Ладичук Д.О. Особливості формування водно-сольового режиму темно-каштанових грунтів півдня України в умовах тривалого зрошення на фоні горизонтального дренажу

summary

Направленість та інтенсивність зміни умов і факторів формування водно-сольового режиму грунтів під впливом зрошення і дренажу

       Дослідженнями у Кримському Присивашші ( 1977-1996 рр. ) охоплені роки з різною забезпеченістю річною сумою атмосферних опадів: від 12,0 до 96,0 %. Динаміка показників формування водно-сольового режиму грунтів аналізувалась за періодами: I - 1977 - 1982 рр. (меліоративний); II -1983 - 1989 рр.; III - 1990 - 1996 рр. (експлуатаційні).

      Режим підгрунтових вод  на всіх ділянках досліду за генетичним типом (класифікація Д.М. Каца, 1976) відноситься до ірігаційно – кліматичної групи. По режиму агроландшафти змінюються з  штучно середньодренованих (К = 15 – 30 %) до штучно слабодренованих ( коефіцієнт водовідведення К = 0 – 15 % ). За роки досліджень рівень підгрунтових вод (РПВ) знизився з 1,4-1,7 м до рівня 2,6-2,9 м. Горизонтальний дренаж в умовах безстокових і слабодренованих агроландшафтів працює, в основному, на відведення інфільтраційного живлення, за рахунок зрошувальних вод та атмосферних опадів. Встановлено значне зниження мінералізації підгрунтових вод за двадцять років досліджень у середньому на 10,00 – 12,00 г/л ( з 15,00-16,00 до 4,0-6,0 г/л) викликаного, в основному, за рахунок значного ( до 20,0 раз ) зниження вмісту хлоридів та натрію + калій. У підгрунтових водах значно (у 1,9-2,6 рази) підвищився відсоток вмісту гідрокарбонат – іонів. Умови розвитку грунтоутворюючого процесу з гідроморфних стають напівавтоморфними.

      Дренажний стік і гідрохімічний режим дренажних вод. Для дослідної ділянки з міждренною відстанню ( В ) 240 м середнє багаторічне значення модуля дренажного стоку (q ) складає 0,012 л/с з 1 га, для дослідної ділянки з В=300 м – 0,039 л/с з 1 га, для дослідної ділянки з В=400 м – 0,025 л/с з 1 га. Напрямок зміни q на дослідних ділянках з В=240 і В=400 м - зниження з наступною стабілізацією. На ділянці з В=300 м в період досліджень величина q суттєво не змінюється. Зміна q за роками більше залежить від зрошувальної норми і рівней підгрунтових вод, ніж від забезпеченості опадами. Темпи зниження дренажного стоку (мм) на кожній дослідній ділянці різні, що свідчить про різну ефективність горизонтального дренажу з В=240, 300 і 400 м.

         Середньобагаторічна мінералізація дренажних вод складає для дослідної ділянки з В=240 м – 12,16 г/л, з В=300 м – 10,60 г/л, з В=400 м – 11,05 г/л. На всіх дослідних стаціонарах спостерігається поступове зниження мінералізації дренажних вод за роками, відповідно до 7,14 ; 4,15 і 5,19 г/л на 1996 рік (таблиця 1). Інтенсивність зміни мінералізації дренажних вод залежить від міждренної відстані і первинної засоленості грунту. Ступінь токсичності дренажних вод на дослідних ділянках з В=240, 300 і 400 м за роки досліджень знижується на 9,0-10,0 % і досягає значень 75,5-76,3 % від загальної суми солей. Основні солі, які виносилися  протягом досліджень дренажними водами, токсичні: Na₂SO₄  - 26,7-31,7 %, MgCl₂ – 20,2-24,89 %, NaCl  - 17,7- 29,4 %, а також нетоксична: CaSO₄ – 19,6-20,1 %. Тип хімічного складу дренажних вод на всіх дослідних