ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СІЛЬСЬКОЇ ПОСЕЛЕНСЬКОЇ МЕРЕЖІ ПОДІЛЛЯ

summary

У першому розділі "Вивчення мережі поселень Поділля в контексті розвитку історико-географічних досліджень регіону" виявлені періоди становлення і розвитку історико-географічних досліджень на Поділлі, проаналізовано ступінь вивченості поселенської мережі регіону, охарактеризовано джерельну базу, використану для досягнення поставлених завдань, визначені методичні прийоми дослідження.

З метою виявлення ступеню та напрямків вивчення поселенської мережі Поділля на різних історичних етапах, на основі аналізу літературних, архівних, історичних, картографічних та ін. джерел виділено шість періодів розвитку історико-географічних досліджень на Поділлі, які відрізняються між собою кількісними і якісними змінами в глибині та напрямках вивчення регіону, впливом ряду зовнішніх та внутрішніх факторів на тематику та потреби досліджень тощо.       Перший період (по XVIII ст.) – є періодом формування загальних відомостей про регіон. Джерельну базу для формування історико-географічних досліджень на Поділлі склали напрацювання зарубіжних, переважно європейських  науковців, письменників, мандрівників XV-XVIII ст.: Мартина та Іоахима Бельських, Г.Боплана, Д.Ботеро, Б.Віженера, А.Гваньїні, Я.Длугоша, М.Кромера, М.Меховського, Ш.Старовольського, Г.Шеделя, Ульріха фон Вердума та ін. У стародавніх джерелах (до XIV ст.) інформація історико-географічного змісту представлена окремими фрагментами опису земель давнього Поділля, його природи та людності, яка використовувалася, в основному, у господарських та військових потребах. З XIV і до кінця XVIII ст. з’являються нові типи писемних джерел (актові книги, ревізії, люстрації, сеймові постанови та конституції), які відображають історичну дійсність не лише в подіях та фактах, а і в юридичних нормах, аналіз яких дає можливість робити висновки про політичний та економічний стан суспільства, особливості розвитку поселенської мережі тощо. Інформація історико-географічного змісту стає більш повною, але залишається безсистемною за характером викладеного матеріалу. Дослідження поселенської мережі представлені описами окремих, найбільш важливих в економічному та стратегічному відношенні міських поселень (Кам’янець-Подільський, Кременець, Жванець, Меджібож та ін.).

Другий період (кінець XVIII ст. – середина ХІХ ст.) позначився переважанням польської офіційної науки в історико-географічних дослідженнях регіону. Польські дослідники та науковці, сподіваючись на повернення Поділля до складу Польщі (Я.Потоцький, М.Марчинський, О.Пшездзєцький, М.Балінський, Т.Ліпінський та ін.), зробили рішучий крок в археографічному забезпеченні наукових досліджень, випередивши російську науку по вивченню та публікації документів з історії Поділля, заклали науковий підхід до вивчення історії міст і сіл краю. Наприкінці XVIII ст. значним осередком історико-географічних досліджень на Поділлі стає Російська імперія, панування камеральної статистики в географічній думці якої призвело до того, що тривалий час знання про поселенську мережу краю носили переважно описовий, або статистично-інформативний характер.

Для третього періоду (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.) характерним є домінування ролі українських дослідників та науковців в розвитку історико-географічних досліджень на Поділлі. Наукові дослідження та публікації представників київської історичної школи В.Антоновича (М.Грушевського, М.Дашкевича, М.Довнар-Запольського, О.Левицького, Н.Молчановського), місцевих дослідників регіону (Н.Григорієва, К.Михалевича, Д.Онацького, О.Тарнавського та ін.) з різноманітних питань подільського минулого, стали своєрідною «класикою» української історичної географії, сприяли загальному зміцненню науки, яка у цей час розвивалася у тісному взаємозв’язку з історичною наукою. Дослідженням поселенської мережі регіону присвячена наукова діяльність Е.Вітте, В.Гульдмана, А.Крилова, М.Орловського, Ю.Сіцінського, М.Симашкевича, М.Теодоровича та ін. Головним осередком по вивченню історії міст і сіл стає Епархіальний історико-статистичний комітет, яким було введено в науковий обіг величезний масив інформації про поселенську мережу Поділля. Вагомий    внесок   у   відтворення   історії   населених пунктів Поділля було зроблено польськими науковцями: А.Бельовським, В.Валевським, Й.Ролле, Ф.Сларчинським, Т.Стецьким, Б.Хлебовським та ін.

Четвертий період (20-ті-40-ві рр. ХХ ст.). Його початок припадає на роки національного відродження, розвитку усіх галузей і напрямків географічної науки. Осередками збору, вивчення та публікацій історико-географічних матеріалів стали місцеві вищі учбові заклади і наукові установи ВУАН,  різнотематична діяльність яких носила, переважно, збиральницький та нагромаджувальний характер, що в свою чергу сприяло поповненню джерельної бази історико-географічних досліджень. Популярними сюжетами останніх стали події княжої, литовсько-руської та литовсько-польської доби в історії Поділля. Дослідження поселенської мережі   регіону    ( переважно    міських   поселень   XVII - XIX ст. )    представлені у наукових працях О.Барановича, М.Білінського, М.Карачківського, І.Крип’якевича, В.Гериновича, В.Отамановського, М.Кордуби, В.Січінського, Ю.Сіцінського та ін. Значний матеріал з історії міст і сіл Поділля було зібрано комісією по складанню історично-географічного словника України, яку очолив О.Грушевський. Особливістю історико-географічних досліджень в цей час став їх тісний зв’язок з практичними потребами народного господарства і культури СРСР, заідеологізованість офіційної методології науки радянської держави.

