КОВАЛЕНКО ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТРАВ’ЯНО-ЧАГАРНИЧКОВОГО ПОКРИВУ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ ПІВНІЧНОГО СХОДУ УКРАЇНИ

summary

Лісові екосистеми - каркас природного середовища. Для регіону проведення досліджень ліси є головним екологічним каркасом території. Їх збереженню приділяється значна увага: за останні 25 років створено цілий ряд природно-заповідних об’єктів: національних природних парків, заповідників та інших, у яких вивченню лісових екосистем приділяється особливе значення (Андрієнко, Шеляг-Сосонко; 1983, Панченко та ін., 2003; Андрієнко та ін., 2011; Онищенко, Андрієнко, 2012; Лукаш, Андрієнко, 2014 та ін.).
Стан лісових екосистем визначається рядом екологічних факторів, ресурсів та умов. За підрахунками П. Джиллера (1988), для зелених рослин у загальній кількості необхідно близько 30 видів ресурсів та умов, але головними з них є світло, вуглекислий газ, вода, елементи мінерального живлення. Особливості екологічного середовища в лісових екосистемах - предмет вивчення багатьох фахівців (Висоцький, 1938; Сахаров, 1938; 1940; 1949; Бельгард, 1970; Алєксєєв, 1975; Спурр, Барнес, 1984; Косарьов, Андрющенко, 2007 та багато ін.).
Північний Схід України, порівняно з іншими регіонами, відрізняється високою лісистістю. Опис рослинності даного регіону, в т.ч. лісових фітоценозів, подано в багатьох роботах (Курнаєв, 1968; Matuszkiewicz, 2001; Гончаренко, 2003; Булохов, Соломаха, 2003; Григора, Соломаха, 2005; Панченко, 2013 та інші).
Трав’яно-чагарничковий ярус - структурно-функціональна частина лісових екосистем Північного Cходу України. Вивченню трав’яно- чагарничкового ярусу присвячено досить багато наукових досліджень, хоча в цілому він менш вивчений, ніж ярус деревостану (Березенко, 1958; Вахрушева, Мішньов, 1958; Горишина, 1975; Жиляєв, Царик, 1989; Смірнова та ін., 1990; Dahlgren et al., 2007; Gilliam, 2007; Немченко, 2013; Hawkworth, 2007; Yilliam, 2014 та ін.).
Особливе положення в структурі трав’яно-чагарничкового ярусу лісових екосистем займають вегетативно-рухомі рослини - трави і чагарнички. Вони переважають за частотою трапляння та чисельністю, виступають як функціональні едифікатори нижнього ярусу лісів (Полуянова, 1983; Gilliam, 2007; Hurlbert, 1971). У цілому, на підставі аналізу класичної і сучасної літератури показано, що трав’яно-чагарничковий ярус у лісових екосистемах є невід’ємною їх структурно- функціональною частиною. Це інтегрований комплекс нерозривно
взаємопов’язаних популяцій рослин різних життєвих форм та еколого-біологічних властивостей. Особливості трав’яно-чагарничкового ярусу лісових фітоценозів та їх роль у стійкості й самопідтримці лісів залишаються мало дослідженими. В дисертації дослідження живого надґрунтового покриву лісових екосистем здійснено на базі нових сучасних екологічних концепцій і методів.