Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / MEDICAL SCIENCE / normal physiology
title: | |
Альтернативное Название: | ПРОБЛЕМА ДЕФИЦИТА ЙОДА И ОСОБЕННОСТИ деятельности центральной нервной системы, возможности коррекции (экспериментальное исследование) |
Тип: | synopsis |
summary: | Матеріали і методи досліджень. Експериментальна частина дослідження проведена на 70 нелінійних статевозрілих щурах-самцях масою 150-230 г, яких утримували в умовах звичайного світлового і температурного режиму віварію. 60 тварин перебували на базовій йододефіцитній дієті (Martinez-Galan J.R., 1997), а 10 – на стандартному харчовому раціоні. Утримання, вигодовування та евтаназія (шляхом декапітації) відповідали міжнародним вимогам щодо гуманного відношення до тварин (Страсбург, 1986; Київ, 2000). Функціональну здатність ЩЗ оцінювали шляхом визначення ТТГ, загального Т3, загального Т4 з урахуванням індексів ТТГ/Т4, Т3/Т4, ІТІ (інтегральний тиреоїдний індекс). ІТІ – обчислювали за формулою ІТІ = Т3 + Т4 / ТТГ (Шелестова Л.Ш. та співав., 2004). Для визначення рівня ТТГ використовували принцип двосайтового імуноферментного аналізу, Т3 та Т4 - конкурентного імуноферментного аналізу (Методы изучения йододефицитных заболеваний, 2003). Дослідження гормонального статусу проводили, використовуючи набори фірми “Хема-Медика” (Москва, Росія) на фотометрі Stat Fax 303 №303-3935. Метаболічні зміни характеризували за показниками ліпідного обміну, рівнем стабільного метаболіту монооксиду азоту нітрит-іону в сироватці крові. Стан ліпідного обміну оцінювали за вмістом загального холестерину та тригліцеридів у сироватці крові, індексом холестерин/тригліцериди. Визначення концентрації нітрит-іону проводили згідно до методики, описаної Скляровим О.Я. та співавт. (2004). Для з’ясування стану йодного забезпечення тварин у їх сечі визначали концентрацію йоду. Згідно до реакції Sandell-Kolthoff йодид виступає каталізатором перетворення сульфату амонію з чотиривалентним церієм (жовтого кольору) у безбарвну церієву форму, що можна виявити за ступенем знебарвлення розчину сечі (Dunn J. et al., 1993). Зазначені показники визначали в умовах експериментального гіпотиреозу на тлі йододефіциту, за умов корекції йододефіциту йодидом калію та при поєднаній дії йодиду калію і хлориду натрію чи фториду натрію. Експериментальний гіпотиреоз (1-а дослідна група, 15 тварин) моделювали шляхом додавання до корму мерказолілу виробництва ВАТ “Здоров”я” (Україна) з розрахунку 10 мг/100 г маси протягом 30 днів (Панасюк М.Т. та співавт., 1998). Уведення мерказолілу тваринам, які знаходились на йододефіцитній дієті, запобігало поступленню навіть невеликих доз йоду до організму тварин, цим самим посилювався йододефіцитний стан у щурів (Martinez-Galan J.R. et al., 1997). Корекцію йододефіцитного гіпотиреозу проводили йодидом калію (препарат „Йодид-100” виробництва Nycomed Merck KGaA, Німеччина, 1 таблетка якого містить 100 мкг йоду). По 0,5 таблетки „Йодиду-100” (50 мкг йоду) додавали до корму щурів на тлі введення мерказолілу (10 мг/100г) протягом 30 днів (2-а дослідна група, 15 тварин). Тваринам 3-ї дослідної групи (15 щурів), крім мерказолілу (10 мг/100 г) та „Йодиду-100” (50 мкг йоду), додавали до корму 0,5 мг хлору у вигляді хлориду натрію. Тваринам 4-ї дослідної групи (15 тварин), крім мерказолілу (10 мг/100 г) та „Йодиду-100” (50 мкг йоду), додавали до корму 0,5 мг фтору у вигляді фториду натрію. Структурний стан ЦНС у експериментальних тварин вивчали за допомогою оптичної мікроскопії. Забір матеріалу проводили відразу після припинення дихання та серцебиття за стандартними правилами. Головний мозок препарували після трепанації черепа і розрізали у фронтальній площині на пластинки товщиною 3 мм, фіксували в 960 спирті. Серійні парафінові зрізи забарвлювали крезиловим фіолетовим за методом Ніссля (Меркулов Г.