НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ДЕТЕРМІНАЦІЯ КОНТРАБАНДИ В УКРАЇНІ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОТИДІЯ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його зв’язок з науковими планами та програмами, а також формулюються мета, завдання, описується емпірична база, розкривається наукова новизна одержаних результатів, викладаються основні положення, винесені на захист, наводяться відомості щодо їх апробації.

Розділ 1 «Кримінологічна характеристика контрабанди в Україні» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню кількісних та якісних показників контрабанди, характеристиці особистості злочинця й особливостей її криміногенної детермінації.

У підрозділі 1.1 «Кількісні та якісні показники контрабанди» висвітлено систему відомостей про рівень, динаміку, структуру, ціну, географію контрабанди в Україні. Так, зазначається, що рівень контрабанди у 2011 році сягнув показника у 761 злочин, що стало продовженням несприятливої динаміки, яка сформувалася, починаючи з 2006 року з позитивним із середньорічним темпом приросту у 4 %,

У структурі контрабанди до 2012 року переважали товари легкої та хімічної промисловості (41,9 %), підакцизні товари (14,55 %), транспортні засоби (11 %), продукти харчування та їх напівфабрикати (10,55 %).

На підставі оперування відомостями щодо ставок ввізного мита на відповідні групи товарів розраховано приблизну ціну контрабанди за критерієм прямої шкоди від ненадходження до державного бюджету відповідних платежів від митних зборів, яка у 2011 році становила 177,8 млн. грн. Поряд з цим, акцентується увага на значному рівні латентності, який становить близько 60-70 %, через що аналіз наведених показників здійснюється з урахуванням відповідної похибки.

Дослідження географії контрабанди виявило кореляцію цього показника із структурно-предметними особливостями зовнішньої торгівлі з превалюванням на західній ділянці кордону продукції машинобудування, металопродукції та підакцизних товарів, а на східній, північній та південній – товарів легкої промисловості, продуктів харчування та їх напівфабрикатів.

У підрозділі 1.2 «Характеристика особи злочинця-контрабандиста» досліджуються соціально-демографічні та морально-психологічні риси осіб злочинів-контрабандистів із диференціацією їх типів за критеріями: 1) предмету злочину: а) особа злочинця, який вчиняє контрабанду товарів, не обмежених у цивільному обігу; б) особа злочинця, який вчиняє контрабанду культурних цінностей; в) особа злочинця, який вчиняє контрабанду отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів; г) особа злочинця, який вчиняє контрабанду спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації; 2) глибиною та стійкістю антисоціальної спрямованості: а) епізодичні; б) ситуативні; в) злісні.

Серед типових соціально-демографічних рис осіб-контрабандистів виявлено наступні: особи чоловічої статі (близько 75 %), безробітні (82 %), мають в переважній більшості повну загальну середню освіту (близько 73 %), віком від 30 до 40 років (53 %).

Серед морально-психологічних рис видається за можливе виділити такі, як комунікабельність, зібраність, енергійність, здатність на ризик, підвищена збудливість та емоційність, правовий нігілізм, прагматично-меркантильна мотивація діяльності.

У підрозділі 1.3 «Детермінація контрабанди в Україні» здійснено дослідження як загальних для злочинів економічної спрямованості, так і специфічних для контрабанди криміногенних факторів. Зокрема, доводиться що серед факторів загального характеру превалюють соціально-економічні, організаційно-управлінські та морально-психологічні, які є достатньо дослідженими у вітчизняній кримінології. Специфічні детермінанти контрабанди в своїй більшості обумовлюються змістовними чи процедурними вадами спеціальних правових режимів, що запроваджені у сфері суспільних відносин щодо переміщення товарів (у широкому значенні) через митний кордон України. Відтак виділено особливу групу економіко-правових, які характеризуються хибами у правовому забезпеченні ефективної зовнішньоекономічної діяльності інструментами оподаткування, а також суто нормативно-правових криміногенних факторів.

Розділ 2 «Нормативно-правова детермінація злочинності та засоби протидії їй» присвячений дослідженню сутності нормативно-правової детермінації злочинності, її типологічних та видових характеристик, а також напрямкам і засобам деструктивного впливу на неї.

