МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ УЧНІВ 8 – 9 КЛАСІВ ДО СВІДОМОГО ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ У ПРОЦЕСІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; представлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; охарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну здобутих результатів, їх теоретичне і практичне значення для педагогічної науки; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Профорієнтаційна робота як основа свідомого вибору професії школярами» – розкрито один із найважливіших аспектів профорієнтаційної роботи в школі – формування готовності школярів до свідомого вибору професії, який займає важливе місце у підготовці учнів до подальшої професійної діяльності. Він взаємозв’язаний зі структурними складниками профорієнтаційної роботи в школі і є етапом, який передує формуванню професійних намірів і планів.

Дослідження мало на меті визначення педагогічних умов, які забезпечують ефективність процесу формування готовності до вибору професії.

Психолого-педагогічна функція профорієнтації – це передусім виявлення і формування інтересів, нахилів, здібностей школярів, визначення шляхів і умов ефективного управління їхнім професійним самовизначенням, а також формування професійних намірів у відповідності з інтересами і потребами конкретного регіону в кадрах.

Враховуючи результати аналізу психолого-педагогічної літератури та власного досвіду, розглядаємо формування готовності школярів до вибору професії як цілісний процес, що забезпечує стан мобілізації системи особистісних характеристик школяра, спрямований на здійснення його професійного самовизначення. Під професійним самовизначенням слід розуміти самопізнання та об'єктивну оцінку особистістю власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією.

Як будь-який процес, професійне самовизначення має свої компоненти. На нашу думку, це практична, моральна і психологічна готовність особистості до подальшої трудової діяльності. На формування перелічених компонентів значною мірою спрямовано зміст трудового навчання, вивчення якого має певні переваги у їх формуванні перед іншими навчальними предметами.

Рушійними силами процесу формування готовності до вибору професії є внутрішні суперечності, що виникають між бажанням особистості і її здібностями, можливостям, індивідуальними особливостями.

Формування готовності до вибору професії відбувається протягом тривалого часу, що має такі етапи: озброєння необхідними знаннями про професії, про світ праці, про себе; опанування загальним і спеціальним умінь і навичках; емоційно-оцінне ставлення до здобутих знань, умінь, навичок з урахуванням потреб у кадрах; згода на попередній вибір професії.

Здійсненню зазначених етапів сприяє зміст програми і можливості трудового навчання, які відповідають цілям і завданням процесу формування готовності до свідомого вибору професії і містять необхідні для цього знання й уміння. При цьому повинні вирішуватись такі завдання:

– формувати адекватне, об’єктивне ставлення до себе, праці, суспільства і професійної діяльності;

– формувати настанову на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення;

– знайомити зі світом професій, кон’юнктурою ринку праці, правилами вибору професії;

– забезпечувати самопізнання та формування «образу Я» як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;

– формувати вміння аналізувати різні види професійної діяльності, враховуючи спорідненість їх за психологічними ознаками і подібністю вимог до людини;

– формувати вміння зіставляти «образ Я» з вимогами професій до особистості та ринку праці й створювати на цій основі професійний план та перевіряти його;

– створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації пpофпpоб;

– забезпечувати розвиток професійно важливих якостей особистості;

– формувати мотивацію і психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;

– виховувати загальнолюдські, загальнопpофесійні якості та розумні потреби.

Мотивація учнів до свідомого вибору професії значною мірою прискорює цей процес, робить його більш свідомим і активним. Мотиви – це спонукання до діяльності, які пов’язані із задоволенням потреб. Вони відрізняються один від одного видом потреб, які в них реалізуються, конкретним змістом, формою виявлення, широтою, глибиною, стійкістю. Свідомий вибір професії як складна діяльність породжується не одним видом мотивів, а декількома, що діють одночасно.

Мотиви вибору професії обумовлені впливом на людину багатьох чинників – системи соціальних впливів, економічних і демографічних умов, сім’ї, школи, засобів масової інформації та ін. Враховуючи поради батьків, старших і досвідчених людей, кінцеве рішення про вибір професії все ж приймає сам учень і сам так чи інакше реалізує його. Тому вирішальним фактором є особиста активна позиція учня. Особливо важливим вмінням є вміння орієнтуватися в самому собі, об'єктивно оцінювати свої сили, вводити свої «ліміти», щоб у ситуації самовизначення підключити найсильніші, найвираженіші, найсуттєвіші для себе можливості.

У тісному зв’язку з мотивами вибору професії знаходяться і фактори, що впливають на них. Існує три групи таких факторів: загальні; регіональні (зовнішні); індивідуальні (внутрішні).

