Еволюція поглядів на сутність інтелектуального капіталу

summary

З розвитком інформаційного постіндустріального суспільства в економічній науці з’явилось нове поняття – “інтелектуальний капітал”. Інтелектуальний капітал – є новим й водночас складним поняттям, що породжує суттєві відмінності в трактуванні його економістами.

На превеликий жаль, сьогодні існують досить суперечливі висловлювання та трактування науковців з приводу розуміння сутності інтелектуального капіталу. З одного таку ситуацію можна пояснити новизною даної проблематики та змінами в сутності суспільно-економічного розвитку останніх десятиліть. Проте, з іншого боку, неможливо не помітити глибину та системність трансформацій на сучасному етапі, що вимагає від нас комплексного аналізу розвитку еволюції економічних відносин та місця і ролі людини у виробництві.

Інтелектуальний капітал, як самостійне поняття в економічній теорії та практиці з’явилось не так давно – наприкінці ХХ століття. Проте, вже сьогодні досить активно використовується економістами в обґрунтуванні суспільно-економічних процесів сучасності.

А. Чухно зазначає, що “…до розкриття цієї категорії вчені йшли, починаючи з аналізу певних часткових рис, що врешті решт привело до більш широких теоретичних узагальнень, які набагато повніше розкривають зміст інтелектуального капіталу” [185, с. 356 – 357].

Перші спроби визначити сутність інтелектуального капіталу припадають на 60 роки ХХ століття. М. Фрідмен, досліджуючи дану категорію, визначив джерело, специфіку руху (кругообороту), структуру та деякі особливості інтелектуального капіталу, але комплексного уявлення щодо сутності даного поняття сформовано так і не було [201, с. 115 – 144].

До 1990 року визначення інтелектуального капіталу не існувало, і лише протягом останнього десятиліття групи дослідників, що займались найрізноманітнішими сферами діяльності, постали перед проблемою єдиного визначення даного поняття. Значний вклад у розвиток та уточнення концепції інтелектуального капіталу належить таким зарубіжним дослідникам як:          Л. Прусак,   І. Роос,   К. Свейбі,   П. Салліван,   П. Страссман,   Т. Стюарт,     Е.  Тоффлер,    Т.  Фортюн,   І.  Хіроякі, Л.  Едвінсон,    В.  Гойло,                    В. Іноземцев, Р. Капелюшніков та таким українським вченим, як:  А. Чухно, В. Базилевич, В. Кондрашова-Діденко, В. Сизоненко, О. Бутнік-Сіверський, О. Морозов, І. Яремко, О. Кендюхов в Україні.