А., 1969). Картування досліджуваних ділянок півкуль мозку (рухові та сенсорні зони кори, базальні ядра, мозочок) проводили згідно L. Swanson (2003). Фотографування мікропрепаратів здійснювали за допомогою мікрофотонасадки МФН-10 (об’єктив х40, окуляр х10), оптичного перехідного пристрою Optem 257010 та цифрової фотокамери Nikon Coolpix 5400 при стандартних показниках власної оптичної системи. Для порівняння аналогічні показники вивчались у 10 інтактних тварин, яких утримували на стандартному харчовому раціоні. Обстежено 303 дітей віком від 8-и до 17-и років, які проживають на територіях із різним регіональним ступенем йододефіциту, з них 38 дітей Верховинського району Івано-Франківської області, 89 дітей Тисменицького району Івано-Франківської області та 176 школярів м. Івано-Франківська. Регіональні ступені йододефіциту визначені в результаті епідеміологічних досліджень, які виконані за спеціальною методикою, з урахуванням критеріїв ВООЗ/ЮНІСЕФ/ICCIDD (Боднар П.М., 2001; Паньків В.І., 2001; Вацеба А.О. та співавт., 2002; Боцюрко В.І. та співавт., 2004). За віком обстежені були розділені на 3 групи: 1-а – діти віком від 8-и до 10-и років, 2-а – 11 - 14 років, 3-я – 15 – 17 років. Усіх школярів обстежували з використанням клінічних, функціональних, лабораторних та психодіагностичних методів. Клінічні дані отримані шляхом з’ясування скарг, анамнезу життя та результатів об’єктивного обстеження. Функціональний стан ЩЗ оцінювали за вмістом у сироватці крові тиреоїдних гормонів: загального Т3, загального Т4, вільного Т4 (FT4), ТТГ. На основі даних гормонального статусу визначали індекси ТТГ/Т4, Т3/Т4 та ІТІ (Кроха Н.В. та співавт., 2003; Чупашко Л.І. та співавт., 2006). Для аналізу ліпідного обміну в сироватці крові визначали вміст загального холестерину та β-ліпопротеїнів, обчислювали індекс холестерин/β-ліпопротеїни. З метою з’ясування йодного забезпечення організму дітей визначали рівень екскреції йоду з сечею у разових порціях сечі згідно до реакції Sandell-Kolthoff за методом Dunn J. et al. (1993) і знаходили медіану йодурії. Морфометричну оцінку стану ЩЗ здійснювали ультрасонографічним методом. Обстеження проводили за допомогою ультразвукового скануючого приладу „ULTIMA PRD-30” лінійним датчиком 7,5 МГц діаметром 40 мм. Об’єм ЩЗ розраховували за класичною формулою J.Brunn та співавт. (1998) шляхом обчислення об’ємів кожної із часток ЩЗ. Результати еховолемії оцінювали за нормативами тиреоїдного об’єму (97 перцентиль), що диференційовані за статтю та площею поверхні тіла (Зелінська Н.Б. та співав., 2006; Zimmermann M.B., 2004). Для визначення функціонального стану нервової системи і ЩЗ визначали час ахілового рефлексу та реєстрували рефлексограму на апараті «Ахіл-001» (Ходоровський Г.І., 1990; Шилин Д.Е. и соавт., 1994). Психодіагностичний метод передбачав визначення рівня інтелекту шляхом тестування за допомогою адаптованої методики CFET Р. Кеттела (Вітенко І.С. та співавт., 2002). Результати співставляли проти норми IQ (90 - 110 ум.од.). Рівень психофізіологічного розвитку оцінювали за допомогою вивчення особливостей уваги, її стійкості та концентрації в результаті проведення коректурної проби (Утенина В.В. и соавт., 2006). Для якісної характеристики уваги обчислювали коефіцієнти точності виконуваної роботи (К, оцінюється за кількістю допущених помилок), стійкості уваги (працездатність, V), швидкість опрацювання інформації (С). Дослідження темпу сенсомоторних реакцій визначали за допомогою модифікованих таблиць Шульте (Утенина В.