П’ятий період (50-ті-80-ті рр. ХХ ст.), нерозривно пов’язаний з загальним підйомом історичної та географічної науки, став важливим етапом у розвитку історико-географічних досліджень на Поділлі, позитивно вплинув на всі їх основні напрямки. Зокрема, на якісно новий рівень вийшло дослідження населених пунктів регіону, зорієнтоване, перш за все, на підготовку багатотомної «Історії міст і сіл України», яка дає можливість, певною мірою відтворити загальну картину історико-географічного розвитку кожної з областей регіону. Дослідженням поселенської мережі Поділля присвячені монографії Т.Брянцевої, Я.Дашкевича, О.Компан, П.Михайлини, М.Петрова, Е.Пламенецької, В.Тхора та ін. Період ознаменовано також фундаментальними історико-географічними дослідженнями з різної тематики О.Барановича, І.Бойко, Л.Воропай, І.Гуржія, Н.Крикуна, М.Куниці, В.Маркіної, І.Рибака, П.Тронька, Ф.Шевченка та ін., публікаціями матеріалів досліджень в численних наукових збірках, проведенням тематичних наукових конференцій тощо.

Шостий період (1990 р – і продовжується у ХХІ ст.) позначився інтенсивним розвитком усіх напрямків історико-географічних досліджень в регіоні, посиленням їх прогнозно-прикладної організації в умовах формування суверенітету і становлення незалежної Української держави.

Головними осередками історико-географічних досліджень в регіоні залишаються наукові установи, вищі учбові заклади Кам’янця-Подільського, Вінниці, Хмельницького і Тернополя, обласні центри туризму і краєзнавства. Актуальність та вагомість регіональних досліджень підкреслюється присутністю історико-географічної тематики на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях, форумах, симпозіумах, круглих столах, поділлезнавчого спрямування, захищенні й перші дисертації. Найпомітніший внесок у розвиток історико-географічних досліджень на Поділлі зроблено Л.Баженовим, Г.Борякою, І.Винокуром, Л.Воропай, С.Гуменюком, Г.Денисиком, А.Зінченко, М.Кострицею, М.Крикуном, В.Крулем, М.Куницею, М.Петровим, І.Рибаком, П.Троньком, С.Трубчаніновим, О.Шаблієм та ін. Початок ХХІ ст. ознаменовано активними історико-географічними дослідженнями населених пунктів регіону в процесі підготовчої роботи до видання оновленої сучасної «Історії міст і сіл України», в якому рівноцінна увага буде приділена як міським так і сільським поселенням Поділля.   

У роботі запропоновано власну методику дослідження, яка ґрунтується на комплексному підході до вивчення певних явищ, об’єктів та процесів. В історичній географії комплексність визначається як взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємозумовленість часу і явища, часу і предмета, що досліджується. Запропонований нами комплексний підхід до вивчення сільської поселенської мережі Поділля передбачає всебічний аналіз головних чинників, що впливали на її формування на різних історичних етапах, виявлення внутрірегіональних відмінностей, тенденцій та розробку перспективних напрямів її розвитку. Методика дослідження передбачає відбір, систематизацію та застосування загальнонаукових, конкретнонаукових та міждисциплінарних   методів дослідження. Виходячи з принципів діалектичності, територіальності, регіональної цілісності, комплексності, пропорційності та системності, вона складається з трьох етапів. Концептуально-методичний – етап виявлення та аналізу періодів становлення і розвитку історико-географічних досліджень в регіоні, визначення їх сутності та ступеню вивчення поселенської мережі досліджуваного регіону. Основні методи, використані на даному етапі – архівно-історичні, аналізу, порівняння, узагальнення. Оцінковий етап – передбачає збір фактичного матеріалу, що характеризує особливості розвитку мережі сільських поселень Поділля в різні історичні періоди, здійснення аналізу та оцінки чинників впливу на її формування та розвиток. Для потреб досліджень були використані топонімічний, порівняльно-географічний та статистичний методи. Аналітично-синтетичний  етап передбачає встановлення історико-географічних етапів формування сільської поселенської мережі регіону, виявлення ступеню прояву історичності в сучасній структурі мережі сільських поселень регіону та основних напрямів її трансформації наприкінці ХХ ст. – початку ХХІ ст. Основні методи, використані на даному етапі – загальноісторичні, метод часового зрізу, ретроспективного аналізу, порівняльно-географічний, статистичний, картографічний, логіко-математичний та метод районування.

У другому розділі «Чинники формування та розвитку мережі населених пунктів Поділля і їх вираження у топонімах» виявлено та оцінено роль типових чинників у формуванні мережі сільських поселень Поділля на різних історичних етапах.