ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь дослідження теми, зазначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, містяться відомості про апробацію та публікацію результатів дисертації, структуру й обсяг роботи.

Перший розділ «Теоретико-методологічні підстави дослідження правового регулювання оперативно-розшукової діяльності» складається з трьох підрозділів, в яких визначено історичні, загальнотеоретичні та нормативно-правові аспекти становлення оперативно-розшукової діяльності в Україні, розкрито специфіку оперативно-розшукової діяльності як напряму юриспруденції та навчальної дисципліни.

У підрозділі 1.1. «Генезис оперативно-розшукової-діяльності та її правового регулювання» аналізуються історичні етапи розвитку правового регулювання оперативно-розшукової діяльності.

Запропоновано виокремити чотири етапи становлення оперативно-розшукової діяльності з урахуванням переважаючого засобу її інституціоналізації: суспільна інституціоналізація оперативно-розшукової діяльності (з найдавніших часів до утвердження абсолютизму на українських землях); державна інституціоналізація оперативно-розшукової діяльності (XVIII ст. – включно до часів революції 1917-1920 рр.); політизація оперативно-розшукової діяльності (з часів утвердження Радянської влади на території України до розпаду СРСР); правова інституціоналізація оперативно-розшукової діяльності в незалежній Україні.

Така періодизація становлення правового регулювання оперативно-розшукової діяльності дозволяє розкрити ключові характеристики сучасного стану регламентації цього інституту, простежити в ньому елементи спадковості та новаційності, а також виявити концептуальні засади формування оперативно-розшукового законодавства сучасної України.

Підрозділ 1.2. «Формування оперативно-розшукового законодавства незалежної Української держави» присвячено дослідженню системи законодавства про оперативно-розшукову діяльність у сучасній Україні. Показано, що прийняття та уведення в дію Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» зіграло величезну позитивну роль у підвищенні легітимності оперативно-розшукової діяльності, яку було переведено в якісно новий правовий режим.

Досліджено специфіку законодавчого та підзаконного регулювання оперативно-розшукової діяльності, розкрито основні критерії її належного правового регулювання. Доведено, що специфічною рисою правового регулювання оперативно-розшукової діяльності є наявність, окрім традиційних трьох рівнів правового регулювання (базового, або конституційного, галузевого та спеціального) четвертого, специфічного рівня, а саме – масиву нормативно-правових актів відомчого та міжвідомчого характеру, що призначені для службового користування. При цьому саме четвертий рівень правового регулювання оперативно-розшукової діяльності визначає ключові аспекти її здійснення та організації.

У підрозділі 1.3. «Правове регулювання оперативно-розшукової діяльності як напрям юриспруденції та навчальна дисципліна» проаналізовано сучасний стан теорії оперативно-розшукової діяльності на науковому та навчально-методичному рівні.

Проаналізовано сучасні погляди на структуру, предмет та об’єкт теорії оперативно-розшукової діяльності, розкрито ключові ідеї основних шкіл оперативно-розшукової діяльності. Доведено інституціоналізацію оперативно-розшукової діяльності як напряму юридичної науки, що пов’язана з сучасним етапом формування інформаційного суспільства, у межах якого відбувається постійне посилення ролі права та правової науки.

Уточнено предмет науки оперативно-розшукової діяльності, який включає: закономірності застосування оперативно-розшуковими органами спеціальних сил, засобів, методів і форм боротьби зі злочинністю; закономірності появи, формування та перспектив розвитку правової основи оперативно-розшукової діяльності. Показано багаторівневу структуру методології науки оперативно-розшукової діяльності.

Запропоновано під теорією оперативно-розшукової діяльності розуміти юридичну науку, яка вивчає закономірності механізму здійснення злочинних діянь і функціонування кримінального середовища, відображення їх в джерелах інформації, а також особливості діяльності суб’єктів оперативно-розшукової діяльності у процесі вирішення покладених на них законом завдань та розробляє на цій основі правові, організаційні, методичні й тактичні основи оптимального застосування оперативно-розшукових сил, засобів і методів у боротьбі зі злочинністю.

Розділ другий «Оперативно-розшукова діяльність як різновид юридичної діяльності» складається з трьох підрозділів та присвячено змістовним характеристикам оперативно-розшукової діяльності з позицій діяльнісного підходу.

У підрозділі 2.1. «Юридична діяльність та оперативно-розшукова діяльність: грані співвідношення» виявлено місце оперативно-розшукової діяльності у структурі юридичної діяльності та побудовано її модель.

На підставі діяльнісного підходу та прийому типологізації побудовано ланцюгово-ієрархічну модель оперативно-розшукової діяльності: соціальна діяльність – правова діяльність – юридична діяльність – правоохоронна діяльність – оперативно-розшукова діяльність. Оперативно-розшукова діяльність володіє всіма ознаками діяльності вищого (попереднього) рівня і водночас має специфічні ознаки. Ключовим моментом для визначення місця оперативно-розшукової діяльності в системі юридичної діяльності є те, що вона є різновидом правоохоронної діяльності. Юридична діяльність, правоохоронна та оперативно-розшукової діяльності – це діалектичне співвідношення загального, спеціального та особливого явища.

