ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИНДИВИДУАЛИЗАЦИИ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА шестилеток
Тип:
synopsis
summary:
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет, об’єкт, методологічні засади, сформульовано мету і головні завдання роботи, відзначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, структуру роботи та публікації за темою дисертації.
Упершому розділі «Психолого-педагогічні підходи до проблеми індивідуалізації учбового процесу шестиліток» розкривається зміст поняття «індивідуалізація» учбового процесу в історичній ретроспективі та розглядаються основні психолого-педагогічні підходи до проблеми розвитку особистості, зокрема в шестирічному віці. Аналізуються специфіка і структура учбової діяльності як важливого чинника розвитку дітей та її особливості у шестирічних першокласників.
Проблема індивідуалізації учбової діяльності була й залишається актуальною і в однаковій мірі цікавить як педагогів, так і психологів. Багато вітчизняних та зарубіжних учених, досліджуючи проблеми розвитку особистості, ролі в цьому процесі провідної діяльності (зокрема, ігрової та учбової), так чи інакше торкалися проблеми індивідуалізації учбового процесу. Наприклад, ця тематика знайшла своє відображення у фундаментальних працях П.П.Блонського, Д.Б.Ельконіна, Л.І.Божович, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, В.О.Сухомлинського та ін. Вони вважали, що індивідуалізація – це динамічне відображення закономірностей формування й розвитку особистості. В цілому дослідження індивідуалізації навчання молодших школярів присвячені пошуку ефективних засобів всебічного розвитку дитини і оцінці результативності пропонованих розвивальних програм.
У роботі наголошено, що поняття «індивідуалізація» часто відображало прагнення вчителів підвищити ефективність саме навчальної діяльності – важливої, але не єдиної складової того, що повинна давати школа. Розвитку особистості дитини, розкриттю її неповторності, пошуку шляхів компенсації вад дитини – не надавалось достатньої уваги. Тому, на сьогодні відсутня єдність в розумінні змісту психологічних засад індивідуалізації учбового процесу.
Узагальнюючи здобутки вчених стосовно змісту поняття «індивідуалізація», можна сформулювати такі твердження. Індивідуалізація навчання – це психолого-педагогічний дидактичний принцип побудови такої системи взаємодії між учасниками процесу навчання, за якої враховуються й використовуються індивідуальні особливості дитини, визначаються перспективи її подальшого гармонійного розвитку. За такої організації в процесі навчання у кожного учня формуються і розвиваються пізнавальна активність, внутрішня мотивація навчання, здібності, нахили, соціальна компетентність і важливі для подальшого життя риси.
В останні двадцять років у зв’язку з реформуванням системи освіти (зокрема, переходом до шкільного навчання з шести років та процесами гуманізації освіти), виникла і загострилась проблема індивідуалізації учбового процесу шестиліток, бо цей вік є дуже важливим для подальшого розвитку дитини. Дослідники надають великої уваги психологічній готовності дітей до шкільного навчання (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Л.В.Занков, В.В.Давидов, С.Л.Коробко, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, М.В.Савчин, О.В.Скрипченко, В.В.Рєпкін та ін.). Цей складний феномен трактується як сукупність морфофізіологічних і психологічних особливостей дитини дошкільного віку, які забезпечують успішний перехід до шкільного навчання.
У роботі наголошено, що проблема індивідуалізації учбового процесу наймолодших школярів є комплексною проблемою, яка поєднує як традиційну для школи проблему недостатнього рівня засвоєння навчальних знань, вмінь та навичок, так і проблему шкільної дезадаптованості. Тобто, індивідуалізація учбового процесу шестиліток виступає, з одного боку, як проблема виявлення чинників (що викликають утруднення у просуванні учня в процесі засвоєння навчального матеріалу), а з іншого боку – як проблема пошуку причин дезадаптованості стосовно умов шкільного життя.
Сучасний стан теоретичної та практичної розробки проблеми індивідуалізації учбового процесу шестиліток дає підстави стверджувати, що в цьому віці формуються лише деякі передумови учбової діяльності: високий рівень активності, ініціативи, самостійності в учбовій роботі, повага до вчителя, уміння виконувати його завдання, достатньо високий рівень довільності, вміння планувати і контролювати власні дії, зосереджувати увагу. Але саме в процесі навчання відбувається інтенсивний розвиток дитини (засвоюються знання, вміння, навички, відбувається формування довільності психічних процесів, пізнавальних мотивів тощо). Тому індивідуалізація учбового процесу, тобто підбір найоптимальніших засобів для конкретної дитини – є тим фактором, який значно підвищує ефективність навчання і якість розвитку дитини.
Індивідуалізація учбового процесу шестиліток розглядається як така система взаємодії учителя і учня, завданнями якої є: найповніше виявлення і врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей кожної дитини, визначення оптимальних індивідуальних шляхів розвитку можливостей дітей, знаходження ефективних засобів корекції недоліків, забезпечення реальних успіхів дитини в навчанні і її емоційного задоволення від процесу діяльності. Організація індивідуалізації учбового процесу – це підбір способів, прийомів, темпу навчання (на основі знання індивідуальних особливостей учнів, їх здібностей і рівня розвитку), які забезпечують прогрес у кожному виді роботи і створюють умови для повноцінного розвитку. Найбільшу ефективність індивідуалізація набуває в умовах розвивального навчання (яким передбачається організація розумової роботи учнів через пошук та вирішення проблем, через пізнавальні завдання тощо) і реалізації особистісного і діяльнісного підходу до дитини.
У другому розділі «Психологічні особливості організації індивідуалізації учбового процесу шестиліток» описується організація, методики і хід констатувального етапу дослідження. Аналізуються результати емпіричного дослідження індивідуальної готовності до навчання. Проведено порівняльний аналіз результатів дослідження індивідуальної готовності до школи дітей шестилітнього віку, які пішли в перший клас у 1997 і 2006 роках. Розкривається специфіка: психологічних чинників готовності дітей до школи й індивідуалізації учіння шестиліток в організованій системі навчання.
Методика дослідження включала в себе низку спеціальних завдань, які були спрямовані на вивчення особливостей індивідуальної готовності шестиліток до навчання за такими параметрами: орієнтація у навколишньому та загальна обізнаність; ставлення до школи; розвиток мислення і мови (визначається за якістю виконання завдань: на розуміння граматичної конструкції, на зміну іменників за числами, словесного доручення вчителя, розповіді за картинками, завдань на перевірку фонематичного слуху, словникового запасу, вміння робити елементарні висновки); розвиток уяви; розвиток дрібних рухів; розвиток короткочасної пам’яті.