ГАРЬКАВЕЦЬ НАТАЛІЯ СЕРГІЇВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету та завдання, розкрито теоретико-методологічні засади, представлені методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження, кількість публікацій та структуру роботи.
У першому розділі «Теоретичний аналіз проблеми вивчення системи цінностей студентської молоді» розглядаються основні наукові підходи до вивчення цінностей, ціннісних орієнтацій та системи цінностей особистості взагалі й студентської молоді, зокрема.
Встановлено, що існує кілька підходів до розгляду цінностей та ціннісних орієнтацій особистості. У філософському або аксіологічному підході (О. Дробницький, Ч. Моррис, Г. Ріккерт, Л. Столович, В. Тугарінов та ін.) цінності розглядаються як предмети, явища та їхні властивості, що потрібні членам суспільства в якості засобів задоволення їхніх потреб та інтересів, а також ідеї та спонукання в якості норми, мети або ідеалу. Філософи виділяють цінності життя та культури, матеріальні та духовні цінності, предметні та уявні. У соціологічному підході (Р. Віллінс, Є. Головаха, В. Ядов та ін.) цінності визначаються як цілі та засоби людського існування. Загально-психологічний підхід (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, К. Грейвз, Л. Карамушка, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, С. Рубінштейн, Е. Фромм та ін.) пропонує розглядати цінності та ціннісні орієнтації особистості у якості похідних від суспільних відносин.
З’ясовано, що зарубіжні науковці при визначенні цінностей та ціннісних орієнтацій роблять акцент: на потребах людини, які трансформуються в основні цінності, що виступають цілями її життя (А. Маслоу); на особистих пристрастях індивіда, що належать до певної культури, які він привносить у соціокультурне середовище (М. Мід); на особистісних смислах, які мають для індивідів принципову важливість (Г. Оллпорт); на інтегративній функції цінностей, що поєднує у єдине ціле всі процеси досягнення мети як ідеалу в суспільній системі (Г. Парсонс); на стійких переконаннях, специфічному виді поведінки або кінцевій меті існування (М. Рокіч); на переконаннях, які відносяться до бажаних кінцевих цілей або вчинків, що виходять за межі конкретних ситуацій та керують вибором або оцінкою поведінки та подій (Ш. Шварц); на загальних стандартах, що використовуються у якості підстав для чисельних специфічних оцінок різних ситуацій (С. Фелдман); на сенсі життя, що втілюється у цінностях творчості, переживання та ставлення, якими керується людина у житті (В. Франкл); на системі координат, без якої індивід може заплутатися та втратити спроможність діяти цілеспрямовано й послідовно у природному та соціальному світі (Е. Фромм).
Дослідники стверджують, що цінності відбивають спрямованість соціальної активності особистості й виявляються, насамперед, у мотивах її діяльності (К. Абульханова-Славська, Г. Балл, І. Бех, Л. Карамушка, Н. Жигайло З. Карпенко, О. Леонтьєв, С. Максименко, В. Москаленко, С. Рубінштейн, Т. Титаренко, В. Ядов та ін.). Цінності це одна з форм відносин між суб’єктом та об’єктом, а ціннісні орієнтації є засобом реалізації цінностей, коли вони набувають особистісного сенсу.
Визначено, що цінності представляють момент практичного ставлення людини до дійсності, який відноситься до того, що можна цінувати, оцінювати, приймати або відхиляти, перетворювати на мотив і мету поведінки, а смисли – ідеї, ідеальні змісти та інформація, що несе інші події, ситуації, предмети. Суб’єктивно особистісна цінність та особистісний смисл утворюють глибинні ціннісно-смислові структури особистості, які стають регуляторами соціальної активності особистості. Власно систему цінностей особистості доцільно розглядати як складову більш розвиненої системи − ціннісно-смислової сфери особистості. При цьому, цінності та смисли розглядаються як функціональні характеристики багатовимірної системи «людина» (Б. Братусь, Д. Леонтьєв та ін.).
