Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / PSYCHOLOGICAL SCIENCE / Pedagogical and development psychology
title: | |
Альтернативное Название: | КОРРЕКЦИЯ тревожных состояний МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ СРЕДСТВАМИ Кататимно-имагинативная психотерапии |
Тип: | synopsis |
summary: | У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт та предмет, сформульовано гіпотезу, мету та завдання, вказано теоретико-методологічні засади, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію і впровадження результатів дослідження та структуру дисертації. У першому розділі – “Теоретичний аналіз проблеми тривожних станів та їх корекції” – подано результати теоретичного аналізу проблеми дослідження: визначено основні поняття, що пов’язані з тривожними переживаннями, описано особливості прояву тривожності, розглянуто та систематизовано погляди різних авторів щодо причин схильності до дезададаптивної форми тривожності у дітей та особливості її психокорекції. Аналіз літератури, яка присвячена проблемі тривожності, показав, що не існує чіткої узгодженості у визначенні понять, які стосуються явищ тривожного ряду. Встановлено, що ці поняття розрізняються за такими основними характеристиками: “безпредметність-предметність” (О.І. Захаров, Б.Д. Карвасарський, З. Фройд, та ін.), “інстинктивність -соціальність”(О.І. Захаров, Ю.Л. Ханін та ін.), “наявність-відсутність когнітивного компоненту” (Дж. Аверілл, В.М. Астапов, Ч.Д.Спілбергер та ін.), “особливість ситуації та взаємодія особистості з нею” Існують різні за інтенсивністю та за значенням у психічній організації індивіда рівні страху, тривоги, тривожних станів, тривожності (Ф.Б. Березін, Аналіз досліджень, в яких вивчались прояви тривожних станів, показує, Погляди на причини виникнення схильності до тривожності у дітей уточнювались вітчизняними психологами протягом тривалого часу. Чимало вчених схиляється до думки, що основні фактори, які впливають на невротизацію дітей – це генетичні передумови, соціальне оточення, стиль сімейного виховання (О.І. Захаров, Б.Д. Карвасарський, М.С. Неймарк, О.М. Прихожан, А.С. Співаковська та ін.). Нині деякі дослідники звертаються до вивчення глибинної природи різноманітних симптоматичних комплексів, базуючись на концептуальних положеннях психодинамічної парадигми (Л.О. Гребінь, З.Г. Кісарчук, Я.Л. Обухов, Т.П. Юрченко, Т.С. Яценко та ін.). Згідно з цими положеннями, схильність до тривожності виникає на ранніх етапах розвитку дитини, і її домінуючі відтінки у дорослому віці залежать від специфіки проходження дитиною цих етапів Поняття психологічна корекція та психотерапія деякі автори розрізняють за рядом ознак: освіта спеціаліста, який надає допомогу (медична чи психологічна), тип клієнта, якому вона надається, характер його запиту, спрямованість психокорекції на окремі ненормативні вікові показники, наявність спеціальних методів у психотерапії тощо (Є.Г. Ейдеміллер, Б.Д. Карвасарський, В. Юстицкіс та ін.). Інші автори вважають, що поняття психокорекція поширене лише у вітчизняному психологічному просторі і, в цілому, за своїм змістом, за процедурами, основними методами та кінцевою метою є синонімічним до поняття психотерапія (О.О. Бодальов, Ю.Є. Альошина, З.Г. Кісарчук, В.Ю. Меновщиков, В.В. Столін та ін.). У даному дослідженні врахована точка зору цих авторів, традиції вітчизняної психології та тенденції у розвитку поглядів світової наукової спільноти, тому поняття психологічна корекція та психотерапія в ньому нами вживаються синонімічно. При цьому мається на увазі, що корекційні впливи зорієнтовані не лише на окремі ненормативні вікові показники дітей, а й на всю особистість в цілому. Викладені вище погляди представників психодинамічної парадигми у психології на етіологію схильності до дезадаптивної форми тривожних станів свідчать про доцільність психологічної корекції, яка б враховувала їх внутрішню складову. Така можливість відкривається через застосування у роботі з дітьми глибинно зорієнтованої кататимно-імагінативної психотерапії (символдрами), розробленої Х. Льойнером. Вибір саме цього методу обґрунтовано наступними положеннями: організовані й відповідним чином спрямовані уявні образи торкаються сфери несвідомого, а, отже, стосуються внутрішньої складової тривожних станів; конкретні мотиви (сюжетні образи) відповідають певній проблематиці і певним стадіям дитячого розвитку, що значно спрощує можливість спрямовування психотерапевтичного впливу на відповідну “проблемну” зону; символдрама достатньо враховує особливості дітей молодшого шкільного віку, які схильні до фантазування і, за рахунок цього, природньо сприймають психокорекційний процес. У другому розділі – “Характерні особливості виникнення та прояву тривожних станів у молодших школярів”– наводяться результати дослідження особливостей тривожних станів дітей в умовах навчання та позашкільної діяльності, основні характеристики та властивості тривожних станів, аналізуються причини виникнення схильності дітей до дезадаптивної форми тривожних станів, характер глибинного змісту тривожних переживань та його вплив на їх зовнішні прояви. Дослідження перерахованих особливостей тривожних станів здійснювалось за допомогою таких методик: “Тест шкільної тривожності Філліпса”, “Тест тривожності” (Р.Теммпл, В.Амен, М.Доркі), “Тест самоставлення” (Л.П. Пономаренко), “Методика діагностики батьківського ставлення А.Я. Варги, В.В. Століна”, діагностичне інтерв’ю, розроблене московським психолого-медико-соціальним центром “Юго-запад”.
У дослідженні брало участь 115 дітей 8-10-ти років та 72 їхніх батьків. На основі кількісного та якісного аналізу констатувального дослідження встановлено такі основні зовнішні характеристики тривожних станів молодших школярів: тривожні стани проявляються лише час від часу і не є постійними; тривожні стани можуть мати різну інтенсивність тривожних переживань; інтенсивність тривожних станів є неоднорідною у одних і тих самих дітей за різних соціальних умов та комбінується у довільному порядку (рис. 1). В цілому у досліджуваній групі виокремились такі підгрупи з різною варіативністю комбінування інтенсивності тривожних станів: А+А – адекватний рівень інтенсивності ТС в умовах навчальної діяльності та адекватний рівень у ситуаціях, які виникають поза школою; А+С –адекватний рівень ТС у школі та середній – поза школою; А+В – адекватний рівень ТС у школі та високий – поза школою; П+С – підвищений рівень ТС у школі та середній – поза школою; П+В – підвищений рівень ТС у школі та високий – поза школою; В+С – високий рівень ТС у школі та середній – поза школою; З+А – знижений рівень ТС у школі та адекватний – поза школою; З+С – знижений рівень ТС у школі та середній – поза школою; З+В – знижений рівень ТС у школі та високий – поза школою. |