ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ В РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання дослідження, об’єкт і предмет роботи, охарактеризовано методи дослідження, викладено положення, які засвідчують наукову новизну одержаних результатів, розкрито їх практичне значення, зазначено відомості про апробацію результатів дисертації, публікації авторки за темою роботи.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні основи дослідження правових форм діяльності держави» складається з трьох підрозділів, у яких надано характеристику правових форм діяльності держави як предмету дослідження сучасної юридичної науки, визначено роль правових форм діяльності органів державної влади в системі юридичної діяльності та з’ясовано значення правової діяльності держави як одного з основних факторів утвердження демократії і розвитку громадянського суспільства в Україні.

У підрозділі 1.1 «Правові форми діяльності держави як предмет дослідження сучасної юридичної науки» вказується, що функціонування і розвиток сучасної держави виявляються не лише обумовленими правом, але й здійснюються у правових формах, які одночасно виражають зміст будь-якої юридично значимої діяльності органів державної влади і є засобом її упорядкування. Тому, з огляду на виняткову роль принципів верховенства права і законності для правової держави, можна сформулювати висновок про те, що правова форма діяльності є домінантною та основною для всіх органів державної влади у правовій державі, адже саме юридичні засоби лежать в основі здійснення функцій такої держави.

Доводиться, що основними ознаками правових форм діяльності держави є те, що вони виступають засобом забезпечення функцій держави, реалізуються за допомогою чітко визначених юридичних засобів у процесуально (процедурно) встановленій формі, яка здійснюється уповноваженими органами державної влади, формалізуються через юридично значущі акти (нормативно-правові акти, рішення, акти правового тлумачення). Це дозволяє сформулювати загальне визначення правових форм діяльності держави як системи реалізованих уповноваженими органами державної влади у встановленому законом порядку юридично значущих дій та рішень організаційно-розпорядчого і управлінського характеру щодо забезпечення функцій держави в контексті державно-владного впливу на суспільні відносини. Наводиться додаткова аргументація, що зважаючи на складний процес правового регулювання суспільних відносин можна виділити декілька підстав для класифікації правових форм діяльності держави. Однак, при цьому принципово важливим залишається факт системного взаємозв’язку між цими формами, оскільки нормальне функціонування держави не може забезпечуватись через абсолютизацію значущості однієї з правових форми діяльності держави і нехтування іншими.

У підрозділі 1.2 «Правові форми діяльності органів державної влади в системі юридичної діяльності» обґрунтовується, що у загальній системі соціальної діяльності можна виділити такий специфічний різновид як юридична діяльність, що може бути охарактеризована як сукупність юридично значущих і законодавчо регламентованих дій, яка спрямовується на задоволення тих чи інших суспільних інтересів, забезпечення суспільних потреб або досягнення конкретних цілей суспільного розвитку. Подібне вичленення в загальній сфері соціальної діяльності такого її різновиду як юридична діяльність дозволяє зафіксувати положення про те, що окремі види соціальної взаємодії регламентуються правом і правовими нормами. Реалізація цієї регулятивної функції тлумачиться як одна з визначальних властивостей права взагалі. Таким чином, стаючи предметом правового регулювання, соціальна діяльність поступово набуває юридичних властивостей. У цьому сенсі існування права не можна ані теоретично, ані практично уявити без такого явища як юридична діяльність, оскільки саме в процесі юридичної діяльності право перетворюється на об’єктивного регулятора суспільних відносин і реалізує одну зі своїх фундаментальних функцій.

Доведено, що серед різних суб’єктів юридичної діяльності слід виділити таку специфічну групу, як держава та органи державної влади. Такий зв’язок між державою і юридичною діяльністю пояснюється тим, що детермінована правом діяльність сучасної держави з необхідністю набуває властивостей юридичної діяльності. У цьому аспекті можна стверджувати про центральну роль правової діяльності держави в системі юридичної діяльності. Уповноважені правом і чинним законодавством, всі органи державної влади шляхом юридичної діяльності, а також інших видів соціальної діяльності, забезпечують реалізацію функцій держави. Однак, якщо для інших суб’єктів соціальної діяльності правова діяльність може залежно від конкретних обставин реалізовуватись або не реалізовуватись, то органи державної влади завжди діють у передбачений правом спосіб та відповідно до встановленої правом процедури.

