У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначається мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методи дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів, зазначається їх практичне значення, наводяться відомості щодо апробації та вказуються публікації результатів за темою дисертаційного дослідження.
Розділ 1. «Договір про надання послуг у мережі Інтернет» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Розвиток та загальна характеристика договору про надання послуг у мережі Інтернет» автор дисертації аналізує ступінь дослідження питання стосовно договору про надання послуг у мережі Інтернет, зокрема щодо розвитку договору про надання послуг та різних підходів до категорії «послуга», у науковій літературі. Акцентується увага на властивості послуги, зокрема на виділенні особливостей надання Інтернет-послуги: : 1) наявності передумов укладання договору про надання послуг у мережі Інтернет; 2) зв’язку із ресурсами та формою доступу; 3) специфіці програмного забезпечення.
Дисертантом запропоновано авторське визначення послуги та необхідність закріплення визначення поняття послуги, якого не містить чинний ЦК України, з урахуванням усіх її основних ознак. Запропоновано визначення поняття «послуга» як задоволення будь-яких потреб учасника цивільно-правових відносин. Послуга споживається у процесі надання, не пов’язана із створенням речі або об’єкта інтелектуальної діяльності, не заборонена чинним законодавством. Ознаками послуги як об’єкта цивільно-правових відносин, є: а) наявність результату діяльності, її невід’ємність від діяльності послугонадавача, ексклюзивність, невичерпність; б) наявність дії, яка повинна призводити до результату діяльності; в) гарантованість досягнення результату; г) одночасність надання і споживання послуги; д) наявність суб’єкта та об’єкта цивільно-правових відносин.
У підрозділі 1.2. «Укладання договору про надання послуг у мережі Інтернет»автор акцентує увагу на теоретичному обґрунтуванні положення про те, що договір про надання послуг у мережі Інтернет є проявом одностадійної концепції укладання договору. В одностадійній моделі укладання договору імперативно визначено умови участі однієї із сторін у договорі. Здебільшого у договорі про надання послуг у мережі Інтернет пропозиція про укладання договору (оферта) є настільки імперативною, що не припускає альтернативи за умови її прийняття. Автором з’ясовано: якщо оферта є імперативом, то укладання договору про надання послуг у мережі Інтернет відбувається лише через акцепт наперед відомої імперативної оферти.
У роботі також визначено способи укладання договору про надання послуг у мережі Інтернет: 1) закриті двосторонні договори, котрі укладаються сторонами, які раніше домовилися, що договори, укладені через Інтернет, будуть мати таку ж юридичну силу, як і документи, оформлені на папері; 2) закрите колективне користування групи контрагентів, які мають стійкі ділові зв’язки; 3) закрите користування мережею Інтернет через посередника.
У підрозділі 1.3. «Виконання договору про надання послуг у мережі Інтернет» дисертант наголошує, що виконання договору про надання послуг у мережі Інтернет відбувається за допомогою надання доступу до електронних документів. Автор вважає, що сторони договору про надання послуг у мережі Інтернет повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, яка дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях. Під час зберігання електронних документів обов’язковою умовою є додержання таких вимог: 1) розміщена в електронних документах інформація повинна бути доступною для її подальшого використання; 2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, у якому він був створений, відправлений або одержаний; 3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.
У підрозділі 1.4. «Форма договору про надання послуг у мережі Інтернет у вітчизняному та зарубіжному законодавстві»автор аналізує вітчизняне та зарубіжне законодавство щодо позитивного регулювання договору про надання послуг у мережі Інтернет та доходить висновку, що форма договору про надання послуг у мережі Інтернет – це спосіб фіксування волевиявлення осіб за допомогою техніко-математичної встановленої системи знаків на будь-яких носіях інформації, яка ідентифікує суб’єктів цих відносин.
Дисертант стверджує, що запропоноване визначення письмової форми договору не суперечить загальному закріпленню письмової форми договору, яке міститься у ч. 1 ст. 207 ЦК України. Так, відповідно до неї, договір вважається таким,що укладений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах,у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Договір є таким, що укладений у письмовій формі,якщо воля сторін висловлена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. У такий спосіб законодавець розширює можливості укладаннядоговорів, зважає на невичерпність переліку технічних засобів зв’язку.
Розділ 2. «Окремі види договору про надання послуг у мережі Інтернет» складається із 4-х підрозділів.
У підрозділі 2.1. «Передумови виникнення договору про надання послуг у мережі Інтернет» автором досліджено передумову виникнення безпосередньо договору про надання послуг у мережі Інтернет, якою фактично є договір про надання послуг доступу до мережі Інтернет. Встановлено, що за договором про надання послуг доступу до мережі Інтернет оператор зв’язку зобов’язується надати послуги щодо підключення кінцевого устаткування, що належить споживачеві, послуги щодо права власності або іншого права до мережі Інтернет, а споживач зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладання, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги.
У підрозділі 2.2. «Договір про надання послуг електронної пошти» подано авторське визначення поняття «договір про надання послуг електронної пошти». За договором послуг електронної пошти виконавець (Інтернет-провайдер) зобов’язується присвоїти замовнику (абоненту) IP-адресу і приймати спрямовані на цю адресу дані через мережу Інтернет, а також зберігати й відправляти такі дані за дорученням замовника послуги на зазначені ним адреси, а замовник зобов’язується оплатити надані послуги й використовувати їх відповідно до договору, закону та інших правових актів.
Автором доведено, що договір про надання послуг електронної пошти зазвичай укладається одночасно з договором на підключення абонента до мережі електрозв’язку загального користування для передачі даних. Він містить зобов'язання щодо прийняття, передачі, зберігання й видачі електронних повідомлень (даних), що надійшли через канали мережі електрозв’язку на певну адресу абонента. У такому договорі повинні бути зазначені або передбачені умови для одержання інформації: про адресу електронної пошти, яка надана абонентові; про пароль і умовне ім’я користувача (логін) для захисту його й оператора зв’язку від користування послугою третіми особами; про обсяг збереженої кореспонденції, що надійшла на адресу користувача і його відповідальність за умови перевищення цих обсягів. Іноді можуть бути передбачені строки зберігання повідомлень або строки анулювання адреси у разі тривалого її не використання.
У підрозділі 2.3. «Договір про надання послуг реєстрації доменних імен»дисертантом висвітлюється правова природа договору, також аналізується судова практика щодо використання доменних імен.
Вказаний договір є консенсуальним або реальним, двостороннім, оплатним, публічним, договором про приєднання. Автор звертає увагу на реєстрацію доменів, яка являє собою занесення інформації про домен та його адміністратора до центральної бази даних для забезпечення унікальності використання доменного імені, а також отримання прав на адміністрування домену адміністратором.
У підрозділі 2.4. «Договір про надання послуг хостингу» автор доводить, що ринок хостингу в Україні є доволі молодим, практично всі суб’єкти підприємницької діяльності, які пропонують послуги такого характеру у мережі Інтернет, надають однаковий набір послуг та відрізняються тільки технологічністю, надійністю та кваліфікацією співробітників. Далі запропоновано авторське доктринальне визначення поняття «договір про надання послуг хостингу». За договором про надання послуг хостингу виконавець зобов’язується розмістити на інформаційно-технічних ресурсах web-сторінки та інші дані, надані замовником у цифровому вигляді, а замовник зобов’язується прийняти послуги, надані виконавцем, і оплатити їх у порядку і на умовах, визначених цим договором. Виконавець має право залучати третіх осіб для виконання прийнятих на себе за цим договором зобов’язань.
