Договір постачання природним газом через приєднану мережу (цивільно-правовий аспект) Автореферат

У Вступі розкривається актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, вказуються мета й завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, формулюються положення наукової новизни, висвітлюється практичне значення отриманих результатів, надається інформація про їх апробацію, зазначаються публікації за темою дисертації, структура та обсяг роботи.

Розділ 1 «Загальні положення про договір постачання природним газом через приєднану мережу» присвячений дослідженню специфіки відносин газопостачання, особливостей їх нормативно-правового регулювання, проведенню загальної характеристики договору постачання природним газом через приєднану мережу та аналізу його визначальних рис.

У підрозділі 1.1. «Характеристика правовідносин газопостачання» з урахуванням складності відносин у сфері газопостачання проводиться аналіз юридичного зв’язку, який виникає між постачальником та споживачем на підставі укладення договору постачання природним газом через приєднану мережу. Зазначається, що на рівні приписів Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) питанню постачання природним газом через приєднану мережу присвячено лише одну статтю (ст. 714 ЦК України). Ця норма закріплює поняття договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Більш поглиблено відносини газопостачання регулюються положеннями спеціального законодавства України.

Виявлено відсутність чіткої термінологічної визначеності досліджуваного договору в положеннях актів чинного законодавства України. Зокрема, встановлено синонімічність використання словосполучень «постачання ресурсами», «постачання природним газом», що слідує із аналізу змісту вказаної норми ЦК України та «постачання природного газу», що використовується в положеннях Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу». Етимологічний аналіз наведених словосполучень дозволив дійти висновку, що більш термінологічно виваженою є назва досліджуваної договірної конструкції «договір постачання природним газом через приєднану мережу». Водночас використання у відповідних положеннях актів чинного законодавства України словосполучення «постачання природного газу» не варто вважати суттєвим термінологічним недоліком.

У ході порівняння відносин, що виникають з договору газопостачання та інших споріднених цивільно-правових договірних конструкцій, встановлено, що договори постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу складають окрему групу договорів в залежності від ресурсів, які є їх предметом.

Визначено, що з поступовою демонополізацією і приватизацією нафтогазового сектору України відносини на ринку природного газу охоплюють його розвідку, зберігання, транспортування, розподіл, постачання тощо, що обумовлює складність правових зв’язків між різними учасниками ринку природного газу в Україні.

У підрозділі 1.2. «Джерела правового регулювання відносин, які виникають на підставі договору постачання природним газом через приєднану мережу» проводиться аналіз положень актів чинного вітчизняного законодавства, що регулюють відносини газопостачання.

Встановлено, що характерним для нормативно-правового регулювання відносин газопостачання є те, що здебільшого вони врегульовані положеннями спеціальних нормативно-правових актів. Мова йде про положення Законів України «Про засади функціонування ринку природного газу», «Про нафту і газ», «Про природні монополії», «Про угоди про розподіл продукції», «Про трубопровідний транспорт», «Про енергозбереження», «Про газ (метан) вугільних родовищ». Окремий нормативних рівень складають підзаконні акти: Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», «Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246» тощо. При цьому, саме положеннями Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» встановлюються основні засади регулювання відносин газопостачання, визначається правовий статус їх учасників, засоби захисту їх суб'єктивних прав та законних інтересів, закріплюються підстави виникнення та припинення відносин газопостачання тощо.

Визначено, що особливістю джерел нормативно-правового регулювання сфери обороту природного газу є їх системність та взаємопов’язаність. При цьому, існування значного обсягу нормативних положень, що забезпечують регулювання відносин у сфері постачання ресурсами через приєднану мережу, на сьогоднішній день розглядається багатьма вченими як підстава для виокремлення окремої галузі права – енергетичного права.

Підрозділ 1.3. «Цивільно-правова характеристика договору постачання природним газом через приєднану мережу» присвячено дослідженню конструкції цивільно-правового договору постачання природним газом через приєднану мережу, здійсненню його правової характеристики, а також визначенню специфічних особливостей.

