VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження процесу модернізації митної справи в Україні в умовах зростаючих обсягів міжнародної торгівлі України, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, дано характеристику використаним у роботі методам, розкрито наукову новизну, теоретичне обґрунтування і практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію про апробацію результатів дисертаційного дослідження у наукових доповідях і публікаціях.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження митної справи в системі державного регулювання ЗЕД» розглянуто сутнісні ознаки митної справи, здійснено аналіз чинного законодавства України з питань митної справи; визначено інституційне середовище митної справи; розглянуто організаційно-економічний механізм здійснення митної справи в Україні; проведено класифікацію міжнародних організацій, до компетенції яких входять питання митної справи, та міжнародних договорів, що регулюють окремі елементи митної справи.

Високий динамізм інституціональної трансформації регуляторних систем міжнародного та державного рівнів у світі та в Україні як його складовій обумовлюють об’єктивну необхідність пошуку адекватних інструментів адаптації, самоорганізації та підвищення ефективності державного регулювання у сфері ЗЕД. Йдеться про забезпечення з боку держави його прогресивної інституціоналізації в умовах чітко окреслених євроінтеграційних пріоритетів та підписання міжнародних угод у сфері митної справи. Інституціональне середовище митної справи України за таких обставин знаходиться у постійній динаміці.

Визначаючи концептуальні засади тих трансформацій, які відбуваються у сфері митної справи, доречним є апелювання до інституціонально-еволюційної теорії, у рамках якої системні зміни, а саме такі необхідно здійснити у сфері митної справи України, ідентифікуються як гармонізований процес концептуальних, правових, організаційних, технологічних та інших трансформацій прогресивного характеру, і роль держави у цьому процесі є винятково значимою. Результатом процесу інституціоналізації є створення відповідно до заданих інституціональних умов соціально-економічних інститутів (організацій), які у повному обсязі відповідають вимогам, які висувають щодо них зовнішнє середовище (міжнародні норми та стандарти) та внутрішні детермінанти.

Інституційне середовище митної справи складається з інституційно-правової, інституційно-організаційної та організаційно-економічної сфер. У рамках інституційно-правової сфери формується морально-правове поле здійснення митної справи. У свою чергу, розподіл компетенції щодо реалізації митної справи між конкретними суб’єктами її здійснення, а також створення таких суб’єктів і принципи їх взаємодії визначаються у рамках інституційно-організаційної сфери. У межах організаційно-економічної сфери митної справи відбувається формування дохідної частини Державного бюджету та розподіл видатків держави на інституційно-організаційну та інституційно-правову сфери.

Інституційно-економічний механізм модернізації митної справи полягає у системі принципів, форм, методів та інструментів, спрямованих на забезпечення завдань комплексної трансформації організації митної служби відповідно до забезпечення економічних інтересів держави в умовах інтеграції України в глобальний економічний простір.

За результатами аналізу чинного законодавства України та підходів до тлумачення поняття «митна справа» у вітчизняній та зарубіжній фаховій літературі, визначено колізію у законодавстві, яка полягає у суб’єкті здійснення митної справи (митні органи) та одночасному віднесенні до неї митного регулювання, пов’язаного зі встановленням податків і зборів, що є виключною компетенцією Верховної Ради України. У свою чергу, здійснено критичний аналіз авторських визначень, які або не розкривають повною мірою сутність митної справи, або є занадто, на наш погляд, загальними. Крім того, на підставі аналізу складових елементів митної справи, які відображено у новій редакції Митного кодексу України, здійснено їх класифікацію на сутнісні та похідні складові. Таким чином, запропоновано розглядати митну справу з огляду на її сутнісні елементи, а саме: порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, справляння митних платежів та боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил.

Безпосереднє здійснення митної справи відповідно до законодавства України покладено на митні органи. Окремі елементи митної справи – боротьба з контрабандою – існують у взаємодії з іншими державними органами – Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України.

На підставі наведеного визначення розглянуто організаційно-інституційний механізм здійснення митної справи через аналіз функцій її складових елементів. Функціональні зв’язки елементів митної справи полягають у їх взаємообумовленості, зокрема, забезпечення додержання встановленого порядку переміщення реалізується шляхом здійснення митного контролю, закріплення результатів якого є митним оформленням товарів. Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил є результатом недодержання або невиконання перших трьох складових.

Кількісною формалізацією функціонування органів митної служби визначено систему показників за критерієм обсягів (натуральні та вартісні показники щодо товарів, розміщених у відповідний митний режим, кількість оформлених митних декларацій), структури (товарна структура відповідного митного режиму, структура експорту, імпорту та транзиту за видом транспорту, за торгуючою країною, податкове навантаження на відповідний товар, регіональні показники), інтенсивності (середній обсяг товарів, розміщених у відповідний митний режим, митне оформлення яких здійснено однією посадовою особою, середня кількість митних декларацій, оформлених однією посадовою особою, митні платежі, справляння яких забезпечено однією посадовою особою), ефективності (показник окупності витрат держави на утримання митної служби, здійснення контролю бази оподаткування), динаміки (темпи приросту зазначених показників) та зіставлення (співвідношення зазначених показників для України з аналогічними показниками діяльності митних служб інших країн).