У підрозділі 1.3 «Роль правової діяльності держави в утвердженні демократії і розвиткові громадянського суспільства» аргументується, що правові форми діяльності держави є необхідним засобом забезпечення основних функцій держави, які конституюють її сутність як демократичної і правової форми публічно-владної організації суспільства. За цієї причини жодна з правових форм діяльності держави не може застосовуватись з метою порушення вихідного паритету, який встановлюється у відносинах між державою і громадянським суспільством, а отже результатом правотворчої діяльності органів державної влади не може стати правова заборона механізмів суспільної саморегуляції, або тих інститутів, які є обов’язковою умовою існування демократії. Таким чином, право не лише закладає нормативні основи для забезпечення і гарантування основних інститутів і принципів демократії і громадянського суспільства, але й визначає ті форми, в яких держава повинна діяти, для того, щоб існував демократичний державно-правовий режим, а також були створенні умови для розвитку громадянського суспільства.

Доведено, що поняття правової форми діяльності держави можна застосовувати у двох значеннях: а) як узагальнююче поняття по відношенню до всієї правової діяльності держави, яке вказує на наявність та на обов’язковість загального і одночасно чітко визначеного законодавством порядку реалізації юридично значимих дій; б) як конкретні правові форми діяльності держави, кожна з яких корелює з тією чи іншою функцією демократичної держави і спрямовується на забезпечення даної функції. Ці два аспекти, у яких може аналізуватись поняття правових форм діяльності держави, лише уточнюють і розширюють одне одного, оскільки завдяки аналізу конкретних правових форм діяльності держави можна продемонструвати безпосередні способи зв’язку права, держави і суспільства, а також те, через, які правові форми і механізми реалізуються ті чи інші функції демократичної держави. Водночас загальне поняття правової форми діяльності держави надає теоретико-методологічні підстави для систематизації конкретних правових форм діяльності держави, виділення тих спільних властивостей, що дозволяють говорити про їх систему.

Розділ 2 «Правові форми діяльності в процесі функціонування демократичної, правової, соціальної держави» складається з трьох підрозділів, у яких з’ясовується специфіка співвідношення правових форм діяльності і функцій сучасної держави, надається аналіз критеріїв класифікації правових форм діяльності держави, а також визначення основних правових форм діяльності держави.

У підрозділі 2.1 «Співвідношення правових форм діяльності, сутності і функцій сучасної держави» доводиться, що зв’язок між правовими формами діяльності держави та її функціями необхідно вивчати у двох аспектах. З одного боку, стверджується, що незалежно від специфіки організації державної влади, а також властивостей самої держави, її функції реалізуються через систему правових форм діяльності держави, які дозволяють як самій державі впливати на суспільні відносини через механізми нормативно-правового регулювання, так і суспільству сформувати знання про державну діяльність, напрями державної політики, а також методи, що застосовуються в ході її реалізації. З іншого боку, наголошується, що правові форми діяльності держави відображають сутність тієї чи іншої держави. У цьому контексті актуалізується взаємозв’язок між типом держави і тим, які саме правові форми домінують в її діяльності, на що ця діяльність спрямовується і які цілі вона переслідує. Так, в процесі аналізу функціонування і розвитку соціальної, правової, демократичної держави стає очевидним, що її сутність набуває свого відображення у правових формах її діяльності, які є невід’ємним елементом її взаємодії з громадянським суспільством, регулювання суспільних відносин і забезпечення фундаментальних принципів демократії, правової і соціальної державності.