З’ясовано, що система цінностей особистості як множина елементів з їхніми зв’язками та відносинами складається з детермінант (зовнішні та внутрішні чинники), умов життєдіяльності людини, наявних об’єктивних зв’язків і відносин природного та соціального виміру (Б. Ломов). Ціннісній системі особистості властиві такі якості, як ієрархічність, складність, відкритість, багатомодальність, дифузність, інерційність та нелінійність (Л. Берталанфі, В. Третьяченко та ін.).
Встановлено, що систему цінностей особистості доцільно розглядати у якості планетарно-автономної моделі (О. Ратінов). Навколо особистісного ядра (стійких ціннісних утворень) на рівновіддалених «орбітах» перебувають цінності з різною «питомою вагою». Ближче до центру – стабільні цінності, а подалі від нього – лабільні та ситуаційні ціннісні утворення.
Зазначено, що ціннісні орієнтації студентської молоді неодноразово ставали предметом дослідження багатьох дослідників (Г. Аверьянова, М. Боришевський, О. Винославська, О. Іванова, Н. Дембицька, Н. Жигайло, В. Москаленко, Г. Радчук, В. Циба, М. Яницький та ін.). Визначено, що у ціннісних орієнтаціях студентів переважають цінності індивідуалістичного спрямування, матеріального забезпечення та соціальних контактів, професійної сфери, значення сім’ї, досягнення особистого успіху, самоствердження та автономії. Стверджується про існування тенденції до роз’єднаності та послаблення ціннісної спадковості між поколіннями, що пояснюється зростанням в українському суспільстві частки елементів префігуративної та кофігуративної культур, й зменшення постфігуративної (С. Максименко).
На підставі теоретичного аналізу розроблено структурно-функціональну модель планетарно-автономної конфігурації системи цінностей студентів, яка змістовно представлена цінностями з різним рівнем релевантності. Особистісне ядро складається з цінностей «незалежність», «особистий успіх» та «свобода». Шар стабільних цінностей складають «досягнення», «матеріальне забезпечення», «освіченість», «самореалізація» та «сімейне життя». Основними лабільними цінностями виступають «влада», «гедонізм», «професійне життя», «стимуляція», «універсалізм», а ситуаційними – «афіляція», «захоплення», «суспільні цінності», «суспільне визнання», «нормативна конформність», «традиції».
Проте, зазначені констатації потребують додаткового емпіричного вивчення, оскільки залишаються не з’ясованими особливості конфігурації ядерних, стабільних, лабільних і ситуаційних ціннісних утворень у студентів різних спеціальностей та різної гендерної приналежності.
У другому розділі «Емпіричне дослідження системи цінностей студентів із різними напрямками фахової підготовки» представлені програма, методики та хід дослідження, викладаються та аналізуються його основні результати та визначені статистично достовірні відмінності.
На першому етапі емпіричного дослідження було встановлено, що у ціннісних орієнтаціях студентів протягом останніх років спостерігається тенденція зростання частки індивідуалістичних цінностей («матеріальна незалежність», «свобода», «самореалізація» тощо) та зменшення кількості колективістських («дружба», «родинні зв’язки» тощо) (В. Ісаєв, О. Научитель, Л. Романюк та ін.).
На другому етапі емпіричних студій за результатами опитувальника М. Рокіча встановлено, що студенти-психологи та філософи, з одного боку та студенти-економісти й юристи, з іншого у термінальних та інструментальних цінностях мають тотожні вибори, а студенти-інженери за термінальними цінностями більш наближені до перших, а за інструментальними – до других. Такий розподіл, переважно, зумовлений впливом професійного середовища та значенням тих цінностей, які його уособлюють (для психологів – «толерантність», філософів – «життєва мудрість», інженерів та економістів – «раціоналізм», юристів – «відповідальність» тощо).