В.и соавт., 2006). Для аналізу стану фізичного розвитку використовували метод антропометричних стандартів. Для цього індивідуальні антропометричні величини дитини порівнювали з віковими таблицями стандартів непараметричного (центильного) типу. Враховували також пропорційність показників фізичного розвитку – гармонійність (Худик В.А., 1992; Воронцов И.М., 1995). Корекцію латентного гіпотиреозу проводили йодидом калію протягом 3-х місяців. З цією метою діти один раз на день (після сніданку) вживали по 1 таблетці препарату „Йодид-100” (Nycomed Merck KGaA, Німеччина). Дослідження проведені в репрезентативних групах спостережень. Статистичний аналіз результатів здійснено за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Exel та Statistica 5.5 (Multiple Regression) з використанням методів варіаційної статистики, кореляції, регресії, множинного кореляційно-регресійного аналізу. Визначали середньоарифметичне значення (М), стандартну похибку (m), критерій Стьюдента (t), коефіцієнт вірогідності (р), коефіцієнт кореляції (r), коефіцієнт множинної регресії (R), коефіцієнт детермінації (R2). За вірогідні приймались значення р<0,05. Прилади, що використовувались для наукових досліджень, підлягали систематичному метрологічному контролю. Результати досліджень та їх обговорення. Для досягнення мети виконано експериментально-клінічне дослідження. Завдання експериментальної частини передбачали вивчення змін тиреоїдного статусу, біохімічних показників сироватки крові та сечі, з’ясування морфологічних особливостей ЦНС щурів із гіпотиреозом та особливості корекції такого стану. Тиреоїдний статус, стан ліпідного обміну, морфологічні особливості головного мозку щурів із експериментальним гіпотиреозом на тлі йододефіциту. У сироватці крові дослідних щурів, які перебували на базовій йододефіцитній дієті на тлі введення мерказолілу (1-а дослідна група), спостерігали зниження на 75,33 % (р<0,001) вмісту Т3, на 70,68 % (р<0,001) рівня Т4 та порушення індексу Т3/Т4 порівняно із аналогічними показниками у інтактних тварин. При цьому рівень ТТГ у сироватці крові щурів цієї групи зростав майже у 2,5 рази (р<0,05), що може свідчити про реакцію гіпоталамо-гіпофізарної системи на суттєве зниження вмісту тиреоїдних гормонів у сироватці крові щурів. Індекс ТТТ/Т4 у цій групі тварин зростав у 2,95 рази (р<0,02), а ІТІ знизився на 69,16 % (р<0,01). Такі зміни є характерними для гіпотиреозу і узгоджуються із даними літератури (Кроха Н.В., 2000; Чупашко Л.І. та співавт., 2003-2006). Слід зазначити, що рівень ТТГ у сироватці крові коливався в широких межах (від 26,30 мкМО/мл до 41,08 мкМО/мл), що можна пояснити особливостями індивідуальної реакції ендокринної системи організму тварин на недостатню кількість Т3 та Т4 в сироватці крові (Ходоровський Г.І., 1995-2000; Теппермен Дж., 1989). У сироватці крові щурів із експериментальним гіпотиреозом виявлено зростання вмісту загального холестерину на 42,47 % (р<0,05) та рівня тригліцеридів на 26,92 % (р<0,05) порівняно з вихідними даними. Найбільш виражених змін зазнавав індекс холестерин/тригліцериди. Цей показник зріс у 2,74 рази (р<0,05) проти інтактних тварин. У результаті кореляційного аналізу встановлено зворотний кореляційний зв’язок середньої сили між вмістом Т3 та показниками ліпідного обміну (рівнем загального холестерину, r=-0,30; вмістом тригліцеридів, r=-0,30), вмістом Т4 та рівнем тригліцеридів (r=-0,42), прямий між ТТГ та рівнем тригліцеридів (r=0,30). За умов йододефіциту в експерименті зафіксовано зниження рівня нітрит-іону на 38, 55 % (р<0,05) порівняно з контролем, що може бути небезпечним для клітин та тканин в цілому (Шевчук В.