ПАТОГЕНЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ПОРУШЕНЬ ЗГОРТАЛЬНОЇ СИСТЕМИ КРОВІ, ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕННЯ ЛІПІДІВ І АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ГЕПАТИТ В ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

summary

Матеріали і методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилися 159 хворих на ГГВ, віком від 18 до 50 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в Одеській міській клінічній інфекційній лікарні. Серед обстежених було 76 жінок та 83 чоловіка. Діагноз ГГВ встановлювали на підставі епідеміологічних, клінічних, загальноприйнятих біохімічних показників. Підтверджували знайденням в крові хворих маркерів ГГВ: HBsAg, aHBc, aHBc IgM, HBeAg, aHBe, DNA HBV.

Лабораторне обстеження включало загальний аналіз кро­ві і сечі (з обов’язковим визначенням уробіліну та жовчних пігментів), визначення рівня білірубіну сироватки крові та його фракцій, активності амінотрансфераз, лужної фосфатази, тимолової проби, загального білка та білкових фракцій, амілази крові, протромбінового індексу за допомогою уніфікованих методів. Для визначення анатомічної та функціональної оцінки печінки хворим проводили ультразвукове дослідження (УЗД).

Всі обстежені хворі на ГГВ розділено на 3 групи: І групу склали 30 хворих, у яких діагностовано легкий перебіг ГГВ, ІІ – 60 хворих з середньотяжким перебігом ГГВ, ІІІ – 69 хворих з тяжким перебігом ГГВ. Під час оцінки тяжкості перебігу ГГВ враховували виразність ознак інтоксикації та диспепсичних прояв, наявність геморагічного синдрому, стан органів гепатобіліарної системи, лабораторні показники.

Для оцінки основних показників гемостазу, активності перебігу реакцій ПОЛ та функціональної спроможності АОС обстежено 30 здорових людей.

Про стан тромбоцитарної ланки гемостазу судили по таких показниках: кількість тромбоцитів, здатність тромбоцитів до агрегації. Кількість тромбоцитів визначали за допомогою фазово-контрастного мікроскопування. Агрегацію тромбоцитів в крові вивчали за методом В. П. Балуде та співавторів. Про динамічний стан системи гемостазу судили по показниках електрокоагулограми: початок згортання (Т₁), кінець згортання (Т₂), тривалість згортання (Т), швидкість згортання за першу хвилину (с₁), швидкість згортання за 2, 3 і так далі хвилини, початок ретракції та фібринолізу (Т₃), швидкість ретракції та фібринолізу за перші 5 хвилин (V₁), максимальна амплітуда (Ам), мінімальна амплітуда (А₀), амплітуда (А₁).

У всіх обстежених в сироватці крові та еритроцитах досліджували концентрацію дієнових кон’югатів (ДК) за методом, І. Д. Стальної (1977 р.), малонового діальдегіду (МДА) - за методом І. Д. Стальної та Т. Г. Гаришвілі (1977 р.). Для визначення концентрації відновленого глутатіону (G-SH) використовували метод Ф. Є. Путіліної (1982 р.), активність глутатіонредуктази (ГР) та глутатіон-S-трансферази (ГТ) вивчали за допомогою методів, запропонованих  Ф. Є. Путіліною та С. Д. Зоїдзе (1982 р.).

Дослідження виконувалися на кафедрі інфекційних хвороб з епідеміологією Одеського державного медичного університету (завідувач кафедри – доктор медичних наук, професор К. Л. Сервецький).

Статистичну обробку одержаних результатів здійснювали на персональному комп’ютері Intel Celeron 2300 за допомогою програм Microsoft Office 2000, Statistica + for Windows. Бази даних формували в таблицях Microsoft Excel.

Дослідження проводили тричі: під час госпіталізації хворих до стаціонару (початок хвороби), на 15 день періоду жовтяниці (період розпалу хвороби) і в періоді ранньої реконвалесценції.