Виходячи з аналізу положень актів чинного законодавства України договір постачання природним газом через приєднану мережу розглядається як основна підстава виникнення відносин газопостачання. В поділі всіх цивільно-правових договірних конструкцій на поіменовані (contractus nominati) та непоіменовані (contractus innominati) договір постачання природним газом через приєднану мережу набуває ознак поіменованих лише зважаючи на положення спеціального законодавства України. Мова йде про Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу», положеннями якого легально поіменовано досліджуваний договір. В ЦК України досліджуваний договір термінологічно не визначається, а поглинається родовим поняттям - договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Особливістю договору постачання природним газом через приєднану мережу є те, що зважаючи на його розташування в архітектоніці ЦК України він більше тяжіє до того, щоб бути визначеним як різновид договору купівлі-продажу. В той же час, аналіз його предмету, який має еквівалентно-подвійний характер (обидві складових його подвійного предмету є рівнозначними) дозволяє стверджувати, що договір постачання природним газом через приєднану мережу є унікальним змішаним договором. Його унікальність полягає у тому, що в ньому симбіотично поєднуються конструкції купівлі-продажу природного газу та надання цивільно-правової послуги з його транспортування споживачеві. Наведена специфіка характеризує договір постачання природним газом через приєднану мережу як договірну конструкцію речово-зобов’язального характеру.

У локальному регулюванні відносин газопостачання важливе місце посідає Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 938. В силу положень ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» обов’язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в Типовому договорі. Це означає, що саме положеннями Типового договору встановлюються істотні умови договору постачання природним газом через приєднану мережу для відповідних учасників газопостачальних правовідносин. В той же час, негарантований постачальник та споживач, керуючись принципом свободи договору, можуть самостійно встановити додаткові умови договору постачання природним газом через приєднану мережу.

Розділ 2 «Укладення договору постачання природним газом через приєднану мережу та зміст зобов'язань, що з нього виникають» присвячений розгляду порядку укладення договору постачання природним газом через приєднану мережу, визначенню його предмету, умов, а також аналізу прав та обов’язків його сторін.

У підрозділі 2.1. «Сторони та порядок укладення договору постачання природним газом через приєднану мережу» визначається, що порядок укладення досліджуваного договору має певні специфічні риси, характерні для регулювання відносин з надання житлово-комунальних послуг. Однією з таких рис є те, що незважаючи на вдосконалення відповідних положень чинного законодавства України, що регулюють відносини газопостачання, незмінною залишилася форма оферти щодо укладення досліджуваного договору, якою є заява, що подається споживачем газопостачальному або газорозподільному підприємству. Разом із тим, особи, які вступають у відносини газопостачання, можуть самостійно обрати форму оферти, що не буде вважатися порушенням законодавства України.

Незважаючи на публічність договору постачання природним газом через приєднану мережу і відсутність у газопостачального та газорозподільного підприємств права на відмову в укладенні договору, останні, згідно положень чинного законодавства України, мають щонайменше 14 календарних днів для укладення відповідного договору, що обмежує тривалість існування оферти й акцепту, як стадій укладення досліджуваного договору у часі.

Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання не має ознак договору приєднання, однак постачальник може надати будь-якому договору постачання природним газом через приєднану мережу ознак договору приєднання, закріпивши його умови в формулярах або інших стандартних формах.

Доводиться, що до правосуб'єктності споживача положення ЦК України та приписи актів спеціального законодавства України у сфері газопостачання висувають загальні вимоги. Однак, постачання природним газом здійснюється лише після підключення до існуючих газових мереж об’єктів нерухомого майна споживача. Виходячи з цього, можна визначити, що споживачем у відносинах газопостачання може бути повнолітня дієздатна фізична особа, яка на підставі права власності або іншого речового права володіє об’єктом нерухомості, який підлягає «газифікації». Положеннями актів чинного вітчизняного законодавства всі споживачі природного газу наділяються статусом власне споживачів, побутових споживачів та кваліфікованих споживачів.