До загальних належать фактори макросередовища, зміст яких залежить від суспільно-економічного устрою держави (соціально-економічні умови життя людей, громадські організації, духовна культура суспільства, засоби масової інформації тощо). Їх впливи на вибір професії практично охоплюють сукупність соціальних умов матеріально-ідеального характеру. Ці фактори впливу комплексні, багаторівневі та мають різні масштаби.

Зовнішніми (регіональними) факторами, є особливості економічного і демографічного розвитку певного регіону країни: виробниче наповнення, мережа професійних навчальних закладів, культурно-освітній і професійний рівень населення, можливості для проведення вільного часу.

До індивідуальних (внутрішніх) факторів відносять психологічні та фізіологічні особливості людини: стать, ступінь розвитку індивідуальної свідомості, здібності, інтереси, ідеали, знання.

Для того, щоб процес свідомого вибору професії був керованим і усвідомленим,не менш важливим є облік чинників, що впливають на цей процес. Вони діляться на об’єктивні (зовнішні) і суб’єктивні (внутрішні). До об’єктивних чинників належить виробниче середовище, учнівський колектив, учитель, забезпеченість засобами навчання, навчальний процес. Бажання учнів, їхній внутрішній емоційний стан, реальна оцінка своїх можливостей – це суб’єктивні чинники. Урахування зазначених чинників – необхідна умова добре організованої профорієнтаційної роботи, оскільки це підвищує рівень вільного професійного самовизначення особистості, а також ймовірність правильного вибору професії.

Аналіз теоретичних джерел і проведена дослідно-експериментальна робота, дали можливість визначити умови, які забезпечують ефективність формування готовності до вибору професії і запропонувати на їх основі методику здійснення цього процесу. До педагогічних умов ми віднесли: наявність в змісті трудового навчання інваріанта знань і вмінь, необхідних для оволодіння професіями, пов’язаними з технікою і технологією; обов'язкова практична діяльність, що містить можливість професійної проби сил; застосування активних форм і методів навчання, зокрема, комунікативно-інформаційних технологій; виконання організаційно-педагогічних вимог до навчального процесу з метою формування готовності до вибору професії.

Дослідження показало, що запропонована методика формування готовності до вибору професії є ефективним засобом розвитку всіх її компонентів.

У другому розділі – «Процес підготовки учнів до свідомого вибору професії» – теоретично обґрунтовано педагогічні умови свідомого вибору майбутньої професії. Загальноосвітня школа займає в системі професійної орієнтації центральне місце, оскільки основна сфера діяльності школярів і молодих людей у цей період, коли відбувається процес пошуку професії, зосереджена саме тут. Підготовка учнів до свідомого вибору професії здійснюється на уроках, заняттях у гуртках та під час проведення інших позаурочних і позашкільних заходів. Здійснюючи професійну освіту учнів, важливо визначити її основне завдання, оскільки саме від нього залежать форми і методи цієї роботи. Вона займає провідне місце у підготовці молоді до свідомого вибору професії.

Вибір професії є складним процесом і обумовлюється впливом багатьох різноманітних факторів:

– факторами суспільного, економічного і виробничого впливу на професійні інтереси і мотиви вибору професії, тобто факторами, які впливають на формування ціннісних орієнтацій та професійної спрямованості в цілому;

– факторами особистісного характеру: потребами, інтересами, нахилами, намірами, здібностями і психофізіологічними якостями, характерологічними рисами людей, рівнем їхньої загальноосвітньої і професійної підготовки;

– факторами, які пов’язані з потребами суспільства в кадрах, з характером вимог професій і трудової діяльності до людини, з народними традиціями.

Враховуючи вікові особливості учнів основної школи (5–9), саме в цьому віці у проведенні профорієнтаційної роботи варто значну увагу приділяти професійній освіті.

На нашу думку, профконсультації в школах доцільно проводити в межах єдиної системи з використанням диференційованого підходу, що зводиться до таких семи етапів:

1. Попередня (підготовча) профконсультація – здійснюється в школі вчителями, методистами з профорієнтації. Вони, ознайомившись із першими професійними намірами учнів, обговорюють, наскільки раціональні ці наміри, якою мірою відповідають успішності, інтересам, нахилам, стану здоров'я, характеру учнів. Потім з висновками цих обговорень під час індивідуальних бесід ознайомлюють учнів, схвалюють їхній вибір і рекомендують для ознайомлення з професійними матеріалами.

2. Інформаційно-довідкова консультація – це компонент системи профконсультації, який з урахуванням результатів попереднього етапу на інформаційно-професіографічних матеріалах (відомості про потреби базових підприємств району, міста, області, держави в цілому в кадрах, правила прийому та вимоги навчання у вищих навчальних закладах тощо) знайомить учнів із певною групою професій, поглиблює і коригує їхні знання щодо напрямку вибраних професій. Тут слід зазначити, що нині потреба в кадрах на підприємствах є особливо несприятливою: значне скорочення працівників, безробіття, пропозиція працівників перевищує попит у десятки разів, що ускладнює професійну орієнтованість молоді.

