ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК ЯК ЦІННІСТЬ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь дослідження теми, зазначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, містяться відомості про апробацію та публікацію результатів дисертації, структуру й обсяг роботи.

Перший розділ «Право та правовий порядок у їх ціннісному співвідношенні» присвячено загальнотеоретичним та методологічним аспектам визначення цінності правового порядку крізь призму сучасної правової аксіології.

У підрозділі 1.1. «Феномен цінності як основа для пізнання права та правового порядку» розглянуто основі тенденції розвитку сучасної правової аксіології, проаналізовано стан дослідження ціннісної характеристики правового порядку у вітчизняній та зарубіжній літературі.

Показано, що сучасна загальнотеоретична юриспруденція не виробила самостійного напрямку досліджень, у якому б предметом аналізу стала ціннісна характеристика правового порядку, незважаючи на значне різноманіття досліджень у сфері правової аксіології. Аксіологічні аспекти правового порядку лише побіжно розглядаються в науковій літературі, що стверджує нагальну необхідність вироблення методологічних основ для дослідження цінності правового порядку.

Підрозділ 1.2. «Парадигмальні засади аксіологічного виміру правового порядку» присвячено наукознавчому аналізу сучасних парадигм бачення сутності правового порядку та її ціннісних проявів.

Проаналізовано існуючі підходи до розуміння сутності правового порядку, які знаходять своє відображення в юридичній літературі. Показано, що правовий порядок некоректно зводити ані до результату законності, ані до системи його гарантій, ані до впорядкованості правового життя, а також розширювати до масштабів усієї соціальної системи.

Сучасний підхід до розуміння правового порядку має базуватися на тому, що правовий порядок перебуває одночасно у декількох вимірах: на рівні правової реальності він існує як сфера сущого у праві, а на рівні правової системи – як її практична, життєва сторона. При цьому з сучасних позицій правовий порядок слід розуміти як особливий правовий феномен, що існує в рамках правової системи та є специфічним виміром правового життя суспільства, який формується під ціннісно-нормативним впливом права та інших соціальних регуляторів, реалізується в свідомо-активній правомірній поведінці суб’єктів права та виявляється як стан впорядкованості, передбачуваності та безпеки життєдіяльності в правовій сфері.

У підрозділі 1.3. «Фактор оцінки в постнекласичній теорії правового порядку» здійснено спробу виявлення ключових постулатів сучасної (постнекласичної) теорії правового порядку та на цій основі показати перспективи його ціннісної характеристики.

Запропоновано виділяти класичні, некласичні та постнекласичні теорії правового порядку. Для класичних теорій правового порядку характерним є його індукція з певного елементу права: правової норми, правових відносин, правосвідомості тощо. До класичних теорій правового порядку можна віднести нормативістську, соціологічну та психологічну.

До некласичних теорій правового порядку можна віднести етатистську, інституціональну, лібертарно-юридичну, персоналістичну та неопозитивістську. Тут сутність правового порядку розкривається з точки зору його комплексної природи, розглядаються питання легітимності та справедливості правового порядку, його відповідності соціальним нормам тощо.

Постнекласичні теорії правового порядку (ціннісно-нормативна, синергетична, теорія правового дискурсу) характеризуються відмовою від логоцентризму та орієнтацією на концепти хаосу та порядку. Для постнекласичних теорій ціннісний вимір правового порядку є необхідним з точки зору того, що будь-яке впорядкування хаосу, що протистоїть соціальній ентропії, вимагає оцінки та цініння правового порядку.

Розділ 2 «Параметри та аксіологеми правового порядку як правової цінності» присвячено системному аналізу правового порядку як правової цінності, його системним параметрам, структурі, а також гносеологічним питанням його сприйняття крізь призму правового мислення.

У підрозділі 2.1. «Параметри правового порядку як вимір його цінності» реалізовано методологічну ідею, згідно якої цінність правових явищ слід досліджувати з позицій їх системних закономірностей, які визначають їх функціонування та розвиток.

Окреслено перспективи використання загальної параметричної теорії систем до розкриття цінності правового порядку. Показано, що з позицій системного підходу правовий порядок слід розглядати як специфічний соціальний інститут, де, залежно від функціонування нормативної сфери правової системи, здійснюються міжперсональні та міжінституційні зв’язки та комунікації, реалізуються правові нормативи та цінності правової сфери.

До системних параметрів правового порядку слід віднести: соцієтальність, легальність, легітимність, стійкість, стабільність, цілісність. Соцієтальність правового порядку полягає в його детермінації такими соціальними системами як правова система, політична система, економічна система та моральна система, а також в його розгляді як аутопойезисної системи, тобто системи, що сама себе відновлює та схильна до саморегуляції. Легальність та легітимність правового порядку є пов’язаними параметрами. Доведено, що для цінності правового порядку йому не обов’язково бути легітимним, але обов’язково бути легальним. Стійкість характеризує правовий порядок з позицій його протидії зовнішнім деструктивним чинникам, у той час як стабільність – внутрішнім деструктивним чинникам. При цьому обидва ці параметри, поєднуючись, дозволяють говорити про цілісність правового порядку як його ключовий системний параметр.

