РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДЛЯ РОБОТИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотези та завдання, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, зазначено організацію та базу дослідження, наведено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження, їх надійності та вірогідності, викладено положення, що виносяться на захист, окреслено структуру та обсяг дослідження.

У першому розділі – “Психологічна служба в контексті сучасних завдань оновлення освітнього процесу в Україні” – розглядаються теоретичні й прикладні аспекти підготовки і діяльності психолога в системі закладів шкільної освіти, професійно важливі якості психолога як предмет наукового дослідження, а також проводиться аналіз загальних і особливих рис у структурі діяльності психолога початкових класів.

Здійснений у розділі аналіз літератури з проблеми дослідження показав, що проблемі змісту і завдань шкільної психологічної служби приділяється багато уваги. 

Показано,   що  коло   інтересу   вчених   складають   питання  розробки, удосконалення  змісту,  напрямків,  форм,  видів,  методів  діяльності шкільних психологів, її методичного забезпечення. Однак надзвичайно важливим для теорії та практики   шкільної    психологічної    служби   є  вирішення проблеми спеціалізації практичного психолога. У її контексті найуразливішою залишається проблема функціонування психолога початкової школи.

Проблематика шкільної психологічної служби, безсумнівно, на перший план висуває проблему якості вузівської підготовки практичних психологів, про що свідчать чисельні дослідження науковців. Саме питання особистісної підготовки стає пріоритетним в останні роки, що зумовлене, насамперед, специфікою професії.

Встановлено, що проблема підготовки майбутніх психологів вивчається в основному у трьох контекстах, які є дуже близькими: формування професійної компетентності (Н.В.Чепелєва); формування психологічної готовності до практичної діяльності (О.І.Мешко); професійного становлення особистості фахівця (Л.Г.Терлецька).

Основне коло даної проблематики окреслюється такими структурними компонентами освіти: 1) професійний відбір; 2) навчання у вузі (або перепідготовка): а) профілювання (спеціалізації); б) зміст, форми, методи навчання; 3) підвищення кваліфікації, ліцензування. Усі ці складові пронизує два взаємопереплетених напрями: а) професійна підготовка (знання, уміння, навички, практичний досвід); б) особистісна підготовка (внутрішні характеристики особистості).

Це дало підстави вважати проблему формування психологічних якостей особистості, важливих та необхідних для професії практичного психолога, на сьогодні однією з найгостріших, водночас і малорозробленою. На    актуальність     дослідження     проблеми   формування    професійно значущих якостей     майбутнього      психолога      вказують      українські     вчені      О.Ф.Бондаренко, В.А.Семиченко, Л.І.Уманець, Н.В.Чепелєва та ін.

Аналіз досліджень, присвячених формуванню професійно значущих якостей, показав неоднозначність позицій щодо уявлень про зміст професійно важливих якостей практичного психолога. Найчастіше поняття “професійно важливі (значущі) якості” визначають через терміни “вміння”, “здібність (здатність)”, “властивість”, “риса”.

 На основі аналізу даних понять зроблено висновок про те, що професійно важливі якості (ПВЯ) – це пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, що формуються на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і власної активності суб’єкта.

У ході теоретичного аналізу наукових даних встановлено суть процесу формування  ПВЯ.  Розпочинаючи освоєння професійної діяльності, суб’єкт володіє певними психічними властивостями, якостями, деякі з яких є важливими для певної професії. Ці властивості, за термінологією Б.Г.Ананьєва та В.Д.Шадрікова, характеризуються тим чи іншим рівнем розвитку функціональних та операційних механізмів. При цьому функціональні механізми у своєму дуже ранньому виникненні реалізовують фізіологічну програму і складаються задовго до виникнення операційних механізмів, тим самим утворюючи їх внутрішню основу, на якій у процесі научіння, виховання та накопичення досвіду поведінки базується система операційних механізмів. Але дані механізми ще не пристосовані до діяльності. Лише у процесі освоєння професійної діяльності відбувається перебудова операційних механізмів психічних властивостей в оперативні відповідно до вимог діяльності, що є процесом переходу від психічної властивості до ПВЯ.

Надзвичайно важливими для нас є результати дослідження В.Д.Шадрікова, згідно з якими найбільш ефективний спосіб розвитку ПВЯ полягає у спеціальних вправах до початку діяльності з відпрацюванням окремих дій, що входять до їх складу, оскільки так створюються найбільш сприятливі умови для формування рис оперативності у професійно важливій якості.

Виявлено,    що    важливе    місце    серед    умов   та  засобів формування професійно важливих якостей практичного психолога займають активні методи навчання з максимальним наближенням процесу навчання до вимог професійно-практичної діяльності.

Встановлено, що відносно кожної діяльності можна виділити низку професійно важливих якостей, певний рівень розвитку яких виявляється необхідним для забезпечення успішності її виконання на ранніх етапах оволодіння професією.

Аналіз загальних і особливих рис у структурі діяльності практичного психолога у початковій школі дозволяє  констатувати таке. Молодший шкільний вік є важливим і складним періодом життєвого шляху дитини, який потребує значної уваги з боку психолога на кожному своєму етапі, оскільки перші роки навчання багато в чому визначають подальше життя і навчання дитини у школі. Особливості роботи психолога у початковій школі зумовлюються специфікою цілей, завдань, видів, методів і форм роботи, що випливають з особливостей психологічного розвитку молодшого школяра. Основні вимоги до особистості психолога (зумовлені, у свою чергу, особливостями його роботи) втілюються у таких гуманістично налаштованих переконаннях вчених: а) ставлення до дитини повинно будуватись на її безумовному прийнятті, на педагогічному оптимізмі і довірі, на почутті любові та емпатії, повазі її особистості, прав і свобод ( К.Роджерс, А.Маслоу, Е.Фромм та ін.); б) у дітей краще, ніж у дорослих, розвинута інтуїтивна здатність вловлювати емоційний стан іншої людини, бо вони не надають такого значення словам, як дорослі (Р.В.Овчарова). 

