МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ В РЕГІОНАХ НА ОСНОВІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність визначеної теми дослідження; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі – «Теоретичні основи формування механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів» – розглянуто теоретичні засади дослідження сутності й особливостей антикризового управління на макрорівні, досліджено зміст механізмів державного антикризового управління, принципи та інструменти управління інноваційною складовою механізму державного антикризового управління на державному й регіональному рівні.

У дисертаційному дослідженні показано, що кризи закладені в самій природі розвитку соціально-економічних систем, тому виникає необхідність вирішення двох взаємопов'язаних проблем: розпізнавання кризи, що настає, і запобігання їй.

Досліджено змістове наповнення поняття «механізм державного управління» та визначено механізм державного управління як складну систему, призначену для досягнення поставлених цілей, яка має певну структуру, методи, важелі, інструменти впливу на об'єкт управління з відповідним правовим, нормативним та інформаційним забезпеченням. Визначено, що механізм державного антикризового управління являє собою сукупність способів організації економічних відносин, які застосовує держава з метою забезпечення сприятливих умов для економічного й соціального розвитку. Головною метою державного антикризового управління є економічна й соціальна стабільність і зміцнення існуючого ладу всередині країни та за кордоном, адаптація його до умов, що змінюються.

У дисертаційному дослідженні визначено провідну роль регіонального рівня в державному антикризовому управлінні. Саме регіон повинен стати відправною точкою державного антикризового управління: з урахуванням регіональних інтересів повинні формуватися механізми державного антикризового управління, на регіональному рівні повинна відбуватися експертиза законодавства.

Доведено, що особлива роль у державному антикризовому управлінні відведена інноваційному розвитку країни. Узагальнюючи результати дослідження, інноваційний розвиток визначено як провідний елемент механізмів державного антикризового управління. У роботі вперше запропоновано визначення поняття “державне антикризове управління на основі інноваційного розвитку регіонів”, головною метою державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку визначено структурну перебудову промислового виробництва на базі передових технологій.

Доведено, що базою для формування механізмів державного антикризового управління є маркетинг регіонів. Конкретизовано поняття маркетингу регіонів, вперше сформульовано визначення поняття антикризового маркетингу регіону. Визначено мету й завдання маркетингу регіону в межах механізму державного антикризового управління пріоритети державного антикризового управління при реалізації стратегії маркетингу регіону.

Проаналізовано зарубіжний досвід використання інструментів механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів. Визначено, що в країнах ЄС переважають непрямі методи забезпечення інноваційного розвитку, тоді як у Росії частіше використовують пряму фінансову підтримку інноваційного розвитку регіонів. Встановлено, що для України більш прийнятним є використання непрямих методів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів.

У другому розділі – «Дослідження впливу інноваційного розвитку регіонів на дієвість механізмів державного антикризового управління» – здійснено комплексну оцінку сучасних тенденцій регіонального розвитку України, визначено основні причини кризового стану економічного розвитку регіонів, оцінено промисловий і інноваційний потенціал Донецького регіону, надано критичну оцінку економіко-правового механізму державного антикризового управління інноваційним розвитком. Розрахунки виконано з використанням даних державних статистичних спостережень і вибіркових спостережень на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Аналіз сучасних тенденцій регіонального розвитку України дав змогу виявити наявність суттєвого регіонального дисбалансу в розвитку, що ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, збільшує загрозу регіональних криз, дезінтеграцію національної економіки. Регіональні диспропорції вимагають суб’єктивного підходу до розробки механізмів державного антикризового управління на регіональному рівні.

Автором доведено, що однією з основних причин нинішньої економічної кризи в Україні є технологічна відсталість підприємств, величезна енерго- і ресурсомісткість виробництва. Аналіз сучасного стану науково-технічної та інноваційної сфери в Україні свідчить про те, що за рівнем інноваційної активності, станом виробництва високотехнологічної продукції, обсягами фінансування науки, рівнем розвитку інфраструктури інноваційного підприємництва Україна значно відстає від провідних країн світу. Якщо в 1994 р. з обстежених Держкомстатом промислових підприємств 26% упроваджували інновації, в 2007 р. їх кількість зменшилася до 7,3%. Цей показник в Україні майже у десять разів менше, ніж у розвинутих країнах, де він становить 60-70%. У ході дослідження виявлено невідповідність науково-технічного потенціалу країни загальній продуктивності національної економіки, що зумовлено низькою ефективністю існуючого державного механізму забезпечення інноваційного розвитку.

У ході дослідження проаналізовано важливість чинників, що стримують упровадження інновацій на підприємствах. Чинники умовно можна поділити на дві групи – економічні та виробничі. Найбільш вагомим економічним чинником, що стримує інноваційну діяльність, є нестача власних коштів, а в сьогоднішніх умовах – відмова в кредитуванні. Також серед економічних чинників виділяють недостатню фінансову підтримку держави, великі витрати на нововведення, високий економічний ризик та тривалий термін окупності нововведень, низький платоспроможний попит на продукцію.  Серед виробничих факторів, що перешкоджають інноваційній діяльності, відзначати відмітити такі: нестача інформації про нові технології, відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами та науковими організаціями, нестача інформації про ринки збуту, несприйнятливість підприємств до нововведень.

