ДІЙСНІСТЬ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ Автореферат

Актуальність теми дослідження. В сучасних економічних умовах України соціальна цінність господарського договору набула нового значення, що обумовлено підвищенням ролі господарського договору в регулюванні господарських відносин, поєднанням в ньому приватних та публічних інтересів, юридичних та економічних аспектів, здатністю господарського договору сприяти вирішенню соціальних завдань та усувати протиріччя між суб’єктами господарювання у процесі здійснення господарської діяльності, особливим ставленням держави при регулюванні господарсько-договірних відносин.

Держава встановлює особливі вимоги щодо здатності суб’єктів господарювання укладати господарські договори, щодо змісту та форми господарських договорів, повноважень сторін укладати господарські договори, визначення волі сторін та волевиявлення. В сукупності такі вимоги з боку держави становлять умови дійсності господарських договорів та дозволяють визначити дійсність господарських договорів, створюючи тим самим оптимальні правові засади нормального функціонування всієї системи господарсько-договірних відносин.

У вітчизняній юридичній науці комплексного дослідження з даної проблематики не проводилось, хоча деякими науковцями (переважно представниками цивілістичної науки) і були досліджені окремі питання дійсності правочинів (договорів). В цілому на доктринальному та нормативному рівнях поняття дійсності господарських договорів та умови дійсності господарських договорів і досі залишаються невизначеними. Це певним чином робить несталим господарський обіг, нестійкими господарсько-договірні відносини, ускладнює встановлення одноманітної практики вирішення господарських спорів з цих питань.

Основу правового регулювання господарсько-договірних відносин становлять Господарський кодекс (надалі – ГК) України та Цивільний кодекс (надалі – ЦК) України, в яких предмет регулювання в частині дійсності/недійсності правочинів (договорів) певною мірою співпадає. Водночас, в цих кодексах не вироблено єдиного підходу щодо регулювання зазначених питань, більш того, між кодексами наявні суперечності та неузгодженості. Негативно відображається на правозастосовчій діяльності також те, що залишились не узгодженими з ГК України та ЦК України й спеціальні нормативні акти, які регулюють господарсько-договірні відносини. Цим обумовлюється необхідність подальшого удосконалення діючого законодавства в частині регулювання договірних правовідносин та приведення у відповідність до цих кодексів інших спеціальних нормативних актів.

Дана робота покликана виробити цілісний підхід до визначення дійсності та умов дійсності майнових господарських договорів та надати науково обґрунтовані рекомендації щодо розвитку законодавства в цій сфері.

Вищезазначені обставини зумовили вибір теми дисертації і визначають актуальність і науково-практичне значення дослідження для розвитку науки господарського права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось згідно державної бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України" (номер теми:
01 БФ 042-01; номер державної реєстрації: 0101 U003579, 2000 – 2005 роки). Внеском автора в розробку зазначеної теми є обґрунтування необхідності внесення змін та доповнень до ЦК України, ГК України, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарсько-договірних відносин в Україні та приведення інших нормативних актів у відповідність до цих кодексів.