| summary: | СИДЕРАЦІЯ ПАРІВ ЯК АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЗАХІД ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ ТА УРОЖАЙНОСТІ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ (Огляд літератури)
Проведений аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми, який дозволив визначити мету й завдання досліджень. Обґрунтована необхідність розробки технологічних прийомів для забезпечення реалізації продуктивного потенціалу сортів пшениці озимої залежно від попередників – сидератів та фонів мінерального живлення в умовах Лісостепу України.
Умови, МАТЕРІАЛ та методика досліджень
Польові досліди проводили впродовж 2004-2007 рр. на полях п’ятипільної стаціонарної сівозміни лабораторії рослинництва та сортовивчення Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН, яка розташована в північно-східній частині Лісостепу України (Харківська область, Харківський район).
Ґрунт дослідного поля – чорнозем типовий, важко суглинковий, вміст гумусу 5,8%, рН – 5,8, гідролітична кислотність – 3,29 мг/екв. на 100 г ґрунту, сума поглинутих основ – 37,4 мг/екв. на 100 г ґрунту. За вмістом елементів живлення в ґрунті ступінь забезпечення рослин лужногідролізованим азотом - низька, рухомим фосфором - висока і обмінним калієм - підвищена.
Вегетаційний період для вирощування пшениці озимої найбільш сприятливим був у 2004-2005 рр. – ГТК = 1,61. Вегетаційні періоди 2005-2006 та 2006-2007 рр. характеризувались середніми показниками ГТК – 1,32 та 1,23 відповідно, на рівні з багаторічною нормою – 1,33, що дозволило більш повно і всебічно оцінити біологічні особливості досліджуваних сортів і детально проаналізувати вплив різних попередників та застосування біопрепарату Байкал ЕМ-1У на урожайність пшениці озимої.
Досліди було закладено за методом розщеплених ділянок (Доспехов Б.А., 1985 р.); фенологічні спостереження, обліки густоти рослин, показники структури та облік урожаю проводили за методикою та Микитенко В.Ф (1982 р.); вміст в ґрунті лужногідролізованого азоту – за методом Корнфільда, рухомі форми фосфору та калію за Чириковим. В рослинних зразках азот визначали за методом К’єйдаля, а фосфор – фотометрично в кислому середовищі фосформолібденової гетерополікислоти, яка відновлена хлористим оловом до фосформолібденової сині. Вміст калію визначали на полуменевому фотометрі (Булигін С.Ю., Балюк С.А., Міхновська А.Д. та ін. 1999 р.). Визначення коефіцієнтів використання елементів мінерального живлення - за методикою Михайлова і Кніпер (1971 р.). Вміст білка в зерні у відсотках до сухої речовини розраховували за К’єльдалем. Загальна хлібопекарська оцінка зроблена згідно з методикою державного сортовипробування. Статистичний аналіз результатів експериментів здійснювали варіаційним, кореляційним та дисперсійним методами з використанням пакету комп’ютерних програм Statistica 6. (Ермантраут Е.Р., Присяжнюк О.І., Шевченко І.Л. 2007 р.). Економічну оцінку - за методикою . Оцінку енергетичної ефективності визначали - за методикою Медведовського О.К., Іваненка П.І. (1988 р.).
Експерименти з сортами пшениці озимої Харус і Донецька 48 проводили за багатофакторними схемами. Назви дослідів і їх основні елементи методики наведені нижче.
Дослід №1: Вивчення ефективності сидеральних парів порівняно з традиційним чорним паром.
Факторіальна формула: 5 х 2 х 3 = 30 варіантів х 3 повторення = 90 ділянок
Дослід №2: Ефективність використання біопрепарату типу «Байкал ЕМ-1-У» при вирощуванні пшениці озимої по різних видах парів.
Факторіальна формула: 5 х 3 х 2 = 30 варіантів х 3 повторення = 90 ділянок.
У всіх дослідах площа посівної ділянки складала 35 м2, облікової – 25 м2.
ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ-СИДЕРАТІВ НА РОДЮЧІСТЬ І ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ҐРУНТУ
Встановлено, що застосування сидеральних парів покращує ефективну родючість ґрунту. Так, на контролі вміст рухомих сполук фосфору, калію та азоту у ґрунті відповідно склав — 90, 112 і 159 мг/кг, у варіанті горохо-овес на сидерат — 96, 118, 159 мг/кг, а на ділянці, де висівали горохо-овес на зелену масу — 109, 141, 164 мг/кг. При використанні мінеральних добрив N60P60K60 в основне внесення вміст рухомого калію зростав під всіма попередниками. Найбільш ефективним є використання сидеральної маси вики озимої і жита озимого та 30 т/га гною по чорному пару, де вміст калію підвищувався на 30,2 мг/кг і 9,0 мг/кг відповідно. По попереднику вика озима + жито озиме вміст доступного азоту був на 4,5 і 64,0 мг/кг вищий порівняно з неудобреним паром. При використанні в основне удобрення N60P60K60 по всіх попередниках-сидератах відмічено підвищення в ґрунті вмісту рухомого калію від 0,7 мг/кг при вирощуванні пшениці озимої після гороху на сидерат до 27,7 та 48,8 мг/кг після удобреного чорного пару та вики озимої і жита озимого на сидерат.
При проведенні кореляційного аналізу гідротермічних показників за різними міжфазними періодами з урожайністю зерна сортів пшениці озимої було встановлено, що вона більшою мірою залежала від достатнього зволоження грунту на період сходів – припинення осінньої вегетації, коефіцієнт кореляції становив 0,97-0,98. Також тісний кореляційний зв'язок (0,78-0,80) ГТК з урожайністю відмічено за періодом колосіння – воскова стиглість насіння. В свою чергу це свідчить про те, що урожайність більшою мірою залежить від умов зволоження осіннього та літнього періодів.
Найбільшою вологістю ґрунту характеризувався вегетаційний період 2004-2005 рр. При цьому, на період сходів пшениці озимої найбільшу вологість ґрунту відмічено за попередником горох на сидерат – 74,4 мм в шарі ґрунту 0-30 см та 188,2 мм в шарі ґрунту 0-100 см. У фазі осіннього кущення та на час відновлення весняної вегетації вищим цей показник був по попередниках вико-овес та вика озима + жито озиме на сидерат: 65,6-75,2 мм в шарі ґрунту 0-30 см та 193,0-215,9 мм в шарі ґрунту 0-100 см. Дещо нижчі показники відмічено по чорному пару та гороху на сидерат: 62,2-75,3 та 180,3-198,3 мм, відповідно. Період наливу зерна характеризувався зниженням вологості ґрунту. Найбільш високі показники в цей період відмічено за попередником вика озима + жито озиме на сидерат: 58,0 та 109,6 мм, відповідно. Решта попередників забезпечила вологість ґрунту на рівні 30,3-37,4 та 92,2-99,9 мм, відповідно до шарів ґрунту.
УРОЖАЙНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ ТА ОБРОБКИ НАСІННЯ БІОПРЕПАРАТОМ «БАЙКАЛ ЕМ-1-У»
Середня врожайність сорту Харус за роки досліджень на фоні без добрив склала 4,70 т/га, а при використанні N60P60K60 до 5,26 т/га. Сорт Донецька 48 сформував урожайність відповідно 4,65 і 5,14 т/га (табл. 1).
Така закономірність рівня врожайності обох сортів була практично в усі роки досліджень, за виключенням 2006 р., коли спостерігалося значне ураження посівів вірусними хворобами та сильне зменшення урожайності.
При вирощуванні сорту Харус кращими попередниками були чорний пар та вика озима + жито озиме з рівнем врожайності на неудобреному фоні від 4,80 т/га до 4,86 т/га та від 5,39 т/га до 5,45 т/га на фоні використання мінеральних добрив.
Для сорту Донецька 48 серед кращих попередників слід відмітити чисті пари та горох на сидерат з рівнем врожайності від 4,69 до 4,75 т/га та від 5,38 до 5,48 т/га відповідно фонів живлення.
Застосування мінеральних добрив сприяло підвищенню урожайності зерна пшениці озимої сорту Донецька 48 по роках, порівняно з контролем на 1,42-1,77 т/га та сорту Харус відповідно на 1,06-2,28 т/га. Цей сорт має здатність формувати високий врожай зерна на фонах з підвищеною ефективною родючістю ґрунту.
Розглядаючи поєднання попередників та застосування мінеральних добрив, слід відмітити, що цей агрозахід мав найбільший вплив на формування врожаю пшениці озимої. Прибавки відносно контролю становили на цьому фоні від 0,4 т/га за попередником горох на сидерат до 1-2,1 т/га за попередником вика озима + жито озиме на сидерат.. |
