ЕФЕКТИВНИЙ РОЗВИТОК РИНКУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ З УРАХУВАННЯМ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ Автореферат

У першому розділі – «Теоретичні і методичні основи становлення та ефективного функціонування ринку продовольчої продукції» висвітлено економічну сутність і складові продовольчого ринку, необхідність його розвитку, конкурентоспроможність продовольчих товарів та їх виробників, її значення у забезпеченні продовольчої безпеки країни, а також методичні аспекти оцінки розвитку та сучасного стану ринку продовольчої продукції.

Стосовно сутності продовольчого ринку єдиного загальновизнаного визначення немає. В економічній літературі існує ціла низка думок. На погляд автора, продовольчий ринок – це система відносин, що в межах визначених територій забезпечує вільний рух необхідних людині аграрної продукції і продовольчих товарів, шляхом збалансування попиту та пропозиції по них. Саме на ньому здійснюється взаємодія суб’єктів ринку із забезпечення виробництва і вільного просування продукції безпосередньо до споживачів.

Важливою складовою ринку продовольчої продукції є інфраструктура, яка представлена багатьма її організаційними формами, у тому числі: біржами, агроторговими домами, оптовими і міськими ринками, аукціонами, ярмарками, магазинами дрібнооптової та роздрібної торгівлі, кіосками, палатками тощо. Головними завданнями кожного ринку є регулювання попиту, пропозиції і цін на продукцію та наявності конкурентів.

Ми згодні з думкою авторів, які розрізняють поняття «конкурентоспроможність продукції» і «конкурентоспроможність суб’єкта господарювання (підприємства, об’єднання)». При цьому, на нашу думку, під першим слід розуміти сукупність властивостей продукту, що забезпечує його переваги перед товарами конкурентів та відображає ступінь задоволення потреб споживача і за якісними, і за вартісними, і за кількісними характеристиками. Конкурентоспроможність ж суб’єкта господарювання характеризується його здатністю перевершити своїх конкурентів на конкретному ринку за рівнями якості і ціни продукції, її оформленням, особливостями продажу та задоволенням потреб споживачів.

Говорячи про продовольчу безпеку країни, необхідно вказати, що це – гарантування державою відповідного економічного доступу всіх прошарків її населення до належної кількості необхідних їм для здорової життєдіяльності продовольчих товарів, а також створення потрібних для підтримки вітчизняного і світових ринків резервів продовольства.

Система показників ефективності розвитку продовольчого ринку має включати показники ефективності використання всіх основних виробничих ресурсів (землі, основних і оборотних засобів, праці, капіталовкладень і фінансового стану складових ринку).

В умовах глобалізації світової економіки з показників ефективності функціонування продовольчого ринку все більше значення набуває оцінка конкурентоспроможності. При цьому доцільно визначати конкурентоспро-можність і продукції, і суб’єкта господарювання. Найбільш прийнятними для оцінки першого її виду є: ціна товару, його якість, асортимент і оформлення, експлуатаційні витрати; відношення корисного ефекту від використання товару споживачем до сумарних витрат на його придбання та застосування (яке може бути узагальнюючим показником). Для оцінки ж конкурентоспроможності суб’єкта господарювання доцільно застосовувати: частку його продукції на ринку; обсяги його потужностей (як виробничих, так і збутових); репутацію, яку воно має (перш за все за його фінансовим становищем та рівнем задоволення потреб споживачів). Для оцінки рівня конкурентоспроможності і продукції, і суб’єкта господарювання, і ринку фактичні дані необхідно порівнювати з відповідними нормативними величинами.

Важливим показником розвитку продовольчого ринку є рівень самозабезпечення кожної країни продовольством, який розраховується як відношення обсягу власного виробництва продукту до загального обсягу його споживання на внутрішньому ринку. Для оцінки продовольчої безпеки країни доцільно використовувати такі показники: відношення фактичних обсягів споживання продуктів харчування на 1 особу населення до раціональних фізіологічних норм (а у випадку фінансової кризи – до мінімальної потреби); питому вагу продукції власного виробництва в загальному обсязі споживання продовольства; рівень інфляції на продовольство (співвідношення індексу зміни цін на продовольство до загального індексу інфляції); доступність продовольчого споживання (відношення вартості річного набору харчових продуктів на одну особу за науково обґрунтованими нормами до річного розміру доходу 1 особи).

Другий розділ – «Оцінка розвитку ринку продовольчої продукції в Україні» присвячено дослідженню тенденцій і сучасного стану розвитку ринку продовольчої продукції, місця України на ньому у світі, кон’юнктури ринку за реалізацією продовольчої продукції, аналізу ефективності функціонування продовольчого ринку, його інфраструктурного забезпечення та розвитку експортно-імпортної діяльності.

За роки, що пройшли після початку реформи в Україні, практично на всіх продовольчих ланцюжках з’явилися структури, що не існували раніше (перш за все – фермерські господарства, ціла низка магазинів, торгівельних об’єднань і комплексів, злиття торгівлі з переробкою). Держава з монополіста поступово перетворюється в ринкового агента. Провідні позиції серед форм господарювання займають фермерські господарства.

На світовій арені Україна зберігає за собою статус одного з головних експортерів ячменю, фуражного зерна, кукурудзи, пшениці, олії соняшникової. У розвитку ж тваринництва в нашій країні відбулися значні негативні зміни, у результаті яких тваринницькі галузі опинилися на межі виживання.