НЕЙРОХІРУРГІЧНА КОРЕКЦІЯ РУХОВИХ ПОРУШЕНЬ ПРИ ПАРКІНСОНІЗМІ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ТА КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

summary

Робота виконана на основі результатів експериментальних та клінічних досліджень.

Матеріали і методи експериментальних досліджень. Матеріалом для дослідження in vitro служили нативні та кріоконсервовані ЕНК щурів 9-11 доби гестації (150 зразків від 50 тварин), а також нативні та кріоконсервовані КСКМ щурів (80 зразків від 40 тварин) і кролів (50 зразків від 25 тварин). Вивчення рухових, морфологічних змін і змін рівня ДА було проведене на 104 безпородних щурах-самцях 10-12-місячного віку масою тіла 250-300 г з експериментальними моделями ПС і КТМ, які були розподілені на наступні групи. ПС: I – інтактна (n=12); II – (контрольна) – двобічна деструкція SN (n=12); III – двобічна деструкція SN і наступне введення кріоконсервованих ембріональних клітин (КЕНК) (n=22), IV – двобічна деструкція SN і наступна імплантація КСКМ, індукованих за нейрональним шляхом (n=22). КТМ: I – контрольна (n=11); II – КТМ та дослідження СКТ і МРТ (n=11); III – дослідження розподілу КСКМ, індукованих за нейрональним шляхом, які мітили спеціальним барвником (n=14).

Дослідження рухових порушень, комп’ютерно-томографічних та морфологічних змін було проведене також на 30 кролях-самцях
6-8-місячного віку породи шиншилла масою тіла 2-2,5 кг, що утримувалися в стандартних умовах віварію Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.

Експерименти проводили відповідно до «Загальних принципів експериментів на тваринах» (Київ, 2004 р.) згідно з правилами «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1985 р.). Усі маніпуляції з тваринами, включаючи декапітацію, проводили під внутрішньовенним тіопенталовим наркозом.

Нервові клітини виділяли з тканини головного мозку ембріонів щурів в термін гестації 17-18 діб. Після видалення надосаду, строми і ушкоджених клітин кінцева концентрація клітин становила 1×10⁶ в 1 мл, життєздатність за суправітальним забарвленням 1% розчином трипанового синього – 92-95%.

КСКМ виділяли з кісткового мозку, що одержували зі стегнових кісток щурів і кролів, об’ємом 1 см³ і розсівали в культуральні флакони площею 80 см² у середовищі DMEM/F 12 з 20% фетальної сироватки бика і 50 мг/кг гентаміцину. КСКМ людини у тому ж об’ємі одержували з кістково-губчастого трансплантату клубової кістки в стерильних умовах операційної, переносили в бакпакет з розчином Хенкса (Sigma) зі
100 мг/кг гентаміцину і транспортували в культуральну лабораторію в охолодженому термосі не пізніше 2-3 годин після забору.

Індукцію стромальних клітин у нервові проводили за допомогою ретіноєвої кислоти. Життєздатність клітинної суспензії становила не менше 92%.

Виконували гістологічні зрізи головного мозку товщиною 7 мкм і забарвлювали за методом Ніссля та гематоксилін-еозином за загальноприйнятою методикою.

Для визначення розподілу КСКМ, індукованих за нейрональним шляхом, перед трансплантацією їх мітили суправітальним зеленим флуоресцентним барвником DDC, синтезованим в Інституті сцинтиляційних матеріалів НТК «Інститут монокристалів НАН України».

Інтрацеребральне введення суспензії КСКМ, індукованих за нейрональним шляхом, проводили щурам в стереотаксичній установці для мікроелектродних досліджень головного і спинного мозку тварин СЕЖ-3 ОВ Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

Верифікацію локалізації кріогенної травми і розмірів вогнища кріодеструкції проводили за допомогою спірального комп’ютерного томографа «Siemens Somatom Emotion» (Німеччина) і магнітно-резонансного томографа «Siemens Magnetom Concerto» (Німеччина).

Рухові порушення досліджували на експериментальних моделях у кролів та щурів.

1. Модель паркінсонізму (Берченко О.Г., 2001; Anden N.E., 1966; Klawans H.L., 1974). Модель паркінсонізму створювали двобічним анодним електролізом SN. Анод виготовляли зі сталевого дроту діаметром 0,3 мм, ізольованого по всій довжині медичним лаком, за винятком робочої частини довжиною до 1 мм. Катод поміщали в рот тварини. Електроліз виконували за допомогою струму напругою 12 В, силою 0,3 мА при експозиції 6-8 с. Аби влучити точно у заплановану ціль, використовували атлас стереотаксичних координат мозку щура Фіфкової і Маршалла та стереотаксичний апарат.

2. Модель кріогенної травми головного мозку у щурів
(Кандель Е.І., 1974; Марущенко М.А., 2005). Для створення моделі кріогенної травми головного мозку експериментальних тварин (щурів) використовували автономний нейрохірургічний кріозонд, розроблений у Фізико-технічному інституті низьких температур НАН України
(м. Харків).

3. Модель кріогенної травми мозку у кролів (власна розробка автора дослідження). Після трепанації в лівій тім’яній ділянці в проекції моторної зони та розрізу твердої мозкової оболонки спеціальним кріоаплікатором з мідним наконечником (зовнішній діаметр 4 мм) проводили триразову, тривалістю 30 с, кріодеструкцію речовини головного мозку, що дозволило сформувати зону кріодеструкції діаметром 4-6 мм і глибиною до 8-9 мм та моторний дефіцит у вигляді пірамідної недостатності або монопарезу. Для одержання судомних нападів аплікацію кріоприладу виконували одноразово через інтактну тверду мозкову оболонку протягом 30 с.