ПIДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТI РЕГУЛЮВAННЯ ЕКОНОМIЧНИХ ПРОЦЕСIВ В РЕГIОНI

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні аспекти регулювання економічних процесів„ узагальнено теоретичні засади регіональної політики в сфері регулювання економічних процесів, досліджено методи реалізації регіональної політики, моделі регулювання регіональної економіки.

Доведено, що важливим аспектом розробки економічної політики в регіоні є комплексний розвиток, що забезпечується через раціональне використання всіх ресурсів регіону за допомогою  регіонального господарського механізму, сутністю якого є система стимулів і регуляторів територіальних відносин.

Аналіз світового досвіду показав, що глибока централізація управління економікою регіону є неефективною, перш за все, через зміну відносин місцевих господарських органів і ланок вищого підпорядкування, у зв’язку з чим, основна цінність децентралізації полягає в можливості враховувати специфічні місцеві умови – як природні, так і господарські.

Визначено основні принципи регіонального управління в економічно розвинених країнах, такі як: принцип децентралізації, принцип партнерства, принцип субсидіарності, принцип мобільності й адаптивності, принцип визначеної компетенції.

Встановлено, що регіональна політика у сфері регулювання економічних відносин полягає в забезпеченні державою умов для самостійного розвитку регіонів на засадах самофінансування та самозабезпечення. Основними напрямами державної регіональної політики є: бюджетна та податкова політика; планування, прогнозування та програмування розвитку регіону; використання природних і промислових ресурсів регіону; інвестиційна політика; розміщення продуктивних сил; контрольно-аналітична діяльність; інформаційне забезпечення та сприяння розвитку зовнішньоекономічних відносин та інші. Структурна модель державної регіональної політики наведена на рис. 1.

Доповнено принципи, на яких має будуватися регіональна політика у сферах регулювання економічних процесів в контексті зарубіжного досвіду, а також в контексті тактичних та стратегічних орієнтирів, а саме: принцип мобільності й адаптивності, принцип визначеної компетенції, принцип децентралізації.