Що стосується постачальника, то ним може бути виключно професійний учасник ринку природного газу, оскільки діяльність з газопостачання здійснюється виключно юридичними особами і лише за наявності у нихтвідповідної ліцензії. Особливістю суб’єктного складу відносин газопостачання є те, що в якості постачальника, як сторони договору постачання природним газом через приєднану мережу, може виступати газопостачальне підприємство, яке здійснює діяльність з постачання природним газом або газорозподільне підприємство, яке, крім того, здійснює діяльність з постачання природним газом у зв’язку з чим поєднує виконання двох видів діяльності.

У підрозділі 2.2. «Предмет та умови договору постачання природним газом через приєднану мережу» зазначається, що у відносинах газопостачання можуть існувати дві групи істотних умов договору в залежності від суб’єктного складу та конструкції досліджуваного договору. Так, між гарантованим постачальником та споживачем укладається договір постачання природним газом через приєднану мережу за регульованим тарифом на підставі Типового договору, у зв’язку з чим умови останнього є істотними для них. Це, зокрема, умови про: а) предмет договору; б) обсяг, режим, строки та якість надання послуг; в) ціну на природний газ та вартість послуг; г) порядок оплати послуг; д) права та обов’язки сторін; е) відповідальність сторін; є) порядок розв’язання спорів; ж) дія обставин непереборної сили; з) строку дії договору. Якщо ж досліджуваний договір укладається між споживачем та негарантованим постачальником, то його істотними умовами є: а) предмет договору; б) ціна; в) строк дії договору; г) порядок оплати природного газу і супутніх послуг.

Предмет договору постачання природним газом через приєднану мережу є двоєдиним: природний газ (речова складова) та послуга з його своєчасного та безпечного транспортування споживачеві (зобов'язальна складова). Вказані складові предмету досліджуваного договору охоплюють передачу споживачеві права власності на спожитий природний газ і надання комплексу супутніх послуг з його транспортування до газифікованого об'єкта, що належить споживачеві. Послуга по передачі природного газу характеризується його споживанням в процесі її надання споживачеві. Природний газ є об'єктом цивільних прав і відноситься до речей, визначених родовими ознаками.

Особливістю ціни договору постачання природним газом через приєднану мережу є те, що вона складається з ціни природного газу та ціни послуги з його транспортування споживачеві. В ціну досліджуваного договору включається, зокрема, й ціна обслуговування газових мереж, але в договорі, як правило, фіксується лише одна ціна, яка ставиться в залежність від ціни природного газу або ціни його транспортування і не підлягає диференціації.

У підрозділі 2.3. «Зміст договору постачання природним газом через приєднану мережу» проводиться аналіз суб'єктивних прав та обов’язків споживача (абонента) та постачальника в договорі постачання природним газом через приєднану мережу. Розмежування речової та зобов’язальної складових предмету договору постачання природним газом дозволило розділити всі права та обов’язки сторін на ті, що стосуються купівлі-продажу природного газу та ті, що стосуються надання послуг з його транспортування споживачеві. У зв’язку з наведеним, навіть зважаючи на змішаний характер договору постачання природним газом через приєднану мережу, споживач має більше прав, ніж постачальник. Однак, згідно положень актів чинного законодавства України, газопостачальні підприємства наділені повноваженнями з проведення нагляду за додержанням споживачами законодавства у сфері газопостачання. У зв’язку з цим вони мають право застосування до порушників санкцій, здебільшого цивільно-правових, у формі припинення або зупинення газопостачання. Враховуючи вказані повноваження та локальномонопольне становище постачальника природним газом на газовому ринку, досліджуваний договір характеризується наявністю сильнішої (газопостачальника) та слабшої (споживач) сторін.