Г., 2000-2007; Скляров О.Я., 2004). Виявлено кореляційний зв’язок середньої сили між вмістом нітрит-іону та рівнем тиреоїдних гормонів у сироватці крові дослідних тварин, а саме із: Т3 – прямий (r=0,33), Т4 – прямий (r=0,41), ТТГ – зворотний (r=-0,32). У сечі тварин із експериментальним гіпотиреозом спостерігали різке зниження вмісту йоду порівняно з інтактними тваринами (1,50+0,02 мкг/л проти 100,32+8,12 мкг/л). Ці результати підтверджують виражений дефіцит йоду в організмі дослідних тварин (Панасюк М.Т. та співав., 1998). При проведенні морфологічного дослідження встановлено, що в тварин із експериментальним гіпотиреозом у перикаріонах рухових та сенсорних ділянок кори півкуль головного мозку виникали поліморфні дистрофічні зміни різного ступеня вираженості: тотальний або вогнищевий хроматоліз, вакуолізація цитоплазми, конденсація речовини Ніссля, порушення структури ядер, вогнищева деструкція нейролеми і каріолеми, дегенерація окремих нейронів. У перикаріонах нейроцитів базальних ядер також спостерігали значні порушення структури нейроплазми і ядер. Визначався тотальний хроматоліз речовини Ніссля. Загалом гіпотироксинемія індукувала в перикаріонах нейроцитів базальних ядер глибокі порушення білоксинтезуючого апарату, які проявлялися дезорганізацією хроматофільної речовини та явищами гідропічної дистрофії. У цих же тварин мали місце глибокі дистрофічні порушення в грушоподібних нейроцитах та набряк усіх шарів кори мозочка. Морфологічні зміни узгоджувалися із тиреоїдним профілем та ступенем порушень метаболічних процесів у тварин із експериментальним гіпотиреозом. Особливості корекції експериментального гіпотиреозу на тлі йододефіциту. У результаті корекції гіпотиреозу препаратом „Йодид-100” (2-а дослідна група) виявлено зростання рівня тиреоїдних гормонів у сироватці крові, збільшення ІТІ, зниження ТТГ/Т4. Повернення індексу Т3/Т4 до вихідного рівня на тлі низького вмісту ТТГ у сироватці крові характеризує усунення не тільки гіпотироксинемії, але і причини такого стану. Виражене збільшення екскреції йоду з сечею (52,58+7,31 мкг/л проти 1,50+0,02 мкг/л у тварин із експериментальним гіпотиреозом) підтверджує позитивний ефект від корекції дефіциту йоду в організмі дослідних тварин. На тлі корекції експериментального гіпотиреозу „Йодидом-100” спостерігали покращення ліпідного обміну, на що вказує відновлення до контрольного значення індексу холестерин/тригліцериди. У тварин цієї групи зменшився на 30,30 % (р<0,05) вміст тригліцеридів, досягнувши при цьому вихідного рівня, намітилась тенденція до зниження загального холестерину в сироватці крові. Стабілізацію метаболічних процесів у щурів із гіпотиреозом за умов корекції „Йодидом-100” характеризує також зростання вмісту нітрит-іону на 38,01% (р<0,05). Застосування „Йодиду-100” виявляє загалом позитивний вплив на перебіг регенераторних процесів у нейронах і супроводжується майже повним відновленням структури базофільної речовини та ядер переважної більшості нервових клітин головного мозку, що підлягали вивченню. Введення тваринам „Йодиду-100” сприяє відновленню структури перикаріонів пірамідних нейронів та регресу патологічних змін, індукованих дефіцитом йоду. У досліджуваних ділянках ЦНС зменшувався або зникав перицелюлярний набряк, перикаріони набували округлої форми, характерної для контролю. Одним із завдань дослідження було з’ясування особливостей синтезу тиреоїдних гормонів за умов поступлення до організму галогенів: хлоридів та фторидів. З цією метою тваринам із експериментальним гіпотиреозом на тлі корекції препаратом „Йодид-100” вводили хлорид чи фторид натрію. У результаті дослідження виявлено, що позитивний ефект від застосування