МЕХАНИЗМЫ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ ОРГАНАМИ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ Из РАЗВИТИЯ ТУРИСТСКО-РЕКРЕАЦИОННЫХ ТЕРРИТОРИЙ
Тип:
synopsis
summary:
Розділ 1. Теоретико-методичні засади удосконалення механізмів прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій.Туристсько-рекреаційна сфера регіону є складною галуззю, симбіозом економіки, політики, екології, культури. Посилення на неї впливу органів державного управління обумовлено роллю туристсько-рекреаційних територій, що зростає в соціальному житті суспільства. Адже такий важливий аспект життєдіяльності людини як відпочинок і характер проведення дозвілля потребують державного управління та регулювання. З іншого боку, посилення уваги держави до проблем відпочинку населення викликано прагненням підвищити якість і кваліфікацію робочої сили до рівня відповідності вимогам виробництва у період ринкової трансформації.
Саме тому на сучасному етапі розвитку туристсько-рекреаційної сфери, який характеризується зростанням конкуренції та комерціалізації, необхідно запровадження у практику органів державного управління теоретико-методичних засад удосконалення механізмів прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій, перш за все, для ефективного задоволення публічних та інвестиційних потреб.
Теоретико-методичні засади удосконалення механізмів прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій досліджуються з метою забезпечення стабільно високої якості практичних державних управлінських дій та інтелектуалізація праці фахівців шляхом їхньої реалізації як єдиної системи за рахунок підвищення відкритості та ефективності розв’язання державно-управлінських задач, поширення доброзичливості державних органів у ставленні до публіки та збільшення швидкості інформаційних процесів у їх роботі.
До складу теоретико-методичних засад удосконалення механізмів прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій віднесено теоретичні напрями дослідження туристсько-рекреаційної сфери як об’єкту державного управління та механізмів прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій, аналіз світового досвіду, визначення суб’єктного складу державного управління та комплексний аналіз використання туристсько-рекреаційних ресурсів.
В результаті дослідження теоретичних напрямів визначено та структуровано за функціональною ознакою складові механізмів прийняття рішень державними органами з сукупністю правил їхнього вилучення щодо вибору пріоритетних для інвестування туристсько-рекреаційних територій. Ще розглянуто питання забезпечення чіткості понятійного апарату державних органів, оптимізації складу чинників їхнього інформаційного забезпечення з урахуванням міжгалузевого характеру туристсько-рекреаційної території та структури доходоформуючих чинників її туристсько-рекреаційного ринку.
Питання забезпечення чіткості понятійного апарату досліджено на літературних джерелах. Охарактеризовано стан прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій. Визначено, що для досягнення на території позитивного туристсько-рекреаційного ефекту необхідна тісна координація зусиль підприємств різних галузей господарства. Показано, що координація починається з визначення мети державних управлінських рішень з розвитку конкретної території та регулювання зацікавленості публіки стосовно неї.
Отже, першочерговими є питання забезпечення чіткості понятійного апарату державних органів з систематизацією та обґрунтуванням доцільності використання понять: «Державне управління», «Державне регулювання», «Туристсько-рекреаційний продукт», «Туристсько-рекреаційний ринок», «Вільний час населення». Ці питання визначено з урахуванням певних особливостей, які пов’язані з характером туристсько-рекреаційної діяльності.
Щодо складу чинників інформаційного забезпечення прийняття державних рішень, то показано, що у державному управлінні розвитком туристсько-рекреаційних територій він має широкий спектр альтернатив. Його оптимізація є складовою теоретичних напрямів дослідження туристсько-рекреаційної сфери як об’єкту державного управління та механізмів прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій. Вона можлива тільки на основі системного аналізу, що формує наукове підґрунтя державного управління в межах єдиної стратегії розвитку територій.
З урахуванням у державному управлінні міжгалузевого характеру туристсько-рекреаційних територій визначено, що туристсько-рекреаційний розвиток останніх позитивно впливає на використання їхніх ресурсів та диверсифікацію економіки в цілому. Бо надає певний обсяг діяльності для суміжних галузей господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговувані споживачів.
Інформаційне підґрунтя механізмів прийняття рішень державними органами та необхідні для розвитку туристсько-рекреаційних територій обсяги інвестиційних ресурсів визначено на основі чинників туристсько-рекреаційних пропозицій територій та поглиблення факторизації туристсько-рекреаційного ринку Донецької області. Щодо потенціалу попиту туристсько-рекреаційного ринку, то його у дослідженні визначено, з одного боку, недиференційованим типом цільових потенційних споживачів туристсько-рекреаційних послуг, тобто споживачами, яким можна надавати одні й ті ж стандартні послуги з однакових цін, але при цьому відсутня інформація про доходи бюджету від використання цією групою туристсько-рекреаційних ресурсів територій, з іншого – структурою пропозицій ринку, що складається з структури ринку та туристсько-рекреаційних ресурсів.
На основі аналізу світового досвіду прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій визначено, що основними напрямами підвищення ефективності рішень є багатофункціональне дослідження територій. Воно відбивається у напрямах інвестиційних потреб і виконується із застосуванням системного аналізу до механізмів прийняття таких рішень та використанням в державному управлінні формально-логічних методів і моделей.
Визначення суб'єктного складу державного управління розвитком туристсько-рекреаційних територій є підставою для додаткового включення до теоретичних напрямів дослідження наступних питань: використання потенціалу вільного часу населення, міжгалузевого характеру туристсько-рекреаційної діяльності, поглиблення структури доходоформуючих чинників туристсько-рекреаційного ринку (рис.1). Їх розробка дозволяє підвищити ефективність політики державного управління розвитком туристсько-рекреаційних територій.