У підрозділі 2.1 «Поняття, типи та види нормативно-правової детермінації злочинності» визначається природа нормативно-правової детермінації злочинності, під якою пропонується розуміти процес появи, дії, загострення (інтенсифікації, розширення, поглиблення) зв’язку між нормами права та злочинністю, що може проявлятися в обумовленні останньої нормативно-правовим чинником, або ж його деструктивному впливі на систему протидії злочинності. Відповідні детермінуючі злочинність положення визнаються нормативно-правовими криміногенними факторами (нормативно-правовими детермінантами злочинності).

Зв’язок позитивного права зі злочинністю описується через категорії правового регулювання та правового впливу, що відповідає дії статичних та динамічних компонентів правової системи. Відтак, виділяється два типи нормативно-правової криміногенної детермінації – статичний та динамічний. Статичний тип відображає недоліки у догматичній, суто нормативній складовій правової системи. Динамічний – недоліки у реалізації виховної, інформативної, ціннісно-орієнтаційної, ідеологічної функцій правової системи каналами поширення та відображенні правової інформації, що міститься в нормативно-правових актах.

Запропоновано класифікацію нормативно-правових детермінант злочинності за критеріями: а) недоліків у закріпленні (фіксації) норм права у нормативно-правових актах; б) недоліків у закріпленні правових засобів стимулювання правомірної поведінки і примусу за неправомірну; в) недоліків у встановленні правових обмежень та заборон.

У підрозділі 2.2 «Кримінологічна експертиза як засіб виявлення та мінімізації дії нормативно-правових факторів злочинності» визначаються концептуальні характеристики кримінологічної експертизи нормативно-правових актів і їх проектів. У вузькому розумінні остання представляється як спеціальне, здійснюване на основі науково обґрунтованої методики кримінологічне дослідження нормативно-правових актів і їх проектів, метою якого є виявлення в них нормативно-правових криміногенних факторів та формування обґрунтованих рекомендацій щодо їх усунення (мінімізації впливу).

Поряд з цим сформоване й широке розуміння кримінологічної експертизи, як інституту кримінологічної практики, що відображає поєднання правової та кримінологічної політик держави і використовує засоби правового регулювання й впливу, як інструменти протидії злочинності.

Необхідність формалізації завдання і процедури провадження кримінологічної експертизи нормативно-правових актів і їх проектів обумовили вироблення наступного переліку узагальнених критеріїв кримінологічної ефективності нормативно-правових актів: невідповідність правового регулювання соціальним запитам, традиціям та інноваціями внутрішньо-системного суспільного розвитку; відсутність кореспондування обов’язку відповідному праву, встановленому (закріпленому) у об’єкті експертизі; матеріальна, кадрова та інша ресурсна незабезпеченість можливості реалізації нормативно-правового акту – об’єкту експертизи; відсутність юридичної відповідальності за порушення норм права – об’єкту кримінологічної експертизи; необґрунтована криміналізація чи декриміналізація діянь, пов’язаних з порушеннями відповідних норм права, які є об’єктом експертизи.

У підрозділі 2.3 «Кримінологічний моніторинг правового регулювання як засіб протидії нормативно-правовій детермінації злочинності» надається характеристика кримінологічного моніторингу як інституту кримінологічної практики та здійснюється специфікація відповідних його концептуальних параметрів до потреб виявлення нормативно-правових криміногенних факторів. Встановлено, що кримінологічний моніторинг правового регулювання є інструментом інформаційного забезпечення оперативного управління системою протидії злочинності з урахуванням невизначеної ситуації, обумовленої дією правового чинника. Його зміст складають пошуково-аналітичні дії щодо збирання кримінологічно значущої інформації, її вимірювання та оцінки, тобто інтерпретації з урахуванням кримінологічної ситуації й створення науково обґрунтованої інформаційної бази для виваженого прогнозу стану та імовірних шляхів (напрямків) стратегічних, тактичних, оперативних адаптивних змін в системі протидії злочинності.

Предметом кримінологічного моніторингу правового регулювання є інформації двох типів – базова та поточна.