Відзначено, що на відміну від адміністративної та кримінально-процесуальної правоохоронної діяльності, оперативно-розшукова діяльність характеризується значно вужчою законодавчою регламентацією і нижчим рівнем наукового узагальнення проблем, що виникають в процесі її здійснення. Для оперативно-розшукової діяльності властиві основні ознаки правоохоронної та юридичної діяльності й водночас наявна зумовлена її завданнями специфіка. І для юридичної діяльності, і для оперативно-розшукової діяльності особливе значення має пошуковий та засвідчувальний аспекти діяльності, які полягають в тому, що суб’єкти такої діяльності для вирішення конкретної справи повинні на підставі правових норм здійснювати пошук, збирання, закріплення відповідної інформації.

Підрозділ 2.2. «Змістовна характеристика оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах» присвячено визначенню оперативно-розшукової діяльності, її ознакам, структурі, суб’єктам, функціям з позицій діяльнісного підходу.

Критично осмислено та узагальнено існуючі законодавчі та доктринальні дефініції оперативно-розшукової діяльності, що дало змогу уточнити її визначення таким чином: «Оперативно-розшукова діяльність – це різновид юридичної правоохоронної діяльності, що здійснюється у гласних та негласних формах уповноваженими державними органами та/або їх спеціальними (оперативними) підрозділами у сфері протидії злочинності з метою захисту найвищої соціальної цінності – людини, забезпечення нормального функціонування громадянського суспільства та його публічно-владного інституту – правової держави».

Уточнено ознаки оперативно-розшукової діяльності: юридичний характер; здійснення виключно державою; правоохоронна спрямованість; поєднання гласних та негласних форм; обмеження переважно сферою протидії злочинності; наявність триєдиної мети, якою є захист людини – суспільства – держави. Відбиттям специфіки оперативно-розшукової діяльності в системі правоохоронної діяльності є її структура, що включає гласну та негласну частини.

Підкреслено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється тільки спеціальними уповноваженими суб’єктами – оперативними підрозділами державних органів, коло яких визначено виключно законодавством України (оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України).

Надається розгорнута класифікація функцій оперативно-розшукової діяльності. За метою та завданнями оперативно-розшукової діяльності виокремлено такі функції: пошукова функція – виявлення та фіксація фактичних даних про злочинну діяльність окремих осіб або їх організованих груп; охоронна функція – попередження та запобігання вчиненню злочинів, які посягають на інтереси окремих громадян, суспільства і держави; захисна функція – захист прав і свобод людини і громадянина від злочинної діяльності. За територіально-політичною спрямованістю виокремлено функції: забезпечення внутрішнього (національного) правопорядку; забезпечення зовнішньої безпеки держави. За місцем в системі функцій правоохоронних органів виокремлено функції: забезпечення адміністративно-правових режимів; забезпечення кримінального процесу та кримінального судочинства; забезпечення кримінально-виконавчого режиму; забезпечення правового режиму попередження злочинів.

У підрозділі 2.3. «Оперативно-розшукова діяльність у контексті принципу верховенства права» зазначено, що принцип верховенства права є основою усіх законів України, що прямо чи непрямо стосуються оперативно-розшукової діяльності. Зроблено висновок, що розпорошеність принципів оперативно-розшукової діяльності в українському законодавстві створює перешкоди для побудови їх.

Доведено, що система принципів оперативно-розшукової діяльності включає загальносоціальні, загальноправові, міжгалузеві та спеціальні (галузеві) принципи і має ґрунтуватися на визначальній ролі принципу верховенства права.

До загальносоціальних принципів оперативно-розшукової діяльності відносяться: аксіологічний (визнання пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими, партійними, відомчими, кар’єрними та ін.); гуманізму (визнання самоцінності людини, її життя, честі, гідності); демократизму (здійснення оперативно-розшукової діяльності в інтересах народу України, максимально можлива відкритість оперативно-розшукової діяльності, забезпечення підтримки цілей та методів реалізації оперативно-розшукової діяльності населенням).

До загальноправових принципів віднесено принцип верховенства права, зміст якого у контексті оперативно-розшукової діяльності полягає у визнанні пріоритетності прав людини, правової визначеності самої оперативно-розшукової діяльності та правових форм контролю за втручанням суб’єктів оперативно-розшукової діяльності у права людини. Принцип законності є конкретизацією принципу верховенства права з урахуванням належності України до країн з нормативно-актним типом правових систем. Іншими загальноправовими принципами оперативно-розшукової діяльності є принцип рівності та принцип справедливості.

Міжгалузеві принципи оперативно-розшукової діяльності є спільними з кримінально-процесуальною діяльністю: принцип всебічного повного та об’єктивного дослідження юридичної справи, гласність та публічність, принцип взаємодії з населенням та іншими органами державної влади.