препарату „Йодид-100” на тлі введення дослідним щурам хлориду натрію (3-я дослідна група) знизився. Зокрема, гормональний статус тварин цієї дослідної групи характеризувався менш вираженим зростанням тиреоїдних гормонів порівняно із тваринами після корекції йододефіциту препаратом „Йодид-100” (зниження вмісту Т3 та Т4 відповідно на 25,33 %, р2-3<0,05 та на 24,11 %, р2-3<0,05). Такі зміни спостерігалися на тлі зниженого індексу Т3/Т4 на 23,76 % (р2-3 <0,05) проти контролю та на 18,09 % (р<0,05) проти аналогічного співвідношення у тварин 2-ї дослідної групи (монотерапія гіпотиреозу „Йодидом-100”). Рівень екскреції йоду з сечею не зазнав вірогідних змін у порівнянні з тваринами, яким вводили тільки йодид калію. За даних експериментальних умов показники ліпідного обміну були наступними: рівень загального холестерину знизився на 21,15 % (р1-3<0,05) і досяг вихідного рівня, проте значно зріс вміст тригліцеридів (на 78,79 %, р1-3<0,05). При цьому вміст загального холестерину вірогідно не відрізнявся від вихідних даних, тоді як рівень тригліцеридів у 2,27 рази (р<0,05) перевищив аналогічний показник у інтактних тварин. Індекс холестерин/тригліцериди у тварин 3-ї дослідної групи був на 39,15 % (р1-3<0,01) меншим, ніж у тварин 1-ї дослідної групи і досяг аналогічного значення, як у інтактних тварин. Порівняльний аналіз показників ліпідного обміну виявив значно більший вміст тригліцеридів (у 2,57 рази, р2-3<0,05) у сироватці крові тварин 3-ї дослідної групи (поєднання „Йодиду-100” та хлориду натрію) порівняно із щурами 2-ї дослідної групи (монотерапія „Йодидом-100”). Вірогідних розбіжностей індекса холестерин/тригліцериди у тварин цих дослідних груп не встановлено.Тому, незважаючи на усунунення гіперхолестеринемії, балансу ліпідного обміну у щурів 3-ї дослідної групи досягнуто не було. Про дестабілізацію метаболічних процесів сигналізував також низький вміст нітрит-іону в сироватці крові тварин, яким вводили препарат „Йодид-100” та хлорид натрію. Вміст нітрит-іону в сироватці крові цих тварин знаходився на одному рівні із даними у щурів із гіпотиреозом та на 43,90 % (р<0,05) був нижчим, ніж у інтактних тварин. При порівняльному аналізі виявлено зменшення вмісту нітрит-іону на 31,12 % (р2-3<0,05) порівняно із тваринами після корекції „Йодидом-100”. Застосування „Йодиду-100” в поєднанні з хлоридом натрію з метою відновлення структурних порушень ЦНС, які виникали при гіпотиреозі на тлі йодної депривації, не забезпечувало в повній мірі усунення дистрофічних змін у головному мозку. Водночас із покращенням структури нейронів кори зберігалися явища периваскулярного та перицелюлярного набряку, вакуолізація цитоплазми нейроцитів, дезорганізація хроматофільної речовини. Препарат „Йодид-100” у комплексі з хлором не в повній мірі індукував також репаративні процеси у перикаріонах нейронів базальних ядер. В окремих ділянках (або в окремих популяціях нейроцитів) ці процеси перебігали більш повільно або взагалі не спостерігалися. Ідентичні зміни мали місце в корі мозочка. Тому можна трактувати, що хлорид натрію обмежує позитивний вплив „Йодиду-100” на перебіг репаративних процесів у структурах головного мозку щурів із експериментальним гіпотиреозом. Аналогічна тенденція змін показників тиреоїдного статусу (вмісту гормонів Т3, Т4 у сироватці крові та індексів Т3/Т4, ТТГ/Т4, ІТІ) маніфестувала при корекції йододефіциту препаратом „Йодид-100” на тлі введення тваринам фториду натрію (4-а дослідна група). У сироватці крові щурів, яким вводили мерказоліл, „Йодид-100” та фторид натрію, вміст Т3 був меншим на 16,32 % (р2-4<0,001), Т4 – на 38,44 % (р2-4<0,05) порівняно із тваринами після монотерапії „Йодидом-100”. Необхідно