Доведено, що крім зустрічних цивільних (приватних) суб'єктивних прав та обов’язків споживача та постачальника природним газом, зміст зобов’язання, що виникає на підставі укладення досліджуваного договору, складають публічні обов’язки наведених суб’єктів. Зокрема, як споживач (абонент), так і суб’єкт, який здійснює безпосередню експлуатацію та обслуговування газових мереж (як правило, газорозподільне підприємство), зобов’язані дотримуватися Правил безпеки систем газопостачання, що, по суті, забезпечує належні умови для безпечної реалізації своїх прав іншими споживачами природного газу, а також мінімізує загрозу спричинення шкоди іншим учасникам ринку природного газу України.

Невідповідним сучасним реаліям виглядає положення Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», що покладає на споживача природного газу обов’язок до вступу у відносини газопостачання шляхом укладення відповідного договору (п. 1 ч. 2 ст. 19 Закону). Цей припис ставить споживача в більш слабке положення по відношенню до постачальника і змушує його укладати досліджуваний договір. Незважаючи на формальну дію принципу свободи договору, в умовах монополізму газопостачального підприємства, споживач не має можливості проігнорувати оферту останнього. В той же час, положеннями наведеного Закону та інших нормативно-правових актів не закріплені юридичні механізми обов'язкового виконання споживачем зазначеного обов’язку.

Розділ 3 «Виконання та припинення договору постачання природним газом через приєднану мережу та відповідальність його сторін» присвячено розгляду умов належного виконання досліджуваного договору його сторонами, аналізу підстав його припинення, а також визначенню особливостей застосування заходів цивільно-правового захисту суб'єктивних прав та законних інтересів сторін договору постачання природним газом через приєднану мережу.

У підрозділі 3.1. «Виконання договору постачання природним газом через приєднану мережу» з'ясовано, що специфіка належного виконання договору постачання природним газом через приєднану мережу визначається його подвійним предметом, що визначає єдино можливий спосіб його виконання. Так, належним виконанням досліджуваного договору є передача споживачеві природного газу визначеної якості й у необхідній йому кількості шляхом його транспортування за допомогою газових мереж. Встановлено, що спосіб виконання договору постачання природним газом через приєднану мережу є його унікальною особливістю. Спосіб виконання (доставка природного газу споживачу через газову мережу) дозволяє відрізнити досліджуваний договір від інших договірних конструкцій навіть в межах окремої їх групи – договорів постачання енергетичними чи іншим ресурсами через приєднану мережу.

Приєднану мережу в межах аналізу специфіки договору постачання природним газом можна розглядати у вузькому та широкому розуміннях. У широкому розумінні нею є сукупність всіх технологічних систем, які забезпечують належне транспортування, зберігання, облік та розподіл природного газу. У вузькому розумінні газова мережа є системою газопроводів (трубопроводів) різної пропускної здатності і цільового призначення (низького, середнього та високого тиску), а також газового обладнання, що забезпечує належне функціонування таких газопроводів (трубопроводів) та транспортування, облік і розподіл між споживачами природного газу (газокомпресорні станції, розподільчі пункти, розподільчі станції, газгольдери тощо).

Аналіз специфіки експлуатації газових мереж дозволив дійти висновку, що положеннями спеціального законодавства України право використання газових мереж для транспортування природного газу безпосередньо споживачам надано лише газорозподільним підприємствам. У зв’язку з цим зобов’язальна складова предмету договору постачання природним газом через приєднану мережу (надання послуг із транспортування природного газу) може виконуватися одним із двох категорій можливих постачальників. Ним може бути як газопостачальне підприємство, яке на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу, так і газорозподільних підприємство за домовленістю з газопостачальним. В останньому випадку мова йде про виконання, що здійснюється третьою особою. Наведене дозволяє стверджувати, що договір постачання природним газом через приєднану мережу може характеризуватися як моно-, так і полісуб’єктністю виконання.

Спосіб постачання природним газом, закріплений в положеннях чинного законодавства України, конкретизується положеннями досліджуваного договору і характеризується різною тривалістю у часі. Постачання може здійснюватися, зокрема, безперервно протягом певного проміжку часу (строкове безперервне постачання); безперервно протягом невизначеного проміжку часу (тривале безперервне постачання); шляхом передачі природного газу протягом певного проміжку часу декілька разів (строкове багаторазове постачання); шляхом передачі певного обсягу природного газу протягом певного строку (одноразове постачання) або в інших режимах.

