулятори, що можуть регулюватися державою (законодавство, адміністративні правила, організаційні заходи, заробітна плата, пільги). Під впливом цілеспрямованої діяльності держави можуть, поступово змінюватися рівень економічного розвитку території, соціальна інфраструктура, джерела та зміст інформації про міграцію. Таким чином, на соціальні процеси, у тому числі і міграційні, впливає не один фактор, а їх сукупність, що включає як природні, так і соціальні компоненти. Залежність міграції робочої сили від умов, що її породжують, складається в такій послідовності: умови – фактори – причини – явище. У цьому контексті у дисертації проведено експертне дослідження, яке дозволило оцінити результативність діяльності органів державного управління щодо регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні.

Органи державної виконавчої влади накопичили певний досвід запровадження заходів з регулювання міграції робочої сили – координаційних, консультативних, нормативних, аналітичних, інформаційних та міжнародного співробітництва. Але відсутність єдиної адміністративної структури, на яку доцільно покласти функції здійснення державної міграційної політики, координації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, негативно позначається на процесах регулювання міграції.

Позитивні тенденції в розвитку українського суспільства останнім часом (зростання економічної активності населення, підвищення заробітної плати, скорочення безробіття) помітно позначаються як на ринку праці, так і на міграційній ситуації. Україна стає пунктом призначення для трудових мігрантів з інших країн. Але рівень заробітної плати тут набагато нижчий, ніж у країнах ЄС, тому еміграція української робочої сили залишається на високому рівні. Такий стан речей негативно впливає на демографічну ситуацію, що ускладнюється перевищенням рівня смертності населення над рівнем народжуваності.

Аналіз офіційних статистичних даних та результатів загальнонаціональних та регіональних соціологічних досліджень дозволяє оцінити масштаби трудової еміграції робочої сили з України, в обсязі 2,5-3 млн. чол. У той же час в Україні за даними ООН налічується понад 6,8 млн. іммігрантів, переважно з країн СНД.

Динаміку міграції населення України у 2000-2007 рр. наведено на рис. 1, з якого видно, що починаючи з 2005 р. міграційна ситуація в Україні почала поліпшуватись, але у 2006-2007 рр. число вибулих все ще складало близько 30 тис. осіб щорічно.

Однією із суттєвих перепон на шляху забезпечення сталого соціально-економічного зростання є перманентне скорочення чисельності населення та його значний відплив за кордон. Випереджаюче скорочення трудових ресурсів зумовлює зростання потреби в іноземній робочій силі та посилення потоків неконтрольованої тіньової міграції робочої сили в Україну. Відтак, актуальними завданнями є реальна оцінка наслідків сучасних міграційних рухів, забезпечення відповідності структури міграційних потоків потребам суспільства, запровадження комплексу заходів щодо запобігання негативному впливу тіньової міграції.