акцентувати на зниження на 31,62 % (р<0,05) індексу Т3/Т4 у цій групі дослідних щурів проти інтактних тварин. Виявлене зростання вмісту йоду в сечі (на 69,34 %, р2-4<0,05) ймовірно вказує на його недостатнє захоплення ЩЗ. Ми схиляємось до думки, що такий стан може бути результатом конкуренції між іонами йоду та фтору на користь останнього через його вищу біохімічну активність. У цій групі дослідних тварин зміни ліпідного обміну були однаково спрямованими із показниками у тварин 3-ї дослідної групи: на 28,85% (р1-4<0,05) знижувався вміст загального холестерину та на 24,24 % (р1-4<0,05) зростав вміст тригліцеридів, ніж у щурів на тлі корекції гіпотиреозу препаратом „Йодид-100”. При цьому рівень загального холестерину повернувся до вихідних показників, тоді як вміст тригліцеридів залишався майже вдвічі більшим, ніж у інтактних тварин. Індекс холестерин/тригліцериди у тварин 4-ї дослідної групи був нижчим на 57,70 % (р1-4<0,001) порівняно з аналогічним показником у тварин із гіпотиреозом (1-а дослідна група), але при цьому вірогідно не відрізнявся від такого ж співвідношення у інтактних тварин. У результаті проведення порівняльного аналізу показників ліпідного обміну виявлено менший вміст загального холестерину (на 25,25%, р2-4<0,05) та більший вміст тригліцеридів (на 78,26%, р2-4<0,05), зниження індексу холестерин /тригліцериди (на 37,17%, р2-4<0,05) у сироватці крові тварин 4-ї дослідної групи порівняно із аналогічними показниками у тварин 2-ї дослідної групи. Вміст нітрит-іону в сироватці крові щурів із гіпотиреозом за умов корекції препаратом „Йодид-100” на тлі введення тваринам фториду натрію зріс на 48,18% (р1-4<0,05) порівняно із тваринами до корекції йододефіциту. Вірогідних розбіжностей між вмістом нітрит-іону в сироватці крові тварин 4-ї, 2-ї дослідних групи та інтактних тварин виявлено не було. Уведення додатково фтору до базової терапії гіпотиреозу не справляло загалом вираженого впливу на відновлення структури нейроцитів. Переважна більшість із нервових клітин не відрізнялася від контролю, однак доволі численною була група перикаріонів із ознаками порушення структури хроматофільної субстанції у вигляді хроматолізу (переважно малі пірамідні нейрони) та периферійної конденсації речовини Ніссля (великі пірамідні нейрони). В окремих випадках мали місце своєрідні порушення будови речовини Ніссля, що зумовлені, ймовірно, зривом компенсаторних процесів у нейроцитах. У нейроцитах гангліонарного шару кори мозочка в окремих ділянках визначався перицелюлярний набряк, явища гідропічної дистрофії, вогнещевий, інколи субтотальний хроматоліз речовини Ніссля. У результаті кореляційного аналізу зберігався зворотний зв’язок середньої сили між вмістом Т3 та показниками ліпідного обміну (рівнями загального холестерину, r=-0,47; тригліцеридів, r=-0,30), вмістом Т4 та рівнем тригліцеридів (r=-0,42); прямий середньовірогідний зв’язок між рівнем ТТГ та вмістом тригліцеридів (r=0,30) і загального холестерину (r=0,42). Такі результати підтверджують вплив тиреоїдного статусу на стан ліпідного обміну в організмі. Наявність кореляційного зв’язку середньої сили між вмістом нітрит-іону та рівнем тиреоїдних гормонів (Т3 – прямий, r=0,33; Т4 – прямий, r=0,41; ТТГ – зворотний, r=-0,32), сильного зворотного кореляційного зв’язку між вмістом нітрит-іону та рівнем загального холестерину в сироватці крові дослідних тварин (r=-0,93), переконливо вказує на роль та місце оксиду азоту в патогенезі розвитку порушень за умов гіпотиреозу. Досить інформативними в плані діагностики зниженої функції ЩЗ є індекси Т3/Т4, ТТГ/Т4, ІТІ як індикатори компенсаторної спроможності ЩЗ, зміни яких сигналізують про порушення