На гендерному рівні, у юнаків і дівчат серед термінальних цінностей релевантними виявилися цінності «здоров’я» (φ=1,37; p≤0,05 та φ=1,43; p≤0,05, відповідно), «матеріально забезпечене життя» (φ=1,64; p≤0,05 та φ=1,49; p≤0,05), «свобода» (φ=1,71; p≤0,05 та φ=1,44; p≤0,05) та «вірні, добрі друзі» (φ=1,73; p≤0,05 та φ=1,55; p≤0,05), а серед інструментальних – «освіченість» (φ=1,67; p≤0,05 та φ=1,48; p≤0,05) та «дисциплінованість» (φ=1,81; p≤0,05 та φ=1,37; p≤0,05). Серед інструментальних цінностей юнаки більшого пріоритету надавали цінностям «не примирення до недоліків у собі та інших» (φ=1,31; p≤0,05), «сміливість у відстоюванні власної думки» (φ=1,51; p≤0,05) та «тверда воля» (φ=1,62; p≤0,05), а дівчата – «виховуваність» (φ=1,17; p≤0,05), «дбайливість» (φ=2,89; p≤0,05) та «акуратність» (φ=2,84; p≤0,05). Тобто юнаки прагнуть набути самостійності, утвердити власну автономію, реалізувати професійні здібності, переважно, за рахунок кофігуративних впливів, а дівчата хоча й прагнуть незалежності та самореалізації, переважно, артикулюють власну жіночість у площині постфігуративних впливів.
Результати отримані за опитувальником Ш. Шварца засвідчили, що студенти-психологи найбільш пріоритетними вважають такі типи цінностей, як «самостійність» та «стимуляція» (φ=1,69; p≤0,05), філософи – «традиції» (φ=1,48; p≤0,05), а юристи – «влада» (φ=1,47; p≤0,05) та «конформність» (φ=1,52; p≤0,05). Студенти-економісти не мають стійких пріоритетів, але недооцінюють «стимуляцію» (φ=1,71; p≤0,05), а більшість студентів-інженерів орієнтовані на «самостійність» (φ=1,63; p≤0,05) та не вважають значущим такий тип цінностей, як «влада» (φ=1,57; p≤0,05).
На рівні гендерних відмінностей пріоритетами як юнаків, так і дівчат виступають типи цінностей «самостійність» (φ=1,59; p≤0,05), «стимуляція» (φ=1,72; p≤0,05) та «досягнення» (φ=1,67; p≤0,05). Але у дівчат більш релевантними також виступають типи цінностей «доброзичливість» (φ=1,62; p≤0,05) і «конформність» (φ=1,57; p≤0,05), та менше «влада» (φ=1,89; p≤0,05).
За результатами методики І. Сєніна встановлено, що ієрархія життєвих сфер у групі студентів-психологів і філософів має таку конфігурацію: навчання та освіта, сімейне життя, професійне життя, суспільне життя та сфера захоплень. У групі студентів-інженерів – сімейне життя, навчання та освіта, сфера захоплень, професійне життя та суспільне життя. У групах економістів та юристів – професійне життя, навчання та освіта, сімейне життя, сфера захоплень та суспільне життя.
З’ясовано, що внутрішня організація системи цінностей юнаків і дівчат має складний та багатомодальний характер. Загальна характеристика ціннісних виборів виявилася такою, що високі бали за показником «високий рівень матеріального забезпечення» (6,29 при σ 2,07 і 6,07 при σ 1,91) (<80% випробуваних юнаків і дівчат) та «досягнення» (5,82 при σ 2,33 і 5,97 при σ 2,24, відповідно) (<75% випробуваних) засвідчили актуальність для кожної гендерної групи потреби у високому матеріальному добробуті та конкретних результатів у власній діяльності. Не меншого значення набув ціннісний вибір «збереження індивідуальності» (5,92 при σ 2,39 і 5,87 при σ 2,23) (<73% випробуваних), що свідчить про прагнення юнаків і дівчат до незалежності, відстоюванню власних поглядів і переконань. Тобто, стійкими аксіологічними утвореннями юнаків і дівчат є цінності, які мають індивідуалістичне навантаження, спрямовані на задоволення потреби у самоконтролі, автономії та незалежності, в загалі ‒ потреби у самоствердженні.