Базову інформація кримінологічного моніторингу правового регулювання складають: а) кримінологічна інформація щодо засобів правового регулювання; б) кримінологічна інформація про суб’єктів правового регулювання; в) кримінологічна інформація про результати діяльності суб’єктів правового регулювання (ступінь досягнення мети правового регулювання, види та напрямки зловживання правом, інші конфлікти, пов’язані з реалізацією права).

Поточна інформація кримінологічного моніторингу правового регулювання складається з: а) об’єктної інформації, що охоплює відомості про конкретні норми, інститути права, нормативно-правовий акт чи їх сукупності у сфері як зовнішнього, так і внутрішнього управлінського впливу суб’єктів системи протидії злочинності; б) предметної інформації, яка охоплює масиву даних про: a) стан злочинності у сфері правового регулювання, зокрема, показники її динаміки, структури; b) наявні та усталені традиції (норми-звичаї) поведінки суб’єктів правового регулювання, їх потреби у галузі правового регулювання; c) діяльність суб’єктів апарату державного примусу та інших суб’єктів, відповідальних за забезпечення реалізації права; d) результати досягнення мети правового регулювання та його зв’язок зі змінами у стані злочинності.

Розділ 3 «Характеристика нормативно-правових факторів контрабанди в Україні та шляхи мінімізації їх впливу» присвячений дослідженню нормативно-правових детермінант контрабанди предметів різних категорій а також у сфері правового регулювання діяльності митних органів.

У підрозділі 3.1 «Характеристика нормативно-правових факторів контрабанди у сфері правового регулювання переміщення через митний кордон культурних цінностей та шляхи мінімізації їх впливу» досліджуються відповідні фактори, які згруповані наступним чином: а) криміногенні колізії у формі суперечностей щодо тлумачення категорії «культурні цінності» у різних нормативно-правових актів та розмежувальним, а в деяких і тотожним, взаємозамінним вживанням категорій «історичні цінності», «культурна спадщина», «антикварні предмети» тощо; б) криміногенні прогалини, що мають прояв у обмежувальній деталізації культурних цінностей, що не дозволяє охопити весь можливий спектр предметів злочину; в) невиправдано широкі дискреційні повноваження суб’єктів, що володіють дозвільно-реєстраційними повноваженнями у сфері обігу (в тому числі й переміщення через митний кордон України) культурних цінностей. Запропонований комплекс відповідних заходів щодо усунення виявлених криміногенних нормативно-правових факторів.

Здійснене у підрозділі 3.2 «Характеристика нормативно-правових факторів контрабанди у сфері правового регулювання переміщення через митний кордон отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї, боєприпасів, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та шляхи мінімізації їх впливу» дослідження виявило наступні нормативно-правові детермінанти контрабанди: а) відсутність спеціалізованого нормативно-правового акту щодо регламентації переміщення через митний кордон сильнодіючих та отруйних речовин, що становить криміногенну колізію через відсутність належних дозвільно-реєстраційних, обмежувальних процедур та умов (ліцензування, квотування, санітарно,- фармаколого-контрольних й інших спеціалізованих превентивних факторів); б) в низці нормативно-правових актів надаються суперечливі (подекуди взаємовиключні) визначення отруйних речовин, що є криміногенною колізією, адже створює умови для ситуативного маніпулювання категоріальною приналежністю тих чи інших речовин та сприяння (пособництво), таким чином, їх контрабанді; в) відсутність визначення у чинному законодавстві поняття «сильнодіючі речовини» та їх переліку, що є криміногенною прогалиною.

Також встановлено, що суттєвим нормативно-правовим фактором контрабанди вибухових речовин є фактична відсутність нормативних критеріїв визначення відповідних речовин як вибухових, що надає експертним підрозділам можливість ситуативного маніпулювання повноваженнями у сфері відповідних досліджень як у митному процесу, так і в аспекті сприяння органам дізнання та досудового слідства при розслідуванні злочинів. Така прогалина розглядається нами як корупціогенна та така, що обумовлює контрабанду шляхом створення можливості пособництва з боку контролюючих суб’єктів. Крім того, у чинному законодавстві застосовуються як тотожні категорії «вибухові речовини» та «вибухові матеріали». Натомість склад злочину контрабанди в означеному контексті прив’язується виключно до вибухових речовин. Ці обставини створюють аналогічні можливості зловживання повноваженнями для сприяння контрабанді.