З метою встановити рівень впливу інноваційного розвитку на дієвість механізмів державного антикризового управління проаналізовано стан інноваційного розвитку Донецької області – одного з регіонів, що найбільшою мірою зіткнувся з економічною кризою, пов’язаною з технологічною відсталістю підприємств регіону. Середній рівень зношення основних виробничих фондів по області становить близько 60%. Порівняльно з потенціалом інноваційна активність промислових підприємств залишається низькою й має тенденцію до подальшого зниження. Протягом останніх десяти років частка інноваційних підприємств Донецької області знизилася майже в чотири рази – з 19,6% у 1997 р. до 5,5% у 2007 р. Цей показник в регіоні у 2007 р. був менше, ніж у середньому по Україні.

У роботі проведено критичний аналіз нормативно-правової бази державного антикризового управління. Виявлено, що існує достатня кількість законів та інших законодавчих актів, які спрямовані на нівелювання кризових явищ в економіці. Ці законодавчі акти покривають майже всі аспекти державного антикризового управління й містять важливі визначення та заходи щодо подолання економічної кризи. Проте не всі закони працюють ефективно за рахунок деяких контрастів, які існують в українській системі законодавчих актів. Основними проблемами її сучасного стану є незавершеність та безсистемність формування, занадто часте використання практики «призупинення» окремих норм чинних законів, зокрема «Про Держбюджет» і тих, що регулюють інноваційну діяльність.

У третьому розділі – «Формування механізмів державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіону» – розроблено концепцію державного антикризового управління з урахуванням регіональних інтересів і вдосконалено механізм державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів, розроблено методику оцінювання інноваційної сприйнятливості регіонів України в межах механізму державного антикризового управління, запропоновано методичний підхід до розробки  концепції маркетингу регіону, надано пропозиції щодо формування системи управління ризиками інноваційного розвитку в механізмі державного антикризового управління, запропоновано методичні рекомендації щодо вдосконалення механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку Донецької області.

Визначено, що метою створення концепції державного антикризового управління є відродження в регіонах стабільного економічного зростання промисловості на основі інновацій. Концепція державного антикризового управління регіоном повинна вирішувати такі завдання:

1. Дослідження ринку підприємств регіону і їх виробничого потенціалу з метою виявлення перспективних напрямів стимулювання виробництва на основі інновацій.

2. Пошук джерел фінансування розвитку промисловості регіону.

3. Соціальний захист населення регіону.

На основі концепції державного антикризового управління з урахуванням регіональних інтересів удосконалено механізм державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіону. Сформульовано мету державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку – це стабілізація й піднесення економіки регіону, досягнення умов для ефективного виконання та раціонального використання бюджету за рахунок збереження й розвитку науково-технічного потенціалу, створення сприятливих умов для інноваційної діяльності.

Обґрунтовано важливість маркетингового забезпечення при формуванні механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку. Визначено програмні принципи механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку з використанням концепції маркетингу й завдання маркетингового забезпечення цього механізму. Розроблено структурну модель маркетингового забезпечення механізму державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку. Уточнено дії маркетингу регіону для розробки скоректованої концепції соціально-економічного розвитку регіону і його окремих територіальних утворень: ревізію маркетингу регіону, проведення SWOT-аналізу розвитку регіону, розробку проекту маркетингу регіону, формулювання концепції маркетингу регіону з урахуванням наявних пріоритетів. Визначено, що державна підтримка стратегії маркетингу регіону включає фінансово-кредитні, майнові й адміністративні способи підтримки.

Визначено основні принципи управління ризиками в механізмі державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку та чинники, що впливають на успішність управління ризиками (організація управління ризиками, рівень розвитку інструментів і методів управління ризиками, якість виконання заходів щодо управління ризиками). Проаналізовано методи управління ризиками інноваційного розвитку регіону, запропоновано методичні рекомендації щодо формування системи управління ризиками в державному антикризовому управлінні інноваційним розвитком, що включає такі етапи формування системи управління ризиками в державному антикризовому управлінні інноваційним розвитком: формування підходів до управління ризиками, прогнозування ризиків, аналіз і моніторинг ризиків, розвиток системи управління ризиками.

Доведено, що механізм державного антикризового управління на основі інноваційного розвитку регіонів України потребує визначення можливості й швидкості переходу регіонів на інноваційну модель розвитку. Автором розроблено методику оцінювання інноваційної сприйнятливості регіонів України, що передбачає групування регіонів за рівнем інноваційності, визначення їх можливості до швидкої комерціалізації інновацій та створення для цього необхідних умов.