Підрозділ 2.2. «Аксіологеми правового порядку» присвячено питанням сприйняття правового порядку через його особливі образи. Показано, що сприйняття правового порядку завжди супроводжується його міфологізацією та створенням образів. Образ правового порядку передбачає створення його ідеалізованої картини.

Інтеграція образного та міфологічного сприйняття правового порядку дозволяє говорити про специфічні моделі пізнання правового порядку, які можна іменувати аксіологемами – цілісними розумовими конструкціями, що включають певну правову цінність (у вигляді ідеологеми чи міфу) та безпосередньо правовий порядок, який інтерпретується крізь цю правову цінність. До найбільш поширених аксіологем правового порядку можна віднести: аксіологеми стабільного правового порядку, легітимного правового порядку, європейського правового порядку, у минулому – соціалістичного правового порядку тощо.

У підрозділі 2.3. «Правовий порядок як структура правових цінностей» здійснено структурний аналіз правового порядку та виявлення його рівнів відповідності ціннісний вимірам права у цілому.

Запропоновано розглядати правовий порядок в інституційному та функціональному вимірах. На інституційному рівні в правовому порядку існують: ієрархія правових цінностей, ієрархія цінностей права та ієрархія правових потреб. При цьому кожному з них відповідає функціональний рівень: ієрархії правових цінностей відповідає легітимність як ступінь відповідності правового порядку системі правових цінностей, які існують у суспільстві; ієрархії цінностей права відповідає актуальність правового порядку як показник його ефективності у забезпеченні ключових цінностей права (людина, її життя та здоров’я, безпека, власність, свобода тощо); ієрархії правових потреб відповідає гнучкість правового порядку, яка полягає у можливості правового порядку виступати простором реалізації ініціатив суб’єктів права.

У розділі 3 «Основні напрями ціннісного виміру правового порядку сучасної України» розкрито цінність правового порядку сучасної України за двома напрямками: власна цінність правового порядку та інструментальна цінність правового порядку.

Підрозділ 3.1. «Особливості власної цінності правового порядку сучасної України» присвячено виявленню цінності сучасного українського правопорядку в правовій, соціальній, економічній та політичній площині.

У правовому вимірі правовий порядок постає як цінність в силу своєї унікальної ролі для функціонування правової системи. При цьому цінність правового порядку буде тим вищою, наскільки він відповідає фундаментальним правовим цінностям, зокрема, справедливості. Правовий порядок у цьому сенсі має бути справедливим станом правового життя. Несправедливий правовий порядок – це суть порушена ієрархія цінностей права. Встановлення правового порядку – це іманентна ціль права.

Як соціальна цінність правовий порядок протистоїть соціальній ентропії. На противагу правовій аномії правовий порядок постає як відносно усталена картина правового буття суспільства, яка утворюється домінуванням у ньому правозначущої поведінки і правових відносин та виражається у якості правової захищеності, безпеки і впорядкованості суспільної життєдіяльності, надійних гарантій реалізації прав і інтересів особи. Аналіз нормативно-правових актів демонструє, що соціальна цінність правового порядку підвищується в період проведення масових заходів.

З економічних позицій правовий порядок постає як надійний фундамент економічної діяльності в межах держави, що дає підстави розглядати його як правовий капітал суспільства. При цьому специфіка економічної цінності правового порядку виражається також у поєднанні приватних та публічних інтересів (наприклад, у розумінні господарського правового порядку, представленого Господарським кодексом України).

Політична цінність правового порядку полягає у тому, що він є головною метою правової політики, і саме при його забезпеченні та реалізації використовуються тактичні та стратегічні засоби правової політики. Правовий порядок при цьому виступає також полем реалізації політичних інтересів, однією зі складових політичного процесу.

У підрозділі 3.2. «Специфіка проявів інструментальної цінності правового порядку сучасної України» реалізовано ідею щодо специфічної цільової спрямованості правового порядку як цінності, що виявляється в особливих напрямах його інструментальної цінності.

Запропоновано виділяти такі напрями інструментальної цінності правового порядку: інструментально-забезпечувальний, інструментально-врівноважувальний, інструментально-комунікативний та інструментально-корекційний.

Головний напрям інструментальної цінності правового порядку: інструментально-забезпечувальний полягає у реалізації та забезпеченні цінностей правової сфери, послідовному їх втіленні в правовому житті через інфраструктурні та інституціональні засоби. Інструментально-врівноважувальний напрям виявляє себе у врівноважені всіх проявів правового життя суспільства, спрямуванні їх у контрольоване стабільне русло, організації сталих умов буття соціуму. Комунікативна природа правового життя суспільства є саме тим фактором, що зумовлює існування інструментально-комунікативного напрямку інструментальної цінності правового порядку. Правовий порядок у цьому контексті слід вважати сферою комунікативних дій. При цьому правовий порядок є інструментом комунікацій не лише між суб’єктами правового дискурсу, але й між правовими системами. Інструментально-корекційний напрям цінності правового порядку полягає в тому, що в полі правового порядку проходять свою легітимацію правові приписи, відбувається їх корекція та оцінка. Діючі суб’єкти в просторі правового порядку здійснюють оцінку дії правових приписів, зіставляють їх зі своїми потребами та інтересами.