            У другому розділі – “Методи та прийоми експериментального дослідження” – досліджуються професійно важливі якості психолога для роботи в  початковій школі та особливості становлення й розвитку професійно важливих якостей у майбутніх психологів як регулятора успішної діяльності.

У розділі обґрунтовується доцільність застосування експертного оцінювання з метою дослідження ПВЯ психолога для роботи в початковій школі, описується його процедурний аспект.  Об’єктом  експертизи  виступив  перелік  ПВЯ практичного  психолога, запозичений   з  літературних  джерел, а також з  досвіду  власної  роботи, котрий налічує 118 найменувань.

За результатами  першого етапу експертного  оцінювання,  для  психолога

початкової школи професійно важливими були визначені 48 якостей.

У дисертації спеціальну увагу приділено з’ясуванню структури комплексу ПВЯ психолога початкової школи. Так, згрупувавши виділені якості за критерієм їх змістової спільності, ми отримали 12 груп якостей, котрі, за результатами другого етапу експертного оцінювання, поєднуються у комплекс наступним чином:

1. Якості, що характеризують теоретичну обізнаність (відкритість для засвоєння нового знання, для сприйняття альтернативних поглядів, високий рівень інтелекту на фоні позитивного фізичного і психічного стану, високий рівень загальної культури, високий рівень професійної мотивації, компетентність, освіченість, різнобічність, розпізнавання будь-якого відхилення від нормального функціонування чи розвитку об’єкта, швидка орієнтація у ситуації ).

2. Комунікативні якості (вміння встановлювати контакти, виразність мови, вміння розрядити напруженість, вміння управляти самим собою і процесом спілкування, здатність знайти багато реакцій – вербальних та невербальних – на широкий спектр ситуацій та проблем, здатність практично вирішувати задачі на спілкування, комунікабельність, комунікативність, контактність, привітність, товариськість, почуття гумору).

3. Якості, що характеризують толерантність (альтруїстичність,    безумовне    прийняття    особистості клієнта, вихованість, гуманність, доброта, повага до людини, почуття глибокої любові до дитини, професійний такт, самовладання, стриманість, терплячість).

4. Якості, що допомагають зрозуміти внутрішній світ іншої людини (відгукуваність, емпатія, проникливість, чуйність, уважність).

5. Динамічність поведінки.

6. Якості, що характеризують творчий потенціал особистості (винахідливість, нестандартність мислення, почуття новизни).

7. Спостережливість.

8. Психологічна інтуїція.

9. Сензитивність.

10. Позитивне уявлення про образ “Я”.

11. Потреба в самоактуалізації.

12. Оптимізм.

Не  викликає  сумніву  те,  що  багато  з перерахованих вище якостей важливі також  для  роботи  психолога  з  іншими  віковими  категоріями,  але  саме у такому поєднанні важлива їх присутність в особистості психолога, котрий працює з молодшими школярами.

З огляду на предмет дослідження та на надзвичайну складність формування усіх необхідних професійно важливих якостей в умовах вузівського навчання (особистість фахівця вдосконалюється роками), було виділено блок якостей, що посіли перші шість рангів, як визначальні (найважливіші) для успішного входження у професійну діяльність.

При цьому, ймовірно, що розвиток даного блоку якостей у майбутніх фахівців стане основою розвитку інших необхідних професійно важливих якостей. Це вбачається нам можливим за рахунок здатності структурних елементів одних якостей виступати у певні моменти вагомими складовими інших якостей.

На основі виділених ПВЯ психолога початкової школи були визначені й такі, що розглядаються як протипоказання.

Для виявлення рівня розвитку професійно важливих якостей у майбутніх психологів було здійснене діагностичне обстеження студентів на всіх етапах їх вузівського навчання, тобто з І по V курс. У вибірку увійшли 223 студенти психолого-педагогічного факультету ТДПУ імені Володимира Гнатюка. Досліджувався рівень розвитку тих ПВЯ, що були визначені як найважливіші для успішного входження у професійну діяльність. Для діагностики з кожної групи якостей обиралась одна ключова якість: так, для другої групи визначено комунікативність, для третьої - толерантність, для четвертої - емпатія, для шостої - творчий потенціал. При цьому не досліджувались: а) перша група якостей, оскільки їх розвитку приділяється у вузівській підготовці основна частина часу та уваги; б) динамічність поведінки, оскільки дана якість обумовлена низкою внутрішніх та зовнішніх умов, що робить надзвичайно складним діагностування (вивченню розвитку даної якості у майбутніх психологів може бути присвячене інше дисертаційне дослідження).

Для діагностики зазначених вище чотирьох груп якостей були обрані такі методики: тест В.Ф.Ряховського для оцінки рівня розвитку комунікативності, тест В.В.Бойка для виявлення рівня розвитку комунікативної толерантності, опитувальник для діагностики здатності до емпатії А.Мехрабієна та Н.Епштейна, тест оцінки рівня розвитку творчого потенціалу особистості В.І.Андреєва.