За результатами методики «Ціннісні орієнтації» О. Моткова та Т. Огневої констатовано, що студенти-психологи та філософи переважно артикулюють значення внутрішніх цінностей, а студенти-інженери, економісти та юристи – зовнішніх. Тобто, перші вважають для себе істотно цінними власні інтенції, завдяки яким вони спроможні досягати значущих цілей, а другі не вважають для себе можливим таке досягнення за рахунок власних зусиль, а здебільшого покладаються на допомогу інших (батьків, значущого оточення, обставин тощо).
Для юнаків внутрішні цінності є менш значущими, ніж зовнішні, а дівчата достеменно вище оцінюють як значення, так й реалізацію внутрішніх цінностей (φ=2,64; p≤0,05). Тобто дівчата є більш інтровертовані у площині власної аксіологічності та спроможності контролювати реалізацію власних ціннісних пріоритетів.
Результати отримані за методикою визначення соціальних цінностей особистості Н. Фетіскіна, В. Козлова та Г. Мануйлова засвідчили, що релевантними особистісними цінностями випробуваних виявилися «професійні», «фінансові», «сімейні» та «інтелектуальні», а не важливими ‒ «суспільні цінності», що є показником певного дефіциту суспільно-значущих орієнтирів у системі цінностей сучасних студентів.
З’ясовано, що чим вищими були значення професійних цінностей, тим вищими виявлялися бажання випробуваних у високому рівні матеріального забезпечення (φ=2,34; p≤0,01) та результатах діяльності (φ=2,24; p≤0,01). Такі прояви мали позитивну кореляцію з сімейними цінностями (φ=2,41; p≤0,01). Соціальні цінності позитивно корелювали з потребою в активних соціальних контактах (φ=2,64; p≤0,01), духовні цінності – з духовним задоволення (φ=2,24; p≤0,01) та саморозвитком (φ=2,12; p≤0,05), а фізичні та інтелектуальні – з власним іміджем (φ=2,18; p≤0,05) і саморозвитком (φ=2,06; p≤0,05). Фінансові та суспільні цінності не мали значущих кореляцій з показниками інших емпіричних вимірів.
За результатами опитувальника «ІК» С. Гарькавця встановлено, що схильність до індивідуалізму більше поширена серед випробуваних студентів-юристів (74,12%) та економістів (71,47%), а найменше серед інженерів (63,24%). Студенти-психологи та філософи переважно схильні до помірного індивідуалізму та колективізму.
Схильність до індивідуалізму у студентів-юристів і економістів статистично достовірно корелює з такими ціннісними виборами як «збереження індивідуальності» (φ=2,19; p≤0,05) та «саморозвиток» (φ=2,12; p≤0,05), а у інженерів колективізм з цінністю «активні соціальні контакти» (φ=2,05; p≤0,05) (за методикою ОТеЦ І. Сєніна). У студентів-психологів, які схильні до індивідуалізму значущі кореляції встановлені з цінностями «самостійність» (φ=2,34; p≤0,05) та «стимуляція» (φ=2,24; p≤0,05), а у схильних до колективізму – з «конформністью» (φ=1,95; p≤0,05). У студентів-філософів, що схильні до колективізму – з цінністю «традиції» (φ=2,02; p≤0,05) (за методикою Ш. Шварца).
За результатами тесту СЖО Д. Леонтьєва з’ясовано, що випробувані-студенти в усіх групах, які більше виявилися схильними до індивідуалізму, за всіма субшкалами мають більші показники, ніж випробувані, схильні до колективізму (див. табл. 1). Встановлено, що прагнення до високого матеріального добробуту та успіхів у власній діяльності має позитивну кореляцію з високим рівнем субшкал ЛК – Я та ЛК – життя (r=0,28 та r=0,31; при p), а прагнення до незалежності, відстоювання власних поглядів і переконань позитивно корелює з субшкалами ЛК-Я та загальним ОЖ (r=0,21 та r=0,24; при p).