гомеостазу в системі тиреоїдних гормонів, та індекс холестерин/тригліцериди для з’ясування стану ліпідного обміну. Тому обчислення згаданих показників є доцільним з метою ранньої діагностики гіпотиреозу та його наслідків, визначення ефективності корекції гіпофункції ЩЗ. Таким чином, отримані результати експериментальної частини дослідження розкривають роль метаболічних зсувів при гіпотиреозі: розвиток дисліпідемії та зниження вмісту стабільного метаболіту монооксиду азоту нітрит-іону в сироватці крові. Виявлені зміни корелювали із результатами морфологічного дослідження ЦНС. У тварин із гіпотиреозом у нейронах кори, базальних гангліїв, мозочка виникали поліморфні дистрофічні зміни різного ступеня вираженості, що доказує вплив гіпофункції ЩЗ на структуру нейронів головного мозку. Ефективним для усунення виявлених змін є препарат „Йодид-100”. Про позитивний результат від корекції гіпотиреозу йодидом калію свідчить різке зростання тиреоїдних гормонів у сироватці крові (Т3, Т4, ТТГ), повернення до вихідного рівня індексу Т3/Т4, зростання концентрації йоду в сечі дослідних тварин. Відновлення тиреоїдного статусу покращує метаболічні процеси шляхом стабілізації ліпідного обміну, зростання вмісту нітрит-іону в сироватці крові, усунення структурних змін головного мозку щурів. Ефективність лікування „Йодидом-100” погіршується в присутності іонів хлору та фтору. Призначення цього фармакологічного препарату на тлі введення хлориду чи фториду натрію супроводжувалось менше вираженим зростанням тиреоїдних гормонів, порушенням їх балансу, що може свідчити про погіршення засвоєння йоду ЩЗ в результаті його конкуренції з іонами хлору чи фтору. Ці зміни узгоджувались із морфологічними особливостями структур головного мозку за даних експериментальних умов. Отримані результати вказують на необхідність диференційованого підходу до корекції йододефіциту в організмі, обмеживши при цьому поступлення до організму хлоридів та фторидів як через травний тракт, так і через дихальні шляхи. Доцільним є попередження надходження до організму цих речовин з метою запобігання розвитку йодної депривації в неендемічному регіоні. Враховуючи результати експериментальних досліджень та дані літератури про негативний вплив йододефіциту на стан ЦНС, проведено клінічне спостереження, до завдань якого входило вивчення рівня тиреоїдного профілю, показників ліпідного обміну, стану інтелектуального, психофізіологічного, та фізичного розвитку дітей, які проживають на територіях із різним ступенем дефіциту йоду в довкіллі. Тиреоїдний статус, система ліпідного обміну, особливості діяльності ЦНС у дітей, які проживають на територіях із різним регіональним ступенем йододефіциту. У результаті комплексного обстеження дітей, які проживають у регіонах помірного та легкого йододефіциту, у школярів виявлені зміни тиреоїдного статусу. Зокрема, у сироватці крові цих дітей рівень ТТГ становив 5,11+0,16 – 7,68+0,24 (мкМО/мл). Водночас вміст Т3, Т4 та FТ4 у сироватці крові школярів обох регіонів знаходився в межах фізіологічної норми відповідно до віку з урахуванням регіональних стандартів. Такі результати тиреоїдного профілю є підставою для діагностики у обстежених дітей латентного гіпотиреозу (Паньків В.І., 2000-2006; Шідловський В.О. та співавт. 2006). При цьому індекс Т3/Т4 перевищував 0,025 у всіх обстежених дітей із зобом, а ІТІ був нижчий за норму тільки у школярів гірського регіону віком від 15-и до 17-и років.
При порівняльному аналізі вмісту гормонів ЩЗ із аналогічними показниками контрольної групи (рис.1) більше виражені порушення функціональної активності ЩЗ спостерігалися у дітей, які проживають на території помірного йододефіциту. |