Регіональний моніторинг як механізм реалізації державної регіональної політики

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на зв'язок з науковими темами досліджень Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано використані методи дослідження, ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення; наведено дані щодо апробації та впровадження в практику результатів дослідження, кількості публікацій за темою дисертації.

У першому розділі - «Теоретичні засади моніторингу державної регіональної політики» - на підставі аналізу наукової літератури з проблем регіонального розвитку, регіональної політики та економіки, визначаються підходи до аналізу механізмів регіонального розвитку, розкриваються теоретико-методологічні підходи до вивчення закономірностей функціонування та розвитку регіону як системного об'єкта.

Доведено, що в Україні склалися передумови для розробки і реалізації державної регіональної політики на загальнодержавному та регіональному рівнях: значні відмінності між регіонами в рівнях соціально-економічного розвитку; нераціональне використання ресурсів регіонального розвитку; незадовільна реалізація можливостей регіонів щодо міжнародної інтеграції України; недооцінка необхідності розвитку національно-культурних та історичних особливостей регіонів; повільний розвиток галузі туризму та рекреації на регіональному рівні; відсутність ефективних механізмів залучення  іноземних інвестицій та ін.

Визначається, що необхідність розгляду проблеми моніторингу державної регіональної політики в Україні зумовлена становленням української державності в контексті сучасних глобалізаційних й інтеграційних процесів, необхідністю прискорення розробки нових технологій та методів управління розвитком регіонів, які б відповідали сучасним тенденціям суспільного прогресу. До того ж, нагальність запровадження регіонального моніторингу визначається: потребою в оновленні системи публічного управління  відповідно до вимог максимального забезпечення задоволення інтересів та потреб громадян; підвищенням ступеня невизначеності, динамічності, хаотичності зовнішнього середовища, в якому підвищується ймовірність виникнення криз суспільного розвитку. Важливе значення також має: відсутність комплексного підходу до методологічного забезпечення регіонального моніторингу; відсутність цілісної системи показників, що відображають нові соціально-політичні умови розвитку держави і регіонів, явища та процеси регіонального розвитку, які є необхідними для аналізу реалізації політики регіонального розвитку; розпорошеність у часі, несистемність інформації та труднощі, які виникають при отримані та інтерпретації інформації щодо реалізації стратегій регіонального розвитку. До складових проблеми моніторингу державної регіональної політики варто віднести недосконалість законодавчої бази щодо формування, функціонування і розвитку системи регіонального моніторингу та відсутність регламентації прав і обов'язків органів виконавчої влади щодо використання інформаційних ресурсів системи моніторингу.

Система регіонального моніторингу повинна бути спрямована на створення єдиного порядку інформаційно-аналітичного забезпечення органів публічної влади. Це дозволило б оперативно отримувати достовірну та повну інформацію щодо функціонування та розвитку регіонів в контексті державної регіональної політики, для використання в процесі прийняття управлінських рішень та прогнозування у всіх сферах регіонального розвитку. Створення системи регіонального моніторингу необхідне для отримання прозорої, доступної, достовірної та своєчасної інформації для всіх зацікавлених користувачів.

Наголошується, що поняття «регіональний моніторинг» у теорії державного управління відносно нове, при цьому, поняття «система регіонального моніторингу» зустрічається в поодиноких дослідженнях компонентного спрямування (екологічного, соціального, фінансового тощо), а методологічні основи регіонального моніторингу ще не стали предметом дослідження державно-управлінської науки. Зважаючи на зазначене, доведено доцільність використання методології системного аналізу та процесного підходу, зокрема принципів системності, цілісності, науковості, комплексності, адекватності при обґрунтуванні організаційних засад регіонального моніторингу. В аспекті дослідження, регіональний моніторинг визначається як механізм інформаційної підтримки державної регіональної політики, призначений для аналізу й прогнозування регіонального розвитку, накопичення, зберігання, всебічного розгляду структурованої інформації і прогнозування територіальних соціально-економічних процесів. Система регіонального моніторингу розглядається як відкрита динамічна система, що постійно розвивається. Її складовими виступають: суб’єкти державної регіональної політики, процеси та процедури отримання, накопичення, аналізу,  розповсюдження інформації. У цілому, головна мета системи регіонального моніторингу – підвищення ефективності регіонального управління шляхом забезпечення суб’єктів державної регіональної політики своєчасною та оперативною інформацією.

У другому розділі – «Організаційно-методичні засади функціонування системи регіонального моніторингу» – проаналізовано методичні підходи до організації регіонального моніторингу як механізму державної регіональної політики; визначено показники діагностики проблем регіонального розвитку; досліджено співвідношення процесів моніторингу і прогнозування, проблеми ресурсного забезпечення створення, функціонування та розвитку системи регіонального моніторингу.

Як відомо, реалізація державної регіональної політики  відбувається через стратегії регіонального розвитку. Стратегічне управління, як процес, передбачає визначення цільових орієнтирів регіону, здійснення стратегічного аналізу (тобто аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища регіону),  розробку і реалізацію стратегії, контроль. Саме здатність суб'єктів регіонального управління реалізовувати стратегії розвитку є ключовим нематеріальним ресурсом, який суттєво впливає на процес реалізації завдань державної регіональної політики. Однак, як підтверджує практика, органи виконавчої влади досить часто стикаються з труднощами саме під час реалізації стратегії: помітний серйозний розрив між стратегічними цілями і щоденними діями органів влади, між баченням вищого керівництва й динамічними реаліями сьогодення.

Доведено, що вирішенню цієї проблеми може сприяти сучасна система аналізу реалізації стратегій регіонального розвитку. Аналіз існуючих показників регіонального розвитку показав, що найвагомішими є оцінки ресурсного потенціалу регіонів для визначення рейтингів регіональної конкурентоспроможності та індекс людського розвитку, як індикатор якості життя регіональної спільноти. Комплексна система показників економічного, екологічного та соціального розвитку використовується для визначення міжрегіональних диспропорцій. Проте, підвищення ефективності реалізації стратегій регіонального розвитку потребує: запровадження нових показників, що враховують мінливість зовнішнього середовища та динаміку (позитивну чи негативну) регіонального розвитку; розробки алгоритмів їх розрахунків;  адаптації програмно-цільового підходу до планування ресурсного  забезпечення; удосконалення процедури корегування та представлення отриманих даних.

У роботі запропоновано методичний підхід до використання  збалансованої системи показників для корегування цілей і процесу реалізації регіональних стратегій розвитку. Поглиблена в аспекті дослідження збалансована система показників (Balanced Scorecard (BSC)), що розроблена Р.Капланом і Д.Нортоном,  зорієнтована на корегування стратегічних планів та інструментів їх реалізації. Збалансована система показників є аналітичним інструментом регіонального моніторингу при обробці отриманої інформації щодо внутрішніх процесів в регіоні та впливу зовнішнього середовища. В умовах жорсткої ринкової конкуренції та кризових явищ суттєво збільшується значимість державного управління регіональним розвитком, основними механізмами якого є стратегічне  планування,  регулювання процесів регіонального розвитку, формування ресурсного потенціалу, зростання людського капіталу. Для запровадження збалансованої системи показників в систему в практику регіонального управління запропоновано використовувати метод стратегічних карт.