У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, визначено об’єкт і предмет, основні завдання дослідження, викладено елементи наукової новизни, розкрито теоретичну та практичну значимість отриманих автором результатів, форми їх апробації та використання.
У першому розділі «Соціальна відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності в системі соціально-економічних категорій» досліджено теоретико-методологічні засади підприємництва та уточнено на цій основі сутність і зміст його соціальних функцій; проаналізовано концептуальні підходи до проблеми соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності, що дало змогу запропонувати авторське визначення даної категорії; вивчено передумови формування соціально відповідальної поведінки, зокрема виявлено ціннісні чинники та визначено їх роль у формуванні соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності.
Розглянуті підходи щодо визначення сутності підприємництва видатними ученими минулого і сучасності дали змогу простежити як із зміною формацій, з розвитком ринкового господарства змінювалися функції підприємництва і, відповідно, зміст і значення понять «підприємець» і «підприємництво». Разом з тим з’ясовано, що підприємницька діяльність, у свою чергу, залишає відбиток на тому чи іншому періоді розвитку суспільства, формує відповідний стиль життя, особливу систему цінностей.
Вивчення змісту та сутності функцій підприємництва дало можливість зробити висновок, що сьогодні підприємництво – це не лише особливий вид економічної діяльності, основною метою якого є максимізація прибутку. Сьо-годні – це форма прояву суспільних відносин, що виникають у результаті цієї діяльності. Будь-яка підприємницька структура прагне до забезпечення макси-мально можливої ринкової ефективності, яка дозволяє випускати якісну про-дукцію, надавати якісні послуги, виплачувати дивіденди акціонерам, заробітну плату робітникам і службовцям, сплачувати податки і збори і т. ін. З огляду на це, діяльність підприємницької структури має чітко виражену соціальну скла-дову. Разом з тим, підприємництво може мати антисоціальний характер, напри-лад, якщо не виплачується заробітна плата, не сплачуються податки тощо. Але під дією нормативно-ринкових чинників – державного впливу на підприємни-цтво, тиску різних суспільних організацій, засобів масової інформації, ринку – підприємницькі структури змушені ставати усе більш інформаційно прозорими і соціально відповідальними, хоча у деяких випадках для них це, можливо, й ірраціонально. Саме зовнішні нематеріальні чинники змушують не тільки вико-нувати соціальні функції, але й збільшувати соціальну активність підприємни-цтва. Це дає змогу попередити можливі і зняти назріваючі суперечності, насам-перед, у взаємовідносинах підприємництва і суспільства, що зрештою призво-дить до загального поліпшення доброту усього суспільства і зростання темпів економічного розвитку країни. Не менш важливе значення у розвитку соціаль-них функцій підприємництва мають і національно-історичні чинники, тобто на-ціональні особливості, культурні традиції, а також система цінностей тієї чи ін-шої підприємницької структури та безпосередня поведінка самих підприємців.
Таким чином, соціальні функції можна розглядати як особливий вид підприємницької ініціативи. Адже саме завдяки цим функціям з’являються нові форми економічних взаємовідносин, нові культурні зразки, традиції, форми спілкування, етичні та поведінкові норми, а підприємництво є тією формою ведення господарства, яка найбільш вдало сприяє процесу становлення ринкових відносин у суспільстві.
Ідея соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності знайшла своє відображення у великій кількості наукових підходів щодо сутності, ролі та значення соціальної відповідальності, які доповнюють або ж навпаки заперечують один одного. Разом з тим, існуючі підходи можна згрупувати відповідно до принципів, що покладені в їх основу.
Інструментальний підхід,згідно якого бізнес-організація виступає інструментом для створення багатства, а вся її соціальна діяльність спрямована на досягнення економічного результату.
Підхід з позиції соціальних вимог,згідно якого бізнес-організація має зосереджувати свою діяльність на визначенні соціальних вимог суспільства та відповіді на них, сприяючи тим самим посиленню своїх позицій.
Підхід з позиції політичного впливу, який базується на тому, що бізнес-організації мають здатність впливати на суспільство, і через те повинні відповідально використовувати цю здатність.
Підхід з позиції етики, головною особливістю якого є те, що в його основі лежить ідея етичного обов’язку підприємництва та окремих менеджерів перед суспільством.
Аналіз концептуальних підходів до проблеми соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності дав можливість запропонувати авторське визначення даної категорії як багатоаспектного явища (рис. 1).
Визначено також, що соціальна відповідальність як інструмент підвищен-ня конкурентоспроможності може бути дійовим лише за умови взаємної заці-кавленості (як бізнес-організації, так і усіх її стейкхолдерів) у його впрова-дженні: у такому разі всі суб’єкти зможуть отримувати свої переваги від соціа-льної відповідальності, які одночасно будуть виступати і у ролі стимулів для всіх учасників цього процесу (рис. 2). Іншими словами, соціальна відповідаль-ність суб’єктів підприємницької діяльності віддзеркалює міру чи ступінь прий-няття бізнес-організацією соціально значущих цілей суспільства, готовність до виконання взаємних прав і обов’язків у процесі спільної діяльності з метою мі-німізації можливості нанесення збитку у сталому розвитку як суспільства в ці-лому, так і окремим спільнотам, особистостям. Це – надання переваги інтере-сам широких верств населення, навіть коли вони не співпадають з інтересами бізнес-середовища. Тобто це широке системне поняття, що передбачає ураху-вання вимог як суспільства в цілому, так і всіх його структурних елементів.
При цьому варто зазначити, що підприємницькі дії слід оцінювати не ті-льки з економічних, а й з моральних, тобто етичних позицій – як і будь-який ін-ший вид людської діяльності. Це пояснюється тим, що бізнес – частина суспіль-ства, а тому дії людей, які займаються бізнесом, мають враховувати загальні правила моралі. Тому сучасне підприємництво повинно репрезентувати себе як «моральний представник» суспільства, усвідомлювати свої можливості не тільки як рівноправного учасника суспільного руху за справедливість і добробут, а й як впливового чинника формування такої культури і поведінки людей, яка базується на обов’язковості дотримання моральних доброчинностей.
