СИНТЕТИЗМ ТА АНАЛІТИЗМ У МОРФОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ (типологічний аспект)

summary

У вступі аналізується сутність і стан вивчення проблеми морфологічного синтетизму та аналітизму, обґрунтовується необхідність проведення дослідження, визначаються актуальність теми, мета й завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, його наукова новизна, практичне й теоретичне значення.

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження морфологічного синтетизму та аналітизму” вирішується завдання, що полягає у створенні  несуперечливої поняттєво-термінологічної бази дослідження.

У визначенні концептуальних засад дослідження провідна роль належить ключовим термінам синтетизм та аналітизм і відповідним поняттям. Послідовне і несуперечливе тлумачення цих термінів є обов'язковою умовою, що уможливлює систематизацію й узагальнення відомостей, набутих шляхом емпіричних спостережень, і визначає теоретичну значущість певних висновків і гіпотез. Створенню саме таких умов для подальшого дослідження синтетизму та аналітизму був підпорядкований аналіз дефініційних ознак відповідних понять. У зміст цих понять було внесено корективи і сформульовано визначення, що ґрунтуються на істотних інваріантних ознаках понять синтетизм та аналітизм. Синтетизм та аналітизм визнаються типологічними властивостями мови (типами в мові), маніфестованими формально подільними номінативними одиницями, семантична структура яких складається з основного та модифікаційного значень, а формальна – з основного елемента та форматива. Синтетизм виявляється при компактній локалізації елементів формальної структури, аналітизм – при розчленованій.

Запропоновані визначення мають універсальний зміст і тому здатні забезпечити тотожність денотації цих термінів у всіх випадках їх використання.

Визначення понять синтетизму та аналітизму створюють можливості для адекватної ідентифікації мовного матеріалу, дозволяють конкретизувати досліджуваний об’єкт і локалізувати його серед інших явищ мовної системи. Межа сфери зосередження синтетичних та аналітичних одиниць окреслюється так, що, з одного боку, відокремлюються вияви синтетизму та аналітизму від супровідних явищ, а з іншого боку, охоплюються одиниці всіх тих підсистем мови, завдяки яким реалізується номінативна функція.

Синтетизм та аналітизм визначаються як загальносистемні типологічні властивості (типи в мові), а морфологічний синтетизм та морфологічний аналітизм є різновидами реалізації цих типологічних властивостей мови в одній з її підсистем – морфологічній. Якщо визначення морфологічного синтетизму та аналітизму виявляється актуальним для конкретизації об’єкта дослідження, то встановлення співвідношень між виявами синтетизму та аналітизму різних підсистем мови є необхідною умовою для з’ясування закономірностей реалізації та змісту еволюційних змін  у типологічних властивостях мови.

Визнання можливості різнорівневої маніфестації синтетизму та аналітизму розширює уявлення про денотативну сферу цих понять і водночас конкретизує можливості досліджуваного предмета (морфологічного синтетизму та аналітизму) відносно загального визначення еволюційно-типологічних змін у мові. Синтетизаційні або аналітизаційні зрушення, виявлені на морфологічному рівні, визнаються відносними показниками, а їхній вплив на зміни в типологічній будові мови або принаймні в пропорційній репрезентації типів у політипологічній мові має визначатися лише з урахуванням транспозиційних процесів, якими охоплюються різнорівневі одиниці з певними структурно-типологічними ознаками.