3. Початкова формувальна профконсультація призначена для поглиблення знань учнів про професії, одержаних на попередніх профконсультаціях, формування у них елементарних умінь з даної професії (профіль навчання в школі), наприклад: кравчині, бухгалтера, оператора тощо.

4. Уточнювальна профконсультація – це сукупність заходів, спрямованих на виявлення відповідності знань, нахилів і здібностей учня вимогам професії, що обирається. За відносно високого ступеня відповідності коригувальна профконсультація не проводиться.

5. Коригувальна профконсультація, використовуючи результати попередніх етапів та психолофізіологічних обстежень, коригує неточний чи неправильний вибір школяра і спрямовує його на таку діяльність, яка сприяла б більш точному виявленню його придатності та покликання.

6. Основна формувальна профконсультація призначена для продовження формування у школяра знань, умінь та навичок з даної професії, якщо таке формування проводилося початковою формувальною профконсультацією. Основна формувальна профконсультація «підводить» учнів до певної професії.

7. Контрольна профконсультація ставить завдання уточнити, наскільки правильно учень вибрав професію, перевірити, чи добре проведені коригувальні консультації, під час яких перевірялися психологічна і фізична адаптації учня, а також дає рекомендації щодо подальшого професійного вдосконалення і правильного самовизначення.

У середньому шкільному віці, коли в учнів формуються відносно стійкі особистісні інтереси, відбувається особливий обрис підлітків (вони жваво реагують на нові відкриття, винаходи, поглиблено цікавляться технікою, відвідують різноманітні навчальні гуртки, читають науково-популярну, технічну літературу, починають самі проводити досліди, майструвати моделі тощо) створюються сприятливі умови для проведення професійної інформації і професійної освіти класними керівниками та вчителями-предметниками диференційовано по класах.

Знайомство учнів із типами професій доцільно починати з п’ятого класу використовуючи їх природну цікавість до різних видів діяльності. У шостому класі слід проводити накопичення відомостей про різні професії з урахування засвоєної раніше типології. У сьомому класі доцільно знайомити підлітків зі складнішими характеристиками професій – за обладнанням та метою праці. У восьмому класі вивчають індивідуальні особливості, продовжують знайомство зі світом професій та навчальними закладами, у яких ці професії можна здобувати. У дев’ятому класі школярі знайомляться з можливостями оволодіння професіями та складаються індивідуальні професійні плани.

На нашу думку, вираженість профконсультації в школах зводиться до таких показників:

– професійний план у підлітка є, якщо він називає галузь діяльності або професію і навчальний заклад, у якому сподівається навчатися (відповіді типу: хочу вступити до технікуму, хочу стати техніком-механіком), якщо підліток називає дві або декілька професій. Якщо учень не знає, де можна отримати освіту відповідно обраній спеціальності, вважаємо, що план поки що відсутній, його необхідно формувати;

– здібності вважають вираженими у тому випадку, якщо підліток самостійно або у гуртку займається будь-яким видом діяльності – любить майструвати, шити, конструювати, поглиблено вивчає якись предмет та ін. При цьому важливо, щоб підліток займався цим тривалий час (більше року), систематично, наполегливо. Якщо така домінантна активність відсутня, то здібності учня неважливі;

– узгодженим вибір професії та здібності вважаємо в тому випадку, якщо зміст діяльності, що характеризує здібність, можна поставити у взаємозв’язок з обраним видом праці.

Вивчення особливостей діяльності підлітка (як і будь-яка інша інформаця, яку отримують з метою профконсультації) не є самоціллю. Ці відомості набувають цінності лише в тому випадку, якщо вони можуть бути правильно інтерпретовані, якщо їх можна поставити у зв’язок з одним із типів професій або конкретно з якоюсь групою професій. У виборі професії важливим моментом є визначення, до чого, чи до якого виду праці здібна людина. Оскільки здібності проявляються і формуються тільки в діяльності, то поки людина не виконала якусь роботу, важко сказати, чи є в неї здібності до цієї роботи. А тому для висновку про здібності школяра вирішальне значення мають його нахили та пізнавальні інтереси, як показник вибіркового ставлення до діяльності, в якій формуються та проявляються здібності. Звідси випливає, що при виборі професії важливим моментом є визначення, до чого, до якого виду праці здібна людина (всупереч поширеній думці про важливість виявлення, наскільки людина здібна до якоїсь діяльності). Показником здібностей до одного з видів праці є успішність обраної діяльності.

