РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРОЯВІВ ВАНДАЛІЗМУ Автореферат

Актуальність теми. Останніми роками в Україні посилюється вплив соціально негативних явищ, які порушують громадський спокій. Внаслідок зростання рівня насильства і жорстокості серед населення порушується моральність, заподіюється шкода правам і законним інтересам громадян, суспільству та державі. Згідно зі статистичними даними на території України у 2005 році в громадських місцях вчинено 69173 злочинів загальнокримінальної спрямованості, у 2006 році – 55347, у 2007 році – 58738. До небезпечних проявів антигромадської поведінки належить вандалізм, який переважно вчинюється в громадських місцях.

Дії вандалів набувають особливого соціального значення. Акти вандалізму, які полягають в оскверненні культових будинків, релігійних святинь, могил та інших місць поховань, призводять до загострення міжнаціональних і міжрелігійних конфліктів, антисемітизму та інших форм ксенофобії в країні. “Чорні археологи” спричинюють невідворотну шкоду історичній спадщині України, знищуючи кургани та курганні могильники, військові захоронення, розкопуючи поселення та городища у пошуках стародавніх цінностей, які ними незаконно привласнюються. Акти вандалізму набувають широкого розголосу в пресі, на телебаченні, інших засобах масової інформації.

До кримінально-правових проявів вандалізму належать діяння, які передбачені різними розділами Особливої частини Кримінального кодексу (КК) України, зокрема, пошкодження релігійних споруд чи культових будинків, умисне знищення або пошкодження майна, масові заворушення, хуліганство, знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці, наруга над могилою, наруга над державними символами та ін.

Питання розслідування та запобігання злочинам щодо релігійних споруд, святинь, пошкодження майна, пам’яток історії та культури, наруги над могилою, над державними символами вітчизняними вченими-криміналістами розглядалися фрагментарно, лише на рівні окремих методичних рекомендацій. Дослідженням вандалізму в ході розслідування хуліганства на монографічному рівні займалися В.І. Захаревський, А.О. Крикунов, О.О. Кузнєцов, стосовно розслідування масових заворушень – П.В. Шалдирван.

За наявності окремих методик розслідування злочинів проти громадського порядку і моральності та відсутності інших (розслідування знищення або пошкодження об’єктів культурної спадщини, наруги над могилою тощо) на практиці виникає необхідність у криміналістичних рекомендаціях, які б поєднували основні положення розслідування посягань на певні об’єкти, культурні та історичні цінності, тобто актів вандалізму.

Вивчення матеріалів кримінальних справ та опитування оперативних працівників, слідчих органів внутрішніх справ (ОВС) і прокуратури України показало, що акти вандалізму характеризуються типовими способами вчинення, спільними знаряддями й засобами та схожими слідами суспільно небезпечних діянь. Це обумовлює потребу у розробці окремої методики розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

При визначенні напряму дослідження кримінально-правових проявів вандалізму автор спирався на фундаментальні роботи вчених, які розглядали окремі аспекти методики розслідування злочинів, а саме: Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.Д. Берназа, І.О. Биховського, Т.В. Варфоломеєвої, О.М. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, О.Ф. Долженкова, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, О.П. Снігерьова, С.М. Стахівського, В.В. Тіщенка, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та інших.

Наведені положення свідчать про необхідність розробки питань розслідування кримінально-правових проявів вандалізму та, відповідно, актуальність обраної теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1767. Дисертація виконана відповідно до тематики Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 років (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755). Проведення дослідження цієї теми передбачене планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2008 роки. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради КНУВС (протокол № 11 від 29.11.2006) і зареєстрована Координаційним бюро з проблем криміналістики, судової експертизи та юридичної психології Академії правових наук України (реєстраційний № 734 від 2006 р.).