Конкретизовано зміст спеціальних принципів оперативно-розшукової діяльності (за О. М. Бандуркою): поєднання гласних і негласних заходів, добровільність, конфіденційність, конспірація, наступальність, цілеспрямованість, об’єктивність і повнота, доцільність, соціальна захищеність конфідентів.

У третьому розділі «Удосконалення правового регулювання оперативно-розшукової діяльності в умовах сучасної української держави» визначено сучасні проблеми оперативно-розшукової діяльності й запропоновано напрямки їх вирішення.

У підрозділі 3.1. «Підвищення правової культури працівників оперативно-розшукових підрозділів» визначено особливості правової культури працівників оперативно-розшукових підрозділів, зумовлені специфікою оперативно-розшукової діяльності, та шляхи її підвищення.

Зазначено, що правова культура працівників оперативно-розшукових підрозділів є різновидом правової культури професійної групи, і виступає як складне соціокультурне утворення, що на світоглядному та поведінковому рівнях виявляється як сукупність цінностей, норм, професійно значущих якостей, установок, а також ступеня їх освоєння працівниками оперативних підрозділів та дозволяє ефективно виконувати завдання у процесі їх професійної діяльності.

Елементи правової культури працівників оперативних підрозділів включають: правові знання, у тому числі володіння інформацією відомчого характеру; переконання в необхідності правового регулювання оперативно-розшукової діяльності; установка на дотримання і виконання вимог оперативно-розшукового законодавства; правомірна професійна діяльність. Конкретизовано, що підвищення правової культури працівників оперативних підрозділів полягатиме у дотриманні таких правил: здійснення оперативно-розшукової діяльності виключно з метою протидії злочинності; дотримання та захист прав і свобод людини у сфері оперативно-розшукової діяльності; неприпустимість провокацій, погроз, шантажу, обману, спричинення фізичної, моральної або майнової шкоди особам, залученим до сфери оперативно-розшукової діяльності; нерозголошення виявленої в ході оперативно-розшукової діяльності конфіденційної інформації; дотримання меж психологічного впливу та неупередженість відносно особи, щодо якої проводяться заходи перевірки на предмет її причетності до протиправної діяльності; поважне ставлення до осіб, які співпрацюють з оперативним апаратом.

У підрозділі 3.2. «Правове гарантування дотримання прав людини у ході оперативно-розшуковій діяльності» визначено правові основи гарантування прав людини в оперативно-розшуковій діяльності.

Визначено, що обмеження прав і свобод людини в оперативно-розшуковій діяльності зумовлено тим фактом, що суб’єктом злочину завжди виступає людина. Тому оперативно-розшукові заходи так чи інакше обмежують права людини на таємницю приватного та сімейного життя, таємницю листування та перемовин, недоторканність житла, особистої свободи тощо. Тому підтверджено висновок про необхідність застосування таких обмежень тільки у випадках, коли протидія злочинності і досягнення мети оперативно-розшукової діяльності іншими засобами є неможливими.

Правові основи гарантування прав людини в оперативно-розшуковій діяльності мають багаторівневу структуру і включають: міжнародні нормативні документи, що містять стандарти прав людини; європейські регіональні стандарти; норми Конституції України, що є гарантіями прав людини і громадянина; кримінально-процесуальні норми щодо дотримання прав людини і громадянина; спеціальні норми законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом норми національного законодавства, що гарантують дотримання прав людини у сфері оперативно-розшукової діяльності, в основному відповідають міжнародним та європейським стандартам прав людини. Включення до нового Кримінального процесуального кодексу інституту негласних слідчих (розшукових) дій є підґрунтям для посилення гарантій недоторканності приватних сфер життя людини і громадянина. Зокрема, такою гарантією є запроваджений новим КПК інститут слідчого судді, на якого покладається обов’язок забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовій стадії кримінального провадження.

У підрозділі 3.3. «Удосконалення правових засобів легалізації результатів оперативно-розшукової діяльності» визначено проблематику перетворення одержаної у результаті оперативно-розшукової діяльності інформації в кримінально-процесуальну форму.

Доводиться, що легалізація результатів оперативно-розшукової діяльності – це необхідна стадія, яку має пройти оперативно-розшукова інформація для її використання в суді.

Проаналізовано співвідношення понять легалізації, документування, трансформації та інтерпретації оперативно-розшукової інформації. Зроблено висновок про узагальнюючий характер поняття легалізації, яка охоплює або завершує усі інші стадії опрацювання цієї інформації.

Проблематика легалізації результатів оперативно-розшукової діяльності включає: необхідність забезпечення конфіденційності джерела оперативно-розшукової інформації, необхідність належної інтерпретації отриманої інформації в суді тощо.

Доведено, що легалізація результатів оперативно-розшукової діяльності включає два етапи: 1) процедура трансформації фактичних відомостей, отриманих в результаті оперативно-розшукової діяльності, у докази (первинний етап легалізації); 2) умови і способи допустимості доказів (вторинна легалізація).