Сфера правового регулювання обігу в цілому та переміщення через митний кордон України, зокрема, засобів негласного отримання інформації характеризується наступними криміногенними вадами: а) відсутність спеціального нормативно-правового акту рівня закону; б) значна кількість підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються різними відомствами, що невиправдано розширює сферу відомчої правотворчості та, відповідно, обумовлює прив’язку до неї складу злочину, передбаченого ст. 201 КК України в аспекті контрабанди засобів негласного отримання інформації. Це є неприпустимим з точки зору принципів криміналізації та забезпечення кримінологічної ефективності кримінально-правових норм; в) відсутність єдиного та вичерпного переліку зазначених засобів та їх ознак.

За кожною з груп виявлених нормативно-правових факторів контрабанди запропоновані відповідні заходи мінімізації їх впливу, що полягають у внесенні змін, доповнень до чинних нормативно-правових актів, а також прийняття окремих нових із паралельним запровадженням кримінологічної експертизи та кримінологічного моніторингу правового регулювання.

У підрозділі 3.3 «Характеристика нормативно-правових факторів контрабанди у сфері правового регулювання діяльності митних органів та шляхи мінімізації їх впливу» наводиться характеристика нормативно-правових факторів контрабанди в означеній сфері правового регулювання, серед яких: а) відсутність повноважень у митних органів на провадження оперативно-розшукової діяльності; б) невичерпний та неконкретний перелік підстав і приводів для проведення митного пост-аудиту, що у сукупності із законодавчим скороченням строків на проходження митного контролю і запровадженням компромісного класифікаційного рішення щодо товару, створює широке поле для службових зловживань з боку митний органів та зумовлює привабливість контрабандних шляхів переміщення предметів перед законними; в) із набуттям чинності новим Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI запроваджений специфічний суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності – «уповноважений економічний оператор», контрольні повноваження митних органів щодо якого надто звужені, що зумовлює можливості вчинення контрабанди «під прикриттям» діяльності згаданого суб’єкту; г) значна кількість підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність митних органів, в яких у значній кількості закріплені широкі дискреційні повноваження у сфері митного контролю, що також є умовою поширення контрабанди; ґ) правові колізії у сфері повноважень СБУ та ДМС. У відповідності до цього пропонується комплекс заходів щодо усунення виявлених факторів.

Підрозділ 3.4 «Аналіз кримінологічної ефективності кримінально-правових норм про відповідальність за контрабанду» присвячений дослідженню кримінологічної ефективності змін у диспозиції ст. 201 КК України, пов’язаних, зокрема, із декриміналізацією контрабанді товарів у великих розмірах. Акцентується увага на тому, що віднесення контрабанди вказаної категорії предметів до розряду адміністративних правопорушень при збереженні та загостренні фактичної суспільної небезпечності унеможливлює використання методів оперативно-розшукової діяльності для виявлення відповідних фактів та забезпечення притягнення винних до відповідальності. Особливо актуальною ця проблема виглядає на фоні активізації діяльності міжнародних, транснаціональних злочинних угруповань, які займаються контрабандою у вигляді злочинних промислів. Документування їх діяльності та притягнення до відповідальності організаторів, пособників, можливо виключно шляхом проведення оперативно-розшукових заходів.

З урахуванням викладеного, а також на підставі дослідження кількісних та якісних показників контрабанди товарів, її детермінаційного комплексу є підстави для висновку про кримінологічну неефективність декриміналізації зазначеного злочину, яка у найближчому майбутньому імовірно матиме несприятливі наслідки у формі інтенсифікації фактичної контрабанди, зменшення наповненості державного бюджету та загострення соціально-економічних факторів злочинності в цілому. У зв’язку з цим запропоновано відновити кримінальну відповідальність за контрабанду товарів у великих розмірах.