У підрозділі 3.2. «Підстави та порядок припинення договору постачання природним газом через приєднану мережу» здійснюється поділ всіх підстав припинення договору постачання природним газом через приєднану мережу на загальні, тобто ті, що можуть бути застосовані до всіх цивільно-правових договорів, та спеціальні – ті, що є характерними лише для припинення договору постачання природним газом через приєднану мережу.

Встановлено, що положення чинного законодавства України не розрізняють підстави для тимчасового зупинення газопостачання та його повного припинення, використовуючи загальне поняття «припинення газопостачання». Запропоновано нормативно закріпити диференціацію можливих підстав припинення газопостачання, поділивши їх на: а) підстави тимчасового зупинення постачання природним газом; б) підстави припинення постачання природним газом з припиненням (розірванням) договору постачання або зупиненням договору постачання; в) підстави припинення постачання природним газом без припинення договору.

Необхідною умовою тимчасового зупинення газопостачання є наявність обставин, які обумовлюють необхідність лише на певний строк або до настання певної умови припинити подачу природного газу. Такими обставинами, зокрема, можуть бути: проведення планово-профілактичного обслуговування та/або капітального ремонту систем газопостачання, ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, проведення ремонтно-відновних робіт тощо.

Підставами припинення постачання природним газом з припиненням (розірванням) договору постачання або зупиненням договору постачання є обставини, які мають ознаки істотного порушення умов досліджуваного договору, що надає право постачальнику розірвати договір в односторонньому порядку.

Постачання природним газом може припинятися примусово у випадках, коли під'єднання до мережі газопостачання здійснювалось несанкціоновано і договір взагалі не укладався сторонами або строк його дії закінчився, але при цьому особа без достатньої правової підстави отримує та споживає природний газ, використовуючи газові мережі. Договір постачання природним газом через приєднану мережу може бути припинено і з підстав, передбачених положеннями глави 50 ЦК України, зокрема, переданням відступного; зарахуванням зустрічних однорідних вимог; шляхом домовленості сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі тощо.

В якості підстав для припинення досліджуваного договору слід розглядати також закінчення строку дії або анулювання ліцензії постачальника на здійснення діяльності з постачання природним газом.

У підрозділі 3.3. «Відповідальність сторін за порушення умов договору постачання природним газом через приєднану мережу» проводиться аналіз особливостей охоронних правовідносин, що виникають між споживачем та постачальником у зв'язку з порушенням умов укладеного між ними договору.

Встановлено, що порядок відповідальності споживача перед газопостачальним та/або газорозподільним підприємствами визначений положеннями Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29 травня 2003 року № 745. Згідно положень наведеного Порядку в якості санкцій за спричинену споживачем шкоду постачальник може здійснити зміну умов досліджуваного договору в односторонньому порядку. До моменту відшкодування завданих постачальнику збитків на певний час вартість отриманого газу та супутніх послуг обраховується за нормами, затвердженими Кабінетом Міністрів України незалежно від наявності лічильника.

В свою чергу, відповідальність постачальника перед споживачем природного газу визначається положеннями Порядку відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29 травня 2003 року № 476. Специфіка відповідальності газопостачального або газорозподільного підприємства полягає у відшкодуванні спричинених споживачеві збитків шляхом проведення перерахунку вартості спожитого природного газу та супутніх послуг.

Зазначається, що нормативно визначений порядок відповідальності сторін договору постачання природним газом через приєднану мережу характеризується неповнотою та недосконалістю. Зокрема, він не передбачає правових наслідків порушення інших умов досліджуваного договору його сторонами. Зазначене дозволяє зробити висновок про те, що порядок відповідальності сторін договору постачання природним газом через приєднану мережу більшою мірою визначається його змістом та загальними положеннями ЦК України.