РАЗВИТИЕ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКИХ СТРУКТУР В УСЛОВИЯХ ИЗМЕНЯЮЩЕЙСЯ ХОЗЯЙСТВЕННОЙ СРЕДЫ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету й завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про їх апробацію і впровадження.

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження розвитку підприємницьких структур» розкрито зміст поняття «підприємницька структура», наведено форми і чинники розвитку підприємницьких структур.

Парадигма дослідження підприємницьких структур ґрунтується на теорії фірми, положеннях теорії підприємства і теорії організації. Визначено відмінності між поняттями «підприємство», «фірма», «організація» і «підприємницька структура». Доведено об’єктивну обумовленість виникнення феномену підприємницької структури, яка має бути адекватним чином концептуалізована.

Підприємницька структура – це система соціально-економічних, організаційно-економічних, політико-економічних, техніко-економічних, еколого-економічних відносин між власниками підприємницьких здібностей і власниками інших факторів виробництва з приводу створення нових комбінацій ресурсів з метою ефективної адаптації до мінливих умов господарювання.

Запропоновано типологію станів підприємницьких структур в умовах мінливого середовища, що є методологічною основою дослідження підприємницьких структур, та їх класифікацію за основними ознаками (табл. 1):

1. Стабільно стійкий стан – стан, за якого підприємницька структура впродовж тривалого часу функціонує в господарському середовищі, зберігаючи свою цілісність. Така структура характеризується незначним, але постійним зростанням доходів і незначними змінами технологічних циклів, обсягів виробництва тощо. Цей шлях розвитку характерний для галузей економіки нееластичних або майже нееластичних до змін, що відбуваються в сучасних умовах господарювання.

2. Нестабільно стійкий стан – стан, за якого стійкість підприємницької структури до впливу господарського середовища засвідчується на менших проміжках часу. До цього типу належить переважна більшість суб’єктів господарювання, пов’язаних з традиційною економікою, такі структури є більш еластичними до впливу інноваційних технологій, проте здатні до перебудови або перетворень лише з часом.

3. Нестабільно нестійкий стан – стан, за якого нестійкість структури до впливу господарського середовища значно переважає над періодами стійких станів. До цього типу переважно належать підприємницькі структури, які працюють у галузях, що є дуже еластичними до впливу інноваційних технологій.

4. Стабільно нестійкий стан – стан, за якого впродовж тривалого часу зовнішнє середовище впливає на внутрішній стан підприємницької структури, вона постійно змінюється, може втратити цілісність, впасти в хаос, зруйнуватися або переродитися на нову структуру.