Забезпечення комплексного характеру економічних, організаційних та правових аспектів трансформації інституту митної справи може бути реалізовано лише через принцип вирішення завдань, за якого кожний пріоритетний напрям розглядався б як складова системного проекту, що інтегрується у програму вдосконалення державного регулювання ЗЕД у цілому.

Міжнародні договори, що стосуються митної справи або містять положення, які тим чи іншим чином впливають на її здійснення, класифіковано за суб’єктом ініціативи міжнародних договорів, таким як Світова організація торгівлі, Всесвітня митна організація, Європейська економічна комісія ООН, та за об’єктом впливу норм міжнародного договору: справляння митних платежів, здійснення митного контролю, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил. На підставі аналізу міжнародних договорів та положень національного законодавства встановлено невідповідність низки положень Митного кодексу України міжнародним зобов’язання України та обґрунтовано доцільність імплементації у національне законодавство положень Міжнародної конвенції про гармонізацію та спрощення митних процедур (Кіотська конвенція) і Рамкових стандартів безпеки та спрощення міжнародної торгівлі ВМО.

У другому розділі «Дослідження інституційно-організаційного механізму здійснення митної справи в Україні» проаналізовано етапи розбудови та еволюції митної справи незалежної України, інфраструктурне забезпечення діяльності митних органів, досліджено практику здійснення митної справи протягом 2004–2011 рр. та проведено порівняльний аналіз діяльності митних служб України, США, Франції та Фінляндії.

Митна служба України являє собою загальнодержавну систему, яка складається з митних органів і спеціалізованих митних установ та організацій. Враховуючи стрімкий розвиток міжнародної торгівлі за участю України, адекватне реагування митних органів на підвищення ризиків недодержання митного законодавства можливе виключно при належному їх інфраструктурному забезпеченні.

Аналіз наявної інфраструктури митних органів, а також фактичної відсутності видатків держави на її розвиток протягом 2010–2011 рр. свідчить про недостатню матеріально-технічну готовність митних органів до сучасних викликів відповідно до завдань адаптації до міжнародних норм та стандартів організації митної справи, зокрема у розрізі оновлення матеріально-технічної бази, насамперед технічних засобів митного контролю. При цьому необхідно розуміти, що із впровадженням електронного декларування надзвичайного значення набуває захист митної інформації, яка надається імпортером та є конфіденційною, і захист мереж, які забезпечують функціонування Єдиної автоматизованої інформаційної системи.

За результатами дослідження, головним пріоритетним напрямом діяльності Державної митної служби України протягом останніх років стало безумовне виконання показників надходжень до державного бюджету. На підставі цього здійснено аналіз ефективності виконання фіскальної функції митними органами. Встановлено, що аналіз, побудований на розгляді приросту митних платежів за звітні періоди, може не повною мірою розкривати проблеми ефективності виконання фіскальної функції. При аналізі ефективності здійснення фіскальної функції взято до уваги насамперед показники результативності діяльності митних органів у сфері контролю елементів митних платежів (бази оподаткування, ставки податку тощо). Проведений аналіз дозволив встановити, що серед заходів, якими митні органи можуть безпосередньо впливати на розмір митних платежів, найбільш ефективним є контроль за правильністю визначення митної вартості (від 2 % до 6 % загального обсягу митних платежів) (табл. 1). Водночас такий важіль, як контроль після випуску товарів у вільний обіг, тобто пост-аудит на сьогодні застосовується недостатньо, хоча саме на цій формі митного контролю митні органи мають сконцентруватися відповідно до Кіотської конвенції та Рамкових стандартів безпеки та спрощення міжнародної торгівлі ВМО. Крім того, на підставі порівняльного аналізу ефективності здійснення митної справи в Україні та країнах-сторонах Кіотської конвенції встановлено, що, по-перше, у середньому по митній службі України однією посадовою особою здійснено митний контроль та митне оформлення найменшої кількості (у вартісному та ваговому вираженні) товарів, що імпортуються, порівняно з аналогічними показниками США, Франції та Фінляндії.

По-друге, в Україні оформлено найменшу кількість декларацій у розрахунку на одну посадову особу, ніж в інших країнах, що аналізувалися. По-третє, за умови раціонального використання трудових ресурсів та максимального їх завантаження тривалість митного контролю та митного оформлення товарів за однією декларацією в 4 рази більша, ніж аналогічний показник в інших країнах.