Для прийняття адекватного висновку щодо розвитку кожної окремої особистості класу ми запропонували використовувати, крім тестових об’єктивних методик, інші джерела, які є опосередкованими постачальниками необхідної інформації (думка батьків, класного керівника, вчителів-предметників, майстрів виробничого навчання, висновки медиків, керівників гуртків, успішність та інші результати навчально-трудової діяльності учнів). Тобто важливою є будь-яка інформація, яка певним чином характеризує особливості життєдіяльності школяра, як у межах загальноосвітнього закладу, так і поза школою.

Запропонована система роботи з професійної освіти школярів та їх профконсультація дають позитивні результати у підготовці учнів до свідомого вибору професії. Варто підкреслити, що вирішення завдань підготовки учнів до свідомого вибору професії, які ставляться в кожному класі, досягаються не тільки за допомогою спеціальних профорієнтаційних заходів, що проводяться на уроках трудового навчання і в позаурочний час, а й інших.

У третьому розділі – «Експериментальна перевірка готовності учнів до свідомого вибору професії» – з метою визначення ступеня сформованості готовності учнів до свідомого вибору і отримання можливості судити про доцільність і результативність педагогічного керівництва цим процесом та про форми і методи роботи, які при цьому доцільно використовувати, необхідно визначити його структуру і критерії оцінювання.

Ми вважаємо, що критерії, які характеризують рівні сформованості готовності до вибору професії достатньо різнорідні. Одні виводяться з психологічної структури особистості, інші – з потреб у кадрах суспільства і конкретного регіону, треті – виходячи з етапів формування готовності до вибору професії. Важливо, щоб критерії сформованості готовності до вибору професії відповідали етапам процесу формування цього поняття. Кожний із цих етапів описують відповідні критерії: наявність політехнічних знань про професії, про види трудової діяльності; професійно важливі якості особистості; повнота політехнічних знань і вмінь; позитивне ставлення до всіх видів діяльності, які дають можливість отримати необхідні знання і вміння; наявність знань про себе; наявність бажання і вольових зусиль для розвитку необхідних особистісних якостей; адекватність знань і умінь; уміння навчатися реалізовувати теоретичні знання в практичній діяльності; уміння свідомо зіставляти здобуті знання і вміння; емоційно-позитивне ставлення до обраної професії, виду трудової діяльності; уміння оцінювати свою відповідність обраній професії; уміння зіставити свої мотиви вибору професії, погляди та переконання з потребами ринку праці; наявність повних, міцних політехнічних знань і вмінь; наявність практичного досвіду діяльності, близької до професійної за обраною професією; усвідомлення суспільної значущості праці за обраною професією; прагнення максимально використати свої сили і здібності для обрання і отримання професії; сформованість професійного ідеалу; наявність професійно важливих якостей, необхідних для отримання обраної професії.

Об’єктивність діагностичних тестових вимірів усієї вибірки досліджуваних значно підвищує використання однієї й тієї самої методики з однаковою кількістю завдань, їх складністю і часом, відведеним для їх виконання.

В основі обґрунтованої диференціації може бути покладене положення про різні рівні готовності учнів до вибору професії та необхідність добору навчальних та виховних заходів, адекватних актуальним проблемам учнів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури і практики профорієнтаційної роботи дав можливість нам виділити критерії для визначення успішності процесу формування готовності до свідомого вибору професії, які відповідають його етапам. Не менш важливим для того, щоб процес самовизначення був керованим і усвідомленим, є, поряд з критеріями, облік чинників, що впливають на цей процес.

Результати дослідно-експериментальної роботи дали підстави для виявлення в учнів чотирьох рівнів сформованості готовності до вибору професії: нульовий, низький, середній, високий та відповідним чином їх охарактеризувати.

У ході теоретичного аналізу проблеми, а також результатів констатувального етапу експерименту, нами було виділено компоненти готовності учнів до свідомого вибору професії (практична готовність, моральна готовність, психолого-фізіологічна готовність – див. таблицю 1), а також етапи її формування (етап озброєння необхідними знаннями про світ праці, про професії, про себе; оволодіння загальними та спеціальними вміннями і навичками; етап емоційно-оціночного ставлення до набутих знань і вмінь; етап погодження на попередній вибір професії).

Так, на етапі озброєння учнів необхідними знаннями про світ праці, про професії, про себе практична готовність характеризується наявністю політехнічних знань про професії, про види трудової діяльності; професійно важливі якості особистості; повнота політехнічних знань і вмінь. Моральна готовність – позитивним ставленням до всіх видів діяльності, які дозволяють отримати необхідні знання і вміння. Психолого-фізіологічна готовність – наявністю знань про себе, бажань і вольових зусиль для розвитку необхідних особистісних якостей.