У підрозділі 2.2 «Правові форми діяльності держави: проблеми і критерії їх класифікації» наводиться аргументація, що виділяючи конкретні форми правової діяльності держави не можна відмовлятись від вихідної теоретико-методологічної настанови щодо зв’язку між ними і функціями держави. Утім, зазначене положення не повинно інтерпретуватись у термінах жорсткої і прямої залежності між гілками державної влади і формами правової діяльності держави. У цьому сенсі можна стверджувати лише про опосередковуючу роль, яку відіграють правові форми діяльності держави по відношенню до процесу реалізації її функцій. Причому системний характер цих функцій, оскільки вони є пов’язаними між собою, зумовлює те, що правові форми діяльності держави у своїй взаємодії також утворюють певну систему, яка стає предметом теоретико-правових досліджень і теоретико-правової реконструкції.

Доводиться, що розмаїття правових форм діяльності держави, що утворюють цілісну систему, яка забезпечує безпосередню практичну реалізацію функцій держави, передбачає можливість їх внутрішньої класифікації, яка має на меті визначити конкретні види правових форм діяльності держави, встановити зв’язки між ними, охарактеризувати їх співвідношення з процесом реалізації права, а також з функціями держави. Оскільки в основу такої класифікації можуть бути покладені різні критерії, то на теоретичному рівні співіснують одразу ж декілька моделей, які описують види правових форм діяльності держави.

У підрозділі 2.3 «Установча, правотворча і правозастосовна діяльність як основні правові форми діяльності держави» аргументовано, що особлива роль та значення установчої діяльності пояснюються тим, що завдяки цій правовій формі діяльності держави: а) публічна влада отримує важливий інструмент відтворення тих фундаментальних ознак та інститутів, які виражають її сутність, б) відбувається розвиток самих органів державної влади, а також їх кадрове забезпечення, оскільки саме через акти органів державної влади відбуваються призначення на посади і звільнення з них, в) здійснюється легалізація структурних змін в статусі тих чи інших суб’єктів державно-владних відносин, а також легалізація рішень, прийнятих під час проведення виборів та референдумів. Основною метою установчої діяльності як однієї з правових форм діяльності держави, є забезпечення створення і діяльності системи державного управління, яка включає в себе не тільки регулятивно-розпорядчі органи, але й процеси, завдяки яким відтворюється і розвивається дана система управління. Таким чином, установча діяльність має не лише важливий інституціональний, але й процесуальний аспект в процесі державно-правового регулювання суспільних відносин. Основною метою установчої діяльності як однієї з правових форм діяльності держави, є забезпечення створення і діяльності системи державного управління, яка включає в себе не тільки регулятивно-розпорядчі органи, але й процеси, завдяки яким відтворюється і розвивається дана система управління. Таким чином, установча діяльність має не лише важливий інституціональний, але й процесуальний аспект в процесі державно-правового регулювання суспільних відносин.

Утім, якщо установча діяльність формує інституціональну основу функціонування держави, то завдяки правотворчій та правозастосовній діяльності втілюється сам процес реалізації тих чи інших функцій держави. У теоретичному плані співвідношення цих видів діяльності держави можна описати через поняття статики і динаміки, перше з яких описує систему інститутів державної влади та її органів, а інше – процес їх функціонування та взаємодії з суспільством.

Розділ 3 «Розвиток і удосконалення правових форм діяльності держави у сучасній Україні» складається з трьох підрозділів, у яких досліджено контрольно-наглядову діяльність в системі правових форм діяльності держави, установлено роль правоохоронної діяльності у контексті забезпечення принципів правової держави, а також визначено тенденції розвитку правосуддя як правової форми діяльності Української держави.

