МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ АДАПТИВНИМ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У першому розділі «Теоретико-методологічні положення адаптивного інноваційного розвитку промислових підприємств» викладено результати діалектичного та методологічного аналізу понятійного апарату системи управління інноваційним розвитком підприємства; проаналізовано підходи до розвитку виробничо-економічних систем; обґрунтовано необхідність використання адаптивного підходу до інноваційного розвитку промислових підприємств.

Однією з причин неефективності впровадження інновацій на промислових підприємствах є відсутність тісного взаємозв’язку між науково-технічною та комерційно-виробничою сферами. Аналіз праць вітчизняних науковців і нормативно-правової бази, що регламентує науково-технічну й інноваційну діяльність в Україні, дозволив встановити невідповідність законодавчого забезпечення інноваційних процесів вимогам сучасного менеджменту на підприємствах. Базове поняття «інноваційна діяльність промислового підприємства» має включати співвідношення фінансової та науково-технічної складових. Значним недоліком у сучасній інноваційній діяльності є невизначеність поняття «інноваційний розвиток підприємства». У діяльності промислового підприємства, зокрема машинобудівного, ключовим є процес, пов’язаний зі створенням або суттєвим удосконаленням продукції, а нововведення в маркетинговій та управлінській сферах є невід’ємними його складовими. Тому інноваційний розвиток на підприємстві запропоновано розуміти як процес створення нових та зміни існуючих характеристик промислового підприємства за рахунок послідовно реалізованих нововведень в умовах, коли підприємство одержує можливість забезпечувати конкурентоспроможність власної продукції в довгостроковому періоді.

У даний час увага більшості дослідників зосереджена на вирішенні питань інноваційного розвитку як об’єкта загального регулювання, однак умови функціонування українських підприємств потребують інших підходів і важелів впливу на інноваційний розвиток. Одночасно з удосконаленням державної науково-технологічної та інноваційної політики актуальним є створення ефективної системи управління адаптивними інноваційними процесами на підприємстві як окремої одиниці господарського механізму.

Питання управління інноваційним розвитком на підприємстві безпосередньо пов’язане з визначенням адекватних цілей реалізації інноваційного процесу; обмежень щодо можливості реалізації; критеріїв вибору характеру інноваційного розвитку; пріоритетності продуктового, технологічного та інших інноваційних процесів. Теоретико-методичні підходи до управління інноваційним розвитком мають ураховувати масштаб інноваційного процесу, цільову орієнтацію інноваційного процесу, сферу реалізації та вид інноваційного процесу.

Для розробки та реалізації сучасної методики управління підприємствами в умовах динамічно мінливого зовнішнього середовища як базовий методичний апарат може бути прийнята теорія адаптивного управління, практична реалізація якої має бути заснована на розробці й виконанні відповідної стратегії адаптації.

Для уникнення неоднозначностей при вирішенні проблеми недостатньої ефективності інноваційної діяльності промислових підприємств запропоновано визначення управління адаптивним інноваційним розвитком як системної діяльності, спрямованої на поступове впровадження та реалізацію нововведень, які призводять до змін характеристик промислового підприємства, здатних реагувати на новаторські дії конкурентів, ураховувати галузеві тенденції розвитку, тенденції науково-технічного прогресу та структурні й соціокультурні особливості підприємства.

Таким чином, під механізмом управління адаптивним інноваційним розвитком слід розуміти сукупність організаційних та економічних елементів, які забезпечують адаптивний інноваційний розвиток, і способів їх взаємодії, що дозволяє вирішувати індивідуальні та колективні завдання, пов’язані з адаптацією та практичною реалізацією інновацій на промисловому підприємстві, задоволенням їх інтересів для забезпечення його ефективного функціонування.

Реалізацію механізму управління адаптивним інноваційним розвитком рекомендується здійснювати з використанням сформованої системи управління, в основу якої запропоновано покласти такі елементи: основні засоби та інші необоротні активи, оборотні активи, інноваційний потенціал, організаційну структуру та персонал, інвестиційний потенціал, а також номенклатуру продукту.

У другому розділі «Особливості інноваційного розвитку промислових підприємств України» викладено результати аналізу розвитку підприємств вітчизняного важкого машинобудування, визначено переваги та недоліки системи інноваційного розвитку українських промислових підприємств, здійснено аналіз потенціалу їх інноваційного розвитку.

Аналіз функціонування українських промислових підприємств дозволив дійти висновку про те, що однією з головних перешкод для розгортання активної інноваційної діяльності у промисловості є відсутність адекватних підходів до управління інноваційними процесами на підприємстві. Для вирішення цієї проблеми досліджено чинники, що впливають на інноваційний розвиток машинобудівних підприємств Донецької області. На підставі цього виявлено перешкоди соціального, економічного та господарського впливу на процес оцінки інноваційного розвитку та використано систему показників, що визначають наявність інноваційного потенціалу для забезпечення можливості створення інноваційної продукції, соціального та економічного розвитку промислового підприємства.

У сучасному економічному середовищі жодне промислове підприємство не зможе обійтися без постійних нововведень у виробничо-технологічному процесі. Але стан основних засобів українських підприємств є таким, що багато з них просто не в змозі оновити парк обладнання внаслідок переважно незадовільного фінансового стану для здійснення інновацій, що спричиняє низьку конкурентоспроможність. Питома вага вітчизняних підприємств, які здійснюють інновації, незначна та характеризується відсутністю позитивних тенденцій