ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі – «Формування міжнародної правової культури у курсантів вищих навчальних закладів як педагогічна проблема» − висвітлено теоретичні основи формування міжнародної правової культури курсантів ВНЗ
у навчально-виховному процесі; розкрито сутність, особливості змісту та структуру поняття «міжнародна правова культура офіцера-прикордонника», уточнено критерії, визначено показники й охарактеризовано рівні сформованості зазначеної культури
курсантів, а також подано результати аналізу практики її формування у професійній підготовці майбутніх офіцерів-прикордонників.

Встановлено, що проблема формування міжнародної правової культури
у професійній підготовці майбутніх офіцерів ДПСУ не була предметом спеціального дослідження. Щодо поняття «правова культура», то воно увійшло в науку на початку XX століття. За даними досліджень Ю. Агєєва, В. Владімірової, С. Дьоміна, І. Зеленко, Є. Зорченка на сьогодні склалося декілька основних підходів щодо його розуміння. Правову культуру тлумачать у вузькому (як сукупність поглядів, оцінок, переконань, установок і зразків поведінки людини) та широкому (як систему цінностей соціуму та його громадян, систему правових інститутів, прав і обов’язків, передумов і засобів реалізації правової діяльності людей) значенні. Вузьке трактування поняття правової культури стосується правової культури особистості, широке – правової культури суспільства. Правова культура особистості означає знання нею чинного законодавства, його правильне розуміння, дотримання, виконання, застосування й нетерпиме ставлення до будь-яких порушень законності. Вона залежить від життєвого досвіду, рівня юридичної освіти, правових навичок і впливає на юридично значущу поведінку людини.

Проблема формування правової культури стала предметом наукового
аналізу порівняно нещодавно, з 90-х років ХХ ст. До цього часу означену
проблему досліджували в аспекті правового виховання. Над дослідженням психологічних і педагогічних умов формування правової культури у старшокласників працювали Д. Бойко, В. Дубровський, Л. Твердохліб. Формування правової культури студентської молоді було предметом дослідження О. Дьоміної, М. Подберезського, Є. Федика, М. Щербаня та ін. Проблемі формування
правової культури у співробітників органів внутрішніх справ присвячено дисертаційні дослідження В. Безбородого, І. Зеленко, С. Кунгожинова, П. Макушева, А. Морозова.

Щодо формування правової культури військовослужбовців, то на сьогодні відповідних досліджень порівняно небагато. Над обґрунтуванням теоретичних і методичних аспектів правового виховання у Збройних силах та інших військових формуваннях України працювали В. Кухар, В. Райко, В. Хома, В. Царенко.

Що стосується міжнародної правової культури, то лише Н. Коваленко з’ясувала її особливості в контексті діяльності майбутнього пілота.

Визначення й уточнення поняття «правова культура особистості», урахування основних функціональних обов’язків офіцерів ДПСУ, а також особливостей
їх професійної діяльності дозволили зробити висновок, що міжнародна
правова культура є інтегративним особистісним утворенням, що є невід’ємним компонентом і передумовою успішної професійної діяльності офіцера-прикордонника. Це сукупність знань щодо норм та інститутів міжнародного права, володіння системою видів і способів професійної діяльності в аспекті дотримання та виконання норм міжнародного права під час охорони і захисту державного кордону, а також нетерпиме ставлення до будь-яких порушень прав людини як носія суб’єктивних юридичних прав і обов’язків та учасника міжнародно-правових відносин.

З урахуванням висновків досліджень І. Зеленко, Н. Коваленко, М. Щербаня і Л. Твердохліб, а також результатів аналізу нормативно-правових документів,
що містять вимоги до правових знань, умінь і якостей офіцерів ДПСУ, встановлено, що у структурі міжнародної правової культури офіцерів-прикордонників
можна виокремити мотиваційний, інтелектуально-інформаційний, практично-дійовий, особистісний та морально-вольовий компоненти.

У результаті аналізу наукових праць Д. Бойка, Н. Коваленко, С. Легуші і С. Сливки, а також сутнісних, структурних і функціональних характеристик професійної діяльності офіцерів ДПСУ, вимог нормативних документів до них визначено критерії сформованості міжнародної правової культури, (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-інформаційний, діяльнісно-поведінковий, морально-особистісний, оцінно-рефлексивний) та їх показники.

З урахуванням розроблених критеріїв і показників, а також рекомендацій учених (Ю. Дутова та ін.) виділено п’ять рівнів сформованості міжнародної правової культури курсантів: низький, задовільний, середній, достатній і високий.

Визначення діагностичного апарату дозволило з’ясувати стан сформованості міжнародної правової культури курсантів. За результатами констатувального етапу педагогічного експерименту, проведеного на базі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, встановлено, що його учасники (202 курсанти 3-го і 4-го курсів) за усіма критеріями мають, як правило, середній, задовільний та низький рівні міжнародної правової культури. Мотиви отримання міжнародно-правових знань у майже половини опитаних невизначені,
ще у 29% пов’язані із обов’язком, і тільки у 6% ґрунтуються на усвідомленні цінності міжнародного права. У майже 22% опитаних курсантів мотиви правової діяльності обумовлені, насамперед, задоволенням власних потреб, вимушеною необхідністю. Близько 32% курсантів мають фрагментарні міжнародно-правові знання. Отже, отримані результати підтверджують наявність проблем у процесі формування міжнародної правової культури курсантів.

Таким станом справ обумовлюється необхідність обґрунтування педагогічних умов формування міжнародної правової культури майбутніх офіцерів-прикордонників.