У підрозділі 3.1 «Контрольно-наглядова діяльність в системі правових форм діяльності держави» підкреслюється, що суб’єктами контрольно-наглядової діяльності є органи держави, їх підрозділи чи службові особи, які відповідно до законодавства уповноважені на здійснення державного контролю і прийняття управлінських рішень щодо притягнення до відповідальності порушників законодавства. Основними принципами зазначеної форми правової діяльності органів державної влади є законність, повнота державного контролю і нагляду, відшкодування спричинених збитків і невідворотна відповідальність винних осіб за допущені правопорушення. Водночас в частині практичної реалізації контрольно-наглядової діяльності правова форма цієї діяльності забезпечує дотримання таких фундаментальних принципів як: принцип неупередженості та об’єктивності державного контролю і нагляду, принцип узгодженості дій суб’єктів державного контролю, принцип функціональної, організаційної та персональної незалежності суб’єктів державного контролю від підконтрольних об’єктів. Таким чином, загальні принципи контрольно-наглядової діяльності, що випливають з самих понять державного контролю і нагляду, у сукупності з правовими принципами її реалізації формують правову основу цієї діяльності органів державної влади.

Вказано, що важливість контрольно-наглядової діяльності в контексті функціонування системи державного управління зумовлюється тим, що завдяки ній створюються умови для реалізації правових норм у діяльності всіх сторін, які включені в процес правового регулювання суспільних відносин, забезпечується режим законності, правопорядок і державна дисципліна, а також формуються необхідні підвалини для ефективного функціонування державного механізму.

У підрозділі 3.2 «Правоохоронна діяльність у контексті забезпечення принципів правової держави» наводяться аргументи, що у процесі охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні, а також регульованих правом суспільних відносин, всі органи держави тією чи іншою мірою здійснюють функцію охорони права і правопорядку. Для більшості органів державної влади реалізація правоохоронної функції відноситься до сфери допоміжних повноважень, оскільки провідною формою діяльності таких органів є вирішення поточних і перспективних питань в сфері економіки, зовнішньої політики, культури, науки, освіти тощо. Тому з-поміж всіх органів державної влади можна виділити специфічну групу правоохоронних органів, для яких правоохоронна діяльність є їх основним призначенням. Саме ці органи і виступають суб’єктами правоохоронної діяльності. При цьому важливим юридичним засобом удосконалення системи правоохоронної діяльності органів державної влади в Україні є розробка чіткого законодавчого визначення поняття правоохоронної діяльності. Це дозволить максимально точно визначити систему правоохоронних органів як суб’єктів правоохоронної діяльності та внести чіткість у процесуальний аспект правоохоронної діяльності в Україні.

Визначено, що необхідним елементом удосконалення системи правоохоронної діяльності органів державної влади у сучасній Україні є розробка чіткого законодавчого визначення поняття правоохоронної діяльності. Це дозволяє не тільки точно визначити систему правоохоронних органів як суб’єктів правоохоронної діяльності, але й внести чіткість у процесуальний аспект правоохоронної діяльності. Ця форма правової діяльності держави не є протилежністю таким правовим формам як правосуддя або контрольно-наглядова діяльність. Але, незважаючи на їхню близькість і взаємодію, кожна з перелічених форм має свою специфіку, що відображається на рівні їх практичної реалізації: у відповідних процедурах, методах та юридичних засобах.

У підрозділі 3.3 «Розвиток правосуддя як правової форми діяльності Української держави» зазначається, що на відміну від інших правових форм, суб’єктом яких можуть виступати органи держави, які належать до різних гілок державної влади, суб’єктом даної правової форми діяльності держави є лише органи судової влади. У цьому сенсі правосуддя тісно сполучено з функціонуванням судової влади як системи незалежних державних органів – судів, зобов’язаних від імені держави здійснювати правосуддя, вирішувати у судових засіданнях правові спори і конфлікти. Вказується, що як одна з правових форм діяльності держави, правосуддя є чітко визначеним щодо порядку розгляду конкретних юридичних справ. Цей порядок і відповідна для кожної форми судочинства процедура встановлюється на законодавчому рівні і реалізується у формі конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального і господарського судочинства, відповідно до чого можна вести мову про специфіку безпосередніх результатів зазначеної правової форми діяльності держави.