ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито рівень її розробленості, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт, предмет, методичну та інформаційну базу, викладено положення наукової новизни, наведено відомості про апробацію та науково-практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників» розкрито сутність прямих податків і визначено складові системи прямого оподаткування у сільському господарстві, уточнено принципи податкового законодавства, окреслено етапи становлення та виявлено закономірності розвитку системи прямого оподаткування аграрного сектору, конкретизовано особливості предметного змісту та функціонального призначення кожного елементу податкового механізму.

Дослідження економічної суті прямого оподаткування дало змогу виявити специфіку прямих податків у сільському господарстві: величина податкових зобов’язань залежить від розміру об’єкта оподаткування, проте не співвідноситься з результатами діяльності; базою нарахування виступають засоби виробництва, а джерелом сплати – доходи; податкові відносини характеризуються високою еквівалентністю внаслідок отримання платниками державної фінансової підтримки; прямі податки є основною формою вилучення доданої вартості в умовах фактичної відсутності акцизного оподаткування; спрямовуються переважно у децентралізовані грошові фонди, з яких здійснюється фінансування муніципальних потреб.

Процес становлення й розвитку системи прямого оподаткування аграрного сектору характеризується певною циклічністю у зміні засад формування механізму оподаткування з прибуткових на реальні, системи – з прогресивної на пропорційну, запровадженні спеціальних режимів прямого оподаткування, використанні диференціації суб’єктного складу в процесі формування податкового механізму, вилученні земельних ресурсів із податкового поля. Історичні тенденції перманентної трансформації податкового механізму свідчать, що на даний час назріла необхідність переорієнтації домінант системи прямого оподаткування у сільському господарстві з реальних на прибуткові.

Формування ефективної системи прямого оподаткування потребує врахування при її побудові ключових детермінант, взаємообумовлений вплив яких на реалізацію податкових зобов’язань визначає рівень паритетності інтересів держави та платників податків. До складу основних кількісних детермінант віднесено розмір податку, рівень податкового навантаження, частку податку у структурі податкових надходжень; до якісних – періодичність сплати, рівень ухилень, зацікавленість у нарощуванні обсягів виробництва та прибутку, рівність конкурентних умов, рівень інвестиційної активності, дотримання принципів оподаткування. Врахування виділених детермінант у процесі вдосконалення системи прямого оподаткування дозволить уникнути методичних неузгодженостей при формуванні елементів податкового механізму, оцінити доцільність застосування спеціальних податкових режимів, мінімізувати рівень ухилень та покращити інвестиційний клімат.

Поряд з існуванням особливого набору податкових інструментів для товаровиробників галузі сільського господарства – загальної системи та двох спеціальних податкових режимів, система прямого оподаткування не відзначається гнучкістю внаслідок відсутності адекватного відображення в податковому механізмі сучасних тенденцій розвитку економічних процесів у галузі та специфіки діяльності підприємств різних напрямів спеціалізації, що призвело до суттєвої варіативності показників податкового навантаження; значної концентрації капіталу та площ угідь обмеженим колом суб’єктів господарювання; відсутності коштів на фінансування землеохоронних заходів; невідповідності нормативного розміру рентного доходу, покладеного в основу грошової оцінки угідь, фактичному рівню дохідності сільськогосподарського виробництва, що зумовлює недоотримання відповідними бюджетами значних сум податкових надходжень, база для вилучення яких існує.